Шановні учні!

Пропоную Вам спробувати вивчити деякі теми з географії самостійно.

Для цього перегляньте, будь ласка, рекомендовані матеріали, опрацюйте відповідний матеріал у підручнику (параграф 4). Бажаю Вам успіхів!

Записати в робочий зошит дату і тему.

Тема. Форми просторової організації національної економіки. Чинники розміщення ви-

робництва

Підприємства        різних           виробництв            порізному розташовані на території одне щодо іншого, відносно населених пунктів, джерел надходження сировини тощо.  В одних випадках вони мають одиничне розміщення, в інших – групове. 

Так формується просторова організація виробництва. 

Вона тісно пов’язана з розселенням, особливостями природних умов, забезпеченістю виробництва природними ресурсами, транспортною мережею тощо.

Підприємства первинного сектора економіки – сільське господарство, рибальство, лісове господарство, мисливство та добувна промисловість, які тісно взаємодіють з природним середовищем, мають переважно ареальні форми просторової організації виробництва: сільськогосподарські зони і райони, лісогосподарські й лісопромислові райони, рибопромислові зони, гірничодобувні басейни тощо. 

Переважна більшість підприємств вторинного сектора економіки (обробна промисловість та будівництво) розміщені в населених пунктах і утворюють точкові та вузлові форми організації виробництва. 

До точкових форм належать промисловий пункт та промисловий центр. Промисловий пункт – невелике поселення з одним малим промисловим підприємством. 

Фактично воно являє собою промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло навколо нього. 

Наприклад, більшість маленьких шахтарських містечок є промисловими пунктами.

Промисловий центр – місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств одного або різних профілів виробництва, які не об’єднані між собою виробничими

зв’язками, в якому населення зайнято переважно в промисловості.  Така група підприємств, як правило, має єдину систему розселення та об’єднану інфраструктуру.

Промисловий вузол – населений пункт з містамисупутниками, які на обмеженій території утворюють виробничотериторіальне поєднання підприємств.  Підприємства промислового вузла об’єднані між собою економічними і виробничими зв’язками, єдиною виробничою і соціальною інфраструктурою. 

Це забезпечує в межах промислового вузла ефективне використання економічних і природних ресурсів. 

В Україні існує понад 70 промислових вузлів, зокрема Київський, Запорізький, Харківський, ДніпровськоКам’янський та інші. Поєднання промислових центрів та промислових вузлів формує на порівняно невеликій території промислову агломерацію. 

Наприклад, Київська промислова агломерація поєднує господарства Києва, Броварів, Борисполя, Ірпеня, Василькова; Харківська – Харкова, Чугуєва, Мерефи. 

Характерними рисами формування промислової агломерації є: високий рівень територіальної концентрації виробництва, насамперед промисловості, інфраструктурних об’єктів, наукових і навчальних закладів, населення; тісний виробничофункціональний зв’язок виробництв і поселень, що входять до складу агломерації.

Третинний сектор економіки (послуги) часто розміщений у населених пунктах і утворює точкові та вузлові форми організації (наприклад, фінансовий, курортно-оздоровчий, освітній центр).  Транспортна мережа представлена такими формами просторової організації, як транспортні лінії (наприклад, залізниці, автомагістралі, судноплавні річки), транспортні пункти (зокрема, залізничні станції), транспортні вузли (у місцях перетину транспортних шляхів). Існують також регіональні форми просторової організації виробництва, які охоплюють усі господарчі об’єкти певної території: адміністративного району, адміністративної області або економічного району – частини країни, що мають певну спеціалізацію. 

Перегляньте відео https://youtu.be/PmJS8TqIES4

Розміщення різних підприємств по території залежить від певних умов, які називають чинниками розміщення виробництва. 

Вони показують, до чого найбільше тяжіють ті чи інші підприємства. 

Найбільш суттєві зпоміж цих чинників: сировинний, паливноенергетичний, водний, транспортний, науковотехнологічного            прогресу,    трудових ресурсів,     екологічний, чинник споживача, військово-стратегічний. 

Дія цих чинників є наслідком їхнього взаємовпливу. 

Часто дія одного з них підсилюється впливом іншого.  Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення матеріаломісткого виробництва, «прив’язуючи» підприємства до джерел сировини. 

Розглянемо вплив окремих чинників на розміщення виробництва.

Сировинний чинник

Історично першим впливав на розміщення підприємств сировинний чинник, або чинник матеріаломісткості. 

Нині ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. 

Тому матеріаломісткими вважаються виробництва, що потребують значної кількості сировини на виробництво одиниці кінцевої продукції. 

Такими, зокрема, є цукрова, цементна, металургійна промисловість тощо. 

Наприклад, для виробництва 1 т цукру потрібно 7,3 т цукрових буряків, а на 1 т чавуну – 2 т залізної руди, 1,3 т коксівного вугілля, а також інша сировина. 

Тому ці підприємства наближені до місць видобутку ресурсів, щоб не робити завеликих відрахувань на транспортування сировини до місця її переробки. 

Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розташовуватися лише там, де видобувається сировина, наприклад, гірничодобувна, лісопильна, рибна

Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного чинника, називаються енергомісткими. 

Високим вважається енергомісткість вивитрат у собівартості продукції яких становить 30 – 45 %. 

До них належать виплавляння легких кольорових металів (алюмінію, титану, магнію), виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку, хлору тощо.  Такі виробництва розміщують поблизу великих джерел електроенергії, тобто біля електростанцій. 

Наприклад, Норвегія не має власної сировини для алюмінієвої промисловості, але є великим експортером алюмінію, що його виплавляє з імпортної руди на комбінатах, що розташовані біля потужних гідроелектростанцій. 

Такі виробництва, як хлібопечення, виробництво соди, целюлози потребують багато теплоти, тому їх розвивають поблизу родовищ паливних ресурсів.  Через те в Україні їх левова частка розміщена на Донбасі.

Великі потреби підприємств у прісній воді, яка споживається у процесі виробництва, визначає водний чинник у їх територіальному розміщенні. 

Такі підприємства називаються водомісткими і розташовуються поблизу значних джерел водопостачання, заНаприклад, целюлозно-паперова промисловість, окремі галузі хімічної промисловості. 

Але найбільшим споживачем прісної води є зрошувальне землеробство. 

Найбільш водолюбними сільгоспкультурами є рис та бавовник. 

У розміщенні виробництва нині набуває все більшого значення транспортний чинник. 

Складова транспортних витрат у структурі собівартості товарів нерідко є дуже високою. 

Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. 

Водночас через відсутність певних видів власної сировини деякі матеріаломісткі галузі розвиваються з наближенням до транспортних шляхів сполучення. 

Зокрема, в Україні такими є галузі нафтопереробної та лісової промисловості.  Перші з них розміщені на гілках нафтопроводів, другі – переважно уздовж річкових шляхів сполучення.  

У сучасному світі суттєво змінив розміщення виробництва науковий чинник.  На території деяких країн виникли виробництва, які раніше вважалися неефективними. 

Наприклад, із застосуванням спершу зарубіжних, а згодом і власних технологій почали працювати підприємства точного машинобудування, автомобілебудування та хімічної промисловості у Республіці Кореї та Сінгапурі. 

Під упливом науково-технологічного прогресу виникли нові види транспорту.  Наприклад, електронний транспорт (лінії електропередачі) істотно послабив залежність виробництва від енергетичних баз. 

Трубопровідний транспорт здешевив перевезення нафти й газу, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробництва хімічної та нафтохімічної продукції. 

Виникли наукомісткі виробництва, такі як точне машинобудування, авіаракетобудування, хімія полімерів, які розвиваються у великих містах-центрах науки.  

Працемісткими називають виробництва, які потребують значної кількості фізичної робочої сили. 

Наприклад, автоскладальні заводи або малопродуктивне сільське господарство, в якому переважає ручна праця. 

Ці виробництва тяжіють до працересурсного чинника. 

Вплив трудового чинника визначається обсягом витрат праці на виробництво Тому часто говорять про «дешеву робочу силу», яка є важливою передумовою зменшення собівартості виробництва.  Це стосується переважно країн та регіонів світу, що мають значний демографічний потенціал та водночас низькі доходи населення. 

Нині все більшого значення набуває кваліфікація кадрів. 

Під час розміщення особливо «брудних» та небезпечних виробництв зважають на екологічний чинник. 

Будь-які економічні вигоди не можуть бути виправдані, якщо їх здобуто із загрозою для довкілля. 

Тому взято курс на істотне зниження матеріало- та енергомісткості виробництва.  Новітні технології передбачають впровадження безвідходних виробництв. 

Найбільш екологічно небезпечні підприємства намагаються розміщувати Наприклад, хліб, кондитерські вироби, молочні продукти мають обмежений термін зберігання. 

Сірчана кислота через свою високу хімічну активність є небезпечною. 

Гаряча вода для опалення приміщень охолоджується під час транспортування. По-друге, коли продукт порівняно дешевий, і перевезення на великі відстані може істотно збільшити його вартість.  Наприклад, залізобетон, цегла та інші будівельні матеріали.

По-третє, коли масове споживання готової продукції зосереджене у певних місцях, а сировину для її виробництва не складно перевозити. 

Наприклад, сталь з металобрухту, виробництво мінеральних добрив та сільгоспмашин у районах інтенсивного сільського господарства, виробництво обладнання для важкої промисловості у місцях її розвитку. 

Перевезення такої продукції коштує дорожче за сировину для їхнього вироб-

Для розміщення підприємств оборонної промисловості важливим є військовостратегічний чинник. 

Під час їх розміщення враховуються інтереси державної безпеки. 

Такі заводи мають  бути віддалені від державних кордонів та працювати у «закритих» територіях, доступ людей до яких обмежений. 

Вони часто розміщені поблизу військових баз. 

Виробництво багатьох видів військової техніки потребує значних інтелектуальних затрат, тобто високої кваліфікації трудо-

вих ресурсів.

Домашнє завдання:

1.       Прочитати параграф 4, усні відповіді на питання в кінці параграфа.

2.      Заповніть таблицю в робочому зошиті:

3.     Виконайте завдання  https://learningapps.org/13729565 https://learningapps.org/13729414

 (скріншот результату надсилаємо в гугл клас).

ВСІ ВИКОНАНІ ЗАВДАННЯ в робочому зошиті 

ФОТОГРАФУЄМО І НАДСИЛАЄМО В ГУГЛ КЛАС