Формувальне оцінювання: ресурс для розвитку замість вироку

Формувальне оцінювання: ресурс для розвитку замість вироку.

«Якщо уявити учнів в образі рослин, то зовнішня (підсумкова) оцінка, прийнятна для традиційного навчання, – це процес простого вимірювання їх зросту. Результати вимірювань будуть цікавими для порівняння та аналізу, але вони самі по собі не впливають на ріст рослин. Формувальне оцінювання, навпаки, схоже на підживлення і полив рослин. Тим самим безпосередньо впливає на їх ріст»

 Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П. 

Формувальне оцінювання: від теорії до практики

Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого не знають чи не вміють робити учні, відходять у минуле. На перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються на протилежному – що знають і що вміють робити учні.

Використання оцінювання у балах як мірила оцінювання має не завжди позитивний ефект для визначення навчальних досягнень учнів: виставлення оцінок у межах класу відповідно до стандартного розподілу не залишає шансу для учнів, які потребують підтримки.

Оскільки за шкалою оцінювання їхні бали нижчі, який би прогрес вони не мали, вони будуть вважатися учнями з невисокими досягненнями. Тому розподіл учнів відповідно до результатів їхньої діяльності у класі призведе лише до демотивації і втрати інтересу до навчання. Математична шкала для оцінювання теж не завжди дає бажаний результат. Підсумкове оцінювання як середнє арифметичне отриманих балів не може прослідкувати індивідуальний прогрес учня. Учень, який на початку семестру мав початковий рівень навчальних досягнень і підвищив його протягом певного часу, може оцінюватись інакше, ніж той, хто знизив свою оцінку. І хоча середня арифметична оцінка цих двох учнів може бути однакова, однак прогрес у навчанні є різним. Отже, необхідно шукати підходи в оцінюванні, які б враховували індивідуальний поступ учня. Тому в освітньому процесі неможливо обійтись без формувального оцінювання. Воно оцінює процес навчання учнів, а не результат.

Особливості формувального оцінювання:

• націлене на визначення індивідуальних досягнень кожного учня;

• не передбачає порівняння навчальних досягненнях різних учнів;

• широко використовує описове оцінювання;

• застосовує зрозумілі критерії оцінювання, за якими оцінюють учня, він стає свідомим учасником процесу оцінювання і навчання;

забезпечує зворотний зв’язок – отримання інформації про те, чого учні навчилися, а також про те, як учитель реалізував поставлені навчальні цілі;

• визначає вектор навчання: виконавши завдання, учні дізнаються про те, якого рівня вони наразі досягли і в якому напрямку їм потрібно рухатися далі.

Вчитель, з метою впровадження формувального оцінювання, використовує такі передумови:

• ставить перед учнями виклики у вигляді пошуку причинно-наслідкових зв’язків, розгляду проблемних задач, реалізації проектів;

• спонукає учнів до самостійного мислення і конструювання відповіді;

• заохочує до обґрунтування думок і способу міркування;

• пропонує чіткі критерії оцінювання;

• формує в учнів розуміння, що будь-яке явище або процес потрібно розглядати всебічно;

• розвиває критичне мислення учнів.

У формувальному оцінюванні переважає оцінювання описове, яке спрямовується на індивідуальний прогрес учня. Тому вивчити впровадження формувального оцінювання в систему оцінювання навчальних досягнень учнів можна у процесі спостереження за проведенням навчальних занять.

Під час спостереження за проведенням навчального заняття потрібно звернути увагу на такі аспекти роботи вчителя:

• визначає, що потребує виправлення або покращення у роботі учня;

• вказує на напрями виправлення помилок та подальшої роботи учня;

• заохочує учнів до роботи в парах та кооперативної (групової) роботи.

Формувальне оцінювання тісно пов’язане із уточнюючими питаннями вчителя: «Чому? Яким чином? Як?». Важливо пам’ятати, що такі питання вчитель повинен ставити як у разі отримання неправильної відповіді, так і в разі отримання правильної.

Це робиться для того, щоб визначити й оцінити глибину розуміння теми, проблеми.

Дуже важливим для впровадження формувального оцінювання є вироблення чітких критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

Зміст критеріїв повинен бути зрозумілим учням і батькам, тобто викладеним зрозумілою і доступною мовою. Критерії оцінювання необхідно довести до відома учнів. Розроблені й оприлюднені критерії оцінювання допомагають учням самостійно оцінювати якість своєї роботи. Чим конкретніше представлені критерії оцінювання, тим краще учень розумітиме, що йому потрібно зробити для успішного виконання завдання. Індивідуальний прогрес учня можна забезпечити також шляхом спільного з учнями вироблення критеріїв.

Процедура спільної (вчитель – учні) розробки критеріїв оцінювання:

1. Оголошення учням мети і завдання навчального заняття перед початком вивчення теми, розділу.

2. Прохання до учнів написати один-два критерії, за якими будуть оцінюватися роботи.

3. Записування на дошці критеріїв, запропонованих учнями.

4. Вчитель переконується, що всі учні зрозуміли запропоновані критерії.

5. Розміщення критеріїв за ступенем важливості.

6. У процесі обговорення обираються пріоритетні критерії.

Найактивніше особистість формується у процесі самостійно організованої діяльності (праці, самонавчання, самовиховання, самооцінювання) під кваліфікованим педагогічним керівництвом. Використання формувального оцінювання передбачає застосування прийому самооцінювання або взаємооцінювання. Ці прийоми сприяють підвищенню ефективності формувального оцінювання, адже коли учні володіють навичками самооцінювання і взаємооцінюваня, то питання надійності і неупередженості оцінювання не виникають.

Сутність самооцінювання і взаємооцінювання полягає в наступному: діти можуть оцінити себе тільки тоді, коли у них є цілі, яких вони повинні досягти в процесі навчання, і зрозумілі критерії оцінювання.

Учні, які можуть реально оцінити себе, отримують чітку картину власних досягнень і почуваються впевненіше. Крок за кроком, учні мають навчатися оцінювати власну компетентність, реагувати у відповідь, сприймати оцінку інших та обговорювати її. Розуміючи технологію оцінювання власної діяльності, учні можуть ефективніше навчатися і рухатися вперед.

Які запитання можуть бути поставлені учнем у процесі самооцінювання?

• У чому полягає моя навчальна ціль?

• Що я вже вмію?

• Що мені потрібно робити, аби досягти навчальної цілі?

• Де я «перебуваю» зараз?

• Над чим мені слід попрацювати?

• Що мені слід змінити у своєму способі навчання?

Ці та інші подібні запитання мають стати внутрішньою потребою учнів. Визначати цілі навчання вчитель має спільно з учнями. Далі учні самостійно регулюють власну навчальну діяльність, а педагог забезпечує необхідну підтримку.

Процедури самооцінювання / взаємооцінювання включають в себе:

• розроблення вчителем чітких критеріїв оцінювання;

• створення необхідного психологічного настрою учнів на аналіз власних результатів або отримання коментарів від свого однокласника;

• забезпечення умов, коли критерії оцінювання учням відомі, і вони самостійно зіставляють з ними свої результати, роблячи при цьому відповідні висновки про ефективність роботи;

• складання учнями власної програми діяльності на наступний етап навчання з урахуванням отриманих результатів.

Вчителю для розвитку навичок самооцінювання/взаємооцінювання навчальної діяльності дитини необхідно:

• регулярно нагадувати учням про цілі і критерії оцінювання;

•планувати при проведенні навчальних занять час для самооцінювання/взаємооцінювання;

• оприлюднювати мету навчального заняття, критерії оцінювання навчальних досягнень.

Учителю потрібно пам’ятати, що самооцінювання – один з видів оціночної діяльності, пов’язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, воно найменше пов’язане з балами. Основною метою взаємооцінювання є відзначення сильних і слабких сторін інших робіт і, таким чином, аналіз власного прогресу.

Розгляду даного питання можна присвятити засідання педагогічної ради. Воно може вивчатись у структурі роботи методичних об’єднань. За необхідності, у закладі освіти можна створити творчу групу з питань впровадження самооцінювання і взаємооцінювання. Можна оприлюднити найкращі методичні розробки вчителів з питань самооцінювання/взаємооцінювання або провести майстер-класи.

Система оцінювання вибудовується таким чином, щоб учні включалися в контрольно-оціночну діяльність, набуваючи навички і звичку до самооцінювання.

Самооцінка - один з компонентів діяльності, пов'язана не з виставленням собі оцінки, а з процедурою оцінювання; вона найбільше пов'язана з характеристикою процесу виконання завдань.

Принципи формувального оцінювання: участь самих здобувачів освіти в оцінюванні, центральна роль рефлексії у фіксації результатів освітнього процесу.

Результатами застосування формує оцінювання є:

• забезпечення освоєння освітнього стандарту усіма учнями в найбільш комфортних для кожного умовах;
• максимальне наближення кожного учня до запланованих їм результату в разі, якщо результат виходить за рамки Держстандарту;
• формування оціночної самостійності учнів;
• формування адекватної самооцінки.

Оціночна компетентність:

1. Зовнішня (підсумкова) оцінка заснована на єдиній системі вимог до учням за рівнями сформованості ключових компетентностей (результати учнів у порівнянні з еталоном) – здійснюється під час кількісної рефлексії (виставлення оцінки відповідно до успіхів за критеріями МОН України).

2. Внутрішня (формувальне оцінювання) результати учня/ці у порівнянні з попередніми результатами – здійснюється під час організації емоційної рефлексії (сподобалося/не сподобалося, як себе почувався/лася на уроці; у формі синквейна, есе або малюнка) та якісної рефлексії учнів (досягнення результату (оцінка прогресу щодо досягнення мети), складність, корисність, взаємодія та ін.).

Інструменти формувального оцінювання: портфоліо, листи самооцінювання (Я співпрацював/ла з іншими, коли ми працювали над досягненням спільної мети? Я активно працював/ла над завданнями? Я мав/ла труднощі відповісти на запитання? Я пропонував/ла рішення проблеми? Я працював/ла тільки тоді, коли мене просили? Я допомагав/ла іншим? Я хочу так працювати і далі), інтелект-карти, незакінчені речення (Я навчився/лася…Я відчув/ла…Я хотів/ла подякувати… Я тепер буду ... Сьогодні я дізнався (а) ...Було цікаво …Було важко…Я виконував (а) завдання ...Я зрозумів/ла що…Тепер я можу ... Я навчився (лась) ... Урок дав мені для життя ...), рекомендації, лист індивідуальних досягнень (заплановані результати, самооцінка, оцінка вчителя), трансфертний лист (найбільш вдалим я вважаю .... Можна ще попрацювати над ... Чи не здається автору, що ... Я б порадив ...), оціночне поле навчання (Нічого не зрозумів/ла, Все зрозумів/ла, Ніколи не впораюся, Впораюся завжди), чарівна драбина (після виконання учнем/ученицею завдання, дитина відмічає виконання завдання на вертикальних паралельних лініях риску- вимальовується драбинка досягнень), методика «Узагальнення» (Чому я навчився/лася  у цьому розділі, темі?  Які запитання залишилися для мене без відповіді? Які запитання я поставив/ла би однокласникам/цям, учителю/ці, щоб перевірити, чи зрозуміли вони/я цей матеріал? Я виконував/ла завдання ...Я зрозумів/ла, що ... Тепер я можу ..., тому що ... Я придбав/ла ... Я навчився/лася ... Завдання для мене здалися ..., тому що ... Для мене було відкриттям те, що ... Мені здалося важливим ..., тому що ... Я відчув, що ... Мене здивувало ...Своєю роботою сьогодні я ... тому що ... Мені найбільше вдалося ... Завдання для мене здалися ... тому, що ... Для мене було відкриттям те, що ...  Заставило замислитися те, що... Навело на роздуми ... Було важко ..., тому що ... Я виконував/ла завдання ... Я зрозумів/ла, що ... Тепер я можу ... тому, що ... Я оволодів/ла .... Я навчився ....) тощо.

Термін «формувальне оцінювання» вперше був запропонований в 1967 році Майклом Скрівеном в роботі «Методологія оцінювання». Формувальне оцінювання було запропоновано в якості інструменту підвищення якості освоєння освітньої програми і протиставлялося бальному оцінювання, яке визначалося як показник відповідності рівня навченості Держстандартам.

Під формувальним оцінюванням розуміємо оцінювання в процесі навчання, коли аналізуються знання, уміння, ціннісні установки і оцінки, а також поведінку учня/ці, встановлюється зворотний зв'язок учитель - учень. Основна мета даного виду оцінювання - мотивувати учня на планування цілей і шляхів досягнення освітніх результатів, тобто на подальший розвиток компетентностей.

Мета формуючого оцінювання прищепити учням прагнення брати участь в процесі власного навчання, оцінки якості та контролі, покращувати якість навчання. Мета формуючого оцінювання - покращувати якість навчання, а не забезпечувати підстави для виставлення оцінок. Вона сприяє виробленню стратегії самонавчання.

Переваги для учня: залучення «всередину» процесу, підвищення мотивації, уявлення про цілі навчання і про шляхи їх досягнення, знання критеріїв оцінювання.

Переваги для вчителя: з більш мотивованими і незалежними учнями уроки проходять набагато ефективніше; безперервна зворотний зв'язок щодо досягнень і недоліків учнів дозволяє правильно коригувати викладання; це ще один шлях професійного зростання і розвитку педагога.

При переході від традиційної (стандартної) моделі оцінювання до формувального оцінювання потрібно змінити:

1) традиційні письмові роботи на проекти, творчі роботи, дослідні роботи, тести;

2) неявні критерії оцінювання на чіткі і прозорі критерії оцінювання;

3) оцінювання викладачем на оцінювання за участю учнів;

4) принципи конкуренції на співпрацю, співтворчість;

5) оцінки результату на оцінювання розуміння, інтерпретації, аналізу, синтезу;

6) оцінювання знань на оцінювання навичок і умінь;

7) принципи значущості та важливості оцінки на значимість навчання;

Ключові параметри Болонського процесу визначає формувальне оцінювання («formative assessment») як процедури оцінки, інтегровані в процес навчання, результати яких враховуються в підсумковій оцінці.

Формувальне оцінювання буде таким тільки в тому випадку, якщо його результати можуть бути негайно використані для визначення нових шляхів і форм навчання.

Формувальне (внутрішнє) оцінювання націлене на визначення індивідуальних досягнень кожного учня і не передбачає як порівняння результатів, продемонстрованих різними учнями, так і управлінських рішень за результатами навчання. Це не бальна, а словесна оцінка.

Описати суть внутрішнього (формувального) оцінювання можна наступного метафорою: «Якщо уявити учнів в образі рослин, то зовнішнє (підсумкове) оцінювання рослин є процес простого вимірювання їх росту. Результати вимірювань можуть бути цікаві для порівняння та аналізу, але самі по собі вони не впливають на ріст рослин. Внутрішнє (формувальне) оцінювання – це добрива і вода для рослин, те, що безпосередньо впливає на ріст» І.С.Фішман і Г.Б.Голуб.

Під час роботи учитель може використати умовні позначки у роботах дітей: ⇒ - зробити висновок, АРГ – наведіть аргумент, Л – покажіть логічний зв’язок, } – узагальніть, / - деталізуйте, ⇄ - встановіть причинно-наслідкові зв’язки, = - зробіть прогноз, ▲- дайте власну оцінку явищам, фактам, подіям. ↔ - усуньте протиріччя в ваших міркуваннях, АРГ – виправте помилку в аргументах, Г – виправте логічні помилку,  Х – спробуйте інший спосіб, ви на хибному шляху, Ф – виправте фактичну похибку, ? – сформулюйте чітко, усуньте багатозначність; - емоційний вираз на роботу здобувачів освіти. Можуть бути інші позначення, які уніфіковано для вчителів усієї школи.

Розглянемо роботу в класі, під час якої можна використовувати прийоми формувального оцінювання.

Приклад 1.

На уроці вчитель об'єднує дітей у пари і, представивши завдання на дошці, пропонує учням їх виконати без подальших коментарів. Протягом уроку він спостерігає за тими учнями, які на попередніх заняттях не могли впоратися з аналогічними завданнями. У кінці уроку,  в ході загального обговорення, педагог допомагає даними учням відповідати на запитання і зрозуміти свої дії, обговорює з ними внесок в урок кожного з учнів, а також говорить про свої власні спостереженнях за роботою в парах.

Приклад 2.

На початку уроку вчитель роздає учням перевірені письмові роботи, виконані ними на попередньому занятті, але при цьому не коментує допущені помилки. Після чого учням в групах пропонується прочитати роботи і визначити сильні і слабкі сторони кожної з них, роблячи рекомендації авторам щодо поліпшення їх якості. Далі дані рекомендації виносяться на спільне обговорення педагога і учнів не тільки з метою усвідомлення кожним з учнів допущених помилок, але і для складання загальних вимог до роботи, які кожен учень/ця може використовувати в якості критеріїв під час оцінювання власних робіт.

Приклад 3.

Напередодні самостійної роботи, учитель, об’єднавши учнів на невеликі групи, пропонує їм скласти список ключових моментів, які необхідно знати до наступного уроку. Після чого ці записи вкладають у зошит. На основі подальшого спільного обговорення цілей уроку, які збіглися з тими, що учні позначили в своїх листочках, роблять висновки про те, що необхідно в якості домашнього завдання до наступного уроку виконати.

Приклад 4.

На початку уроку учні працюють над завданням в парах. Потім пари об’єднуються в групи для обміну проблемними запитаннями, що виникли під час виконання домашньої роботи. Потім групи намагаються відповісти на проблемні запитання іншої групи, і виділяють ті запитання, відповіді на які не змогли знайти – задають їх вчителю.

•                   Формувальне оцінювання – це неперервний зворотній зв’язок із учнями. Цей зв’язок має бути позитивним, але потрібно вказувати на недоліки, які потребують виправлення. Під час перевірки письмових робіт учитель одразу виправляє помилки і пише коментарі, що забезпечують учня інформацією відносно досягнення навчальної мети. Оцінювання групової роботи не повинно зводитись до обов'язкового виставлення оцінки.

Техніки формувального оцінювання:

•                   Зовнішнє та внутрішнє коло – здобувачі освіти утворюють два кола – зовнішнє і внутрішнє і стають обличчями одне до одного та задають питання, потім зовнішнє коло пересувається і утворюються нові пари.
•                   «Дві зірки і бажання» - учитель пропонує перевірити роботу однакласника/однокласниці  і відзначити 2 позитивні моменти – «2 зірки» і 1 момент, який потребує доопрацювання – «бажання».
•                   Узагальнення в одному реченні, узагальнення в одному слові, самооцінювання, взаємооцінювання, письмові коментарі, словесна оцінка, щоденники по самооцінці.
•                   Техніка «чотири вікна» - учитель після пояснення матеріалу, пропонує учням обрати певний квадрат, який відповідатиме типу завдання, яке виконуватиме учень: ПЕРЕДБАЧИТИ. ПОЯСНИТИ. ОЦІНИТИ. УЗАГАЛЬНИТИ.
•                   Елективний тест – учитель роздруковує набір літер для кожного учня (A, B, C, D), ставить питання із варіантами відповідей, учні піднімають картку із зазначеною літерою, яка на їхню думку відповідає правильному варіанту відповіді. Через 20 сек. вчитель наводить правильну відповідь.
•                   Формативний тест – учитель довільно об'єднує учнів у малі групи (4-5), роздає листок-завдання та аркуші для відповідей, учні радяться, а потім кожен самостійно заповнює аркуш відповідей (доходити до консенсусу їм необов'язково, кожен висловлює власну думку).

•                   Формативне опитування – одразу після будь-якого виду діяльності на уроці вчитель наводить перелік питань: що подібного і відмінного?, які характеристики?, яким чином ми можемо довести?, наведіть приклади, що не вірно у__?
•                   Мовні зразки – учитель періодично роздає учням початки фраз: Головною думкою (принципом, ідеєю, процесом) є _______, тому що _______ і т.д.
•                   Перевірка хибності розуміння – учитель навмисно наводить хибні судження, просить висловити учнів власну думку щодо даного процесу, поняття тощо.
•                   «Вимірювання температури» - учні виконують завдання, у певний момент учитель їх зупиняє і задає питання: Що ми робимо? – учні надають інформацію про ступінь розуміння виконання завдання (при парній формі роботи – пара демонструє свої результати).
•                   Індекс-картки – двохсторонні картки із запитаннями:

1 сторона – перерахувати основні ідеї із пройденого матеріалу, узагальнити їх;

2 сторона – визначте, що Ви ще не зрозуміли із пройденого матеріалу, сформулюйте свої питання.

•                   Світлофор – картки трьох кольорів, якими учні сигналізують про розуміння матеріалу. Учитель задає питання до «зелених карточок» – що саме Ви зрозуміли?, до «жовтих» і «червоних» – що не зрозуміло? Приймає рішення про можливе повторення найважчих моментів теми.
•                   Техніка «сигнали рукою» - здобувачі освіти сигналізують учителю про розуміння/не розуміння матеріалу (великий палець вгору – зрозуміло; в сторону – не зрозуміло; помахати рукою – невпевненість).
•                   Техніка «20 секунд» - учитель пропонує відповісти на ключове питання через 20 сек. після того, як його запитпє (всі учні встигають подумати).
•                   1-хвилинне есе (3-хвилинне) – учитель озвучує одне або декілька питань, які мають бути висвітлені учнями у формі письмового есе: Що було найважливішим у даній темі, на Вашу думку? Яке запитання Вам запам'яталось? Що для Вас було найбільш складним, незрозумілим?
• Драбинка успіху (учень відмічає самостійно рівень ефективності своїх знань)  
•   1-а сходинка - учень не зрозумів нове знання, нічого не запам'ятав, у нього залишилося багато запитань; із самостійною роботою на уроці не впорався;
• 2-а і 3-я сходинки - в учня залишилися запитання з нової теми, у самостійній роботі були допущені помилки;
• 4-я сходинка - учень добре засвоїв нові знання і може їх подати іншим, у  самостійній роботі помилок не допустив.  
• Картка сумнівів (упевненості)
• +  «Я зрозумів все»;
• -   «Не зовсім засвоїв, сумніваюся»;
• ? "Не зрозумів".
•        Кластер. Пропоную учням зобразити поняття, що вивчалися на уроці  в системі з вивченим раніше у формі кластера.
• Карта понять (ментальна карта) Учні систематизують знання у взаємозв’язку, залежності, послідовності, підпорядкуванні.
• Синквейн. (допомагає дитині  узагальнити вивчене поняття)
• Однохвилинне есе (можливі варіанти: дво-, три-, п'ятихвилинне) Теми:  Що головне ти дізнався сьогодні а уроці?  Який матеріал для тебе залишився незрозумілим? Що потрібно залишити в пам'яті? Мета проведення: аналіз труднощів, що виникли  у результаті вивчення теми; виявлення матеріалу, необхідного для повторного пояснення, повторення, закріплення.
• Завдання - пастки (готові «пастки» на рефлексію освоєння способу дії;
•  визначення або бачення можливих для помилки місць або місць, що мають різні варіанти рішень і т.п.);
• Зіставлення своїх дій і результату зі зразком (критерійне оцінювання).

Звичайно, треба обрати для себе корисні, результативні, ті, що подобаються дітям. Найактивніше я використовую листи - опитувальники самодіагностики .

Застосовую на етапі рефлексії. Опитувальник дає інформацію про те, як учень сприймає те, що відбувається на уроці, містить  загальне ставлення до уроку, до предмету, до власного вчення.

Опитувальники можуть бути різноманітними за формою, але, як правило, вони складаються з ряду тверджень, які учень повинен розглянути і визначити ступінь своєї згоди або незгоди з ними за певною шкалою.

Ще один інструмент формувального оцінювання, який у моєму класі   активно працює,  це портфоліо. Уже з другим набором учнів створюємо папку досягнень.

Портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання:

• простежити індивідуальний прогрес учня поза порівнянням з досягненнями інших учнів;

• оцінити власні освітні досягнення школяра.

Люблю проводити тестування. На різних етапах вивчення теми,  з різною метою. Пропоную учням  самостійно скласти запитання для тесту і можливі відповіді до них.  Це дозволяє школярам оцінити пройдену тему,  узагальнити знання , виділити головне.

Особливу роль відвожу у ФО створенню інтелект-карт. Дитині потрібно систематизувати знання, щоб розташувати поняття у вигляді схеми, кластера, інтелект-карти. Вони дозволяють оцінити, як добре учні можуть бачити загальну картину предмета або окремої теми.

Переконалась, що технологія ФО чудово взаємодіє із системою Таксономія

Блума. Працюємо з кубиком, ромащкою Блума, Таблицею запитань.

Список використаних джерел

1.           Кабан Л.В. Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів у новій українській школі
2.           Додаток до наказу МОН України від 19.08.2016 №1009  «Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи»
3.           Порадник для вчителя НУШ
4.           Політична пропозиція до проекту Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року / Сайт МОН України..

6. Додаток до наказу МОН України від 19 серпня 2016 року № 1009 «Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи» Сайт МОН України.

7. Вілмут Дж. Оцінювання для навчання : навч. посіб. / за ред. І. Є.Булах, М. Р. Мруги. – К. : Майстер-клас, 2007. – 170 с.

8. Дементієвська Н.   Формуюче оцінювання в курсі допрофільної підготовки за програмою Intel "Шлях до успіху" / Н. Дементієвська  // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2012. – № 2. – С. 60–69. 

9.                     Морзе Н. В. Формувальне оцінювання : від теорії до практики / Морзе Н. В., Барна О. В., Вембер В. П. // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2013. – № 6. – С. 45–57.