Стаття. Актуальні проблеми спеціальної педагогіки та психології

Актуальні проблеми спеціальної педагогіки та психології

Воронцова С.П.,СОМ  І(2)

У зв'язку з розширенням мережі освітніх установ, появою альтернативних шкіл зі своїми навчальними програмами, а також наданням батькам права обирати навчальний заклад для своєї дитини, все більше проблем стало виникати з навчанням деяких дітей. В одних випадках причиною труднощів в навчанні і особливостей поведінки дітей ставала невідповідність педагогічних вимог їх психофізичним можливостям, не враховувався рівень розумового розвитку, соматичний і нервово-психічний стан дитини; в інших - неготовність до шкільного навчання (не сформованість окремих психічних функцій, навичок спілкування, незрілість емоційно-вольової сфери і т.д.).

Огляд наукових праць та методичної літератури відомих фахівців показує, що основним завданням колекційної педагогіки є розробка методологічних, теоретичних і методичних основ систем спеціального навчання і виховання.

В рамках сформованої вітчизняної наукової традиції, головними цінностями спеціальної освіти стосовно кожного вікового етапу визнаються просування дитини по шляху нормального психічного розвитку, попередження і корекція вторинних за своєю природою порушень, рівень особистісного розвитку, освіти і життєвої компетенції.

Загальною метою всіх розділів спеціальної педагогіки є визначення тих умов навчання і виховання, які адекватно враховують всі особливості розвитку дитини з порушеннями розвитку і максимально сприяють подоланню наявних у неї порушень. При підборі системи і методів навчання дитини з порушеннями розвитку обов'язково враховуються її вік, час виникнення порушення, а також ступінь ураження і місце ураження.

Відзначаючи беззаперечну цінність проведених у цій галузі досліджень, варто зазначити, що деякі актуальні проблеми залишаються висвітленими фрагментарно і потребують осмислення з урахуванням нових суспільних викликів [1].

Першорядною проблемою колекційної педагогіки є пошук способу інтеграції необхідності і можливості дорослих передати дитині соціальний і культурний досвід.

Більшість фахівців погоджується, що розвиток особливої дитини в більшій мірі залежить від навчання. Тому, при відсутності навчання, або його несвоєчасності, завдається непоправної шкоди розвитку дітей, гальмується формування їх психічних функцій, поглиблюється відставання від однолітків, при складних дефектах можливості розумового розвитку можуть виявитися нереалізованими.

Отже, розроблення індивідуального навчального плану на основі того чи іншого типу навчальних програм буде дієвим, забезпечить умови для успішного включення дитини у навчальну діяльність [9].

Першорядною проблемою корекційної педагогіки виступає проблема трудового виховання, навчання і корекції дефектів розвитку. Набуваючи трудові навички, діти отримують можливість всебічного розвитку і підготовки себе до подальшого дорослого життя.

Важливе значення має корекційно-виховна робота для формування емоційно-вольової сфери дітей з порушеннями розвитку та виправлення окремих недоліків особистості і відхилень у поведінці.

Підкреслюючи складний і неоднорідний характер проблеми співвідношення навчання і розвитку, дослідники стверджують, що для корекційної (спеціальної) педагогіки, її вирішення є більш складним, ніж в будь-якій іншій галузі педагогіки.

Розвиток дефектологічної науки забезпечив розвиток диференціації системи спеціальної освіти дітей з порушеннями різних категорій. Недоліками спеціального навчання, що піддаються сьогодні критиці, є не скільки "промахи'' спеціальної педагогіки та психології, скільки результати культурно-історичних, ідеологічних та економічних "аномалій" у розвитку країни в минулому, протиріч, спочатку закладених в систему спеціальної освіти. На всіх рівнях почали виникати різноманітні ініціативи щодо впровадження в практику нетрадиційних методів психолого-педагогічної корекції, нових форм організації спеціального навчання, почалося необдумане і часто механічне калькування західних моделей навчання дітей з порушеннями розвитку.

Найбільш компетентні ентузіасти в області інновацій усвідомлюють непродуктивність і небезпеку "швидких рішень''. Замість еволюційного, цілеспрямованого, планомірного перетворення державної системи спеціальної освіти, вдосконалення, спеціальної психології та корекційної педагогіки, в черговий раз робиться характерна для нашої країни спроба "революційної" зміни ситуації, що в сучасних умовах означає руйнування сформованої системи.

Таким чином, досягнуті результати і намічені перспективи досліджень корекційної (спеціальної) педагогіки обумовлюють необхідність і дають можливість переосмислення структурно-функціональної організації всієї системи спеціальної освіти на основі побудови нового базису - системи раннього виявлення та ранньої комплексної корекції порушених функцій в контексті загального розвитку дітей.

Підводячи короткий підсумок всьому вищевикладеному, можна зробити висновок, що основним завданням сучасного етапу є наукове забезпечення процесу переходу до системи спеціальної освіти нового типу, орієнтованої на цінності відкритого громадянського суспільства.

Останнє десятиріччя є періодом бурхливого розвитку спеціальної психології: розширився діапазон досліджуваних періодів психічного розвиткуі проблем, з'явилися роботи, узагальнюються деякі напрямки досліджень, окремі гілки спеціальної психології. Спеціальна психологія увійшла в розділ обов'язкових навчальних дисциплін у навчальних планах педагогічних і психологічних спеціальностей і спеціалізацій. Все це свідчить про те, що спеціальна психологія вийшла за рамки дефектології і сформувалася як цілісна самостійна область.

На новому етапі наукового і практичного розвитку спеціальної педагогіки і психології виникають і нові проблеми.

1) Навчання дітей з обмеженими можливостями, які не охоплені спеціальною психолого-педагогічної допомогою.

2) Розвиток ранньої спеціальної психологічної служби, що включає раннє виявлення, діагностику, психолого-педагогічний супровід дитини та її сім'ї.

3) Фундаментальне вивчення можливостей і умов інтеграції дітей з порушеннями розвитку в освітніх закладах загального призначення.

4) Вироблення єдиного підходу до використання термінології. Непродумана "боротьба зі стигматизацією" і нерозуміння відмінностей між використанням термінології в засобах масової інформації та в науковій літературі призводять до розмивання понять і неадекватного використання термінів.

5) При переході на єдину міжнародну систему вищої освіти виникає необхідність обґрунтувати спеціальну педагогіку і психологію і як нові галузі наукових знань, і як нові навчальні дисципліни і спеціалізації, які немають прямих аналогів за кордоном.

Як і раніше актуальні і деякі давно існуючі проблеми.

1) Розробка методик диференціальної психологічної діагностики порушень розвитку.

2) Розробка нового змісту і методів навчання дітей з порушеннями розвитку. Беручи до уваги великі успіхи в корекції "специфічних" (первинних) недоліків, варто звернути увагу, що зміст і методи навчання загальноосвітніх предметів в більшості випадків залишаються традиційними, перенесеними зі звичайної системи освіти.

Обираючи шлях інтеграції дітей з особливими потребами у суспільне життя, необхідно розуміти, що реалізація інтегрованого навчання потребує узгоджених і невідкладних дій з боку міністерств освіти і науки, молоді та спорту, охорони здоров'я, соціальної політики; формування адекватного ставлення суспільства до осіб з обмеженими можливостями; з цією метою важливе об'єднання зусиль фахівців, громадськості, благочинних неурядових, релігійних організацій, комерційних структур [3].

Таким чином, необхідно розуміти, що процес становлення і розвитку спеціальної педагогіки і психології повинен йти планомірно, а не стрибкоподібно, поступово розвертаючись, враховуючи всі "за" та "проти".

Успішність вирішення актуальних проблем залежить в тому числі від підтримки на державному рівні, а саме: формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, вдосконалення нормативно-правової бази відповідно до міжнародних договорів в області прав людини, реалізації та поширення моделі інклюзивного навчання дітей в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах [2].

 Хотілося б сподіватися, що обраний шлях розвитку спеціальної педагогіки і психології призведе нас до кращих результатів, і допоможе подолати всі труднощі.

Список використаної літератури:

1.  Бобрицька В. І. Актуальні проблеми інклюзивної освіти в Україні [Електронний ресурс] / В. І. Бобрицька // Пед. процес: теорія і практика. − 2015. − Вип. 5/6. − С. 7−11. − Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2015_5-6_3

2. Василенко Н. В. Сучасні підходи концепції інклюзивної освітив Україні: нормативно-правове забезпечення [Електронний ресурс] /Н. В. Василенко // Наук. зап. ТНПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. − 2014. − Вип. 4. − С. 3−9. − Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2014_4_3

3.  Замашкіна О. Д. Ретроспектива проблеми інклюзивної освіти в Україні [Електронний ресурс] / О. Д. Замашкіна // Наук. вісн. Ізмаїл. держ. гуманітар. ун-ту. − 2013. − Вип. 32. − С. 61−65. − Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvidgu_2013_32_14

4.  Мартинчук О. В. Розвиток освітньої інтеграції дітей з психофізичними порушеннями [Електронний ресурс] / О. В. Мартинчук // Наук. часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 19, Корекц. педагогіка таспец. психологія. − 2013. − Вип. 23. − С. 150−155. − Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2013_23_46

5. Миронова С. П. Погляди педагогів спеціальних закладів напроблеми інклюзивної освіти [Електронний ресурс] / С. П. Миронова,М. Г. Буйняк // Зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. ІванаОгієнка. Серія соціально-педагогічна. − 2013. − Вип. 23 (2). − С. 16−23. −Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkp_sp_2013_ 23(2)__4

6. Москалюк А. П. Проблеми психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами в умовах ЗНЗ / А. П. Москалюк //Дитина з особливими потребами. − 2016. − № 6. − С. 2−4.

7. Петрова Я. Інклюзивна освіта: плюси і мінуси експериментальної програми : [досвід Запоріз. обл.] / Я. Петрова // Без Бар’єрів. −2016. − № 17/18 (верес.). − С. 14.

8. Савчук З. Психологічна готовність учителя до роботи в інклюзивному просторі: теоретичний аспект / Зоряна Савчук, ЛіліяМоскалюк// Особлива дитина: навчання і виховання. − 2017. − № 2. − С. 42−47. − Бібліогр.: 11 назв.

9. Сак Т. В. Проблема реалізації колекційного навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі [Електронний ресурс] / Т. В. Сак, Р. Г. Процюк // Наук.часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 19, Корекц. педагогіка та спец. психологія. − 2013. − Вип. 23. −С. 388−390. − Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2013_23_116