Формування активної життєвої позиції особистості як важливої умови громадянської зрілості на заняттях загальної фізичної підготовки

 Формування активної життєвої позиції особистості як важливої умови громадянської зрілості на заняттях загальної фізичної підготовки

Підготував Семеряга О.М.

План

1. Зміст поняття «активна життєва позиція»
2. Нормативні документи, що регламентують формування активної життєвої особистості
3. Значення патріотичного виховання у формування активної життєвої позиції

1. Зміст поняття «активна життєва позиція»

Активна життєва позиція – це антипод байдужості і відстороненості. Людина, що володіє розглядаються якістю, цікавиться всім, що відбувається в країні і в світі, бере живу участь у будь-яких починаннях, хоче внести певний внесок у навколишнє його дійсність.

Активна життєва позиція – це необхідний елемент для успішної соціалізації людини. Спробуємо вникнути в сенс цього визначення. Кожна людина в силах вплинути на навколишнє його дійсність. Тобто світ не статичний, він постійно змінюється під впливом людей. Людина, що володіє активною життєвою позицією, зацікавлений в удосконаленні буття. Такий індивід концентрує свою увагу не тільки на особистих переживаннях, але і на глобальних проблемах.

Активна життєва позиція характерна далеко не для кожної людини. Прагнення перетворювати цей світ вимагає безлічі особистісних якостей. Зокрема, це власні принципи, світогляд, переконання, моральні норми.

Тобто людину, якого просто не влаштовує існуюча дійсність, не можна назвати особистістю з активною життєвою позицією. Варто пам’ятати, що перш ніж що-небудь критикувати і ламати, необхідно мати уявлення про те, як виглядатиме нове, більш удосконалене буття.

Активна життєва позиція, насамперед, передбачає діяльність. Не достатньо просто теоретично реконструювати дійсність, потрібно також рухатися в цьому напрямку. Кожна людина справляється з цим завданням по-різному. Один спрямовує всі свої сили на вирішення глобальних проблем, інший піклується про благополуччя своєї країни, третій прагне допомогти людям, які оточують його.

Необхідно, щоб активна життєва позиція гармонійно поєднувалася з розумністю, бажанням допомогти іншим і почуттям міри . В іншому випадку за прагненням до перетворень можуть послідувати виключно негативні наслідки. Приміром, людина має якісь ідеалами, які він бажає реалізувати на практиці, але його егоцентризм заважає розумінню того, що більшість людей дотримується зовсім іншого світогляду. Звідси можна зробити простий висновок. Людина повинна спрямовувати свою діяльність на благо суспільства, а не на задоволення власних інтересів.

Соціальна позиція індивіда підрозділяється на кілька граней. Це може бути підпорядкування вказівкам лідера, але самостійне і активна поведінка по відношенню до інших учасників групи.

Життєва позиція може виражатися і в дотриманні всіх норм і вимог соціуму, але в прагненні до лідерської позиції в колективі.

Прагнення до перетворення світу може привести і до негативних наслідків. Активна життєва позиція в деяких випадках виражається в нехтуванні суспільними нормами, пошуку власного «Я» поза соціумом, наприклад, в злочинних угрупованнях, серед хіпі.

Це може бути і прагнення побудувати власну дійсність. Наприклад, людина не приймає норми соціуму, має своє уявлення про те, яким має бути світ, і активно залучає інших людей для удосконалення буття. Наприклад, до таких людей можна віднести революціонерів.

Найчастіше активною життєвою позицією володіють саме молоді люди. Це не дивно, адже саме молодь завжди була своєрідним двигуном в справах перетворення світу. У молодих людей менш консервативні погляди, у них є свіжі ідеї і оригінальне світогляд. Як відомо, у підлітків багато енергії, необхідно направляти її на творення, інакше надлишок сил може привести до негативних результатів.

Виховання почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

2. Нормативні документи, що регламентують формування активної життєвої особистості

Одним із пріоритетних напрямків виховання у сучасній державі є патріотичне, яке орієнтоване на підготовку молоді для того, щоб стати відповідальним громадянином своєї держави. У Державних національних програмах «Освіта» («Україна ХХ1 століття»), «Діти України», «Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності», Національній програмі виховання МОН України, Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти України як стратегічні визначаються такі завдання: виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, усвідомлення приналежності до української держави і народу, утвердження якостей громадянина-патріота України. Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції .

Сьогодні в українській державі виникли реальні можливості для духовного відродження і розвитку особистості. Особистість учня виступає як складна сукупність індивідуальних, структурних, функціональних, психічних, свідомих і діяльнісних якостей людини, що формуються у процесі виховного впливу і виявляються найбільш повноцінно в конкретній практичній діяльності. Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

3. Значення патріотичного виховання у формування активної життєвої позиції

У центрі патріотичного виховного процесу постала особистість дитини як найвища цінність, зросла патріотична компетентність учнівської молоді. У патріотичному вихованні особливого значення набуває особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її права, потреби та можливості. Почуття патріотизму – основа духовного життя кожної людини.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, держави, нації.

Процес формування ціннісних орієнтацій є невід’ємною складовою частиною розвитку підростаючої особистості.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

• утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань, поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
• визнання прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
• усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяння набуттю учнівською молоддю патріотичного досвіду, участі в життєдіяльності громадянського суспільства;
• формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу;
• визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;
• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
• утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
• культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
• формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;
• спонукання особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму, фашизму, нацизму.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. Воно покликано формувати громадянина-патріота, сприяти глибокому розумінню громадянського обов’язку, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати традиції та героїчні сторінки історії українського народу. Цей процес тривалий за часом, складний за змістом і достатньо розбалансований.

Нині можна відмітити, що за роки незалежності в Україні створено передумови для оновлення змісту й технологій патріотичного виховання, формування гуманістичних цінностей та громадянської позиції підростаючого покоління. Патріотизм - одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особи. В учнів виробляється відчуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого. Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було одним з найважливіших завдань сучасної школи. Роль школи у цьому плані неможливо переоцінити. Потрібно відроджувати, розвивати кращі риси українського народу, які складалися віками і допомагали народу вижити у важкі часи. Оскільки ми – українці, то наш ідеал досконалої особистості має відповідати виховному ідеалу українців, сформованому на основі загальнолюдських цінностей. Це є свідченням системної виховної роботи . Патріотичне виховання підростаючого покоління - основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Розбудова України як суверенної держави ставить перед школою і педагогами відповідальне. і складне завдання – виховати духовне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно-патріотичних традицій.

Процес патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній діяльності, в сім'ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях.

Патріотичне виховання наскрізно пронизує весь навчально-виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни. Увесь освітній процес насичений різними аспектами патріотичного виховання. У роботі педагогів добираються та поєднуються різноманітні методи і форми патріотичного виховання, насичуючи їх патріотичними емоціями та переживаннями. Під час проведення заходів формуються патріотичні почуття, національна свідомість, активна життєва позиція. Безумовно, застосування форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки. А також брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин, адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що грунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, презентації, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, морально-етичні вправи, етичні тренінги, комунікативні ігри, «мозкові атаки», створення проблемних ситуацій та їх аналіз, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, стилів поведінки. Важливу роль відіграють демократичний діалог, педагогічне керівництво лідерів в учнівському самоврядуванні, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, колективних творчих проектів, традицій, засобів народної педагогіки. Також застосовуються традиційні методи: спостереження, бесіди, диспути, години спілкування, конкурси, лекції, семінари, круглі столи, різні форми роботи з періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. Тому ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління учнів. Чим доросліші школярі, тим більші їхні можливості до критично-творчого мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Педагоги виховують соціально адаптовану та громадсько орієнтовану особистість, яка після закінчення школи успішно знайде своє місце в житті. Весь освітній процес насичений різними аспектами патріотичного виховання. Для цього шкільне мікросередовище сполучається з реальною дійсністю через органи учнівського самоврядування. Особлива роль належить предметам соціально-гуманітарного циклу. Саме школа включає в урочну та позаурочну діяльність реальне життя, створюючи тим самим єдине поле громадянського виховання не лише учнів, а й усіх учасників навчально-виховного процесу. У результаті відбувається комплексне, системне виховання громадянина, в якого є патріотичні почуття перш за все до себе – це національна самосвідомість, щирість, чуйність, толерантність, чесність, доброта, увага, совісність, працелюбність, повага і любов до своїх батьків, роду (ці якості визначають культуру поведінки особистості); до людей – милосердя, справедливість, відкритість тощо; до Батьківщини – громадянська відповідальність, віра, надія, бажання працювати для розвитку країни, повага до Конституції, законів; до національних цінностей – володіння українською мовою, збереження національних звичаїв, традицій, обрядів, також родинних, шанобливе ставлення до національної та державної символіки тощо. Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів.

Патріотичне виховання охоплює всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяє формуванню у школярів та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Критеріями патріотизму є любов, вірність і служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного національного відродження, сприяння гармонізації держави , суспільних та особистісних інтересів у повсякденному житті.

Активна життєва позиція є відповідальністю. Його важливою ознакою є законослухняність, виконання конституційних норм, дотримання чинних законів, знання не лише своїх прав, а й обов’язків. Патріот той, хто своє право вимірює своїм обов’язком.

Окремої уваги заслуговує волонтерська робота вчителів, учнів, батьків, громадськості, яка через конкретну, практичну діяльність сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими навичками, формуванню у них прагнення до відповідальної патріотичної поведінки, моральних і духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України.

Важлива роль у формуванні активної життєвої позиції належить сім’ї. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками своїх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування дитини своїм досвідом та своїм прикладом. Звичайно, батьки приділяють дітям максимум уваги, дбаючи, щоб вони були, передусім, здорові, ситі, вдягнені, задоволені. Але не завжди аналізують наслідки своїх взаємин з дітьми, ще рідше заглядають у завтрашній день: а яка людина виросте з мого сина чи доньки? Бо скільки б завдань перед школою і батьками не стояло, важливішої мети, ніж правильно виховувати у дитини риси справжнього українця, гідного громадянина держави, немає.

Вагому роль у пропагуванні ідеї патріотичного виховання як національного пріоритету України, набутті підростаючою особистістю громадянських якостей, соціального досвіду відіграє учнівське самоврядування, яке ставить завдання: демократизацію стосунків, орієнтацію на особистість дитини, на її творчі здібності. Основними способами використання потенціалу учнівського самоврядування у вихованні школярів є проведення та участь в акціях, флешмобах, фестивалях, проектах, тренінгах та інших заходах патріотичного спрямування. Тому самоврядування – це спосіб життєдіяльності учнівського колективу, дієвий метод досягнення широкого спектру виховних завдань – громадської активності, соціальної відповідальності, набуття всебічного морального досвіду та патріотичної свідомості .

Завдання патріотичного виховання зорієнтовані на реальні соціально-економічні умови і передбачають виховання у дітей готовності до ефективного розв’язання життєвих проблем.

Сучасна модель виховання враховує особливості сьогодення, оскільки, цього вимагають соціально-економічне становище нашої країни, моральний та духовний стан українського народу, подальший розвиток науки, культури, ставлення влади до вирішення нагальних проблем, розвиток чи послаблення демократизації суспільства, розбудова не олігархічної, а народної демократії, правової України , відмова від подвійних стандартів тощо. Тому організація діяльності громадсько-активних шкіл позитивно впливає не лише на самооцінку учнів, становлення свідомого патріота з його переконаннями, а й на розвиток громади в цілому, що є актуальним сьогодні.

Таким чином, національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді сьогодні є важливою складовою змісту роботи педагогів, головним завданням для яких є формування громадянсько-патріотичних цінностей особистості, моральної поведінки, активної життєвої позиції, правил співжиття, єдності слова і діла , готовності брати активну участь у житті своєї держави.