Формування ціннісного ставлення до здоров’я у молодших школярів. (Курсова)

«Формування ціннісного ставлення до здоров’я у молодших школярів »

ЗМІСТ

ВСТУП…………………..…………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ`Я У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ…...………………………………………………………………………...…6

1.1. Аналіз досліджень праць науковців щодо формування ціннісного ставлення у молодших школярів ……………………………………………...…6

1.2. Ціннісне ставлення до здоров’я, як інтегральний показник сформованості здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку …........................11

1.3. Роль дорослих в процесі формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку……………………………………….............16

Висновок до 1 Розділу…………………………………………………………...18

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ШКОЛИ…………………………………………………………………………..19

2.1. Форми та методи формування ціннісного ставлення до здоров’я в дітей молодшого шкільного віку в умовах школи…………..……………………….19

2.2. Методичні рекомендації для учителів і батьків щодо формування усвідомленого ставлення дітей молодшого шкільного віку до здоров’я….....24

Висновок до 2 Розділу………………….………………….…………………….28

ВИСНОВКИ ………………….………………….………………….…………...29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……………………31

ДОДАТКИ………………….………………….………………….……………...35

ВСТУП

Концепція виховання дітей та учнівської молоді відображає всі напрямки виховного процесу. Формування культури здорового і безпечного способу життя та ціннісного ставлення до здоров’я є комплексною роботою формування знань, установок, особистісних орієнтирів і норм поведінки, що забезпечують збереження і зміцнення фізичного, психологічного та соціально-морального здоров'я  молодших школярів.

Погіршення стану здоров'я дітей шкільного віку підтверджується не тільки даними офіційної статистики, але ще більшою мірою результатами вибіркових наукових досліджень.  Здоров'я сучасних молодших школярів тісно пов'язане з їхнім способом життя, що суттєво впливає на зростання, розвиток і функціональні можливості організму. Безумовно, малорухливий спосіб життя і форсована підготовка дітей до школи не можуть не здійснювати негативного впливу на їх  розвиток та здоров'я.

Варто пам’ятати, що на формування ціннісного ставлення до здоров'я значний вплив робить інтеракція в сімейному колі. У сім'ї росте дитина, і з перших років свого життя вона засвоює норми людських відносин, вбираючи з сім'ї добро і зло, всіх складові ціннісної системи сім’ї. У сім'ї зміцнюють здоров'я дітей, розвивають їх задатки і здібності, піклуються про освіту, розвиток інтелекту, виховання, створюють фундамент їх майбутнього. Отже, прагнення зрозуміти особливості формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку в умовах школи зумовлює актуальність нашого дослідження.

Об’єктом дослідження є формування ціннісного ставлення до здоров’я дітьми молодшого шкільного віку .

Предмет дослідження: особливості формування ціннісного ставлення в дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: теоретично та емпірично дослідити  особливості та умови формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку.

В основу дослідження покладено наступна гіпотеза: формування ціннісного ставлення до здоров'я у дітей молодшого шкільного віку буде проходити ефективніше, якщо будуть створені такі умови:

1.               Позитивна емоційна взаємодія (реагування)  вчителів на необхідність формування здорового способу життя та ціннісного ставлення до здоров’я;
2.               Додавання до занять візуально – ілюстративного та інтерактивного пояснення терміну «здоров’я», мотивуючи дітей до здорового способу життя та формування ціннісного ставлення до здоров’я;
3.               Забезпечення максимальної рухової активності дітей молодшого шкільного віку.

Теоретична і практична значимість роботи полягає в: уточненні сутності поняття «ціннісне ставлення», встановленні  його особливості,  узагальненні визначення « ціннісне ставлення до здоров’я», виявленні основні   компоненти, впровадження результатів дослідження у виховний процес з метою формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку.

Структура роботи. Наукова робота присвячена вивченню особливостей та умов формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку в умовах школи, складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ`Я У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.           Аналіз досліджень праць науковців щодо формування ціннісного ставлення до здоров’я у молодших школярів

Цінності - специфічно соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, що позначає їх позитивне або негативне  значення для людини та суспільства (благо, добро і зло, прекрасне і потворне), закладені в явищах суспільного життя та природи.

 П. Менцер наголошує, що  «цінність -  що диктують  почуття людей, визнання першості чогось, того до  чого можна прагнути з повагою, визнанням, пошаною» [22, с.147] Тим самим він показує, щодо цінностей відноситься не тільки те, що вже  засвоєно, а й те до чого необхідно прагнути.

Механізм розвитку ціннісних орієнтацій пов'язаний з необхідністю вирішення протиріч і конфліктів у мотиваційній сфері, селекції прагнення особистості, в найбільш загальній формі вираженої в боротьбі між обов'язком і бажанням, мотивами морального та утилітарного порядку [5, с.205]

Здоров'я - це базова цінність і необхідна умова повноцінного психічного, фізичного і соціального розвитку дитини. Не створивши фундамент здоров'я в дитинстві, важко сформувати здоров'я в майбутньому.

Отже, сентенція "здоров'я" відображає якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та виступає завершальним актом процесу взаємодії людини та довкілля. Здоров'я людини визначається не тільки відсутністю порушень в організмі, але і станом психологічних та когнітивних процесів, які відображають здатність адаптуватися до соціальних умов життя.

На думку А.А. Маєра, «педагогічна компетентність» батьків складається з культури:

• спілкування та міжособистісних відносин: батьки - діти, діти - діти, діти - інші дорослі;

• емоцій та почуттів;

• спілкування батьків, моральної свідомості та поведінки;

• дитячої гри;

• дитячої праці;

• здоров'я дітей;

• особистої безпеки.

Виділені аспекти культури батьків як орієнтира роботи з сім'єю конкретизовані автором за такими компонентам загальної культури: знання, компетентність, цінність і зміст, рефлексія, творчість.

А. Маєр робить акцент на інтерактивному напрямку роботи, що дозволяє враховувати специфіку і виховний потенціал кожної сім'ї (див. табл. 1.1.1)

Таблиця 1.1.1

Критерії аналізу виховного потенціалу сім’ї за А. Маєром

Інтерактивний напрямок дозволяє використовувати оптимальні форми і методи в диференціальній та індивідуальній роботі з сім'єю (метод «Делфі», метод проблемних ситуацій, тренінги для батьків, акції, майстер - класи, консультації) [22, с.20].

Формування усвідомленого ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих є також необхідною умовою виховання здорової дитини. Даний процес здійснюється на всіх етапах розвитку дитини - молодших школярів і враховує особливості його моторного розвитку, пізнавальних функцій та мови. Діти активно залучаються до творчого процесу: малюють, розповідають історії , складають розповіді про здоров'я, а також створюють  свої фізичні вправи, особливо з предметами, і охоче діляться своїми "вигадками" з ровесниками. Активна колективна творчість дітей - неодмінна умова успішності формування культури здоров'я.

Всі дослідники, які займаються проблемою формування основ здоров’я у молодших школярів наголошують на необхідності тісного контакту дитячого садка з сім'єю задля збереження здоров'я дітей.

І. Ю. Жуковін рекомендує змінювати ставлення людей до здоров’я на основі формування ціннісно – мотиваційних традицій. Створення традицій здорового способу життя - це те, що повинно лежати в основі валеологічної роботи в освітніх установах, і те, до чого потрібно прагнути в кінцевому підсумку.

З  самого раннього дитинства необхідно створювати навколо дитини таке навчально - виховне середовище, яке буде насичена атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями валеологічного характеру. Це призведе до формування потреби вести здоровий спосіб життя, до свідомої охорони свого здоров'я та здоров'я оточуючих людей, до оволодіння необхідними для цього практичними навичками та вміннями. Отже, формування ціннісного ставлення до здоров’я  та розвиток традицій здорового способу життя через певний період часу стають надбанням нації, держави, невід'ємною частиною життя людей.

Формування культури здоров’я є головним важелем первинної профілактики та зміцнення здоров'я населення через зміну стилю і способу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі з шкідливими звичками, гіподинамією і подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з життєвими ситуаціями.

Велике значення в створенні сприятливих умов для формування у молодших школярів уявлень про здоровий спосіб життя грає система освіти, оскільки турбота про зміцнення здоров'я дитини, як відзначає ряд авторів (А. Аменд, С. Васильєв, М. Лазарєв, О. Морозова, Т. Поштарьова, О. Толстова, З. Тюмасева і ін.), - проблема не тільки медична, але і педагогічна, так як правильно організована освітньо – виховна робота  з дітьми робить більший вклад у здоров’я дитини ніж всі медико - гігієнічні заходи, які покликані забезпечувати формування ціннісного ставлення до здоров'я та здорового способу життя. На освіту, як соціальний інструмент збереження та передачі успадкованої культури, соціалізації та розвитку особистості покладена місія державної політики щодо формування індивідуальної культури здорового способу життя підростаючого покоління, як однієї з основних складових національної культури здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя молодших школярів – це  категорія, інтегруюча біологічні, соціальні та екологічні уявлення про здоров'я людини і його життєдіяльності, оскільки фізичне благополуччя залежить не тільки від спадковості та кількості уваги до здоров'я дитини з боку батьків і лікарів, а й від впливу екологічних факторів, від ступеня гармонізації взаємин дитини із зовнішнім соціальним і екологічним середовищем.

Формування здорового способу життя та ціннісного ставлення до здоров’я молодших школярів багато в чому обумовлено процесом соціалізації індивіда. Розвиток і соціалізація дитини відбувається в певному соціальному середовищі, яке виступає  важливим фактором регуляції його поведінки [4,7, 9].

Найчастіше у молодших школярах відсутній зацікавленість в уроках оздоровчого характеру. На думку Г. Зайцевої, це пов'язано з тим, що, по-перше, рекомендації, що стосуються здорового способу життя насаджуються дітям найчастіше в повчальній, категоричній формі і, аж ніяк  не викликають у них позитивних емоційних реакцій, а по-друге, самі дорослі досить не часто дотримуються зазначених правил у повсякденному житті, а діти наслідують їх поведінку.  Крім того, виконання необхідних правил здорового способу життя вимагає від людини значних вольових зусиль, що вкрай важко для дитини-молодших школярів, яка має недостатньо сформованої емоційно-вольової сфери [8, с. 213].

Таким чином, можна зробити висновок, що формуванню здорового способу життя учнів сприятимуть: застосування інтеграційного підходу та валеологізація навчальних предметів; розробка та впровадження різних навчальних програм, організація позакласних і позашкільних заходів, спрямованих на поглиблення знань про здоровий спосіб життя та мотивацію ціннісного ставлення учнів до здоров’я; співпраця педагогів із батьками, медичними працівниками. Перспективи подальших розвідок вбачаємо у дослідженні використання проектної технології навчання у процесі формування здоров’язбережувальної компетентності молодших школярів; розробленні та впровадженні міжпредметних навчальних проектів валеологічної спрямованості.

2.           Ціннісне ставлення до здоров’я, як інтегральний показник сформованості здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку

В умовах сьогодення система шкільного навчання вимагає відповіді на безліч запитань, що виникають у лікарів, педагогів та батьків дітей різного віку. Можна багато говорити про ефективність і корисність освітнього процесу, але важко ігнорувати той факт, що більшість дітей закінчують школу з різноманітними захворюваннями, які формуються у період їхнього навчання. За даними статистики [5], збільшується кількість учнів першого класу, які мають відхилення за станом здоров’я (тобто на початку навчання у школі), а в подальші шкільні роки спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, що мають декілька різних захворювань, або проблеми зі здоров’ям.

Фізичний розвиток дитини, особливо молодшого шкільного віку, важлива функція будь-якого навчального закладу. Сьогодні йдеться мова не про фізичну культуру, як таку, а про фізичний розвиток в цілому, що передбачає розвиток рухової активності, фізичних якостей молодших школярів, знання свого тіла, його функцій, призначення його основних частин, можливостей організму, вміння бути домірним до нього, розвиватися в межах індивідуальних можливостей, власного потенціалу. Наразі найважливішим завданням вітчизняної освітньої системи є підготовка свідомих й активних громадян, які добре розуміють свої громадянські права та свободи, можуть брати на себе суспільну відповідальність, готові до розв’язання проблем, із якими вони стикаються вже зараз, і тих, які ще постануть після закінчення школи. Питання здоров’язбереження має бути, з нашого погляду, першочерговим. Особливо, коли йдеться про учнів молодшого шкільного віку.

 Це завдання регламентується і забезпечується такими нормативно-правовими документами, як Закон України «Про освіту», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення». Перераховані документи і заходи, що вживаються органами управління освітою, допомагають досягти певних результатів стабілізації, а в школі якісного поліпшення здоров'я молодших школярів. У молодших школярів низький рівень знання про цінності свого здоров'я і саме тому спільними зусиллями медиків, педагогів, психологів та батьків  повинні навчити дітей самих піклуватися про своє здоров'я. Основним завданням має стати навчання здорового способу життя молодших школярів, потреби бути здоровим, берегти і зміцнювати здоров'я та цінувати щастя здоров'я.

Суттєво, що спосіб життя може змінюватися протягом життя людини. Але, як свідчать дослідження психологів,  навички певного способу життя засвоюються людиною змалку і насамперед під впливом тих зразків поведінки й діяльності, які дитині демонструють дорослі. Загалом навички здорового способу життя у молодших школярів відбувається на рівні наслідування та проектування сприйнятих зразків поведінки  ставлення до свого здоров’я, праці, інших людей, довкілля, від своїх батьків, родичів, вчителів тощо.

Здоровий спосіб життя молодших школярів не формується за допомогою окремих заходів і кожна хвилина, проведена в школі повинна сприяти вирішенню завдання, яка здійснюється за наступними напрямками:

- прищеплення стійкості культурно - гігієнічних навичок;

- навчання догляду за своїм тілом, навичкам самообслуговування;

- формування елементарних уявлень про навколишнє середовище;

- формування звички щоденних фізичних вправ;

- розвиток уявлень про будову власного тіла, призначення органів;

- формування уявлення про те, що корисно і що шкідливо для організму;

- вироблення у дитини свідомого ставлення до свого здоров'я, вміння визначити свій емоційний стан;

- вести систематичну роботу по виробленні знань і умінь діяти в небезпечних життєвих ситуаціях [32, с.46].

Н. Лебедєва зазначає, що в сучасному науковому розумінні здоров'я включає в себе наступний комплекс ознак:

- відповідність вікового рівня життєзабезпечення систем (нервової, серцево-судинної, дихальної, кістково-м'язовий і ін.) Оцінюється за віковими нормам;

- рівень і гармонійність фізичного розвитку (ріст, маса тіла, окружність грудей, життєва ємність грудей, сила кисті) оцінюється за стандартами фізичного розвитку;

- швидке пристосування (адаптація) організму до нових умов (навантаження, відпочинку і т. д.) характеризується відсутністю напруги, замкнутості, пригніченості в поведінці дітей;

- висока розумова і фізична працездатність - дитина без напруги займається, відновлює працездатність після нічного сну, тобто відповідає кількісним і якісним стандартам;

- відсутність захворювань протягом року, або короткочасна хвороба (5-7 днів) з повним одужанням [26, с.6]

Звички здорового способу життя молодших школярів повинні входити в повсякденну життєдіяльність кожної людини. Щодня, не змінюючи свої звички, і ведучи здоровий спосіб життя, діти формують своє ставлення до оздоровлення, зміцнення організму, розвитку рухової активності, рухливості суглобів, гнучкості тіла, вмінню поєднувати рухи різних частин тіла і формуванню правильної постави. Ми можемо виділити головні аспекти здорового способу життя молодших школярів:

- зміцнення здоров'я режим дня;

- фізична культура і заняття спортом;

- раціональне харчування;

- гармонійні відносини між людьми;

- особиста гігієна;

- профілактика захворювань, загартовування.

Учителі повинні навчити молодших школярів: уважно ставитися до свого здоров'я, правильно одягатися, позитивно ставитися до профілактичних оглядів, щеплень; помічати і самостійно корегувати свій зовнішній вигляді; без нагадування дорослого перед їжею швидко і чисто мити руки; самостійно мити своє тіло (намалювати і змивати водою); перед сном самостійно мити ноги; готувати постіль до сну і прибирати її після сну; після їжі полоскати рот (або чистити зуби) і мити свій стаканчик; зачісуватися; обслуговувати себе в побуті, використовувати за призначенням предмети гігієни, бути охайним; відчувати своє самопочуття і при найменшому нездужанні і дискомфорті звернутися до дорослого; спільно з дорослими вибирати корисні продукти і допомагати готувати з них страви [34, с. 365].

Здоровий спосіб життя молодших школярів включає в себе наступні основні компоненти: плідна праця, раціональний режим праці і відпочинку, викорінювання шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, особисту гігієну, загартовування, раціональне харчування, сприятлива психологічна обстановка в сім'ї. Також в здоровий спосіб життя включається і ранкова гімнастика, так як саме з заняття гімнастикою ми починаємо свій день. Розглянемо ці компоненти.

Відповідно до «Типового навчального плану початкової школи» цю освітню галузь введено до складу інваріантної частини. Зазначена галузь у початкових класах реалізується на предметному рівні: «Фізична культура» і «Основи здоров’я». Зазначена мета у процесі навчання основ здоров’я передбачає розв’язання таких конкретних питань: - формування уявлення про те, що здоров’я розглядається як єдине ціле, а його складовими є фізична, соціальна, психічна і духовна функції; - формування уявлення і поняття про взаємозв’язки людського організму з природним та соціальним оточенням; - формування знань, вмінь та навичок безпечної поведінки вдома, у школі, на вулиці, в громадських місцях; - розвиток активної мотивації щодо збереження і зміцнення здоров’я, самовдосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я; - розвиток умінь протистояти негативному впливу оточення; - виховання потреби здорового способу життя як важливої життєвої цінності.

Для ефективного оздоровлення та профілактики захворювань необхідно розвивати витривалість в поєднанні з загартовуванням та іншими компонентами здорового способу життя молодших школярів - це забезпечить організму вироблення сильного імунітету.

Методи повітряного загартовування прості і зручні. Уже саме перебування дитини на відкритому повітрі має загальнозміцнювальне і оздоровче значення.

Наступною складовою здорового способу життя є раціональне харчування. Слід пам'ятати про два основні закони, порушення яких небезпечно для здоров'я. Прийом їжі повинен складатися із змішаних продуктів, що є джерелами білків, жирів і вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин.

Таким чином, під здоровим способом життя молодших школярів розуміється система поведінки дитини в процесі його життєдіяльності, яка заснована на особистому досвіді, традиціях і екстрапольованих норми поведінки.

1.3. Роль дорослих в процесі формування ціннісного ставлення до здоров’я у дітей молодшого шкільного віку

Установка на здоров'я (а відповідно, і на здоровий спосіб життя), як відомо, не з'являється у людини сама собою, а формується в результаті певного педагогічного впливу, тому в структурі валеологічного забезпечення життєдіяльності  особливого значення набуває педагогічний компонент.

Формування здорового способу життя сприяє включенню в повсякденне життя молодших школярів різних нових для нього форм поведінки, корисних для здоров'я (фізкультурні хвилинки, заняття здоров'я, використання валеологічного компонента на різних заняттях).

Формування здорового способу життя має включати в себе кілька аспектів:

•                   проведення роз'яснювальних заходів з молодших школярівми  та їх батьками про важливість здорового способу життя для підростаючого дитячого організму;
•                     створення  та дотримання режиму дня;
•                   введення певних правил і норм гігієни та поведінки;

Крім того, одним з факторів формування здорового способу життя у молодших школярів, є особистий приклад, про що педагог ніколи не повинен забувати. Як приклад для наслідування нерідко виступають і батьки, для яких необхідно проводити роз'яснювальні бесіди [24, с.130]

Спосіб життя дитини - основа його здоров'я протягом усього подальшого життя. Неправильно закладена основа може привести до пошкодження всієї конструкції, навіть якщо всі інші її елементи будуть закладені вірно.

Найефективнішою формою роботи в сім'ї є заняття в сімейних клубах, що дозволяють здійснити повноцінний індивідуальний підхід до фізичного і психічного розвитку молодшого школяра через взаємодію батьків, які досконало знають особливості своєї дитини, педагогів, медиків, які будують роботу на основі професійних знань педагогіки, психології та медицини.

Отже, використання учителями нетрадиційних сучасних форм та методів роботи з батьками дає можливість вирішення проблеми формування культури здорового способу життя в молодших школярів. Така взаємодія батьки – учителі – діти дає можливість подолати бар’єри спілкування сім’ї з школами  та альянс співпраці на благо розвитку та навчання всесторонньо розвиненої дитини.

Висновок до 1 Розділу

Під здоровим способом життя розуміється система поведінки дитини в процесі його життєдіяльності, яка заснована на особистому досвіді, традиціях і екстрапольованих нормах поведінки. Здоровий спосіб життя - це індивідуальна система звичок та поведінки людини в процесі його життєдіяльності, що забезпечує дитині відмінне здоров'я.

Заходи по формуванню ціннісного ставлення до здоров’я  та здорового способу життя  слід починати з самого народження дитини. Для цього батьки поступово виводять дитину на стежину до правильного і регулярного харчування, особистої гігієни та ін. В процесі цього виникає необхідність використання сенситивного періоду розвитку молодших школярів, щоб сформувати в нього навички та вміння, які необхідні для виконання норм особистої гігієни. Закріплення навичок відбувається на рівні звички, адже лабільність психіки дає можливість закласти відповідні поведінкові патерни здорового способу життя.  Системність виконання одних і тих же дій, що стосуються стилю ЗДЖ виступає для дитини необхідністю дотриматись режиму дня.   

Величезний вплив на формування здорового способу життя дитини здійснює особистий приклад дорослих, які оточують його, так як в природі дітей закладені механізми  наслідування дорослого. Це відноситься до дій батьків, членів сім'ї, вихователів дитячого садка, вчителів.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ШКОЛИ

2.1. Форми та методи формування ціннісного ставлення до здоров’я в дітей молодшого шкільного віку в умовах школи

Здійснення педагогічно – формувального впливу для утворення в свідомості старших  молодших школярів ціннісного ставлення власного здоров’я, визначається встановленням причинно – наслідкових зв’язків між здоров’ям людини та способом її життя, знань про здоров’я, знання власної афективної сфери та якості міжособистісної взаємодії.

 Першість в загальній системі роботи, має віддаватися реалізації навчально-виховної діяльності, перед якою стоїть завдання: розвинути в  дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості.

Підкреслимо, що дитяча особистість яка має сформовану ціннісну картину власного здоров’я, в майбутньому буде брати відповідальність за власне здоров’я, корегувати його.

Основоположним принципом роботи школи є створення професійної допомоги у наданні дітям необхідної інформації по здоров’я, здоровий спосіб життя та механізми підтримання здоров’я. Аналізуючи слова В. Сухомлинського він писав: „Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили...

Виділяючи принципи, для формування в виховному середовищі ціннісного ставлення до здоров’я, ми зупиняємось на наступних: [28, c. 96]

• науковості (інформація підкріплена фактами);
• доступності (структуроване подання матеріалу у відповідності вікових норм);
• наочності (для підкріплення вербальної інформації проведення аналогій з демонстрацією прикладів);
• системності (побудова нової інформації на минулому досвіді);
• врахування індивідуальних особливостей дітей;
• активності особистості (використання дослідницьких та проблемних методів роботи).

Оновлення арсеналу вправ та завдань варто здійснювати два раз на місяць, з метою підтримання інтересу дітей та зміцнення всіх м’язів організму. Під час міжособистісного спілкування вчитель – учень проводити доступну профілактично – пояснювальну роботу, яка стосується  здорового способу життя, фізичної активності. Спонукати дітей до творчого процесу створення рухливих ігор та вправ.

Оскільки психологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку включає елементи усвідомленої поведінки їх варто мотивувати самостійно створювати та виконувати загартувальні процедури, бути ініціаторами цього процесу в сім’ї. В процесі перебування на свіжому повітрі наочно показувати вихованцям вплив зовнішнього середовища на організм, фіксувати власні відчуття і тілі.

     Окрім фізичної активності варто пояснювати дітям важливість введення режиму харчування та особливостей здорового харчування. Формувати в молодших школярів початкові уявлення про систему травлення та особливості вживання різноманітної їжі, її вплив на організм.

Розглядаючи складові здоров’я дитини ми можемо зупинитися на ще одному важливому елементі: психічне здоров’я. Варто створити в розумінні дитини образ цілісної здорової особистості та пояснити всі складові елементи з яких складається здоров’я людини. Підтримання оптимального рівня психічного здоров’я реалізується через: прийняття дитини такою, як вона є, повага до дитячої особистості з боку вчителів, створення сприятливого «домашнього» середовища для розвитку дитини. [28, c. 105]

Збереження цілісної особистості відбувається і через прийнятий та підтриманий  вихователем процес творчого самовиявлення, самопрезентації дитини через гру, ініціативу та активність. Важливо прислухатися до дітей

і у повсякденну діяльність включати бесіди "Що тобі подобається в собі?”, колективні завдання: зробити "ланцюжки вмінь”, психогімнастику; у роботі зі старшими молодших школярівми комплекс психогігієнічних ігор, вправ, наприклад, „Назви своє ім’я” (вчити представляти себе колективу, називати своє ім’я), „Лагідні слова” (виховувати доброзичливе ставлення до людей), „Як пройшов сьогодні день?” (формувати вміння аналізувати події, робити висновки). [28, c. 114]

Ще однією складовою загального здоров’я є соціальне здоров’я.  Тут ефективним методом є пояснення з додаванням прикладів використання здорового способу життя в суспільстві, отримання результатів та успіхів. Вчитель тут виступає в ролі фасилітатора, який визначає спрямованість розвитку тої чи іншої компетентності. Наприклад  попрацювати над темами: : „Етикет у житті людини”, „Я, сім’я і всі люди” „Я і мої друзі” тощо.

 Творчий процес створення продуктів художнього спрямування варто зумовлювати темами здоров’я, звички які позитивно чи негативно впливають на здоров’я, вплив здоров’я на стосунки з друзями. Наприклад створення казок або малюнків на тему: "Мій лікар", "Улюблений куточок природи”, "Я і моя сім’я”, "Моє рідне місто”, "Свято в нашій сім’ї” тощо.

   Навчально – виховна діяльність спрямована на   формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я потрібно підкріплювати роботою з батьками.  Залучати батьків до просвітницьких  оздоровчих заходів: акції, дискусії, ігри, змагання, бесіди присвячені тій чи іншій темі: День здоров’я, День відкритих дверей, туристичні походи, спортивні розваги тощо.

Аналізуючи вище представлені методичні рекомендації з питання формування ціннісного ставлення дітей молодшого шкільного віку до здоров’я в умовах школи ми можемо підбирати  адекватні відповідні методи, інструменти, форми  та технології роботи з дітьми. 

Етапи процесу виховання ціннісного ставлення дітей молодшого шкільного віку до здоров’я проаналізовано з урахуванням структури і дотриманням взаємозалежності складових компонентів досліджуваної якості особистості: потреби особистості, викликані життєвою значущістю здоров’я; емоційно – оцінні механізми, що забезпечують свідоме ставлення й чітке уявлення про результати дій; мотиви як переважаючі ставлення; дії як фактори стійкого й активного ставлення.

Процес формування ціннісного ставлення молодших школярів до здоров’я проходить ряд етапів: [11, c. 151]

І  – спрямований на корекцію потреб, емоцій, мотивів молодших школярів;

ІІ  – спрямований на формування у дітей особистого досвіду ціннісного ставлення до здоров’я; 

        Навчально - виховні впливи визначаються  змістовними компонентами ціннісного ставлення до здоров’я виступає психологічний механізм розвитку ставлень у дітей певного віку так, щоб забезпечити логічну наступність кожної ланки процесу.

Засоби які актуалізують процес перетворення суспільної цінності здоров’я на особистісну є:

Ігрові завдання, тренінги на формування емоційного відношення, інтересу, схильності розуміння та прийняття здоров’я.

Окрім цього виділяють суспільно – моральні завдання здорового способу життя:

Корекційний вплив полягав у розширенні та посиленні духовної спрямованості потреб, пов’язаних зі здоров’ям. Особлива увага тут припадає на моральні, комунікативні, духовно – ціннісні функції.  Надалі додаються завдання на корекцію мотивів дослідження поняття здоров’я  – відбувається розширення мотивів, у дітей розвивається самооцінка. В результаті зазначених впливів створюються сприятливі умови для корекції ставлення дітей молодшого шкільного віку до здоров’я – трансформація його від нейтрального, негативного на позитивне. 

Типологія завдань, спрямованих на корекцію потреб та забезпечення емоційної готовності до усвідомлення цінності здоров’я, ґрунтується на врахуванні таких базових параметрів суб’єктивного ставлення як широта, інтенсивність та ступінь стійкості. [15, c. 103]

Формування ціннісного ставлення до  здоров’я у дітей молодшого шкільного віку неможливе без інтеграції роботи педагогічного колективу та сім’ї. Кожен складовий елемент сім’я та школа мають свою специфіку впливу на особистість дитини, свої виховні засоби. Важливо, щоб виховні впливи, здійснювані цими соціальними інститутами, взаємодоповнювали один одного, мали однакове спрямування, що сприяло б формуванню у дітей елементів здорового способу життя.

На формування ціннісних орієнтацій молодших школярів впливають навчально – виховні методи роботи школи: роз‘яснення, приклад, навіювання, переконання, завдання, оцінювання та інші.

Аналізуючи складові елементи ціннісних орієнтацій можемо говорити, що основним з них є ціннісне ставлення до природи, життя, що пояснюється як: [15, c. 107]

 - визнання права на життя кожної істоти;

- бережне ставлення до будь-яких проявів життя;

- сприймання життя в усій його різноманітності, усіх його проявах і формах, рукотворного світу;

 – розуміння того, що предмети створені завдяки праці людини, до них слід бережливо ставитися, розуміння їх корисності в житті людини, отримання насолоди від сприймання рукотворного світу людини;

 – прийняття людини як цінності, повага до її автономії, самопочуття, інтересів.

2.2. Методичні рекомендації для учителів і батьків щодо формування усвідомленого ставлення дітей молодшого шкільного віку до здоров’я

На основі  проведеного емпіричного дослідження та аналізі отриманих результатів в системі навчально – виховної роботи в школі та формуванні в процесі освітнього середовища ціннісного ставлення до здоров’я в дітей молодшого шкільного віку містить три фактора: медико – гігієнічний; педагогічний; психологічний. 

Цінності виступають механізмом прояву життєвої активності особистості. Важливий статус психологічного феномену цінностей в структурі особистісних надбань спирається на їх важливу роль в житті людини.

Функції цінностей різноманітні:

- вони є орієнтиром життя людини;

- вони необхідні для підтримання соціальної взаємодії людини з оточенням;

- виступають механізмом соціального контролю;

- втілюючись в поведінці, приймають участь у нормотворенні та життєтворчості [1, с. 45].

Формування у дітей ціннісного ставлення до основ культури здоров'я можливий при спільній інтегрованій діяльності школи та батьків.

Заняття- тренінги дитячо-батьківських відносин роблять значний вплив на переосмислення стереотипного ставлення до власної дитини, сприяють  детальнішому розуміння поведінки дитини, і в свою чергу з позиції дитини міняється сприйняття та виконання прохань батьків, урівноважується поведінка дитини. [15, c. 142]

Найважливіший напрямок роботи в педагогічній діяльності – робота з батьками. Все взаємопов’язано – діяльність педагогів, позиції батьків. Оскільки батьки це той приклад патерну поведінки який наслідують діти: більшість сучасних батьків, на жаль, не стають для дитини позитивним прикладом у веденні здорового способу життя. Багато з них зловживають курінням і алкоголем, вважають за краще багатогодинні перегляди телевізійних передач активного відпочинку, нехтують фізичними вправами і загартовуванням, але ж їх першочергове завдання - закласти основи фізичного розвитку особистості дитині саме в молодшому шкільному віці, коли у неї тільки починають формуватися основи здорового способу життя і вона звикає багато рухатися, загартовуватися, дотримуватися режиму дня, обслуговувати себе. [10, c. 91]

Основними завданнями в процесі співпраці з сім'єю є:

• підвищення потенціалу взаємної довіри в системі відносин «сім'я - школа»;
• підвищення психолого-педагогічного рівня культури батьків щодо зміцнення психічного і фізичного здоров'я дитини, гармонізацію дитячо-батьківських відносин у сім'ях, зниження ризику реальних та потенційних факторів сімейного неблагополуччя та застосування насильницьких методів виховання дітей.

 Під педагогічним партнерством школи  та батьків, розуміємо сформовану чітку систему взаємодії педагогів з батьками, яке задовільняє одразу декілька потреб сім’ї та згуртувало б зусилля обох сторін з метою забезпечення психологічного і фізичного благополуччя дітей шкільного віку.

До сприятливих умов співпраці належить взаємна зацікавленість двох суб’єктів виховання для досягнення навчально – педагогічного процесу освіти.

Для того щоб активізувати позицію батьків у пізнавальних формах співпраці, можна використати такі методи і прийоми, як тренінгові вправи, дискусійні питання, аналіз педагогічних ситуацій, презентація досвіду батьків, аналіз власної виховної діяльності, ігрове моделювання поведінки, вирішення проблемних завдань, виконання батьками спільної з дітьми фізичної культури.

Щоб налагодити обмін досвідом серед батьків щодо формування у дітей здорового способу життя та рефлексії роботи вчителя з сім'єю, рекомендується проводити  регулярні зустрічі з батьками вихованців в рамках батьківського клубу.

 Діалог педагогів з батьками дозволяє виявити найефективніші заходи, реалізовані в школи для сімей та дізнатися, як здійснюється фізичне виховання дитини в сім'ї. А проблеми, з якими стикаються батьки при формуванні здорового способу життя дитини, розбираються у створенні та програванні проблемних ситуацій.  Безпосередня  участь батьків сприяє розширенню у дітей спільних інтересів, зміцненнює внутрішньо - сімейних згуртованість, встановлення доброзичливих відносин, формуванню добрих сімейних традицій, поліпшення психологічного клімату в сім'ї. [18, c. 103]

Потрібно відслідковувати моменти передачі відповідальності виховного процесу від батьків до вчителів, і демонструвати батькам наслідки  безвідповідального відношення до виховного процесу дитини.

 Виділяють кількісні показники присутності батьків  на виховних заходах: відвідування батьківських зборів та консультацій, присутність батьків на дитячих святах, участь у виставках, конкурсах, допомога батьків в оснащенні педагогічного процесу, та якісні показники: ініціативність, відповідальність, ставлення батьків до продуктів спільної діяльності дітей та дорослих. Аналізуючи кількісні та якісні показники можемо виділити типологію батьків [37, c. 189] :

Батьки - активісти, які вміють і з задоволенням беруть участь у навчально –виховному процесі, бачать цінність будь-якої роботи дитячого закладу, зацікавлені в успіху своїх дітей.

Батьки - виконавці, які беруть участь за умови значної мотивації, вони зацікавлені, але прагнуть вирішувати проблеми за допомогою фахівців.

Батьки - спостерігачі: байдужі, які живуть за принципом «мене виховували так само».

 У нових формах взаємодії з батьками реалізується принцип партнерства, діалогу. Позитивною стороною подібних форм є те, що учасникам не нав'язується готова точка зору, а активізують  їх мисленнєві процеси, змушують шукати власний вихід з ситуації, що склалася.

Наочно-інформаційний напрямок включає в себе: батьківські куточки, сімейний та групові альбоми, фотомонтажі, фотовиставки.

Форма роботи через батьківські куточки є традиційною, це дає можливість зрозуміти, чим займається дитина в дитячому садку, конкретні ігри, в які можна пограти, поради, завдання.

 Наочно - інформаційний напрямок дає можливість донести до батьків будь-яку інформацію в доступній формі, коректно нагадати про батьківські обов'язки та відповідальності.

Дозвіллєвий  напрямок в роботі з батьками  дозволяє батькам: побачити зсередини проблеми своєї дитини, подивитися і придбати досвід взаємодії не тільки зі своєю дитиною, але і з батьківською громадськістю в цілому.

 Сценарії свят та розваг розроблялися спільно з батьками, музичним керівником, інструктором з фізкультури. Щоб ці заходи стали навчальними для дітей та батьків, зберігається певний алгоритм підготовки до сімейних свят [15, 162]:

• постановка мети і завдань заходів для дітей, батьків, педагогів;
•  консультації для батьків;
•  складання плану проведення заходу та участі в ньому батьків;
•  підготовка окремих номерів (розучування віршів, танців, пісень);
•  індивідуальні зустрічі та консультації;
•  виготовлення атрибутів, посібників.

Висновок до 2 Розділу

Формування ціннісного ставлення до  здоров’я у дітей молодшого шкільного віку неможливе без інтеграції роботи педагогічного колективу та сім’ї. Кожен складовий елемент сім’я та школи мають свою специфіку впливу на особистість дитини, свої виховні засоби.

Після проведеного дослідження молодших школярів старшого віку ми спостерігаємо домінуючий рівень знань за чотирма напрямками діагностики – середній ( 67%).  Діти частково володіють здоров'язберігаючим змістом бесіди, якісний поділ напрямків дозволив проявляти активність у спілкуванні з вихователем, у вирішенні проблемних ситуацій.

Формування у дітей ціннісного ставлення до основ культури здоров'я можливий при спільній інтегрованій діяльності школи та батьків, тобто реалізація та впровадження нових асимільованих методах роботи.

ВИСНОВКИ

Під здоровим способом життя розуміється система поведінки дитини в процесі його життєдіяльності, яка заснована на особистому досвіді, традиціях і екстрапольованих нормах поведінки. Здоровий спосіб життя - це індивідуальна система звичок та поведінки людини в процесі його життєдіяльності, що забезпечує дитині відмінне здоров'я.

Заходи по формуванню ціннісного ставлення до здоров’я  та здорового способу життя  слід починати з самого народження дитини. Для цього батьки поступово виводять дитину на стежину до правильного і регулярного харчування, особистої гігієни та ін. В процесі цього виникає необхідність використання сенситивного періоду розвитку молодших школярів, щоб сформувати в нього навички та вміння, які необхідні для виконання норм особистої гігієни. Закріплення навичок відбувається на рівні звички, адже лабільність психіки дає можливість закласти відповідні поведінкові патерни здорового способу життя.  Системність виконання одних і тих же дій, що стосуються стилю здорового способу життя виступає для дитини необхідністю дотриматись режиму дня.   

Величезний вплив на формування здорового способу життя дитини здійснює особистий приклад дорослих, які оточують його, так як в природі дітей закладені механізми  наслідування дорослого. Це відноситься до дій батьків, членів сім'ї, вихователів дитячого садка, вчителів.

Формування у дітей ціннісного ставлення до основ культури здоров'я можливий при спільній інтегрованій діяльності школи та батьків, тобто реалізація та впровадження нових асимільованих методах роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Андрющенко Т.К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей молодшого шкільного віку: Дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2007. – 258 с.
2.               Антіпова А. Використання здоров’язберігаючих технологій в навчальному процесі // Початкова школа. - 2011. - № 8. - С. 106-108.
3.               Бабунова Т. М. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник  [Текст] /Т.М. Бабунова-. М.: ТЦ Сфера, 2007. - 208 с.
4.               Бєлєнька Г.В. Здоров’я дитини – від родини / Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, М.А. Машовець. – К. : СПД Богданова А.М., 2006. – 220 с)
5.               Бойченко Т.Є. Здоров’язбережувальна компетентність як ключова в освіті України // Основи здоров’я і фізична культура. – 2008. - № 11/12. – С. 67.
6.               Брехман І. І. . Проблема навчання здоров’я людини  І. І. Брехман // Валеологія Діагностика, засоби та профілактика – В. , 1995. - 40-49 с.
7.               Ващенко О., Свириденко С. Здоров’язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах // Директор школи. - 2006. - № 20. - С. 12-15.
8.               Велика енциклопедія молодших школярів. – Олма-Пресс, 2000.- 480с.
9.               Вострухіна Т.Н. Планирование работы в детском саду по календарю. Вострухіна Т.Н., Кондрякінська Л.А.   – М.: ТЦ Сфера, 2015.
10.          Вохм’янина, М.Н. Модель збереження здоров’я дітей шкільного віку [Текст] / М.Н. Вохм’янина // Управління ДОУ. - №1. - 2006. - С.71 - 75.
11.          Войцехович, Б.А. Суспільне здоров’я та здоров’язбереження / Б.А. Войцехович. – К. , 2003. – с.360.
12.          Всесвітня організація охорони здоров’я, Цікава енциклопедія людини / ВОЗ, Факторы, влияющие на здоровье человека  / глава 4, – 2004. – с. 74.
13.          Гирич, Л.М. Форми роботи дитячого садочку з сім’єю // Л.М. Гирич – Дошкільне виховання, 1999. – №10, – с. 123-125.
14.          Гогобірідзе, А.Г. Дошкільна педагогіка з основами методик виховання і навчання / А.Г. Гогобірідзе, О.В. Сонцева. – М.: Просвітництво, 2014. – с.232.
15.          Гудачек Я. Ціннісна орієнтація особистості // Психологія особистості в соціалістичному суспільстві: Активність і розвиток особистості. - М .: 2001. - С. 102-109. 2. В.А. Сухомлинський «Батьківська педагогіка» .- Н-ск .: 1985 р 3.Черняк Е.М. Соціологія сім'ї. - М .: 2003.
16.          Дитинство: Зразкова навчальна програма дошкільної освіти/  / Т.И. Бабаєва, А.Г. Гогобірідзе, О.В Сонцева та ін. . – СПб.: ООО «Видавництво «ДИТИНСТВО-ПРЕСС», 2014 г.
17.          Доронова, Т.Н. Веселка: програма та методичні рекомендації по вихованню і розвитку дітей 6-7 років д/с [Текст] / Т.Н. Доронова // Т.Н. Доронова. - М.: Знання, 1997. - 224 с.
18.          Дошкільне навчання . Словник термінів  / склд.  Виноградова Н.А. та ін. - М.: Айріс - прес, 2005. - 400 с.
19.          Енциклопедія освіти / АПН України. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.
20.          Євдокимова Е.С. проектування як здоров’язберігаюча технологія в управлінні ДНЗ //управління ДНЗ . – 2004.
21.          Єжова О.О. Теоретичні і методичні засади формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів професійно-технічних навчальних закладів : дис. … доктора пед. наук : спец. 13.00.07. – К., 2013. – 468 с.
22.          Загальна теорія здоров’я та здоров’язбереження: колект. монографія / за заг. ред. проф. Ю.Д. Бойчука. – Х.: Вид. Рожко С.Г., 2017. – С. 367- 372.
23.          Закон України Про освіту [Електроний ресурс]. – К., – 2017. – Режим доступу :http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58639
24.          Запорожченко, В.Г. До поняття здоровий образ життя // Міжнародна наукова конференція Здоровий спосіб життя  Тези доповідача. Частина 1 [Текст] /В.Г. Запорожченко. – Н., 1990. - с.26.
25.          Здоров’язберігаючі технології у навчальному закладі / упоряд. О. Колонькова, О. Литовченко. – К.: Шкільний світ, 2009. – 128 с.
26.          Кожухова, М.М. Теорія і методика фізичного виховання дітей шкільного віку: навч. посібник для вузів / М.М. Кожухова, Л.А. Рижкова, М.М. Борисова; під заг. ред. С.А. Козлової. - М .: Владос, 2008. – с.271.
27.          Козак Н.Г. Ціннісне ставлення до здоров’я як необхідна складова виховання підлітків в основній школі // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер: Педагогічні науки. – 2015. - № 1. С. 94-99.
28.          Лебедєва, Н.Т. Формування здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку / Н.Т. Лебедєва - Мінськ: УП «ІОЦ Мінфіну», 2005. - с.112.
29.          Лохвицька Л.В., Андрющенко Т.К. Молодших школярівм про основи здоров’я: Навч.-метод. посіб. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 176 с.
30.            Мархоцький, Я. Л. Шляхи формування здорового способу життя / Я. Л. Мархоцький // Соціально - педагогічна робота. - 2008. - № 7. - с.31.
31.          Монтель, М. Цікава енциклопедія людини / М. Монтель, Здоров'я і хвороби людини / глава 6, - 2004. - с. 101
32.          .Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти – К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. – 616 с.
33.          Психологія здоров'я: підручник для вузів / під ред. Г.С. Никифорова. - СПб .: П., 2003. - 305 с.
34.          Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. - 328 с.
35.          Татарникова, Л.Г. Валеологія - основа безпеки життя дитини / Л.Г. Татарнікова.- СПб .: Петрос, 1997. - с.240.
36.          Терпугова, Е. А. Валеологічне виховання дітей шкільного віку / Е. А. Терпугова. - Ростов н / Д .: Фенікс, 2007. - с.254.
37.          Навчальна програма дошкільної освіти. - Мінськ: Аверсів. 2013. - с.416.
38.          Формування ціннісно-змістовної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: матеріали обласної науково-практичної конференції 28 березня 2018 р. – Дніпро. – 531 с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Комплексна діагностика культури здоров'я дітей молодшого шкільного віку Деркунська В. А

Інструкція:

Вчитель запрошує дитини пограти. Він починає пропозицію, а учень його закінчує першою думкою.

1. Здорова людина - це ...

2. Моє здоров'я ...

3. Іноді я хворію, тому що ...

4. Коли я хворію, мені допомагають ...

5. Коли у людини щось болить, то він ...

6. Я хочу, щоб у мене було багато здоров'я, тому що ...

7. Коли я думаю про здоров'я, то уявляю собі ...

8. Коли я думаю про своє здоров'я, то мені хочеться ...

9. Якби у мене була чарівна паличка здоров'я, я б загадав ...

10. Коли я потрапляю в небезпечну для здоров'я ситуацію, то ...

11. Коли мої друзі хворіють, то я ...

12. Коли ми з мамою йдемо до лікаря, то я думаю ...

"Здорова людина"

• 1. Скажи, будь ласка, як ти розумієш вислів «здорова людина»? Кого ми називаємо здоровим? У нас в групі є такі діти?
• 2. Як, по-твоєму, бути здоровим - це добре чи погано? Чому?
• 3. А ти дбаєш про своє здоров'я? Розкажи, будь ласка, як ти це робиш.
• 4. Які поради ти мені даси, щоб не захворіти?
• 5. Чи знаєш ти, що таке мікроби? А як захиститися від них?
• 6. Як ти думаєш, чи небезпечно бути нечупарою і грязнулей? Що може статися з такою дитиною?
• 7. Ти вважаєш себе здоровою дитиною? Чому ти так думаєш?
• 8. Кого у вашій родині можна назвати здоровим? Чому ти так вважаєш?
• 9. Чи робиш ти і твої батьки ранкову зарядку? Гімнастику для очей? Обливаєтеся ви водою? Як ти думаєш, це шкідливо або корисно? Чому?
• 10. Що таке шкідливі звички і чи є вони у тебе? Які шкідливі звички є у вашій родині?
• 11. Чи знаєш ти, коли людині буває боляче? Чому так відбувається, як ти думаєш?

«Знання про людський організм»

1. Скажи, будь ласка, чи знаєш ти, з чого складається твоє тіло?

Дитині пропонується з окремих складових частин тіла людини зібрати цілісну фігуру (дидактична гра «Збери людини»). По ходу гри вчитель задає дитині додаткові питання: «Що ти зараз робиш? Як називається ця частина людського тіла? Для чого вона потрібна людині? »І ін.

2. Розкажи, що у тебе заховано під шкірою?

3. Як ти думаєш, людина могла б жити без скелета? Чому?

4. Навіщо людині м'язи?

5. Що станеться, якщо серце людини перестане працювати?

6. Навіщо організму людини потрібна кров?

7. Якби ти перестав дихати, то що б з тобою сталося?

8. Для чого людині потрібна їжа? Розкажи, що з нею відбувається, коли вона потрапляє в рот? (Можна використовувати наочний засіб схему-таблицю «Внутрішня будова людини».)

9. Де у тебе знаходиться мозок? Навіщо він тобі?

10. Як ти думаєш, чим людина відрізняється від тварини?

11. А що є спільного у людини, тварини, рослини? (Можна спробувати наочний засіб - три картинки із зображеннями людини, тваринного і рослини, наприклад дерева.)

12. Як ти думаєш, все люди влаштовані однаково або кожен по-різному?

«Дитина в безпечному світі»

Безпека в будинку

• 1. Як ти думаєш, для чого придумали правила безпеки на кухні з побутовими приладами, вдома? А ти дотримуєшся цих правил?
• 2. Чи можна підходити близько до плити, особливо якщо на ній щось вариться або кипить чайник? Чому?
• 3. Що ти будеш робити, якщо відчуєш запах газу?
• 4. Де «живе» електричний струм і коли він може бути небезпечним?
• 5. Що таке домашня аптечка і для чого вона потрібна? Чи знаєш ти, де вона знаходиться у тебе вдома?
• 6. Якщо я наберу по телефону номер (01, 02, 03, 04), то куди я потраплю? У яких випадках це необхідно?
• 7. Якщо ти один вдома, а в двері дзвонять, що ти будеш робити? Покажи.

Безпека на вулиці

• 1. Якщо ти зустрів з собакою чи кішкою на вулиці, як ти будеш себе вести? А якщо тебе вкусить собака або подряпає кішка, якими будуть твої дії?
• 2. Як ти думаєш, для чого придумали правила безпеки на дорозі?
• 3. Як ти думаєш, вулиця - це зручне місце для ігор? Чому, поясни.
• 4. Уяви, що до тебе на вулиці підійшов незнайомий чоловік і покликав тебе піти з ним, як ти будеш себе вести?
• 5. Чи вмієш ти плавати? Які правила поведінки на воді ти знаєш?
• 6. Чи знайомі тобі правила грибників і ягідників? Навчи мене, як вести себе в лісі, як правильно збирати гриби і ягоди.
• 7. Уяви, що в одному казковому лісі сталася пожежа. Допоможи звірам врятуватися від лісової пожежі.

«Я та інші люди»

1. Скажи, будь ласка, навіщо люди спілкуються один з одним, розмовляють? А що було б, якби люди не спілкувалися?

2. Уяви, що ти зустрів свого знайомого з мамою. Кому з них ти скажеш «здрастуй», а кому - «здрастуйте»? Чому? І коли ми ще говоримо ці слова?

3. Якщо тобі потрібно щось запитати, то, як ти звернешся до одного? А до дорослого? А до незнайомого дорослого?

4. Як ти думаєш, твоє здоров'я залежить від твоєї поведінки і твоїх звичок? Поясни, будь ласка, чому.

5. Коли у тебе поганий настрій, це шкодить твоєму здоров'ю? Чому ти так думаєш? А іншим людям це шкодить? Проводиться ігрова вправа «Гарне - поганий настрій»: дитині пропонується розкласти картки з різними емоційними станами людини на дві групи і пояснити свої дії.

6. У тебе є друзі? А для чого вони потрібні тобі? Як ти думаєш, ти вмієш дружити? Які «правила дружби» ти знаєш, назви?

7. Ігрова ситуація «Два сердитих хлопчика»: дитині пропонуються картинки із зображеннями хлопчиків, готових до бійки. Здається серія питань: «Як би ти вчинив, щоб не сталося бійки? А якщо бійка все ж трапиться, як це може відбитися на здоров'ї хлопчиків? Що робити, щоб злість проходила? »

8. Ти коли-небудь хворів? Хто допомагав тобі одужати? Як допомагав? А що ти відчував при цьому, поділися, будь ласка.

9. Якщо в твоїй родині захворіє хтось із близьких, ти зможеш йому чимось допомогти? Як ти будеш допомагати татові (мамі, бабусі, братику і т.д.), розкажи, як будеш доглядати за хворим?

Між запитаннями  можна зробити паузу, перерва, якщо дитина втомиться або почне відволікатися. Результати оформляються в таблицю:

 В останню графу таблиці записуються реакції дитини, її асоціації та думки, які вона говорить, продовжуючи запитання. За характером відповідей робиться висновок про особливості ставлення дитини до здоров'я, розуміння та інтерпретації його старшим молодших школярівами. Зверніть увагу на емоційність дитячих висловлювань, цей параметр також є свого роду показником ставлення до здоров'я, переживань, пов'язаних з ним.