ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СВІТЛІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ (з досвіду роботи)

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СВІТЛІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

(З досвіду роботи)

Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи. Ми вже навчилися плавати у воді, як риби. Нам ще залишилося навчитися жити на Землі, як люди.

Бернард Шоу

Проблема формування екологічної культури на сьогодні досить гостро постала перед людством у контексті збереження майбутнім поколінням навколишнього середовища. Головною причиною усіх негараздів природи була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, вона шкодить насамперед собі та позбавляє можливості існування майбутніх поколінь.

У Державному стандарті початкової освіти одним із завдань визначено формування екологічної компетентності, що передбачає «усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства». Чим раніше починається робота з екологічного виховання учнів, тим вищими будуть її педагогічна ефективність і результативність. Саме тому я обрала цю тему.

Екологічна культура є компонентом культури суспільства в цілому і включає осмислення засобів, завдяки яким здійснюється безпосередній вплив людини на природу та її духовно-практичне освоєння (знання, культурні традиції, ціннісні настанови тощо).За своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки, що є в основі екологічної діяльності. Контакт із природним довкіллям людина починає з раннього віку. Саме тоді закладаються початки екологічної культури особистості. Цей процес має ґрунтуватися на психологічній особливості молодших школярів. З-поміж останніх важливими є підвищена емоційна чутливість, несформованість пізнавальної та вольової сфер, що й визначає педагогічну стратегію формування їхньої екологічної культури.

На важливості здійснення екологічного виховання наголошується у багатьох документах у галузі освіти: Концепції Нової української школи, Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні та ін.

Виділяють наступні завдання екологічного виховання учнів початкової школи на сучасному етапі:

•          засвоєння провідних ідей, основних понять, на основі яких визначається оптимальний вплив людини на природу і навпаки;
•          розуміння різносторонньої цінності природи як джерела матеріального і духовного розвитку суспільства;
•          здобуття прикладних знань, практичних умінь і навичок раціонального природокористування, розвиток здатності оцінювати стан природного середовища, ухвалювати правильні рішення з її поліпшення;
•          формування розуміння взаємозв’язків у природі;
•          розвиток духовної потреби в спілкуванні з природою;
•          пропагування природоохоронних знань, нетерпимого ставлення до дій, що шкодять природі.

У зв’язку із цим перед кожним учителем постає необхідність розв’язання проблеми формування екологічної компетентності, тобто здатності особистості до ситуативної діяльності в соціальному та природному середовищі, за якої набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні ухвалювати рішення, виконувати відповідні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля. Якщо людина екологічно компетентна, то норми і правила екологічної поведінки матимуть під собою тверду основу і стануть переконаннями цієї людини. Ці уявлення мають велике значення в курсі «Я досліджую світ». Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв’язків значно підвищує інтерес учнів до предмета.

Формування екологічної компетентності молодших школярів здійснюю шляхом поєднання різних форм роботи, а саме: організація і проведення еколого-краєзнавчих екскурсій, виконання практичних завдань і проведення дослідів або міні-досліджень, участь у екологічних акціях («Замість ялинки – букет», «Нагодуй пташку взимку», «Скажемо сміттю «Ні»!» та ін.), конкурси малюнків, плакатів, складання екологічних казок, створення комп’ютерних презентацій тощо. Як свідчить моя педагогічна практика, формування екологічної компетентності має забезпечуватись тісним зв’язком шкільного навчання з життям, тобто залученням учнів до добирання матеріалу до уроку. Наприклад, учні можуть робити невеликі повідомлення (за власним вибором) про охорону місцевих рослин або тварин, добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Або пропоную учням обрати об’єкт для власного спостереження із наступним обговорення результатів (кімнатну рослину, домашнього улюбленця, пташку на годівничці тощо).

Крім того, у своїй роботі застосовую наступні методи екологічного виховання: екологічні ігри, метод екологічних асоціацій, метод екологічної рефлексії, метод екологічної турботи, заняття-тренінги та багато інших. Також проводимо уроки у формі колективної творчої справи, на яких розв’язується ціла низка педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного ставлення до навколишнього середовища («Як звіри готуються до зими», «Як нам зберегти первоцвіти?»).

Великі можливості для розвитку і формування екологічної компетентності молодших школярів мають навчальні проєкти, де учні займаються пошуковою діяльністю, готують різні цікавинки з життя тварин і рослин, складають правила поведінки біля водоймищ, у парках, у лісі («Як рослини і тварини допомагають передбачити погоду?», «Моя улюблена рослина», «Малі річки нашого краю»).

Часто практикую проведення природничих експериментів і дослідів. Наприклад, дослід з теми «Як рослини п’ють воду», за допомогою якого маємо можливість дізнатися простими способами, як рослина всмоктує воду з поживними речовинами. Результат завжди дуже ефективний і вражає дітей. При проведення досліду «Забруднення повітря» учні дізнаються, наскільки діяльність людини може негативно впливати на довкілля.

З метою формування дбайливого ставлення у дітей молодшого шкільного віку до природи, використовуємо ігри-подорожі, ігри-репортажі, віртуальні екскурсії до заповідників або національних парків. Під час таких уроків учні складають план невідкладної допомоги лісу та його мешканцям, створюють «Музей цікавинок» - природні матеріали, фотографії, презентації про незвичні об’єкти, які зустрілися при виконання завдань. Творчі роботи учнів (малюнки, поробки, фото та відеоматеріали) зберігаються в класі, а під час дистанційного навчання – у вигляді віртуальних виставок на сайті.

Таким чином, формування екологічної культури молодших школярів доцільно проводити безперервно, базуючись на принципах зв’язку теорії з практикою. Своїм основним завданням, як вчителя, вважаю виховання екологічно грамотної особистості, яка знає своє місце у світі живої природи і цінність будь-якого життя. Переконана, що знання, отримані учнями на уроках, будуть реалізовані в практичній діяльності і екологічне виховання слід починати не в космічних масштабах, а прямо тут: біля свого будинку, у дворі школи, у своєму місті, у власному садочку. Щоб у дитини виникла потреба захищати, зберігати, прикрашати довкілля, треба передусім навчити її любити світ природи, яка потрібна всім людям не тільки сьогодні, а й завжди.

Використані джерела:

1. Бабаніна І. В. Формування екологічної культури молодших школярів / І. В. Бабаніна // Початкове навчання та виховання. – 2010. – № 23 (243) серпень – С. 25 – 30.
2. Мордовцева Т.В. Екологічна вікторина «Галявина чудес» / Т. В. Мордовцева // Початкове навчання та виховання. – 2010. – № 13 (233) травень. – С. 29 – 31.
3. Несвєдова О. В. Предметний тиждень із природознавства у початковій школі / О. В. Несвєдова // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 16 – 18 (272 – 274) червень. – С.66 – 81
4. Формування екологічної культури молоді : практичний посібник / Л. Г. Нечитайло. – Балаклія, 2018. – 75 с. Електронний ресурс – Режим доступу: https://naurok.com.ua/praktichniy-posibnik-formuvannya-ekologichno-kulturi-molodi-66035.html
5. Електронний ресурс – Режим доступу: http://dovidka.biz.ua/tsikavi–fakti–pro–ekologiyu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua – Назва з титул. екрана.