"Формування грамотного письма". Алгоритми.

Формування грамотного письма. Алгоритми.

 

 Загальні іменники пишуться з маленької букви.

1. Визнач,чи є слово загальною назвою, чи не стоїть на початку речення.

2.Якщо так, то пиши його з маленької букви.

 

Власні  іменники пишуться з великої букви.    

1. Пригадай правило про власні назви. Визнач, чи є слово власною назвою.

2. Пиши з великої букви, якщо так.

 

Прийменники пишуться окремо від інших слів.

1. Прочитай речення чи словосполучення.

2. Визнач, чи є в ньому слова з прийменниками.

3. Пиши прийменники окремо від інших слів.

 

Слова з одного рядка на другий переносяться за складами. Склад з однієї букви не залишається в рядку й не переноситься на інший рядок.

1. Прочитай слово й поділи його слово на склади.

2. Визнач, чи не односкладове дане слово. Односкладові слова не переносяться.

2. Чи є в слові склад з однієї букви.

3. Перенось, коли це склад з приголосного і голосного або, коли однобуквений склад можна приєднати до двобуквеного.

 

Сполучення йо, ьо під час переносу не можна розривати. 

1. Прочитай слово.

2. Визнач , чи є в ньому буквосполучення йо або  ьо.

3.Поділи слово на склади для переносу, не розриваючи буквосполучення.

4.Запиши.

 

Буквосполучення дж, дз, якщо вони позначають один звук, при переносі не можна розривати.

 Памятай ! Буквосполучення можуть позначати один звук ([дж], [дз], [ дз´],(наприклад у словах джміль, дзвоник, дзюрчить ) і два звуки  [д],  [ж];  [д],  [з] на межі префікса і кореня. Наприклад , віджити, підземелля. Якщо ці буквосполучення позначають два звуки, то ділити для переносу можна: від-жити, під-земелля.

1. Прочитай слово.

2. Знайди в ньому буквосполучення дж чи дз.

3. Визнач, скільки звуків воно позначає.

4. Якщо буквосполучення позначає один звук, то поділи слово на склади для переносу, не розриваючи буквосполучення.

5. Запиши.

 

Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф, р перед буквами я, ю, є, ї, якщо вони позначають два звука [йа], [йу], [йе], [йі].

Щоб вивчити приголосні букви, після яких ставиться апостроф, варто запам'ятати просту фразу: «МаВПа БуФ»

1. Запиши слово без апострофа..

2. Знайди в слові сполучення букв     б, п, в, м, ф, р з  буквами я, ю, є, ї.

3. Визнач, скільки звуків позначають букви я, ю, є, ї.

4. Якщо букви я, ю, є, ї позначають два звука, то перед ними постав апостроф.

 

Слова з апострофом після префікса, як інші, переносяться за складами. Апостроф залишається з попереднім складом.

1. Вимов слово, визнач, чи є в слові апостроф.

2. Досліди, скільки в слові складів.

3. Перенось, якщо це склад з приголосного і голосного.

4. Якщо апостроф стоїть між двома складами, то він залишається з попереднім складом.

 

Апостроф  пишеться після префіксів з кінцевим твердим приголосним перед я, ю, є, ї.

1. Визнач у слові корінь і префікс.

2. Назви першу букву кореня.

3. Який звук позначає останню букву префікса?

4. Якщо корінь починається буквами я, ю, є, ї, а кінцевий звук префікса – приголосний твердий, то між ними став апостроф.

 

М’якість приголосних перед о позначається м’яким знаком.

1. Вимов слово.

2. Прислухайся, чи є в ньому звук [о].

3. Визнач, який звук перед звуком [о] голосний чи приголосний - твердий чи м’який..

4. Якщо приголосний, перед звуком [о] м’який, то познач його м’якість буквою ь знак.

 

М’які подовжені приголосні позначаються на письмі двома однаковими буквами.

1.Вимов слово.

2. Досліди, як вимовляється кожний приголосний звук.

3. Вибери, які з них м’які.

4. Серед м’яких приголосних визнач, чи є звук, що вимовляється подовжено.

5. Якщо є, то на письмі познач його двома однаковими буквами.

 

У префіксах роз-, без- завжди пишеться з.

1. Визнач у слові префікс.

2. Якщо це роз-, без- , то пиши букву з.

 

Перед буквами к, п, т, х, ф завжди пишеться префікс с- .

Застосовуй словосполучення «кафе «Птах», щоб запам’ятати приголосні, перед якими пишеться префікс с- .

1. Визнач у слові корінь і префікс.

2. Якщо корінь починається буквами к, п, т, х, ф , то пиши префікс с-.

3. Якщо корінь починається іншою буквою, то пиши префікс з- .

 

Під час написання слова з ненаголошеними голосними  [е] [и] їх  треба перевіряти наголосом.

1. Добери до поданого слова спільнокореневі (це можуть бути  різні частини мови , за способами: один-багато

2. Визнач в усіх словах корінь.

3. Вибери слово з наголошеним коренем.

4. Вибери, яка буква позначає наголошений звук.

5. У подане слово впиши букву, яка позначає наголошений звук.

 

Відмінювання іменників . Родовий відмінок  іменників ж. р. однини.

У родовому відмінку однини іменники жіночого роду на [-а] [-я] після м’яких приголосних та [ж], [ч],  [ш] мають закінчення [і]. Після інших твердих приголосних – закінчення [-и]

1. Прочитай іменник .

2. Визнач його рід. Якщо це іміменник  жіночого роду , виділи в ньому закінчення [-а] або  [-я].

3. Вимов слово. Якщо перед закінченням чуються мякі приголосні або [ж],  [ч]. [ш], то в родовому відмінку однини пиши закінчення –і . а в усіх інших випадках   -и.

Відмінювання іменників . Орудний відмінок іменників ж.р. однини.

В орудному відмінку однини іменники жіночого роду на –а, -я мають закінчення –ою, -ею, -єю.

1. Прочитай іменник, визнач його рід і основу.

2. Якщо він жіночого роду з основою на твердий приголосний, крім [ж],  [ч]. [ш], то пиши закінчення –ою ( парта –партою).

3. Якщо він жіночого роду з основою на м’який приголосний, то пиши закінчення – ею (земля – землею).

4. Якщо він жіночого роду з основою на м’який приголосний [-й].  , то пиши закінчення – єю (лінія-лінією).

5. Якщо він жіночого роду з основою на  [ж],  [ч]. [ш],то пиши –ею (груша-грушею).

 

Відмінювання іменників . Орудний відмінок іменників ж.р. однини.

Іменники жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини мають закінчення –у (-ю). Перед закінченням приголосні подовжуються. На письмі подовження позначається двома однаковими буквами, а закінчення [у] буквою –ю.

1. Прочитай іменник, визнач його рід .

2.  Якщо це іменник жіночого роду, а в його основі шиплячий або м’який приголосний, то пишемо  дві букви, які позначають ці звуки і закінчення –ю ( піч – піччю,сіль – сіллю).

3. Якщо це іменник жіночого роду, а в його основі два різних приголосних, то в орудному відмінку пишемо закінчення –ю (радість – радістю).

 

Відмінювання іменників . Орудний відмінок іменників  ж.р. однини з основою на б, в, ф та р.

Не подовжуються приголосні б, в, ф, в орудному відмінку однини в іменниках жіночого роду, якщо вони стоять в кінці основи та позначають твердий приголосний. Після букв б, в, ф та р перед закінченням –ю треба ставити апостроф. Наприклад: любов-любов’ю, верф-верф’ю, матір-матір’ю.

1. Визнач рід іменника і його основу.

2. Якщо це іменник жіночого роду однини і його основа закінчується на б, в, ф. то в орудному відмінку пиши після цих букв апостроф і закінчення –ю.

 

Відмінювання іменників . Орудний відмінок іменників ч.р. однини.

В орудному відмінку однини іменники чоловічого  роду  мають закінчення –ом, -ем, -єм.

1. Прочитай іменник, визнач його рід і основу.

2. Якщо це іменник чоловічого роду і має основу на твердий приголосний,  то в орудному відмінку пиши  –ом (стіл-столом).

3. Якщо це іменник чоловічого роду і має основу на  [ж],  [ч]. [ш], [щ],  то в орудному відмінку пиши –ем (ніж-ножем)

4. Якщо це іменник чоловічого роду і має основу на  [й],  то в орудному відмінку пиши –єм (край-краєм).

 

Прикметники у множині.

У множині всі прикметники мають закінчення –і.

1. Визнач, чи є подане слово прикметником..

2. Якщо це прикметник, то познач його число.

3. Пиши закінчення –і, якщо це прикметник у множині.

 

Правопис відмінкових закінчень прикметників однини залежить від кінцевого приголосного основи.

1. Назви прикметник у реченні чи словосполученні.

2. Визнач його число і відмінок.

3. Вимов у прикметника кінцевий приголосний основи. Якщо він твердий, то пиши в називному відмінку закінчення –ий(ч.р.), -ій(ж.р.), -е(с.р.).

4. Вимов у прикметника кінцевий приголосний основи. Якщо він м’який, то пиши в називному відмінку закінчення –ій(ч.р.), -я(ж.р.), -є(с.р.).

 

У прикметниках чоловічого та середнього роду з основою на м’який приголосний у родовому, давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням пишеться ь знак.

1. Назви прикметник.

2. Визнач рід і кінцевий приголосний основи.

3. Якщо прикметник чоловічого або середнього роду і основа закінчується на  м’який приголосний, то у родовому, давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням пишеться ь знак.

Наприклад: синій-синього, синьому, на синьому.

 

Не з дієсловами здебільшого пишемо окремо.

1.Визнач, якою частиною мови є подане слово.

2. Пиши частку не окремо, якщо це дієслово.

 

Зверни увагу на випадки, коли  НЕ з дієсловами писатимемо разом.

Якщо без НЕ дієслово не вживається (НЕ є частиною кореня): нехтувати, незчутися, ненавидіти, неволити.

Разом НЕ пишеться в префіксі НЕДО-, який вказує на неповноту, половинчатість дії.

Приклад:

Недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь),

недосипати (мало спати), недоїдати (голодувати), недооцінювати (знижувати оцінку), недовиконувати (виконувати не повністю).

Зверни увагу!

Необхідно розрізняти дієслова із префіксом НЕДО- і дієслова з префіксом ДО-, які означають доведення дії до кінця, перед якими вжито заперечну частку НЕ.

 

                                            Порівняймо

Разом (неповна дія)                                   Окремо (заперечення)
Недобачати (погано бачити)                  Не добачити (не помітити)

 

У першій особі множини дієслова І дієвідміни мають закінчення –емо, -ємо.

1. Вимов дієслово.

2. Постав його у формі 3-ої особи множини, визнач закінчення.

3. Якщо це –уть або –ють, то в 1-ій особі множини пишемо –емо або –ємо.

Наприклад: їдуть-їдемо, співають-співаємо.

 

У першій  особі множини дієслова ІІ дієвідміни мають закінчення –имо,  –їмо.

1. Вимов дієслово.

2. Постав його у формі 3-ої особи множини, визнач закінчення.

3. Якщо тут закінчення –ать або –ять, то в 1-ій особі множини пишемо –имо або –їмо.

Наприклад:біжать-біжимо, стоять-стоїмо.

 

У другій  особі однини  дієслова І дієвідміни мають закінчення –еш,  –єш, ІІ дієвідміни –иш, -їш.

1. Вимов дієслово.

2. Постав його у формі 3-ої особи множини, визнач закінчення.

3. Якщо це закінчення –ать або –ять, то в ІІ особі однини пиши –иш або –їш (наприклад: люблять-любиш, стоять-стоїш), а  ІІ особі множини –ите, -їте (наприклад: люблять-любите, стоять-стоїте).

4. Якщо це закінчення –уть або -ють, то в ІІ особі однини пиши –еш або –єш (наприклад: пишуть-пишеш, гуляють-гуляєш), а в ІІ особі множини  -ете, -єте (наприклад: пишуть-пишете, гуляють-гуляєте).

 

У третій  особі множини  дієслова І дієвідміни мають закінчення –е,  –є, ІІ дієвідміни –ить, -їть.

1. Вимов дієслово.

2. Постав його у формі 3-ої особи множини, визнач закінчення.

3. Якщо тут –уть або –ють, пиши –е, -є. Наприклад: несуть-несе, ллють-ллє.

4. Якщо –ать, -ять, пиши –ить, -їть. Наприклад: ходять-ходить, сидять-сидить.