КАМ’ЯНСЬКА МІСЬКА РАДА

                          ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ.

 

 

Номінація-3.  Реалізація наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» як засіб інтеграції ключових і загальнопредмет - них компетентностей.

 

    Секція – історія та суспільствознавство.

 

  Тема досвіду: Формування громадянської компетентності на уроках історії, предмету «Громадянська освіта» та правознавства.

 

 

 

 

 

 

 

 Козерема Михайло Васильвич, вчитель історії, «спеціаліст вищої категорії», старший вчитель.

Назва закладу:  КЗ «СЗШ» № 31

Керівник закладу:  Третьяк І. І.

Адреса: вул. Спортивна б. 39

Телефон: (05692) 3-13-55

E-mail: school31dndz@ukr.net

 

 

 

 

 

 

                                              м. Кам’янське 2020 р.

 

 

 

          

          ЗМІСТ

 

1. Мета і завдання формування громадянськості______ ст. 2-3

2. Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду_____ст. 3

3.Науково-теоретична, нормативна база досвіду_____ст.3-4

4.Виховання активної громадянської позиції  _____ст. 4-8

5. Національна складова громадянської компетентності ____ ст. 8-11

6. Результативність впровадження досвіду _____ ст. 11-13

7. Репрезентація досвіду _____ст. 13.

8. Використані джерела  _____ ст.13

9. Додатки ____ ст. 14-23

 

 

 

" Якщо ви бажаєте бути володарем юних душ, якщо прагнете, щоб серця учнів були відкриті до вашого слова, створіть свою хрестоматію громадянського виховання".

                                                      В.Сухомлинський.

 

 Мета і завдання формування громадянськості:

    Українському суспільству необхідне покоління громадян, які: приймають громадянські цінності та відповідальні рішення в ситуації вибору мають розвинуте почуття відповідальності за долю країни. Найбільш точним визначенням якості, яку має формувати школа для цього, є громадянська компетентність. І ефективність у цьому напрямі прямо пропорційна компетентності вчителя. Громадянські компетентності виокремлено як складові Нової української школи.

    В концепції громадянської освіти в Україні зазначено, що основою демократичного ладу є людина, спроможна розкрити його потенціал, для якої демократія є природним середовищем задоволення особистих та суспільних інтересів. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дій у відповідності до власних переконань і цінностей.

      Складовими громадянської компетентності людини, які мають формуватись у школі є:

 - громадянські  знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та української зокрема;

 - громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;

 - громадянські чесноти – норми, установки, цінності й якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

    Мета громадянської освіти - сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті суспільства.

    Завдання громадянської освіти: - надати молодому поколінню знання про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні; - сформувати мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства; - сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні; - створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії. 

     Пропонована робота спрямована на висвітлення шляхів формування громадянськості учнів через розвиток критичного мислення на уроках історії, предмету «Громадянська освіта» та правознавства.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:

    Методичний посібник містить матеріали з досвіду роботи, які розкривають суть і переваги у формуванні соціально компетентної особистості на уроках історії через використання інтерактивних технологій, які спрямовані на розвиток особистості учня, творчої активності, самостійності у засвоєнні знань, формуванні навичок та умінь. Мета соціальної компетентності – організація навчання усіх форм поведінки, які потрібні учнівській молоді для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі. Для формування умінь працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів, поваги та підтримки соціокультурного різноманіття. Мета використання інтерактивних технологій - це організація процесу навчання, в якому учню неможливо не брати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання. Методи інтерактивних технологій – це упорядковані способи діяльності вчителя та учнів, спрямоване на ефективне вирішення освітніх завдань. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів, зацікавлення їх, формування соціальної компетентності укладено розробки уроків, заходів, додатки, які ілюструють практичні підходи вчителя щодо реалізації теми досвіду.

Науково-теоретична, нормативна база досвіду:

 

     Правова база, громадянської освіта відображена у законодавстві України в галузі освіти, у відповідних концептуальних документах і дослідженнях. Це:

 

    1). новий зміст освіти у Державному стандарті освіти  і навчальних програмах, зокрема 12-річної школи; нові методи і форми навчання соціогуманітарних предметів, що враховують потреби формування громадянської компетентності учнів;

 

    2). програми і навчально-методичні матеріали для спеціальних курсів громадянської освіти для старших класів (введений МОН курс «Громадянської освіти») і досвід викладання таких курсів та організації позакласної діяльності учнів, спрямованої на набуття ними громадянознавчих знань, умінь і ціннісних орієнтацій;

   3). значна кількість педагогічних розробок цієї тематики як у вигляді  посібників, дидактичних матеріалів, рекомендацій МОН України, так і  розробок обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти й окремих вчителів і науковців: праці Р. Даля, В. Зікратова, Х. Мюнклера, О. Пометун, Е..Слабунової.                                                                                                                        В працях цих та інших вчених обгрунтувано можливість ефективного використання міжпредметного підходу у формуванні громадянської компетентності. Вивченню питань розвитку громадянськості школярів присвячені дослідження В..Малєнкова та О..Сухомлинської. Проблематика громадянського виховання розкрита в роботах П..Вербицької, М. Рагозіна, І..Тараненко, К..Чорної та ін. Методичним підгрунтям для авторської методики формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання правознавства стали сучасні праці з методики навчання правознавства В..Машики, О..Наровлянського, О. Пометун, Т..Ремех, Г..Фреймана, І..Усенка та ін.);;

   4). досвід викладання громадянської освіти частиною підготовлених вчителів і методистів системи післядипломної педагогічної освіти, які пройшли перепідготовку за спеціалізацією «громадянська освіта» в рамках міжнародних проектів  і відповідних тренінгів.

 

 Виховання активної громадянської позиції.

 

Громадянська компетентність передбачає дві сфери свого формування:

    - освітню, що спрямовує діяльність учня на потреби майбутнього життя шляхом формування елементів компетентності громадянина засобами навчального процесу;

    - життєву, що враховує впливи на учня сімейного виховання та соціуму, спонтанні та спрямовані процеси соціалізації особистості.

Формування громадянської компетентності учнів в умовах навчального закладу передбачає створення спеціальних навчальних ситуацій для розвитку в школярів основ громадянської дії та поведінки.

 

    Майже кожен урок з історії України це урок виховання патріотизму і громадянськості.

 

    8 клас: Теми   «Національно – визвольна війна 1648-1657 рр.», «Б.Хмельницький та його сподвижники», «Переяславська рада 1654 року – возз’єднання чи міждержавний договір?», «Вічний мир та його наслідки»

    9 клас: Теми «Національне відродження в Україні на поч.. ХІХ ст..», «КирилоМефодіївське братство», «Громадівський рух».

    10 клас. Це вивчається період Української революції, який взагалі в радянські часи був просто викреслений з історії. Це на довгі часи забуті або спаплюжені імена М.Грушевського, С.Петлюри, Н.Махно, Є. Петрушевича, В.Винниченка, С.Єфремова та багатьох інших. Український визвольний рух – ОУН – УПА. Особистості Є.Коновальця, А.Мельника, С.Бандери.

    11 клас. Теми   «Опозиційний рух України в 60-80 х рр.», «Проголошення незалежності України» та інші.

При вивченні теми: «Національно – визвольна війна середини ХVІІ століття» (8 клас), характеризуючи   гетьмана Богдана Хмельницького, як дипломата,  урок проводжу у вигляді наукової конференції. Учні працюють у групах: «наукові працівники» («Відносини України з Кримським ханством та Османською імперією», «Україна і Московське царство», «Україна і країни Європи») і «журналісти», які готують питання до кожному виступу «наукових працівників». Опрацьовуючи питання, школярі виявляють знання фактичного матеріалу, вміння ставити питання, аналізувати події, давати аргументовані відповіді. В кінці уроку, підсумовуючи  діяльність  Богдана Хмельницького – гетьмана, учні дають відповідь на проблемне питання: «Чи могла Україна за часів Богдана хмельницького стати незалежною державою? Якщо могла, то що завадило цьому?».  

Вивчаючи тему «Початок української революції (весна-літо 1917 p.) (10 клас), ключовими ставлю запитання: як зміни у повсякденному житті населення українських земель у тилу та на фронті вплинули на їх ціннісні орієнтації? Які демократичні, національні цінності зафіксовані в І Універсалі Центральної Ради? З якими з них ви погоджуєтеся сьогодні? Чому?

Учні заздалегідь готують повідомлення про М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри, М.Міхновського. Доцільно  проводити уроки за даною темою у вигляді круглого столу.

Практикую в роботі також проведення  семінарів, практикумів. Учні працюють із різними джерелами інформації, готують доповіді,  виступи, працюють в творчих групах.  Наприклад, при вивченні теми: «Радянсько-німецькі догово­ри 1939 року і західноукраїнські землі», розв’язуючи проблему: процеси європейської інтеграції та глобалізації, об'єдную учнів в  групи, які отримують джерела інформації й завдання для їх опрацювання:

Завдання для групи 1

Ви є членами тимчасової парламентської комісії з правової оцінки радянсько-німецького пакту про ненапад. (Витяг з таємного додаткового протоколу до договору про ненапад між Німеччиною та СРСР. 23 серпня 1939 р.). Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них, відповідаючи на запитання до документів. Підготуйтесь репрезентувати результати роботи.

 Завдання для групи 2

Ви є представниками радянської влади і військового командування. Обґрунтуйте дії СРСР, проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них, відповідаючи на запитання до документів. Підготуйтесь репре­зентувати результати роботи. (Нота уряду СРСР, врученої польському послу в Москві 17 вересня 1939 року).

Завдання для групи 3

Ви є мешканцями західноукраїнських земель та очевидцями цих подій. Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них. (Спогади письменника Юрія Пашківського про події «золотого вересня» 1939 р.). Відповідаючи на запитання до документу, підготуйтесь репрезентувати результати роботи.

Завдання для групи 4

Ви є мешканцями Північної Буковини та очевидцями цих подій. Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них ( Виступ В. Молотова на 6-ій сесії Верховної Ради СРСР 29 березня 1940 р.). Відпо­відаючи на запитання до документу, підготуй­тесь репрезентувати результати роботи.

 По закінченні групової роботи у загальному колі проводить­ся презентація результатів роботи кожною групою. Інші групи став­лять запитання. Учні  застосовують історичну карту. На завершення пропоную міні-дискусію навколо ключового запитання: Чи могли процеси міжвоєнної євро­пейської інтеграції врятувати українців від трагедії війни ? Чому ?

Наприкінці  уроку організовую рефлексію та самооцінку учнями результатів уроку, запропонованих на початку, шляхом обговорення у загальному колі.

У процесі отримання знань про свою Батьківщину, її минуле, про визначних людей, народні традиції та ідеали формуються історична пам'ять, патріотизм і громадянська позиція підростаючого покоління.

Українська держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле, і пам'ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. Як писав Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолю­вати.

 

    При здійсненні складного процесу патріотичного виховання я використовую різноманітні форми роботи як на уроці, так і в позаурочний час, а саме:

    1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «круглі столи», «усні журнали»). Наприклад, при вивченні теми «Україна в період незалежності» проводиться конференція з елементами презентації «Історія становлення та діяльності Народного Руху України», диспут «Відродження незалежності України: закономірність чи випадковість», «І.Мазепа як людина та історичний діяч»

    2. Діяльнісно – практичні групові (групи дослідників-пошуковців, огляди – конкурси): тематичні презентації (відповідно теми уроку чи позакласного заходу).

    3. Інтерактивні (гурток, гра «Що? Де? Коли?», брейн-ринг). На уроках історії також активно використовуються інтерактивні методи навчання («мозковий штурм», «мікрофон», «дерево рішень», «акваріум», «займи позицію» і т.д.)

   4. Діалогічні (бесіда, рольові ігри). На уроках створюються ситуації, коли учні уявляють себе історичною особою і прогнозують свої дії в тій чи іншій ситуації, висловлюють свої позиції.

    5. Індивідуальні (індивідуальна робота, творчі завдання).

    6. Наочні (виставки, тематичні стенди, історичні бюлетені, фото, відеоматеріал, презентації). Велика роль у формуванні ідеології патріотизму у молодого покоління належить урокам та позаурочній роботі з історії. І я, як вчитель історії, відчуваю відповідальність за формування в учнів почуття свідомого громадянина, патріота, людини з думками, спрямованими на розвиток демократичного суспільства в Україні і бажанням жити в такому суспільстві.

. Я виділяю три основні етапи в структура уроків, кожен з яких має свої завдання.

     I етап— актуалізація пізнавальних процесів учнів.

На цьому етапі визначаю мету вивчення матеріалу, з'ясовую, що відомо учням з цієї теми. Для цього використовую такі прийоми, як «Мозковий штурм», «Коло ідей», «Мікрофон» тощо.  

     II етап— осмислення нового матеріалу.

На цьому етапі відбувається безпосереднє ознайомлення учнів з новою інформацією. Методика критичного мислення передбачає, що на цьому етапі вчитель має найменший вплив на учня. Учні ознайомлюються з новою інформацією під час читання тексту, історичних і правових джерел, перегляду фільму (через брак часу на уроці даю завдання переглянути наприклад, під час вивчення теми «Україна в 1919 – напочатку 1920 р.» фільм «Холодноярська республіка», «Батько Махно», теми «Правобережна Україна в другій пол. 17 ст.» вдома такі фільми: «Сонце Руїни», «Іван Мазепа» та інші ), а на уроці обговорити сюжет за поданими питаннями), прослуховування лекції. Опрацьовуючи нову інформацію, використовую такі методи, як аналіз, синтез, порівняння. Наприклад, під час вивчення теми «Права людини і громадянина (загальні положення)» пропоную учням ознайомитися з витягами із «Загальної декларації прав людини» та II Розділу Конституції України, а потім визначити основні групи прав людини закріплені в цих документах, встановити спільне та відмінне. Головне завдання цього етапу уроку — підтримати й стимулювати інтерес учнів шляхом постановки ними запитань, занотування примітки в тексті у разі сумніву або нерозуміння, складання таблиці тощо.

    III етап— осмислення (рефлексія).

На цьому етапі відбувається осмислення учнями нового матеріалу; адаптація нових понять в особистій системі знань учня, тобто заміна вже наявного уявлення новим, засвоєння і закріплення знань. На цьому етапі використовую такі техніки: «Прес», «Займи позицію», моделюю конкретні ситуації, організовую обговорення проблеми, дискусії. Наприклад, під час вивчення теми «Вплив мас-медіа. Громадська думка і ЗМІ» проводимо аналітичну гру «Займи позицію», де пропоную учням визначитися з приводу питання «Ми контролюємо ЗМІ – чи ЗМІ контролюють нас?». На цьому етапі важливо спонукати учнів висловлювати своїми словами отриману інформацію, бо краще запам’ятовується те, що ми формуємо в особистому контексті; сприяти обміну ідеями між учнями, що дозволяє їм збагатити свій словниковий запас, формулювати і висловлювати свої думки.

      Однією з основних умов інтеракції учнів є формулювання проблеми та робота над нею в групах (парах, трійках), прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи. Під час роботи на таких уроках учні набувають практичного досвіду у реалізації демократичних процесів. Наприклад, під час вивчення теми «Вибори як атрибут демократії» ми провели референдум, завдяки чому учні набули практичних навичок участі у виборах, що, у свою чергу, підвищує зацікавленість учнів предметом «Громадянська освіта», забезпечує глибше засвоєння змісту навчального матеріалу, вироблення громадянських навичок, виховує відданість демократичним цінностям.

       В умовах компетентнісного підходу до освіти важливим є моніторинг компетентностей. (Додаток 1.)

 

Національна складова громадянської компетентності.

      Праця вчителя історії сповнена великої відповідальності. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:

    1. Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.

    2. Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію

    3. Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стояти партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм. Як найкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

    4. Демократизм. В процесі навчання та виховній роботі дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.

    5. Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня, саме тому хотілось нагадати і про думку В.О.Сухомлинського: “Якщо ми будемо намагатись, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя його стане не зносним. Він повинен бути тільки школярем, але перш за все людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.

  Громадянська відповідальність передбачає ідентифікування себе як особистості й громадянина України. Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна перебувати під постійним впливом матеріальної й духовної культури свого народу. Це потрібно, насамперед, для найповнішого розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей, оскільки в цьому разі використовуються якнайповніше етнопсихологічні особливості дітей певного народу. Зайве нагадувати, що саме такий шлях приводить до виховання національно свідомих громадян.  

    Довгий час саме поняття української національної самосвідомості було   небезпечним для кожного, хто свідомо, чи навіть стихійно міг його виявити. І лише за останні роки ми маємо право сказати вголос: " Ми українці! " Але сказати мало. Це усвідомлення своєї приналежності до української нації повинно зберігатися у глибинах душі і виховуватися з самого дитинства. Національна свідомість і самосвідомість - це осягнення людиною себе представником певного народу, носієм його культури, знавцем минулого і сучасного, діяльність якого спрямована у майбутнє. Надійним фундаментом, на якому успішно формується національна свідомість, є історична пам'ять.

    Педагог у своїй роботі зважає на те, що відсутність національної свідомості нерідко спричинює оманливе, ілюзорне відчуття " другосортності", "другорядності" рідної мови, культури, врешті самого себе, породжує комплекс національної і громадянської неповноцінності, ущербності. Національно ж свідомому юнаку чи дівчині чужі зверхність, чванькуватість, погорда у ставленні до представників інших національностей, комплекси месіанства, національної винятковості.

    Мета українського національного виховання - створення національного типу особистості, виховного ідеалу - гармонійної і всебічно розвиненої людини - українця з багатогранними знаннями, глибокою національною самосвідомістю, високими інтелектуально-творчими, духовно багатими і естетичними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю. Цей ідеал базується на засадах народних чеснот українців і християнської моралі, позитивних героїв літописних творів княжих часів, педагогічній думці України від " Повчання дітей " В.Мономаха до " Виховного ідеалу " Григорія Ващенка.

    Пріоритетним напрямом процесу виховання юного громадянина України є формування і розвиток у школяра національної самосвідомості, яку можна формувати і розвивати такими методами як лекція, бесіда, диспут, метод прикладу. Найчастіше використовуваним є метод бесіди. Результативність бесід залежить від уміння педагога захоплено подати інформацію, зацікавити нею школярів. Теми для таких бесід різноманітні. Але найбільш ефективними для формування національної самосвідомості є героїчні. 

     Як писав О.Сухомлинський, ідея вірності Батьківщині стає переконанням, коли вона постає перед дитиною в ореалі героїчного. Тому варто вдаватися до бесід про видатних борців за незалежність України (П. Сагайдачного,

Б. Хмельницького, І. Виговського, І. Мазепу, П. Полуботка,

П. Калнишевського, С. Петлюру), народних героїв (С. Наливайка, І. Сірка,

О. Довбуша, І. Богуна та інших), наводити приклади самовідданого служіння Україні, яких немає в підручниках. Ефективним є також метод лекції, завдяки якій учні засвоюють знання про Україну (економічні, правові, моральні, культурологічні, історичні, етнопедагогічні тощо), що є необхідним компонентом національної самосвідомості.

     Ці знання варто інтегрувати в чітку систему і подавати учням у певній послідовності і наступності. Цьому може сприяти групування матеріалу блоками: 1) етногенез українців; 2) їхня мова; 3) історія; 4) матеріальна культура; 5) духовна культура; 6) особа як представник народу та ін. Кожен такий блок становить основу, яка групує всі інші розрізненні знання. Ці блоки найдоцільніше оформити у вигляді нарисів - розповідей, що в сукупності складатимуть своєрідну хрестоматію для вчителя, яку можна використати під час вивчення тої чи іншої теми, на конкретному уроці. 

    Величезну роль у формуванні національної самосвідомості, громадянської позиції учнів відіграють диспути - як спонтанні, викликані якимись суспільними подіями (повідомленнями засобів масової інформації і т.п.) і спеціально організовані. Їх треба детально готувати, визначити тему, заздалегідь поставити питання, які обговорюватимуться, з тим, щоб учні опрацювали відповідні інформаційні джерела, продумали свої виступи.

    З метою організації патріотичного виховання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів я проводжу заходи з тематики:

лекції, бесіди "Я – громадянин-патріот незалежної держави України", "Моя рідна Україна", "Наша вітчизна – Україна", "Державна символіка Батьківщини", "Твої права і обов’язки", "Патріотизм – нагальна потреба України", "Моя земля – земля моїх предків";

семінари, «круглі столи», конференції "У пам’яті світ врятований", "Люблю я свій народ – ціную його звичаї";

уроки пам’яті «Небесної сотні», «Революція гідності», «День Соборності (день Злуки)», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься»;

екскурсії до краєзнавчого музею  «Три революції»;

зустрічі з ветеранами АТО;

години спілкування "Я – громадянин і патріот держави", "Я –українець!", "Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!";

     (Додаток 2.)

    Національне виховання також сприяє формуванню національного мислення, національного характеру і темпераменту, народної моралі й етики, народної естетики, народної правосвідомості, національної свідомості та самосвідомості.

    Отже, формування національної самосвідомості в кожної людини здійснюється в тісному взаємозв'язку з формуванням інших громадських рис особистості, які є результатом національного виховання.

 

Результативність впровадження досвіду:

    Підвищення рівня начальних досягнень учнів.

   Учень знає:

• про національні та загальнолюдські цінності;
• про права людини і механізми їх захисту, права і обов’язки громадянина України, права дитини;
• про роль законів у житті суспільства і правослухняну  поведінку;
• про демократію, демократичну державу і активну участь громадян в її житті;
• про процеси прийняття суспільних рішень і форми  участі громадян у житті громади і суспільства в цілому;
• про основи співпраці та спілкування з іншими та розв'язання конфліктних ситуацій;
• сутність демократії, демократичні цінності, права і свободи людини і громадянина, і механізми їх захисту, громадянські обов’язки, роль законів у демократичному суспільстві;
• політичну систему і механізми її функціонування, ознаки парламентаризму, виборчої системи, державу і державні установи України;
• громадянське суспільство, процеси прийняття суспільних рішень і форми  участі громадян у житті суспільства на місцевому, національному, європейському та світовому рівні, контроль громадян над владою;
• роль ЗМІ у суспільному житті;
• процеси європейської інтеграції та глобалізації, роль Ради Європи, ООН;
• про суть ринкових відносин, економічні чинники розвитку демократичного суспільства;
• про основи ефективної комунікації, вибору конструктивних форм взаємодії з іншими та власної поведінки; стратегії розв’язання конфліктів

 

 Учень вміє:

• орієнтуватись у проблемах сучасного суспільного життя в Україні, Європі й світі та визначати власну позицію щодо їх розв’язання;
• реалізовувати та послідовно обстоювати  і захищати свої інтереси і права людини і громадянина;
• робити свідомий вибір та діяти відповідально у навчанні та повсякденному житті;
• брати свідому участь в діяльності органів класного і шкільного самоврядування, волонтерській діяльності у громаді;
• встановлювати контакти, взаємодіяти і співпрацювати з шкільною адміністрацією, органами державної влади, місцевого самоврядування;
• вести переговори,  брати на себе відповідальність, організовувати демократичне прийняття колективного рішення, враховуючи власні інтереси і потреби інших;
• реалізовувати свої права як споживача і суб'єкта ринкових відносин, визначати професійну спрямованість, власні потреби і можливості у цьому напрямі, зокрема на ринку праці;
• ефективно спілкуватися, долати стереотипи, войовничий націоналізм, расизм та нетерпимість, розв’язувати конфлікті в школі та сім’ї;

знаходити та критично оцінювати інформацію з різних джерел, використовувати ЗМІ, Інтернет ресурси та ІСТ

 

Учень виявляє у поведінці та оцінках:

• патріотизм, пошанування національної історії, культури, мови, традицій;
• відчуття власної гідності, шанування прав людини і свободи особистості;
• повагу до закону, свідоме ставлення до обов’язків і відповідальність за власні вчинки і поведінку;
• прагнення до справедливості, демократії, рівноправності;
• активну та відповідальну громадянську поведінку і позицію;
• розуміння світу як багатоманітного, толерантність
• усвідомлення цінності людини як вищої соціальної цінності, повагу до її прав і свобод, закону; прагнення  до суспільної справедливості, рівноправності; активну та відповідальну громадянську позицію і розуміння громадянського обов’язку;
• плюралізм, міжкультурне взаєморозуміння і толерантність;
• усвідомлення глобальної взаємозалежності  і особистої  відповідальності;
• патріотизм, повагу до національної історії, культури, мови, традицій.

Формування громадянської компетентності є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування  правосвідомості громадянина. Отже, проведена робота дає певні результати. Адже під впливом засобів і форм навчальної діяльності відбувається підготовка учнів до активного суспільного життя, формування демократичних цінностей творчої особистості, яка чітко усвідомлює своє місце в державі та свою відповідальність за долю України.

Репрезентація досвіду.

Досвід роботи розглядався на засіданні шкільного методичного  об’єднання вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін.

Використані джерела

 

     HAКАЗ МОН України№ 641 від 16 червня 2015 року"Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді" та від 28.05.2015 протокол № 5/5-2 "Про Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді"

    Лист МОН № 1/9-523 від 16.08.19 року «Про національно-патріотичне виховання у закладах освіти у 2019/2020 навчальному році».

    Указ  Президента України від 18 травня 2019 року № 286/2019. «Про Стратегію національно-патріотичного виховання».

    Охріменко  М. Особистісно орієнтований підхід до формування активної  громадської позиції учнів // Історія України. – 2002. - №45

    Компетенісний підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та українські перспективи/Під заг.ред.О.Овчарук.-К.:”К.І.С.”,2004

     Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005

     Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна»//Історія в школах України.- 2006.-№ 8.

    Рольф Голлоб. Петер Крапф. Живемо в демократії./Видавництво «Основа» 2018 р.

 В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в п’яти томах. – Киів, 1977

 

Додаток 1.

 

 Під час вивчення теми «Громадянська участь в житті суспільства» учні вирішують проблему більшості/ меншості в житті суспільства.

• визначають проблему «наполегливої більшості» і пропонують своє рішення;
• готують проект статуту для вирішення питання більшості/меншості в мікроспільноті;
• роблять презентації і порівняння своїх ідей;
• оцінюють проекти статуту і пояснюють свою позицію.

 Методи роботи учнів:

• самостійний аналіз матеріалу;
• групова робота;
• презентації;
• пленарна дискусія.

Діагностичний метод (анкетування, бесіди і т.ін.).

Анкета самооцінки громадянськості 

 

 Запитання Так Ні

 

1. Чи дотримуєшся ти законів України?

2. Чи вважаєш ти себе мужнім та сміливим?

3. Ти себе вважаєш патріотом держави?

4. Чи цікавишся ти подіями, які відбуваються у державі?

5. Чи береш ти активну участь у суспільно корисній праці колективу?

 6. Чи вивчаєш історію і культуру України?

7. Чи пишаєшся тим, що ти українець?

8. Чи завжди ти доводиш справу до кінця?

9. Чи виконуєш ти правила етикету?

 10. Чи поступаєшся ти власними інтересами, якщо потрібно допомогти іншим?

 

Робота з анкетою «Громадянські компетентності»

Мета анкетування:

• 1) сформувати свою думку про те, які якості є громадянськими;
• 2) навчитися приймати рішення в групі.

Анкета «Громадянські компетентності»

Які якості громадянина, на вашу думку, найважливіші? Будь ласка, індивідуально оцініть їх за семибальною шкалою (1 – найменш важлива дія, 7 – найбільш важлива дія).

1.  Брати участь у голосуванні.
2.  Брати участь в добровольчих організаціях.
3.  Брати участь у політичному житті.
4.  Вибирати товари з політичних, екологічних або моральних міркувань.
5.  Мати незалежну думку.
6.  Прагнути розуміти думку інших людей.
7.  Відстежувати діяльність органів влади.
8.  Бути присяжним у разі отримання повістки.
9.  Завжди підкорятися законам.
10.  Повідомити про злочин, свідком якого Ви стали.
11.  Не ухилятися від податків.
12.  Бути готовим у разі потреби служити в армії.
13.  Підтримувати у своїй країні людей, яким живеться гірше, ніж Вам.
14.  Допомагати людям, яким живеться гірше, ніж Вам

 

Анкета «Громадянська компетентність»

(адаптована для учнів 7-11 кл. ЗНЗ)

 

Варіанти відповідей:

А) ні

Б) не знаю

В) швидше ні

Г) швидше так

Д) так

Опитувальник

1. Я вважаю, що мої власні інтереси важливіші за інтереси держави.

2. Я вважаю, що розвиток суспільства залежить і від мене особисто.

3. Я вважаю, що більший лад у тій державі, де немає демократії, а існують закони «залізної руки» (авторитарні).

4. Я вважаю, що людство немає за що любити.

5. Я думаю, що треба завжди за будь-яких умов виконувати громадянські обов’язки : неухильно дотримуватись законів, сплачувати податки і виконувати військовий обов’язок.

6. Я думаю, що закони треба виконувати тільки тому, що за їх невиконання можуть покарати.

7.  Я повинен виконувати свої громадянські обов’язки, незважаючи на перепони.

8. Я думаю, що потрібно думати і про інтереси всього людства, а не лише про інтереси свого народу.

9. Я думаю ,що моя нація – найкраща в світі.

10. У разі війни я готовий захищати Батьківщину зі зброєю в руках.

11. Я вважаю, що в Україні повинні жити лише українці або, принаймні, лише слов’яни.

12. Я вважаю, що потрібно підвищувати престиж української мови.

13. Чи можеш ти про себе сказати ,що бережеш природу свого рідного краю.

14. Я  охоче приймаю участь у мітингах, ходах, святкуваннях, присвячених державним святам.

15. Я вважаю недоречним у наш час дотримуватись національних традицій (напр., колядувати, проводити вечорниці тощо).

16. Я вважаю, що Українська держава повинна існувати.

17. Я б з радістю покинув свою місцину і людей, які тут проживають, якби мав можливість це зробити.

18. У разі перемоги ворога, я вважаю, що краще перейти на його бік.

19. Я готовий жертвувати кошти на підтримку державних інтересів.

20. Я вважаю ,що моя або моїх рідних участь у виборах не має сенсу..

 

Оцінка відповідей

Питання -2,5,8,9,10,12,13,14,16,19 – є прямими і оцінюються –

А) – 0 , Б) – 1 , В) – 2, Г) – 3,  Д) – 4

 

Питання – 1,3,4,6,7,11,15,17,18,20 – є зворотними і оцінюються –

А) – 4 , Б) – 3 , В) – 2, Г) – 1,  Д) – 0.

 

Аналіз: рівень громадянської компетентності

0-26 – низький рівень

27-52 – середній рівень

53-80 - високий рівень

 

Додаток 2.

 

    З метою організації громадянсько-патріотичного виховання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів я проводжу заходи з тематики:

уроки пам’яті «Небесної сотні», «Революція гідності», «День Соборності (день Злуки)»;

екскурсії до краєзнавчого музею  «Три революції»;

зустрічі з ветеранами АТО;

 

 

 

 

Небесна Сотня (музейна година присвячена шостій річниці розстрілу Небесної сотні),  КЗСЗШ № 31,  вчитель історії:  Козерема М. В.

 

Епіграф .

 

             « Шлях звільнення кожної нації від поневолення

густо кропиться кров’ю ворожою і своєю».

                                                                                             Симон Петлюра

Мета:

  -формування у школярів ціннісного ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

  -розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

  -виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Очікувані результати:

  -ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України;

  -розширення знань учнів про події Єврореволюції;

  -усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Обладнання:   музейний  зал, аудіо та відео презентації, проектор, мультимедійна дошка.

 

 

                                         Хід виховного заходу:

На сцену виходить дівчина в українському одязі, в руках у неї червона калина, з протилежного боку виходять ведучі.

 

 Звучить мелодія пісні «Пливе кача…»

 

Дівчина. А сотню вже зустріли небеса..

 Летіли легко,хоч Майдан ридав..

І з кров’ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

 

Й заплакав Бог, побачивши загін —

Спереду--сотник ,молодий,вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній--сивий-сивий..

 

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела,злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..

 

Ведучий. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками...

Ведуча. Та раптом люди розступились, до сцени під'їхав автобус та швидка з трунами загиблих героїв. На автобусі не було позначок "Ритуальна служба", "Поховання". Так надписи на цьому автобусі були б недоречні. Бо коли молоді, красиві, сильні, мужні чоловіки, які вчора були поруч, сьогодні лежать у труні, це ніяк не може бути "Ритуал". Це війна. 

Ведучий. У них були такі мирні професії - як вони могли з такими "ботанічними" навичками опинитися на лінії вогню? Як мабуть посміхався снайпер з цих незграб - ще б пак, йти в атаку з дерев'яними щитами та палицями - це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Фахові вбивці розстріляли їх граючись - стріляли одному в ногу, та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого. 

Ведуча. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

Дівчина . Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами " Герої не гинуть".

 

Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за тебе.

 

Я почула, як плаче держава,

Що синів її в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

Бо Герої, як ви, не вмирають!

 

Відеоролик «Небесна Сотня»

 

Ведучий. У ніч проти 30 листопада   українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників.  Частина людей, що втікла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

 

Відеоролик «Побоїще»

 

Ведуча. І тобі вже люди в більшій кількості  вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію,  а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

                                                                                                                                                                                                                                   Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.
Це дивляться з темних небес
загиблі поети й герої –
всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.

 

Ведучий.  І вони не спали.  Вийшли і повстали, тому що вперше в історії незалежної України були прийняті закони, які як висловилася Міжнародна організація Transparency International : «знищать будь-які прояви громадської непокори в Україні, покладуть початок репресій і перетворять Україну на диктатуру".

 

Ведуча. Протести закінчилися летальними наслідками на  Майдані. Першою жертвою став Сергій Нігоян.

 

         Учень 2. Сергі́й Га́гікович Нігоя́н.  Народився та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім'ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою,  вважався спокійним, працьовитим і справедливим.  

Загинув 22 січня 2014 року у віці 21 року  від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Європейської революції в Україні. Сергія було застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом».

 

          Учень 1. Сергій був єдиним сином. Виріс він в селі, навчатися йому було важко, оскільки спочатку погано знав мову. Але він був спортивним хлопцем, брав участь у всіх змаганнях і завдяки цьому сільська школа завжди посідала другі-треті місця. Як спортсмена, Сергія часто нагороджували подяками та медалями. Він був гарною дитиною і завжди захищав слабких або дівчат. Два роки тому, після закінчення 11 класу він поступив у Дніпродзержинський технікум фізкультури. Як розповідають, він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справжньою батьківщиною. Останнього разу він приїздив додому на свята і знов повернувся в Київ.

                                                                                                                                                  Відеоролик «Нігоян декламує вірш Шевченка»

 

Ведучий.  В той же день жертвами стали ще декілька осіб.  

 

           Учень 2.   Вербицький Юрій Тарасович викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького Романа, при опізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнано лікарями лікарні — переохолодження.

 

         Учень 1.  Жизневський Михайло Михайлович. Білорус, громадянин Білорусі, виїхав з Білорусі через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації «УНА-УНСО». Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.

 

Ведуча. На деякий час після цих кривавих подій оголосили перемир’я.

 На ранок 18 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань щодо змін до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Близько 8.30 ранку мітингарі почали збиратися на майдані Незалежності, звідки десятитисячною колоною рушили до будинку Верховної Ради на вулиці Грушевського, з метою донесення вимог щодо повернення до Конституції зразка 2004 року та покарання винних у знущаннях з активістів Євромайдану.

Ведучий.  Проте на противагу «Мирному наступу» майданівців влада використала силу та зброю. Загинуло близько 20 осіб.

 

Ведуча. Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.

   

Відеоролик про розстріл майдану.

 

Ведучий. Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею».

Ведуча. І деякі спогади хлопців з передової.

     Вся атака припадала на 6:00 ранку. Палили шини. Був дуже сильний дим  і все коптіло. Ще гірше, ніж на Грушевського. Не видно було нічого взагалі.

Багато полягло там на горбу і багато на передовій біля барикади першої на Інституцькій. Рахують, що за ранок вбитих близько 100 чоловік.
Було важче, бо вевешники дуже хитро діяли. Вони ставали один за одним, тобто робили вигляд за щитом одна людина. Щитами робили броню, коли в диму ти не помічаєш, що там замість одного ВВ-ка, двоє. Відкриваються щити і вибігає беркут з калашом і по всіх. По суті ВВ-ки творили ніби коридор, в той час як беркут стріляв, потім так само назад ховались за щитами і перед тим, як сховатись кидали гранати. Це було спочатку незрозуміло яким чином вони діяли, лише потім зрозуміли, що то ВВ-ки тактичний хід продумали. Дивишся ніби один, а насправді їх двоє один за одним сховані, а ще далі беркут з автоматом.
           Дим. Зброя. Втомлені хлопці. ВВ-ки та беркут зі зброєю бойовою, гранатами. Це було пекло в центрі країни.

 

Ведучий. Список загиблих великий і продовжує збільшуватися.

 

Ведуча. Йому було 17 і у батьків він був єдиним. Наймолодший герой Майдану Назар Войтович.

 

  Учень 1. Войтович Назар Юрійович Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу, був єдиною дитиною в сім'ї. Назар Войтович поїхав до Києва вночі 19 лютого, а вже наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї.

З друзями до Києва прибув пів восьмої ранку, а за дві години на дзвінок від мами замість сина відповіла незнайома жінка із Михайлівського собору, яка повідомила, що Назара вбито пострілом у голову. Снайперська куля влучила хлопцеві в обличчя і вийшла через хребет. Зі слів одногрупників ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного майдану. В останню хвилину чомусь вирішив, що й сам поїде. Це рішення коштувало йому життя.

     Учень 2 . Аратунян Георгій 53 роки, з Рівного, вірменин, громадянин Грузії, отримав вид на проживання в Україні, активіст ВО «Свобода». 20 лютого 2014 року був убитий пострілом снайпера біля Монумента Незалежності у Києві. Має трьох дочок. Найменшій дочці від другого шлюбу  лише три роки. У 2012 році його дружина померла в Рівному, відтак тепер трьохлітня Ашхен Арутюнян   (2010 р. н.) залишилася круглою сиротою.
     Учень 3 . Вайда Богдан,  48 років, з села Летня Дрогобицького району, Львівської області. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: «Люба, тут справжня війна! Стріляють...», – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера. «Він віддав життя за мене, за кожного з нас, за те, щоб ми були вільними людьми», — сказав отець Олексій Дем'яновський на прощанні з Богданом Вайдою.

     Учень 1 . Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології,   Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером.   Брав активну участь у громадсько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, керівник громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». Довгий час працював на викладацькій роботі вчителем географії шепетівської школи-ліцею. Земляки говорять, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що в цей нелегкий час неможливо стояти осторонь від будь-яких подій.

               Учень2. Костенко Ігор . 22 роки, студент географічного факультету Львівського університету. Загинув 20 лютого 2014 року.

              Учень 2. Ушневич Олег, Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.

 

                Учень 3. Гурик Роман, 19 років, з Івано-Франківська, студент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.   . Роман  загинув у Києві 20 лютого від кулі снайпера. Хлопця поховали в Меморіальному сквері по вулиці Мельника в Івано-Франківську, де розташовані могили січових стрільців та вояків УПА.Як повідомив ведучий івано-франківського Майдану Ростислав Микитюк, жителі міста пропонують назвати одну з вулиць обласного центру Прикарпаття на честь Романа Гурика. З такою ініціативою звернуться до міської ради.

    Учень 1. Дідич Сергій, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО «Свобода», директор туристичного клубу «Золоте Руно». Загинув 18 лютого 2014 року. Сотник івано-франківської сотні на столичному Майдані. Сергій Дідич більшу частину свого життя присв'ячував туристичному розвитку рідного краю. Його громадську організацію «Золоте Руно», яка займалася перш за все сплавами по Дністру, знають в усій Україні і за її межами.  У загиблого - дорослий син та донька-школярка, батьки.  Сергій із дружиною на Майдані був з початку грудня, Різдво відсвяткував на передовій.18 лютого 2014 граната розірвала йому сонну артерію на шиї.

            Учень 2. Ткачук Ігор, 1975 року народження. Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року. Осиротіли троє діток - 17 років, 11  та кілька місяців. 

           Учень 3.Кемський Сергій, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для «Україснької правди». Загинув 20 лютого. Ось що Сергій написав у своїй статті від 23 грудня 2013 під назвою «Чуєш, Майдане?»: «Майдан скандує «Банду геть!» і дійсно бажає, щоб теперішні керманичі звільнили крісла. Разом із тим, кожен погоджується, що ми тут зібрались не для того, аби обирати нового доброго царя.Вимога громади полягає в перетворенні держави з феодального батога на інструмент самоорганізації суспільства. Нам більше не потрібні пастухи – нам потрібні виконавці волі громади, які ефективно координуватимуть суспільні ресурси для досягнення спільних цілей. Майдан вимагає, щоб люди, наділені повноваженнями, дбали про громадські цінності, а не про сімейні».

          Учень 2.Кіпіані Давід, 33 роки, громадянин Грузії. Був на Майдані три місяці. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМу з двома кульовими пораненнями в ніч проти 21 лютого. Помер у «швидкій». Залишився однорічний син. Його друзі кажуть, що українці дали їм надзвичайний приклад...
 

Дівчина.                                                                                                                                  З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Нам памятати слід обличчя тих бійців,

Що билися за нас і не здавались…

 

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

 

Небесна Сотня – у небесний світ

Полинувши, для нас сказала – жити!

Тож оправдати долі їхніх літ –

Обов`язок народної еліти.

 

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

Відеоролик «Герої не вмирають»

 

Ведуча. Дякуємо Героям  Небесної сотні  ВСІМ, ВСІМ, ВСІМ! ЗА ТЕ ЩО НЕ пошкодували ЖИТТЯ ЗАРАДИ НАС З ВАМИ! ЗАРАДИ  НАШОГО МАЙБУТНЬОГО! СПАСИБІ ВСІМ, хто відстояв МАЙДАН, ЗА ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД мужності, сили духу, ЧЕСНОСТІ І ПАТРІОТИЗМУ!

А зараз просимо Вас вшанувати героїв Небесної сотні хвилиною мовчання.

 

 МЕТРОНОМ  ( Хвилина мовчання)