Презентація "Культура України 1917-1920 рр."

Культура України 1917-1920 рр. Наука

Вернадський Володимир Іванович. Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, геології, гідрогеології.

Багалій Дмитро Іванович. Ректор Імператорського Харківського університету (1905–1910), один із фундаторів, академік Української Академії Наук (з 1919). У 1918 році — член комітету для заснування Української Академії Наук і з 1919 року — голова її історично-філологічного відділу, а згодом член Президії ВУАН.

Кримський Агатангел Юхимович. Укр. історик, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України (1918). 1918-секретар Української академії наук. З 1921 року був директором Інституту української наукової мови. У 1918–1921 роках працював професором всесвітньої історії в Київському університеті.

Липський Володимир Іполитовичукраїнський ботанік,член ВУАН (1922 — 1928 президент) і член-кореспондент АН СРСР. Бере участь у наукових експедиціях на Кавказ, Алтай та Середню Азію для детального вивчення вискокогірної флори цих країв. В 1917 році повертається до України і бере активну участь у формуванні Української академії наук, очолює кафедру ботаніки ВУАН. У 1922 — 1928 роках — президент Академії. У 1928 — 1933 — директор Ботанічного саду в Одесі. Помер — 24 лютого 1937, Одеса

Єфремов Сергій Олександрович. Літературний критик, історик літератури, академік Української академії наук (з 1919), віце-президент ВУАН (з 1922), дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, публіцист, один із творців української журналістики.

Косинський Володимир Андрійовичукраїнський і російський економіст, професор, академік УАН, міністр праці Української Держави.

Туган-Барановський Михайло Іванович. Український економіст. Перший економіст-східноєвропеєць, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899). Генеральний секретар (міністр) фінансів Української Центральної Ради (серпень-листопад 1917)

Література. Олександр Олесь. З 1911 співпрацював у редакції «Літературно-наукового вістника» та у видавництві «Лан». 1919 виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства Української Народної Республіки в Угорщині. З 1920 проживав у Відні, де очолював Союз українських журналістів та редагував журнал «На переломі». Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.

Сосюра Володимир Миколайович— український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін., в 1918 р. було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові

Тичина Павло Григоровичукраїнський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953–1959),. Міністр освіти УРСР (1943–1948). Академік АН УРСР (1929). У 1918 р. вийшла з друку його перша поетична збірка «Сонячні кларнети». Вона вразила багатьох глибоким ліризмом і новаторською формою. 1920 р. були надруковані дві збірки молодого поета — «Плуг» і «Замість сонетів і октав». Автор слів Гімну Української РСР.

Чумак Василь Григоровичукраїнський поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. — 8 [21] листопада 1919 в Києві був розстріляний денікінцями у київському підпіллі в 1919 р. Після смерті з'явилася перша і остання збірка 18-річного поета — «Заспів». Вона показала всю силу його літературного обдарування.

Чупринка Григорій Авраамовичукраїнський поет, культурний, військовий і політичний діяч, учасник боротьби за народовладдя.23 червня 1921 року заарештований київським губернським ЧК, 28 серпня 1921 року засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу. Розстріляний разом з Іваном Андрухом як члени київського Всеукраїнського центрального повстанського комітету.

Головко Андрій Васильович—— український письменник, критик. У 1918 році стає працівником кременчуцької повітової газети «Нове життя». Наступного, 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій «Самоцвіти». Воював в Армії Української Народної Республіки за незалежність України. У 20-х роках ХХ сторіччя приєднався до спілки селянських письменників «Плуг». Ранні збірки оповідань («Дівчинка з шляху», 1923; «Червона хустина», 1924; «Можу», 1926; «Пилипко», 1928 та ін.) мають риси революційного романтизму. Лауреат Шевченківської премії (1969). Помер 5 грудня 1972 Київ)

Театр. Борисоглібська Ганна Іванівна. Українська акторка театру та кіно.. В 1907–1917 роках працювала в першому українському стаціонарному театрі у Києві під керівництвом Миколи Садовського. Після Жовтневого перевороту була одним із організаторів у Києві Першого Державного українського театру імені Т. Шевченка. З 1925 року і до кінця життя працювала в Київському театрі імені І. Франка. Народна артистка УРСР (1936). Жила в Києві.

Сердюк Олександр Іванович—український актор театру (героїчного й характерного плану) та кіно. Дебютував у Театрі ім. Т. Шевченка (Київ, 1919–1922). У 1922–1934 — у театрі «Березіль». Лауреат Сталінської премії (1947, 1948). Народний артист СРСР (1951

Юра Гнат Петрович— український театральний режисер, актор театру і кіно. З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

Лесь Курбас— український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.1920 -- «Кийдрамте» (Київський драматичний театр). Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. Театру «Березіль» (Харків) 1922 у Києві в державному народному театрі відбулася прем'єра вистави Тараса Шевченко «Гайдамаки» (режисер Л. Курбас).

1924 Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики. Народний артист УРСР (1925). Заарештований у зв'язку зі справою УВО 26 грудня 1933. Відправлений етапом до Харкова. 9 квітня 1934 засуджений до 5 років ВТТ. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 9 жовтня 1937 засуджений до страти.3 листопада 1937 розстріляно в урочищі Сандармох, Карельська АРСР

Бойчук Михайло Львович— український художник, маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів». Член НТШ (1912), УНТ (1917). Один із засновників монументального мистецтва України 20 ст. Представник Розстріляного відродження

«Дівчина»

«Портрет жінки»

Жук Михайло Іванович. Михайло Жук народився у містечку Каховка Херсонської області 1883 р. -український художник, професор Української академії мистецтв, проректор Художнього інституту в Одесі.

Портрет М. Коцюбинського. У 1925 р. художник створив серію портретних плакатів (близько 30-ти), у техніці кольорової літографії, у 1932p— блискучу серію гравюрних портретів (з натури) українських письменників, своїх сучасників, ілюстрував багато творів українських письменників

«Роман Свередюк»

«Портрет одного Жука» Написав спогади про Лесю Українку, Івана Франка, Михайла Коцюбинського. Захоплювався фотографією, писав вірші та прозу. Створив високохудожні монументальні панно «Чорне і біле» [1912], «Казка» [1914], «Хризантеми» [1919]— вагомий внесок майстра у відродження українського декоративного панно

Портрети М. Терещенка, «Чооловічий портрет»

Кричевський Василь Григоровичукраїнський маляр, архітектор, графік, типовим представником ліричного «українського імпресіонізму», творець нового українського стилю в архітектурі. Перший ректором Державної Академії Мистецтва в Києві,Помер — 15 листопада, 1952)

Будинок Полтавського губернського земства

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві

Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907-1908 pp

Літературно-меморіальний музей Шевченка на Тарасовій горі (1934–1937). Канів

“Ночь. Дворец в Бахчисарае хан” с 1901.

На березі річки

Мурашко Олександр Олександровичукраїнський живописець, педагог і громадський діяч. 1907 художник остаточно повернувся до Києва. Зчинив справжній фурор на V виставці київських художників (02.12.1912—06.01.1913), де він знову продемонстрував мешканцям рідного міста неабиякий талант живописця. Перлинами серед представлених картин були роботи О. Мурашка: портрет пастора Юнгера та «Неділя» . Олександра Мурашка було вбито червневої ночі 1919 року неподалік від власного будинку на Лук'янівці пострілом в потилицю. Художник загинув на 44 році життя

Дівчина в червонім капелюшку

Жінка з квітами

Неділя: Тихий смуток

Портрет Маргарити Мурашко

Нарбут Георгій Іванович. Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник . У березні 1917 переїхав до Києва.

Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки. Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 в Києві, УНР

Банкнота 500 гривень. Аверс. Реверс. український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок).

Поштові марки УНР

Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського

Труш Іван Івановичукраїнський живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Зять Михайла Драгоманова. Його називали поетом кольору та Сонця. Ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів». 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Помер 22 березня 1941, Львів, похований на Личаківському кадовищі

Італійський пейзаж

Гуцулки

Гагілки

Маркіян Шашкевич

Курилас Осип Петрович— відомий маляр-живописець, очільник мистецького відділу Пресової кватири Легіону УСС. Створив десятки портретів, жанрових картин, листівок і малюнків, ілюструє сатиричні журнали «Самохотник», «Бомба» та інші, малює шаржі і карикатури.

Осип Курилас. Портрет Івана Мазепи, 1909 На початку 1920-х рр. викладав малювання у художній школі, створеній Олексою Новаківським при допомозі митрополита Андрея Шептицького. У 1935 р., після смерти Новаківського, очолив школу

О. Курилас - Автопортрет 1901. У ті роки малював багато ілюстрацій для газет, часописів і шкільних підручників, картини на релігійну тематику (ікони «Богородиця» та «Ісус Христос»). Товаришував із письменником Василем Стефаником. Помер 25 червня 1951 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

На гуцульщині

O. Курилас - Родина священника

Шовкуненко Олексій Олексійович1917-1922 pp.), очолив одну з трьох майстерень у херсонській Пролетарській художній студії (пізніше - Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв, Київському державному художньому інституті.

Вітряний день

Портрет А. Р. Арбинської, 1924 р

Портрет дружини, 1950-ті рр.

Кричевський Федір Григорович. Один із засновників і перший ректор Української академії мистецтва. Брат Василя Кричевського. З 1913 працював у Києві: викладав у художньому училищі (1913-1917,з 1914 став його директором. У 1913 написав відому картину «Три покоління» У 1917 взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. Згодом викладав у Київському художньому інституті (1924-1932, 1934-1941).

Триптих «Життя: Любов. Сім’я. Повернення. У 1927 написав славетний триптих «Життя», в якому показав зовнішню красу людей з народу, їхнє душевне благородство, моральну силу та

«Три віки»

«Голівка дівчинки», 1907