Формування компетентного читача в епоху цифрових технологій

 

 

Відділ освіти, молоді та спорту

Чемеровецької селищної ради

Свіршковецький ліцей

 

 

 

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОГО ЧИТАЧА В ЕПОХУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Методичний посібник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2024

 

Сабадаш Л.В. - вчитель української мови та літератури  Свіршковецького ліцею

 

 

Мета посібника – допомогти сучасному вчителеві формувати компетентного  читача в епоху цифрових технологій; підвищувати загальну освіченість молодого громадянина України, сприяти всебічному розвитку, духовному  збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в  сучасному світі.

Посібник стане у пригоді як молодим спеціалістам, так і досвідченим  учителям – словесникам, а також школярам 15+, які прагнуть до  самовдосконалення і гідної самореалізації в соціумі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

 

Сучасна епоха цифрових технологій змінила підходи до читання та обробки інформації. У світі, де переважає мультимедійний контент, доступність електронних ресурсів і постійна взаємодія з цифровими пристроями, формування компетентного читача стає не лише важливим, але й викликом для освітян, батьків і суспільства загалом.

Компетентний читач у цифрову добу – це особистість, здатна критично оцінювати інформацію, аналізувати тексти різних жанрів і форматів, ефективно використовувати інтернет-ресурси та розвивати власну інформаційну культуру. Ця компетентність передбачає не лише знання традиційних методів читання, а й навички пошуку, обробки та використання інформації у цифровому середовищі.

Завданням цього посібника є допомога у створенні методичних основ для розвитку читацької компетентності учнів і дорослих, враховуючи нові виклики цифрової епохи. Особливий акцент зроблено на інтеграції цифрових інструментів у навчальний процес, розвитку критичного мислення, інформаційної грамотності та культури читання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читати – це бути у тренді

Булінг серед дітей: чим це може обернутися

Булінг впливає на психіку усіх учасників. Фото: reputation

Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за 

відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей  стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не  ділилися проблемою.

"Булінг - це цькування дітей однолітками в дитячих колективах. Це агресивна  і свідома поведінка однієї дитини стосовної іншої. Від випадкової бійки  буллінг відрізняється систематичністю й регулярністю", - розказує Gazeta.ua.  психолог Наталія Носаль.

Жертва булінгу - це хто?

Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед  інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають  дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей  називали "білі ворони". Загалом, жертви - це діти, які не можуть опиратися та  протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають  установку від батьків - "битися - погано". Замкнені в собі, одинокі,  недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом  характеру.

Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами

стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає  уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через  цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які  цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці - переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням. Які причини виникнення булінгу серед дітей?

Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім'ї: конфлікти між батьками,  неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство  над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над  іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших  виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може  протистояти батькам, які її б'ють чи сваряться. Натомість у школі, серед  однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед  причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в  крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення  агресії, виникає схильність до садизму.

Чому цькування проявляється в дитячих колективах? Зокрема, у  школі?

Часто вчителі дають початок цькуванню, бо не вміють справлятися з  проявами агресії в колективі дітей. Іноді не звертають увагу на травлю між  учнями, не контролюють поведінку дітей на перервах. Іноді самі  принижують школяра, роблять зауваження й висміють перед усім класом.  Сприяти булінгу може наявність у класі визнаного "лідера" чи авторитета чи  виникнення конфлікту між двома учнями.

Якщо дитину цькують або ображають у школі, то роблять це часто перед  іншими учнями. Жертви мовчать, бо бояться, соромляться. Чому інші  діти - свідки - не говорять?

Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть

зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з'являється захисна реакція - "мене це не стосується" або "добре, що не я". Свідки не реагують, але  перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх,  перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають  відчуття провини через власну бездіяльність. Глядачі змушені вибирати між  силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими. Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком  до соціальної ізоляції(це як епіграф)

Ти – не такий

За якими ознаками можна запідозрити у дитини жертву буллінгу? Загаломполовина дітей, жертв цькування, не 

розповідають про це. Вони відчувають свою 

беззахисність і пригніченість перед кривдником. 

Дуже жорстокий буллінг може підштовхнути 

жертву на зведення рахунків з життям. Такі діти мають пригнічений вигляд,  поводять себе замкнуто, у них проявляєть агресія до дорослих і однолітків. У  них може погіршитися здоров'я. Часті психосоматичні прояви у вигляді  респіраторних захворювань.

Які наслідки цькування як для жертв, так і для булерів? Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до  соціальної ізоляції. У жертв виникає занижена самооцінка, замкнутість,  небажання спілкуватися з іншими, з'являються різні фобії. Можлива поява  депресії та суїцидальні нахили. Серед жертв буллінг високий відсоток  самогубств. У шкільних "агресорів" буллінг у дорослому віці може виникати  почуття провини. Серед булерів чимало тих, хто пов'язує своє життя із  криміналом. Насильницькі й авторитарні методи поведінки стають нормою.  Буллер проявляє це у ставленні до дітей, дружини. Звідси з'являється так  зване домашнє насильство.

Міністерство юстиції розпочало інформаційну  кампанію #СтопБулінг. Вона розрахована на дітей і батьків. В її рамках  розробили інформаційні матеріали, з яких можна дізнатися, які види булінгу  існують і як діяти в ситуації, якщо ви стали свідком булінгу. Булінг в Україні та світі

Це явище все більше поширюється як в Україні, так і в усьому світі.  Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває популярності насильницька модель  поведінки, пояснюють спеціалісти.

Чи варто звертатись у поліцію?

Що необхідно робити, якщо дитина страждає?

1. Не треба чекати!

2. Зверніться до адміністрації школи чи класного керівника.  3. Не намагайтеся самі з’ясувати стосунки з кривдником. 4. Зверніться до служби у справах дітей.

Для взаємодії із кривдником можна порадити дитині скористатися трьома  простими питаннями:

1. „ Для чого ти це сказав (зробив і т.д.)?” Якщо агресору спокійно задати  це питання, то він розгубиться і швидко припинить свої напади.  Головне-продовжувати ставити це питання, не піддаватися на нові

провокації. Як правило, жоден кривдник не зможе чітко відповісти, для  чого він це робить.

2. „Як ти це визнав?” (Якщо, наприклад, дитину називають недотепою, та  поставити таке питання „Як ти визначив, що я не вмію цього робити?”) 3. „Що тобі заважає?”, наприклад, „Що тобі заважає відійти та зайнятися  своїми справами?”, „Що тобі заважає вчитися так само гарно, як і я?”,  „Що тобі заважає звернутися до мене по допомогу замість того, щоб  заздрити?” і т.д.

Зберігайте оптимізм, будьте пильними та уважними, але не драматизуйте  ситуацію

Окрім того, батьки можуть допомогти дитині не стати жертвою булінгу,  тобто здійснити первинну профілактику. Для цього:

1. Налагодьте стосунки із вчителями та однокласниками, беріть участь в  заходах, до яких залучають і батьків. Якщо у вас є незвичне хобі, яке є  цікавим дітям, розкажіть про це однокласникам дитини, викликавши  тим самим повагу до нього.

2. Допоможіть дитині стати упевненою у собі і знайти друзів. Запрошуйте  однокласників дитини, а особливо тих, кому вона симпатизує, якомога  частіше до себе у гості. Дитині потрібні люди, які не дадуть її образити.

3. Допоможіть дитині стати членом класного колективу, а не просто  ходити на навчання; не налаштовуйте дитину проти шкільних заходів,  навіть якщо вони можуть здатися вам непотрібними.

4. У випадку завищеної самооцінки поясніть дитині, що цього не  потрібно показувати оточуючим, що у будь-якої дитини є свої недоліки  та переваги; і якщо вона досягає успіху в математиці, наприклад, то  необов’язково у неї будуть успіхи у фізкультурі або чомусь іншому.

5. Будьте прикладом спокійного ввічливого ставлення до оточуючих,  зберігаючи при цьому особисту автономність та самодостатність.

6. Розкажіть дитині, що не потрібно боятися постояти за себе чи когось  іншого. Важливо діяти!

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

∙ систематичність (повторюваність) діяння;

∙ наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),  спостерігачі;

∙ наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження,  страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника,  та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого».

#СтопБулінг

Жертва булінгу - це хто?

Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось  вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в  навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси.  Раніше таких дітей називали "білі ворони". Загалом, жертви - це діти, які не  можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. 

Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків  - "битися - погано". Замкнені в собі, одинокі, недовірливі,  повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру. Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами  стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає  уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через

цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які  цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці - переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням. Які причини виникнення булінгу серед дітей?

Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім'ї: конфлікти між батьками,  неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство  над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над  іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших  виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може  протистояти батькам, які її б'ють чи сваряться. Натомість у школі, серед  однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед  причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в  крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення  агресії, виникає схильність до садизму.

Які наслідки цькування як для жертв, так і для булерів? Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до 

соціальної ізоляції. У жертв виникає занижена самооцінка, замкнутість,  небажання спілкуватися з іншими, з'являються різні фобії. Можлива поява  депресії та суїцидальні нахили. Серед жертв буллінг високий відсоток  самогубств. У шкільних "агресорів" буллінг у дорослому віці може виникати  почуття провини. Серед булерів чимало тих, хто пов'язує своє життя із  криміналом. Насильницькі й авторитарні методи поведінки стають нормою.  Буллер проявляє це у ставленні до дітей, дружини. Звідси з'являється так  зване домашнє насильство.

Завдання 1: #СтопБулінг

Що автор хотів повідомити цим текстом?

А) жорстокість дітей;

Б) байдужість батьків;

В) вплив суспільства.

Завдання 2: #СтопБулінг

Яка мета уривку з підзаголовком «Які діти стають булерами?» Повідомити 

А) хто такі булери;

Б) який соціальний статус мають булери;

В) що булерами стають тільки хлопці.

Завдання 3: #СтопБулінг

Що не є причиною виникнення булінгу серед дітей?

А) конфлікти між батьками;

Б) гармонія в родині;

В) статеве дозрівання підлітків.

Завдання 4: #СтопБулінг

На вашу думку, порушена проблема у статті є новою, чи вона існувала завжди?

Завдання 5: #СтопБулінг

Чи доводилося вам бути свідком булінгу у стінах своєї школи? - 31 -

 

Згідно з даними Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального  забезпечення Японії, вже 2007 року 60 900 осіб регулярно ночували  в інтернет-кафе, тоді як 5 400 людей жили в цих закладах постійно, бо  не мали іншого даху над головою (Полыгаева 2015).

"Абсолютно забувається, що прогрес технологічний ще зовсім не означає прогрес людський."

Школярі не цікавляться газетами й радіо – дослідження

00Підлітки віддають перевагу інтернету й телебаченню серед джерел  отримання інформації, радіо й газети в них – на останніх місцях. Серед причин занурення школярів у віртуальну реальність дослідники  називають відсутність матеріальної основи у виборі способу дозвілля,  обмежене коло спілкування, нестачу реального авторитету для спадкування,  а також проблеми у стосунках з родителями й однолітками. Якщо батьки, помітили залежність своєї дитини від комп'ютера й  інтернету, запропонувати підліткові альтернативний відпочинок, зокрема,  влаштовувати сімейні заходи вихідного дня, більше спілкуватися, цікавитися  життям і проблемами дитини, але в жодному разі не забороняти категорично

 

сидіти біля комп'ютера, оскільки це викличе протестний настрій, що  погіршить ситуацію.

Школярі знають про наслідки впливу комп'ютера на здоров'я, однак  кожен другий у свій вільний час грає в комп'ютерні ігри.

В тенетах інтернету. Надмірне захоплення цією мережею призводить до  депресій

Патологічна пристрасть підлітків до Інтернету може призвести до тяжких  депресій. Такого висновку дійшли вчені з Австралії та Китаю. Експерти зі Школи медицини в Сіднеї, Університету Нотр-Дам у  австралійському місті Фримантл, а також фахівці китайського Університету  імені Сунь Ятсена в Гуанчжоу вивчали поведінку тисячі китайських підлітків, які регулярно відвідують Інтернет.

Учасникам дослідження пропонували заповнити анкету і за нею медики  визначали, є людина Інтернет-залежною чи ні? Причому питання були схожі  на запитання з анкет для наркоманів. Наприклад, «Як часто у Вас  погіршується настрій чи починається депресія, якщо не можете сісти за  комп’ютер?». Також підлітків протягом року обстежували психологи.  Підсумок дослідження досить категоричний: у кожного п’ятого підлітка  фахівці виявили ознаки порушення психіки і депресію. Якщо вірити цим  експертам, чим більше часу дитина «висить» у Всесвітній мережі, тим  більший ризик психічних розладів.

Українська Інтернет-залежність

Підліткова Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів  користувачів. При цьому, за даними експертів, три чверті батьків не  цікавляться тим, які сайти відвідують їхні чада.

Втеча від реальності, відповідальності та стресу – це, за визначенням  українських психологів, робить молодих людей залежними від Інтернету. А

повертати дитину з віртуального світу можна лише любов’ю і увагою, кажуть  вони.

Василь Павлюк - батько двох синів 24 і 18 років, і йому часто  доводиться силою відтягувати їх від Інтернету. «З одного боку, це прекрасно  – за допомогою Інтернету людина має зв’язок із цілим світом. З іншого боку,  це просто трагедія, бо діти не читають, діти нічим іншим, крім Інтернету, не  цікавляться. Вони сидять в Інтернеті день і ніч», - говорить батько.

На сьогоднішній день в Україні, на відміну від інших країн, не існує  психологічного чи психіатричного діагнозу Інтернет- чи комп'ютерної  залежності. Однак, за даними всеукраїнського дослідження близько 70%  сучасних школярів, відповідаючи на запитання про свої захоплення,  називають комп’ютер на першому місці.

Онлайн-психологія

Фахівці говорять, що батькам часто буває важко визначити межу, коли  Інтернет стає небезпечним для психічного й фізичного здоров’я дитини, коли  він набуває негативного значення. Адже Інтернет може принести і зло, і  користь, зауважує психолог Наталя Лесенко. І не варто перебільшувати його  негативний вплив – уявлення, що сидіння перед монітором неминуче  призводить до зомбування користувача, є хибним. Інша річ, що в усьому слід  знати міру. «Усе питання в тому, чим саме в Інтернеті зайнята дитина. Якщо  вона спілкується, це один бік, якщо зависає в іграх і не має ніяких соціальних  контактів, інший. Якщо ж шукає якусь інформацію, отримує наукові знання,  то це третій бік. Інтернет – це така річ, як кухонний ніж, як ним користуєшся,  те й матимеш: можна продукти нарізати, а можна й наразитися на  небезпеку». Загалом, на переконання психолога, Інтернет все ж приносить  підліткам більше користі, ніж шкоди.

Повернення підлітка із віртуального світу в реальний залежить,  передусім, від батьків, констатують психологи. В он-лайні ховаються ті, кому  кепсько у справжньому житті. Улюблена ж реакція деяких батьків –

 «відімкнути і заборонити». Як наслідок - замість ліквідації причин Інтернет залежності, потяг до всесвітнього павутиння тільки зростає. Батьки мають  по-доброму, але наполегливо і переконливо донести дитині, що реальний світ  є привабливішим, ніж віртуальний, наголошує психолог Наталя Лесенко.  «Треба дати можливість дитині побачити світ, побачити, що можна вийти на  вулицю, поговорити з людьми, побути на природі, біля річки, біля тварин…  Треба розкрити перед підлітком ширші можливості». Як пояснює Наталя  Лесенко, як і при будь-якій залежності, дитині, яка надмірно прихильна до  Інтернету, здається, що мережа – це найкраще і ледь не єдине задоволення в  житті. І звикнувши до такого способу життя, їй дуже важко відмовитися від  нього хоча б частково.

Щоб підліток позбувся Інтернет-залежності, йому треба запропонувати  гідну за цікавістю заміну, підтверджує член комітету захисту свободи слова  Інтернет-асоціації України Сергій Рачинський. А з цим є зараз неабиякі  проблеми. «Ми стикаємося з ситуацією, що ні школа, ні сім’я часто не може  запропонувати дитині якийсь альтернативний спосіб проведення часу. На  жаль, підлітки мало читають, мало займаються спортом. А в Інтернеті  криється велика спокуса, адже Інтернет – настільки велика система,  настільки потужний інформаційний канал, що там є практично всі способи  ведення діяльності – можна і працювати, і відпочивати, і спілкуватися, тобто,  коли виникає питання обмеження, то виникає й інше питання: а чим це  замінити?».

За світовою статистикою, серед загального числа користувачів  Інтернету, мережеголіків - від 3 до 5%. Для них часто характерні  самоізоляція, втрата орієнтирів, неврівноваженість, розгубленість,  неохайність, байдуже ставлення до близьких. Людям, залежним від  Інтернету, необхідно постійно заходити в Інтернет, перевіряти електронну  пошту та оновлення в соціальних мережах. Щороку кількість регулярних  користувачів Інтернету серед українських підлітків зростає на шістсот тисяч

осіб, зазначають експерти. За їхніми ж даними, сім відсотків юних  прихильників мережі проводять у вихідні біля монітора понад шість годин

Інтернет-розваги як шлях до Інтернет-залежності

Не секрет, що сьогодні виконати домашнє завдання для школяра - не  проблема. Якщо батьки підключили комп`ютер до мережі Інтернет, варто  лише знайти потрібну інформацію, натиснути клавішу… Якщо ж на очі  потрапляє цікава віртуальна гра, що ж - уроки почекають…

Завзятого комп`ютерника можна впізнати мало не з першого погляду.  Він заглиблений у себе, не помічає нічого й нікого.. Навіть краса осіннього  (зимового, весняного) пейзажу не викликає в нього захоплення: можливості  комп`ютерної графіки безмежні, тож на екрані монітора він і не таке бачив!  Спілкуватися з однолітками через чати й форуми якось легше, ніж очі в очі.  Там є час поміркувати, тож не треба напружуватися, щоб відреагувати  швидко, влучно й доречно.

Першим термін “Інтернет-залежність” запропонував лікар Айвен  Голдберг у 1996 році для опису патологічного, нездоланного тяжіння до  «занурення» в мережу. На першій стадії спостерігається такий собі легенький  розлад. Через захоплення “новою іграшкою” людина поступово віддаляється  від рідних і друзів, надаючи “усесвітній павутині” видиму перевагу. Як  правило, скільки часу він проводить на сайтах, такий користувач приховує.

На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити  від мережі, вона переживатиме почуття, подібні до мук наркомана, якому не  дали чергової дози. Порушується увага, знижується працездатність,  з`являються нав`язливі думки, безсоння. До психічних розладів додаються  головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Уже не одержуючи від  спілкування через Інтернет задоволення, людина все-таки постійно “висить”  на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, на

роботі чи в сім`ї. Сильні, вольові особистості ще можуть спробувати  перемкнути свою увагу на щось інше. Слабкішим нічого не залишається,  окрім як звернутися по допомогу до лікарів. До речі, у США Інтернет

залежність вважають офіційним діагнозом, її лікують психологи і психіатри. За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність вельми нагадує  потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з дослідженням  американських учених, 6-8% користувачів Інтернету вже мають таку  патологію, адже багато хто використовує мережу не тільки для роботи або  навчання, а й веде листування, користується сайтами, призначеними для  розваг.

Дехто “зависання” у Інтернеті виправдовує самотністю. Але  спілкування на чатах чи форумах - це сурогат спілкування. Чим більше стає  в користувача Інтернет-адресатів, тим менше лишається справжніх друзів. Це  і є шлях до самотності.

Комп`ютерна залежність розвивається швидше за алкоголізм, за  якихось півтора року.

Школярська Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів  користувачів. Втеча від реальності, відповідальності та стресу – ось що, за  визначенням українських психологів, робить молодих людей залежними від  Інтернету. Скільки підлітків в Україні вже догралося до стану “ігроголіка”,  ніхто не підраховував. Але що їх багато - це факт. Щороку кількість  регулярних користувачів Інтернету серед українських підлітків зростає ще на  шістсот тисяч осіб, зазначають експерти. За їхніми ж даними, сім відсотків  юних прихильників мережі проводять у вихідні біля монітора понад шість  годин.

Комп`ютерна гра - це особливий, віртуальний світ, де легко  задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який  може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. Тут  можна самостійно ухвалювати рішення і не боятися відповідальності. У

комп`ютерний світ школярі часто «переміщаються» в пошуках свободи і  самоствердження.

У цьому й приховується небезпека: підліток реалізує свої сили і  здібності у віртуальному світі, а особистісне зростання в світі реальному  відходить на задній план. Втеча у віртуальний світ серйозно деформує  особистість: у молодої людини зникає відчуття реальності. Наприклад, у  відповідь на вимогу батьків обмежити час гри на комп`ютері один підліток  вигукнув: “Комп`ютер - це моє життя! Ви хочете відібрати в мене життя?!”

Деякі вчені вважають, що у віртуальній грі агресія знаходить вихід,  відбувається розрядка, і підліток не здійснюватиме кримінальні “подвиги” на  вулиці. На думку інших фахівців, “стрілялки-вбивалки”, навпаки, сприяють  посиленню агресивності. Штучно створене навколо дитини агресивне  середовище добра характеру підлітка не додасть. Правоохоронні органи не  дарма б`ють тривогу щодо зростаючої жорстокості підлітків.

В одному з досліджень на тему мережеголізму йдеться про пряму  залежність між кількістю проведених у мережі годин та оцінками в школі.  Досліджували групу хлопчиків, які щоденно грають у так звані Інтернет стрілялки. Як виявилося, середній бал дитини, яка грає в такі ігри півгодини  на день, - десять-одинадцять балів. Натомість той школяр, який грається по  дві години щоденно – перебивається з сімки на вісімку.

Підлітки, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність  сьогоднішнього дня. Наслідки багатогодинного сидіння у перенасиченому  випромінюваннями від комп`ютерів приміщенні для молодого організму  виявляються пізніше. Серйозною загрозою є втрата зору, підвищена  збудливість і стомлюваність, дратівливість, порушення сну або, навпаки,  сонливість.

За світовою статистикою, серед загального числа дорослих  користувачів Інтернету мережеголіків - від 3 до 5%. Для них характерні  самоізоляція, втрата орієнтирів, неврівноваженість, розгубленість,

неохайність, байдуже ставлення до близьких. Людям, залежним від  Інтернету, кортить заходити в Інтернет, перевіряти електронну пошту та  оновлення в соціальних мережах.

Проблема, пов`язана з комп`ютерною залежністю, має вирішуватися  спільно: розробниками ігор, психологами, медиками, педагогами. Комп`ютер  - факт сучасної дійсності, і відмовлятися від нього аж ніяк не можна. Як не  можна й закривати очі на спричинену невгамовним «зависанням» у мережі  проблему Інтернет-залежності.

З Інтернету

Крім комп'ютерних ігор серед підлітків також популярні соціальні мережі,  чати, блоги, відеоресурси тощо. Психологи виділяють такі симптоми  інтернет-залежності в дітей:

∙ Дитина втрачає відчуття часу, проведеного за комп'ютером. ∙ Заради Інтернету вона жертвує сном.

∙ Стає дратівливою, коли немає доступу до Інтернету. ∙ Перевіряє електронну пошту кілька разів на день.

∙ Проводить час у Мережі замість виконання домашніх завдань і  обов'язків.

∙ Сидить за комп'ютером замість спілкування з друзями й сім'єю. ∙ Якщо дитині обмежити час, проведений в Мережі, вона порушує  встановлені обмеження.

∙ Каже неправду про те, скільки часу провела за комп'ютером, таємно  заходить у Мережу, коли нікого немає вдома.

∙ Установлює стосунки з людьми, з якими познайомилася в Інтернеті. ∙ Втрачає інтерес до занять, які любила до захоплення Інтернетом. ∙ Коли не знаходиться за комп'ютером, виглядає роздратованою або  пригніченою.

Українська Інтернет-залежність

Підліткова Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів  користувачів. При цьому, за даними експертів, три чверті батьків не  цікавляться тим, які сайти відвідують їхні чада.

Василь Павлюк - батько двох синів 24 і 18 років, і йому часто  доводиться силою відтягувати їх від Інтернету. «З одного боку, це прекрасно  – за допомогою Інтернету людина має зв’язок із цілим світом. З іншого боку,  це просто трагедія, бо діти не читають, діти нічим іншим, крім Інтернету, не  цікавляться. Вони сидять в Інтернеті день і ніч», - говорить батько.

На сьогоднішній день в Україні, на відміну від інших країн, не існує  психологічного чи психіатричного діагнозу Інтернет- чи комп'ютерної  залежності. Однак, за даними всеукраїнського дослідження близько 70%  сучасних школярів, відповідаючи на запитання про свої захоплення,  називають комп’ютер на першому місці.

Онлайн-психологія

Фахівці говорять, що батькам часто буває важко визначити межу, коли  Інтернет стає небезпечним для психічного й фізичного здоров’я дитини, коли  він набуває негативного значення. Адже Інтернет може принести і зло, і  користь. І не варто перебільшувати його негативний вплив – уявлення, що  сидіння перед монітором неминуче призводить до зомбування користувача, є  хибним. Інша річ, що в усьому слід знати міру. «Усе питання в тому, чим  саме в Інтернеті зайнята дитина. Якщо вона спілкується, це один бік, якщо  зависає в іграх і не має ніяких соціальних контактів, інший. Якщо ж шукає  якусь інформацію, отримує наукові знання, то це третій бік. Інтернет – це  така річ, як кухонний ніж, як ним користуєшся, те й матимеш: можна  продукти нарізати, а можна й наразитися на небезпеку». Загалом, на  переконання психолога, Інтернет все ж приносить підліткам більше користі,  ніж шкоди.

Інтернет-розваги як шлях до Інтернет-залежності

Не секрет, що сьогодні виконати домашнє завдання для школяра - не  проблема. Якщо батьки підключили комп`ютер до мережі Інтернет, варто  лише знайти потрібну інформацію, натиснути клавішу… Якщо ж на очі  потрапляє цікава віртуальна гра, що ж - уроки почекають…

На першій стадії спостерігається такий собі легенький розлад. Через  захоплення “новою іграшкою” людина поступово віддаляється від рідних і  друзів, надаючи “усесвітній павутині” видиму перевагу. 

На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити  від мережі, вона переживатиме почуття, подібні до мук наркомана, якому не  дали чергової дози. Порушується увага, знижується працездатність,  з`являються нав`язливі думки, безсоння. 

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Уже не одержуючи від  спілкування через Інтернет задоволення, людина все-таки постійно “висить”  на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, на  роботі чи в сім`ї.

За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність вельми нагадує  потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Дехто “зависання” у Інтернеті  виправдовує самотністю. Але спілкування на чатах чи форумах - це сурогат  спілкування. Чим більше стає в користувача Інтернет-адресатів, тим менше  лишається справжніх друзів. Це і є шлях до самотності.

Комп`ютерна залежність розвивається швидше за алкоголізм, за  якихось півтора року.

Школярська Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів  користувачів. Втеча від реальності, відповідальності та стресу – ось що, за  визначенням українських психологів, робить молодих людей залежними від  Інтернету. 

Симптоми інтернет-залежності в дітей:

∙ Дитина втрачає відчуття часу, проведеного за комп'ютером. ∙ Заради Інтернету вона жертвує сном.

∙ Стає дратівливою, коли немає доступу до Інтернету. ∙ Перевіряє електронну пошту кілька разів на день.

∙ Проводить час у Мережі замість виконання домашніх завдань і  обов'язків.

∙ Сидить за комп'ютером замість спілкування з друзями й сім'єю. ∙ Якщо дитині обмежити час, проведений в Мережі, вона порушує  встановлені обмеження.

∙ Каже неправду про те, скільки часу провела за комп'ютером, таємно  заходить у Мережу, коли нікого немає вдома.

∙ Установлює стосунки з людьми, з якими познайомилася в Інтернеті. ∙ Втрачає інтерес до занять, які любила до захоплення Інтернетом. ∙ Коли не знаходиться за комп'ютером, виглядає роздратованою або  пригніченою.

Завдання 1: В тенетах Інтернету

Чи в змозі батьки проконтролювати своїх дітей в мережі Інтернет? А) третина батьків не цікавляться, які сайти відвідують їх діти; Б) чверть батьків завжди знають , які сайти відвідують їх діти; В) батька завжди знають, які сайти відвідують їх діти.

Завдання 2: В тенетах Інтернету

Чи легко визначити батькам межу коли Інтернет стає шкідливим для їх дітей? А) часто буває важко визначити;

Б) завжди важко визначити;

В) інколи буває важко визначити;

Завдання 3: В тенетах Інтернету

В статті «Інтернет-розваги як шлях до Інтернет-залежності» говориться про  стадії залежності. Назвати їх.

Завдання 4: В тенетах Інтернету

Яка основна проблема молодих людей робить їх залежними від  Інтернету?

Завдання 3: В тенетах Інтернету

Чи вважаєте ви «Інтернет – залежність» хворобою. Доведіть свої міркування  використовуючи уривок з підзаголовком «Симптоми інтернет-залежності в  дітей».

Мулярський символ із параметрами башти

Першими масштабну реконструкцію замку 

провели литовські князі Коріатовичі. Вони 

побудували масивні мури та башти, збільшили 

його площу майже в шість разів.

Три башти - Рожанку, Лянцкоронську і 

Тенчинську - завершили при польському воєводі. Їхні конусоподібні  верхівки, декоративні пояси-фризи нагадують краківські укріплення. Судячи  з усього, їх проектував один архітектор.мулярські знаки

Місто, збудоване Божою рукою

Кам'янець був форпостом Королівства Польського на південно-східному  кордоні. Проекти перебудови та нових будівель розробляли найкращі  архітектори Польщі. Десять років у Кам'янці працював королівський зодчий  Іоб Претфус.

Враховуючи "реверсну" функцію замку, він спроектував з обох боків  п'ятикутні башти нового типу - пунтоне.

"Місто збудоване, мабуть, Божою рукою між твердими й уривчастими  скелями. Сам замок добре укріплений муром, баштами і вогнепальною  зброєю. Часто турки, татари й молдавани, облягаючи місто по кілька років,  мусили відступати від нього з великим соромом і втратами", - писав  військовий топограф та інженер 16 століття Олександр Ґваньїні.

Як капітулювала Кам'янецька фортеця

Абаза-паша з вдвічі більшою турецькою армією відступив у 1633 році. Двотижнева облога замку також не принесла результатів 40-тисячному  війську Богдана Хмельницького. Потім козаки дев'ять разів протягом трьох  тижнів безуспішно атакували фортецю разом з московським боярином  Василієм Бутурліним.

Однак, у серпні 1672 року поляки здали Кам'янець туркам. Турки  скористалися недоліком західної башти Претфуса - підійшли до неї, заклали  вибухівку та зруйнували частину стіни.

За два дні сапери прокопали горизонтальну штольню і потрапити на  подвір'я замку. Фортеця капітулювала.

Шлюбні контракти та перші кав'ярні в Україні

У середньовічному Кам'янці проживали поляки, русини-українці та вірмени.  Кожна громада керувалася власним правом.Наприклад, вірмени укладали  шлюбні контракти.

Запис в актовій книзі від 1591 року розповідає про Миська, що жалівся  на тестя і тещу. Вони, всупереч передшлюбній угоді, не сплатили йому  грошей. Війт наказав повернути борг за два тижні або дозволити Миську  жити у їхньому будинку доти, доки не розрахуються із зятем.

Після перемоги турків у Кам'янець - західний форпост Османської  імперії - переїхали турецькі військовики, чиновники, купці.У 1681 році тут  працювало 11 кав'ярень - закладів, де жителі Сходу зазвичай зустрічалися,  спілкувалися.

Кам'янець став першим містом Речі Посполитої, де з'явилася кава, - вважає польський сходознавець Даріуш Колодзєйчик. Правдоподібно, що це  були перші кав'ярні і на території України.

Чи стане Кам'янецька фортеця об'єктом ЮНЕСКО?

Невдовзі після Другого поділу Речі Посполитої фортеця перестала існувати.

Нові господарі - перетворили замок на в'язницю, а шлюзи,  башти-брами, що заважали розвитку інфраструктури, розібрали. Радянська  влада спочатку розмістила взвод повітової міліції, а у 1928 році оголосила  замок-фортецю державним історико-культурним заповідником. 19 століття.

Українські експерти номінували Кам'янець-Подільську фортецю до  Списку об'єктів спадщини ЮНЕСКО. Нині пам'ятка серед претендентів до  включення.

Завдання 1: Кам’янець-Подільська фортеця - дух середньовіччя. Князі Коріотовичі збільшили площу фортеці у 

А) два рази;

Б) шість разів;

В) не збільшили .

Завдання 2: Кам’янець-Подільська фортеця - дух середньовіччя. Вислів «Місто збудоване, мабуть, Божою рукою» став крилатим, тому що А) ворог без перешкод міг взяти його;

Б) ворог не міг взяти його;

В) ворота у місто завжди були відкриті.

Завдання 3: Кам’янець-Подільська фортеця - дух середньовіччя. Яка причина капітуляції Кам’янець – Подільської фортеці? А) підірвали башту Рожанку;

Б) підірвали західну башту Претфуса;

В) підірвали башту Лянцкоронську.

Завдання 4: Кам’янець-Подільська фортеця - дух середньовіччя. Історичні факти твердять, що на території України , саме, у Кам’янці – Подільському відкрилися перші кав’ярні. Яку думку підтримуєте ви?

Завдання 5: Кам’янець-Подільська фортеця - дух середньовіччя. Чи вдасться українським експертам Кам'янець-Подільську фортецю  долучити до Списку об'єктів спадщини ЮНЕСКО? Як думаєте ви? 

Покоління Z: Як зрозуміти сучасну молодь?

Покоління Z – це вигадка 

маркетологів чи реальний 

феномен новітнього часу?

Від тінейджерів до покоління Z?

Тінейджери — це генерація покоління бунтарства. Вони асоціювалися з  випивкою, курінням, наркотиками, сексуальною свободою, вечірками, роком,  панк-музикою.

У ХХІ столітті з’явився інтернет. Він зайшов у повсякденне життя  абсолютно всіх. У той же час народилося покоління Z. Вони виросли з  інтернетом і ніколи не знали світу без нього.

Соціальні медіа замінили класичні і суттєво зменшили їхній вплив.  Дуже важко недооцінити цей вплив, адже з ним виросло покоління Z.  Є Instagram, BuzzFeed, який для багатьох повністю замінив старі медіа,  блогер PewDiePie став для нового покоління такою ж зіркою, як рок-артисти  десятки років тому. У нього в соціальних медіа 100 млн підписників. 

Хто представляє покоління Z?

Чітких показників немає. Дослідники вважають, що це люди від 13 до 23  років. Це діти сучасного інтернету. Робота мрії сучасних дітей — ютьюбер.  Це показує, наскільки швидко відбуваються еволюційні процеси. Нещодавно  ми навіть не знали, що це таке. Вони відмовляються від традиційних  форматів розваг — не купують журналів, не дивляться телебачення…

Як вижити поруч з підлітком: поради психолога батькам Третина людей від 18 до 23 років взагалі не вживають алкоголь. До речі,  якщо рахувати з 1965 року, то зараз найменший рівень вживання наркотиків  серед молоді.

Наразі лише 5% тінейджерів курять. У 1990-х роках їх було 40%. Вони  соціально-ідеологічно свідомі, займаються політичною діяльністю, серед них  популярне веганство. Вони хочуть якості і рівності в політиці, захищають  права жінок.

Водночас, це соціально обмежене покоління. Вони можуть спілкуватися з  друзями, отримувати будь-яку інформацію, не виходячи зі своєї кімнати. Для  батьків, з одного боку, це дуже зручно, адже вони завжди знають, де їхня  дитина. З іншого боку — це проблема психологічного здоров’я. Вони  відрізані від реального світу. Вони не можуть уявити, як можна жити без  телефону. Їм подобається серіал «Дуже дивні речі», тому що там вони  можуть побачити дитинство без смартфонів і інтернету.

Кілька тез про проблеми покоління Z

∙ Авокадо — символ цього покоління. Апатія, п’яні 

вечірки, любов до мандрів — серед прикметних рис.

∙ «Є дві економіки — економіка старших і 

економіка молоді». Молодь завжди страждає 

найбільше під час економічних рецесій.

∙ Все частіше трапляється, що освіта — це тепер не 

розвиток усебічно розвинутої гармонійної 

особистості, а націленість на результати і тиск. 

Багато дітей каже, що їм через це не подобається 

ходити до школи.

∙ Творчість та мистецтва стають все більш елітними заняттями, бо треба,  щоб був хтось, хто б за все це платив.

∙ Обсесія батьків постійно контролювати і надоберігати дітей може дуже  шкодити. Їм треба давати самостійність.

∙ Слід багато інвестувати в освіту, тоді світ у майбутньому буде  кращим. Також важливо викладати вже в школі основи елементарної  політичної, соціальної та економічної грамотності.

∙ Покоління Z потерпає від токсичності життя онлайн та перевантаження  технологіями. Вони можуть переживати через брак лайків у соцмережах,  на них чекають нові небезпеки онлайн, як-от кібербулінг. І токсичні  сайти, які поширюють токсичні ідеї.

Завдання 1: Покоління Z

Чому покоління Z витіснило тінейджерів?

А) ніколи не знали світу без Інтернету;

Б) завжди слухали рок-артистів;

В) виховувалося на традиціях народної педагогіки.

Завдання 2: Покоління Z

Що це за покоління Z?

А) діти сучасного Інтернету; 

Б) діти зацікавлені книгами;

В) діти без смартфонів.

Завдання 3: Покоління Z

Яка головна мета даної публікації?

А) застерегти;

Б) розважити;

В) поінформувати.

Завдання 4: Покоління Z

Взаєморозуміння між батьками та поколінням Z. Чи все так просто, як  здається на перший погляд,ваша думка?

Завдання 5: Покоління Z

Чи існують проблеми між вами і батьками, чи можна їх подолати?

Забруднена вода – загроза для довкілля і здоров’я людини Забруднена вода губить більше людей, ніж війни і всі інші форми насильства  разом узяті. Експерти відзначають, що близько двох млрд. тонн  відпрацьованої води, що є сумішшю з перероблених добрив, нечистот,  промислових відходів та відходів, що виробляються в результаті  життєдіяльності людини, щоденно скидається в річки і моря, викликаючи  поширення хвороб і завдаючи непоправної шкоди екосистемам. Тому  перетворення забрудненої води з загрози для здоров'я і навколишнього  середовища в чистий, безпечний і економічно привабливий ресурс є одним з 

ключових викликів для світового співтовариства в ХХI столітті. Проблема питної води в Україні

Вода в житті людини займає вирішальну роль. Дослідники стверджують, що без їжі людина може жити до двох місяців, а без води – до 5 діб, а інші зазначають, що ми і є тим, що п’ємо. За даними ВООЗ, більшість хвороб людини виникає саме від споживання неякісної води

Наш організм складається більш як наполовину з води. Зневоднення на  10—20% є небезпечним для здоров’я, особливо в спекотну пору. За життя  одна людина в середньому споживає близько 75 м³ цієї життєдайної рідини.

В Україні вже давно назріває проблема питної води, оскільки за  запасами доступних до використання водних ресурсів країна належить до  мало-забезпечених. 

Вживання неочищеної і недоочищеної води може призвести до  розладів здоров’я, що пов’язані із камінням в нирках, сечовивідній системі,  виразками та отруєннями різного характеру.

Загальна кількість води у світі не змінюється, а от її якість змінюється  суттєво і не в кращий бік. 

Вплив діяльності людини на водні ресурси

Усі великі цивілізації, як правило, виникали і розвивалися по близу води.Зараз немає жодної галузі промисловості, в якій не  застосовували б воду. Прісна вода розподілена на Землі нерівномірно.  Більша частина її зосереджена у вигляді льоду в двох великих  материкових льодових покровах—у Гренландії і Антарктиді. Танення  цієї маси льоду може підвищити рівень морів більше ніж на 50 м.  Друга частина прісної води — та, що недоступна для використання,  міститься в атмосфері у вигляді хмар. Вода є у ставках та водоймищах,  які безпосередньо живляться дощовими і талими сніговими водами, у  підземних водоносних пластах, в які шляхом фільтрації потрапляє  частина атмосферних вод.Прісна вода складає незначну частку її  світових запасів, але вона незамінна для життя всіх живих істот.Кров  людини за хімічним складом дуже близька до морської води.

«Блакитна планета»

Іноді можна почути, що нашу Землю називають «блакитною». А все-таки,  чому ж її називають «блакитною, а не фіолетовою або сонячної планетою?» Якщо подивитися на неї з космосу, то побачене видовище відразу дає повну  відповідь. Величезну частину 71% всієї поверхні покрито водою. З усіх  планет в нашій галактиці тільки на нашій є озоновий захисний шар і така  велика кількість води, в тому числі прісної.  

Питна вода – проблема чи необхідність

Стежити за якістю питної води вкрай важливо. За статистикою 25 мільйонів  чоловік щорічно вмирають від хвороб, що передаються з водою.  Побутові способи очищення питної води

Навіть не маючи під рукою спеціальних фільтрів можна очистити  питну воду від небажаних домішок за допомогою одного з доступних всім  способів:виморожування, кип'ятіння,відстоювання.

Очищення води із застосуванням фільтрів

Вважається що застосування різних систем очищення дозволяє більш  якісно очистити воду від домішок. Види фільтрів:

∙ механічні 

∙ фізико-хімічні 

∙ ультрафіолетові 

∙ зі зворотним осмосом 

Завдання 1: Проблема питної води.

Автор даним текстом повідомляє:

А) проблеми питної води нашої країни не стосується;

Б) проблема питної води знищить велику кількість населення; В) проблема питної води це міф.

Завдання 2: Проблема питної води.

До яких розладів здоров’я може призвести вживання неякісної води? А) серцево – судинні захворювання;

Б) каміння в нирках;

В) виразки та отруєння різного характеру.

Завдання 3: Проблема питної води.

У чому міститься недоступна для використання вода?

А) у айсбергах;

Б) у хмарах;

В) у повітрі.

Завдання 4: Проблема питної води.

Землю називають «блакитною планетою» через велику кількість води. Яку  роль відіграє озоновий шар для Землі?

Завдання 5: Проблема питної води.

Існують різні способи очищення води. Який із способів використали ви і  чому? Свою відповідь обґрунтуйте.