ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ У ДІТEЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ У ДІТEЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Соціально-економічні, політичні, етнічні негаразди в сучасному суспільстві негативно позначаються на морально-емоційному обличчі українців, на їх культурі спілкування та на культурі поведінки в загалі. Україна – відносно молода держава і щоб побудувати наше суспільство на демократично-гуманних засадах вихователі, вчителі, батьки, повинні спрямовувати свідомість дітей, майбутніх громадян на шлях миролюбності, милосердя, справедливості, гуманності, толерантності [4].

Наявність певних знань та вмінь у дошкільників не є основним показником їх обізнаності, індивідуальних можливостей. Знання слід оцінювати у зв’язку з різними сферами життєдіяльності, загальною культурою дитини. Сьогодні все гостріше стає зрозумілим, що моральне відродження нашої нації повинно ґрунтуватися на засвоєнні дітьми, починаючи з наймолодшого віку, саме загальнолюдських цінностей, виховання загальної культури дітей, культури поведінки як її складової [2].

До проблеми виховання дошкільнят, яка є надто актуальною сьогодні, звертались багато вчених та педагогів. Вони піднімали такі питання, як: спілкування дошкільнят з дорослими та однолітками (Я. Коломінський, М. Лісіна, І. Середа, В. Сухомлинський Т. Репіна); прилучення дітей дошкільного віку до світу загальнолюдських цінностей, що виступають у категоріях добра та справедливості (Р. Буре, Н. Стельмах Т. Пономаренко); виховання соціальних емоцій, якостей взаємин (Л. Артемова, Н. Дятлова, І. Княжева, В. Сухомлинський, В. Павленчик); формування готовності до сприймання моральних норм (захоплення, переживання, осмислення, усвідомлення) (Н. Горопаха); виховання у дошкільників позитивного емоційного ставлення до моральних норм та правил поведінки (Л. Артемова, А. Богуш, В. Білоусова, М. Заячківська, Л. Островська, Н. Савінова, Н. Стельмах, С. Русова, М. Федорова). Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України і реалізується Державною базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», Комплексною програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина», Програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»[1; 9].

Проаналізувавши закони, що стосуються дитинства та дошкільної освіти,можна констатувати, що головним замовленням держави лишається замовлення на виховання самостійної людини. Адже в майбутньому найважливішим для неї буде вміння жити в суспільстві, відповідати моральноетичним соціальним законам, вміти спілкуватися та бути культурною людиною [3].

Тому головна мета дошкільної освіти в Україні – створити сприятливі умови для особистісного становлення дітей, забезпечити їх збалансований розвиток, узгодженість у житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, формування життєвої компетентності, розвитку ціннісного ставлення до світу природи, культури, людей, самих себе. У самостійний аспект виокремлюється формування початків духовності з перших років життя в напрямках закладання основ культури міжособистісного спілкування, моральної, громадянської, художньо-естетичної, родинно-побутової, правової, інтелектуальної, екологічної, релігійної культури, тощо [7].

У дослідженнях сучасних зарубіжних та вітчизняних учених проблема виховання культури поведінки особистості розглядається переважно у таких аспектах: теоретико-методологічні засади виховання культури поведінки (С. Анісімов, М. Вебер, В. Малахов, І. Середа, В. Франкл); особистісно орієнтований підхід до її виховання (І. Бех, А. Богуш, А. Бойко, О. Кононко, В. Кузь, Н. Савінова,В. Сухомлинський); особливості виховання культури поведінки на різних етапах онтогенетичного розвитку (Ф. Алімов, Л. Артемова, О. Богданова, В. Горєва, О. Дейч, В. Нечаєва, М. Левківський, С. Петеріна, Н. Хамська, А. Шемшуріна та ін.); розвиток моральних переконань школярів (М. Боришевський, М. Губрненко); формування культури взаємин дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (Л. Артемова, А. Гончаренко, Н. Савінова, Н. Стельмах, І. Середа, О. Яницька); вплив соціальних емоцій на поведінку дітей зазначеного віку (С. Бакуліна, Н. Стельмах, Т. Шевчук, М. Яновська); виховання культури спілкування дошкільників і молодших школярів (Г. Лаврентьєва, Т. Поніманська, С. Хаджирадєва).[4]

Все ж доводиться констатувати, що спеціальних досліджень, які ґрунтувалися б на системному підході до виховання культури поведінки дітей у період переходу від дошкільної до початкової шкільної освіти до цього часу не було здійснено. Нез’ясованими ще залишаються педагогічні умови формування культури поведінки дітей із порушеннями мовлення, особливо із ЗНМ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боберський І. Рухові забави та ігри / І.Боберський; [упоряд. Є.Н.Приступа]. – Львів: [б. в.], 2009. –64 с.

2. Лингвистическийэнциклопедическийсловарь // Ред. В.Н. Ярцева. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 636 с.

3. Основыобщей психологи.: В 2 т. –1 т. – М.: Педагогика, 1989.– 328 с.

4. Развитиеличностиребенка: Пер. С англ. / П. Масан, Дж. Конджер, Дж. Кагане, А. Хьюстон; Общ. Ред. А. М. Фонарева – М.: Прогресс, 1987. – 269 с.

5. Туров М. К. Сотвори свою сказку. / М. К. Туров // Дошкольноевоспитание, 1997., № 9. – С. 11.

6. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: навч. посібник / за заг. ред. З. Н. Борисової. – К.: Вища школа, 2004. – 511 с.

7. Цуканова Н. И. Формированиеопыта и привычек гуманного поведения у детейстаршегодошкольноговозраста: автореф. дисс. на соисканиеучен. степениканд. пед. наук: спец. 13.00.08 "Дошкольнаяпедагогика" / Н. И. Цуканова. – Брянск, 1994. – 20 с.