Анотація

Методична розробка містить матеріали щодо планування та організації

навчально-виховного процесу та методики проведення занять з модуля «Регбі» на уроках фізичної культури¸ в гуртках, тощо.

 Робота буде цікава вчителям які працюють в 3-4, 5-6 класах, які бажають урізноманітнити урок, зробити його цікавим і захоплюючим за допомогою базових елементом гри регбі.

У даній методичній розробці узагальнюється мій практичний особистий досвід навчання дітей грі регбі-5. Особливу увагу приділено ситуативним завданням групового характеру та колективного навчання. Це спеціальні вправи, рухливі ігри та естафети з елементами регбі. Які можна застосовувати на уроці з фізичної культури в будь якому класі.

Методичні рекомендації та ключові етапи базового початкового навчання школярів спортивної грі «Регбі-5», враховують вимоги оновленої програми, та формують компетентності школярів.

Матеріали які представлені в роботі допоможуть учителю цікаво донести до дитини теоретичні свідомості з історії розвитку регбі та правила гри (додаток 1– 3),  вправи та ситуаційні завдання спланувати конспект уроку (додаток  4 -7 ) , а методичні рекомендації якісно навчити дітей грі регбі.

Зміст

Вступ

 «Дитина може навчити дорослого трьом речам: радіти без всякої причини, завжди знаходити собі заняття і наполягати на своєму»

                                                                                                 Пауло Коельо.

Сучасні діти, які вони? Вони активні та  непосидючі. Сміливо мріють, фантазують, бажають буди індивідуальними, та хочуть досягти успіху. Їх не можливо заставити щось робити, якщо вони не бажають, і також не можливо стримати, якщо їх щось зацікавило.

Модуль «Регбі» оновленої шкільної програми з фізичної культури дає вчителю змогу ознайомити дітей із цією грою, а дитині – дізнатися та відчути на собі принадність цієї гри. Регбі – це захоплююча й цікава гра, яка розвиває дитину як фізично, так і розумово. Люди, які мало знайомі з регбі, плутають цю гру  з американським футболом - надзвичайно грубою і небезпечною грою. Однак у цих видів спорту мало спільного. Окрім того, цей вид спорту виховує в юнаків і дівчат почуття відповідальності, товариськості й працьовитості.

Методичні рекомендації та ключові етапи базового початкового навчання школярів спортивної грі «Регбі», представлення в роботі враховують вимоги оновленої програми, та формують компетентності школярів.

Восени 2009 року фахівцями благодійної організації «Одеський регбійний союз» був розроблений і реалізований унікальний проект - «Дитяча регбійна ліга Одеси». Головна особливість цього проекту - унікальна безконтактна гра регбі-5. Друга особливість - тренери команд, це шкільні вчителі фізкультури. І третя, з моменту створення, проект, завжди був безкоштовним. Всі діти повністю забезпечені формою, екіпіровкою, інвентарем. [11]

Я беру участь в цьому проекте як вчитель-тренер, вже 10 років  Нажаль методичного матеріалу з цього виду спорту для навчання дітей в школі, дуже мало. За 10 років я систематизувала і узагальнила досвіт роботи з дітьми з цього питання, і хочу поділиться ним з вами.

Робота містить матеріал,  який дасть змогу учителю поетапно, починаючи з початкової школи формувати культуру рухів та збагатити руховий досвіт школярів за допомогою базових елементів гри регбі, як на уроках фізичної культури, так і на позакласних заняттях.

Команда ОНВК№24. Кубок «Кредо -63», бронзові призери міста Одесса з регбі-5, 2019 рік.

Нова українська школа, якою вона має бути?

Згідно з концепцією НУШ, це школа без нудьги, вимоглива і водночас творча, де існує допитливість та наполегливість, де цінують інтереси та потреби дитини. Шкільний урок швидше нагадує цікаву гру, ніж навчання. Одне з головних задач Нової української школі – це щодня користуватися здобутими знаннями в реальному житті.

Що змінилося для дітей з реформою загальної освіти?

Насамперед змінилися методи навчання, роль учителя. Тепер він – партнер та наставник, який підтримує дітей та розвиває в них критичне незалежне мислення, самоповагу та впевненість у собі.

Змінився зміст навчання. Необхідні знання збереглися, але навчання переорієнтувалося на розвиток умінь, відповідає віковим особливостям дітей, їхнім інтересам і потребам. У школі відтепер формують компетентності, необхідні для вирішення життєвих проблем. Значна частина освітнього процесу інтегрується. Змінено середовище для навчання. Класна кімната перетворилася на простір для самореалізації дитини.

Нова українська школа - це школа нових можливостей, це територія позитиву та розуміння. Змінено й філософію навчання. Сьогодні ми ставимо за мету не напоювати учнів великою кількістю знань, а вчити застосовувати їх на практиці. Навчання повинно приносити радість дитині. Вивільнилося більше часу для досліджень, творчості та рухової діяльності.

Першокласники навчаються по новому: опановують знання та навички через діяльність; учяться висловлювати свої думки та слухати інших, співпрацювати з учителем та однокласниками. Усе це в дружній, демократичній навчальній атмосфері.

Учитель має велику академічну свободу для творчості та обрання способу для досягнення бажаних результатів. У фокусі - спрямування занять на вирішення реальних проблем і питань, на розуміння реального застосування тих знань, що пропонує школа.

Що змінилося для вчителя фізичної культури?

Змінилась традиційна модель виховання. Основним засобом навчання виступають ситуативні завдання, які використовують з урахуванням теми, змісту, етапу уроку та , підготовленості класу. Для проведення уроків рекомендований комунікативно діяльнісний  підхід, який з одного боку створює умови для взаємодії, засвоєння теоретичних і практичних умінь та навичок, а з іншого – формує вміння орієнтуватися у різних видах діяльності.

Зараз вчити дітей треба по новому! Учитель повинен виховувати особистість, дати змогу дитині розкрити свої здібності і таланти, прищеплювати інтерес до фізичних вправ та вчити самостійно займатися спортом. Нові елементи треба виконувати з поясненням, тобто, що розвиває,  яку користь приносе та чи інша вправа.

З’явилося більше ігрової практики. Через гру, комунікацію, через можливі ігрові моменти діти на уроці вчяться спілкуватися одне з одним, приймати рішення, вирішувати спірні питання. Вчяться вигравати, та програвати,  знаходити спільну мову, та виходити із конфліктних ситуацій.

Щоб урок пройшов ефективно та увага дитини була максимально сконцентрованою, учителю за урок треба змінити 3-4 методики подачі матеріалу. Наприклад після розминки зупинити урок на 3-5 хвилин, показати відео з теми уроку, перерватись на гру, або розказати щось з теорії, згадати вивчений матеріал чи поставити контрольні запитання з попередніх тем.

Дітям, які впоралися із завданнями швидше, варто запропонувати додатковий виклик, наприклад ускладнити вправу та запитати: « - А так ти зможеш? Спробуй?». Це дасть можливість не занудьгували і не втратили темп та мотивацію пізнавати щось нове. Погодьтеся, це потребує майстерності і навичок, а головне – чіткого відчуття і розуміння дітей [6].

Регбі на уроках фізичного виховання в ОНВК№24

Теоретичні відомості про гру регбі

Історія виникнення регбі

Де придумали регбі? В Англії. Родоначальником регбі прийнято вважати Вільяма Вебба Елліса (рис.1). Навчаючись в одній зі школ міста Регбі (Англія), він під час футбольного матчу схопив м’яч руками і кинувся до залікової зони суперника. У той час існувало кілька різновидів футболу, і регламент того матчу допускав торкання м’яча  рукою, проте переміщатися з м’ячом не дозволялося. Варто відзначити, що ця історія не має доказів, але вона вкоренилася в регбійній культурі, а Вебб Елліс став одним із символів гри.

У 1845 році силами учнів була здійснено першу спробу сформулювати правила регбі, а в 1848 році студенти Кембриджського університету випустили свій звід правил, який стали використовувати як регламент для проведення подальших матчів.

У 1863 році з’явився  перший регбійний клуб «Blackheath» (Блекхіт) він складався з учасників Англійської футбольної асоціації і вступити до нього могли всі охочі.

Рис.1. Вебб Елліс під час футбольного матчу.

У 1871 році створено Регбійний союз Англії. Сама гра в той час називалася «Регбі-футбол». А 27 березня 1871 року відбувся перший загальновизнаний міжнародний матч між Англією та Шотландією. Пізніше свої збірні з’явилися в Ірландії і Уельсі, а разом з ними з’явився і Кубок домашніх націй.

У 1886 році було створено Міжнародну раду регбі (англ. International Rugby Board ( IRB)). З 1987 року, стартували розіграші Чемпіонатів світу з регбі, і географія гри значно розширилася. Першим переможцем світової першості стала команда з Нової Зеландії.

У 1995 році було прийнято рішення про надання регбі «вільного» статусу і скасування обмеження на оплату праці спортсменів [9].

Регбі в Україні

Засновницею регбі в Україні стала Одеса. У 1878 році в Південній Пальмірі виник «Одеський британський атлетичний клуб», який зібрали англійці-службовці комерційних фірм, пароплавних компаній, а також працівники Індоєвропейського телеграфу.

В одеський порт заходило багато іноземних пароплавів. Одного разу до берега пристав корабель англійської компанії. Команда цього пароплава викликала одеситів на гру в регбі. Це була нова гра, але одесити  все ж погодилися, і зустріч відбулася. Матч мав різкий, грубий характер.

Перший офіційний матч з регбі на території сучасної України відбувся 9 липня 1922 року. На поле Львівського спортивного клубу «Погонь» вийшли дві команди: «Білий Орел» (складена з польських і місцевих регбістів) і «Чорний Орел» (складена з французьких гравців). Зустріч завершилася перемогою «чорних» з рахунком 6:3. [7]

Історія регбійного м’яча      

Грали в футбол, зрозуміло, м’ячем.  Але не тієї ідеально рівною, кулястої сферою, яку ми звикли бачити, а її жалюгідною подобою. Що й не дивно, адже на початку XIX століття люди й гадки не мали про те, як зробити м’яч правильної форми. Тому часто в якості ігрового снаряда використовувалися будь-які предмети, що траплялися під руку.

Робили м’яч з сечових міхурів свиней. М’ячі  відрізнялися один від одного і формою, і розміром. З розвитком регбі стало зрозуміло, що кидати і ловити круглий м’яч не дуже зручно. Тому, періодично форму ігрового снаряда міняли голими руками за допомогою фізичної сили. Першими, хто поставив виробництво м’ячів  для регбі на потік стали лондонські шевці Річард Ліндон і Вільям Гілберт. Їх перші серійні вироби за формою більше нагадували сливу, ніж диню (рис.2). Цікаво, що насосів в той час ще не придумали, тому накачувати камери м’ячів  доводилося силами легких, а ніпель зашивати наглухо.

Рис.2   Річард Ліндон та перші  м’ячі для гри в регбі.

Згідно записам, що збереглися, приймати форму еліпса м’ячі  почали з 1835 року, а той самий підприємливий швець Вільям Гілберт і його нащадки розгорнулися не на жарт. У наш час його фірма - одна з найбільших світових концернів з виробництва  регбійної екіпіровки.

.

Рис.2а. Сучасний регбійний м’яч

Сьогодні, регбійний м’яч - це високотехнологічний виріб. Стандартний розмір і форму м’яч  набув у 1892 році. Сьогодні їх роблять зі шкіри або синтетичних матеріалів. Щоб м'яч відштовхував бруд, його покривають спеціальним складом. Вага еліпсоїдного м'яча становить 410-460 грам (рис. 2а).

З кожним роком м’ячі краще летять, краще лягають в руку, краще виглядають, довше служать. [8]                                                                                                                   

Види сучасного регбі

У регбі, як і у футболі, існує безліч різновидів:

• РЕГБІ-ЮНІОН: найбільш класичний варіант гри. Склад команди - 15 осіб, а гра триває два тайми по сорок хвилин;
• РЕГБІЛІНГ:  майже те ж саме , що і класичне регбі, але кількість гравців у команді – 13;
• РЕГБІ-7: олімпійський варіант, склад команди - 7 гравців, а гра триває два тайми по сім хвилин.
• ТАЧ-РЕГБІ, ТЕГ-РЕГБІ: розміри поля цих різновидів гри вдвічі менш в порівнянні з класичним, як і тривалість гри, два таймі по 20 хвилин.
• РЕГБІ-5: склад команди 5 гравців а гра триває два тайми по сім хвилин. Цю гру вважають найбільш «м’якою» версією регбі, оскільки контакт між гравцями зведено до мінімуму.

Є також РЕГБІ НА ВІЗКАХ, ПЯЖНЕ РЕГБІ, МІНІ-РЕГБІ, ЗИМОВЕ РЕГБІ, РЕГБІ-9, РЕГБІ-10. Правила відрізняються, але сенс і дух гри одні й ті самі.[2]

Серед усіх вище перерахованих видів регбі для школи адаптовано саме тач-регбі, тег-регбі та регбі-5. Правила цих видів регбі значно знижують ризик травмуватися, адже замість захоплення суперника з метою відібрати м’яч спортсмену досить зірвати стрічку зі спеціального ременя.

Рис.3.Фото чемпіонату Одеси з Регбі-5 – 2019 рік

Специфіка гри регбі та медодика навчання

Специфіка гри

 Для тих, хто з регбі взагалі не знайомий, пояснити специфіку гри дуже складно. Загалом це наче футбол і гандбол разом узяті. До того ж силові прийоми, як у хокеї, і майже безрозмірні ворота. [3 c.54]

Часто люди плутають гру регбі з американським футболом — надзвичайно грубою та небезпечною грою. Однак у цих видів спорту мало спільного. В американському футболі допускають захоплення й поштовхи гравців, які не володіють м'ячем. Більше того, команда має право різними грубими прийомами розчищати шлях своєму гравцеві, який несе м’яч.

У регбі ж грубі прийоми заборонені. Захоплення гравця допускається лише в одному випадку — якщо він володіє м'ячем. Алей такого захоплення легко уникнути. Для цього варто лише під час загрози нападу звільнитися від м'яча, передавши його вільному партнеру.

Регбі — це неначе біг з м’ячем, але через різні перешкоди. Основне завдання — перенести м’яч зі своєї зони в зону суперника, який цьому може перешкодити. Це гра наступу та ухилення. Загалом регбі — цікава й видовищна гра.

Етапи навчання

Для навчання новачків, а також для популяризації регбі серед дітей та підлітків використовують регбі-5. Ця гра заснована на простих і базових правилах класичного регбі. Це різновид безконтактного регбі.

Методика навчання гри підпорядкована єдиним правилам: від простого до складного, від елемента до комбінації, від розучування на місці до виконання на високій швидкості та з опором.

Починати ознайомлювати з грою можна в 3—4 класі. Навчаючи дітей елементам регбі, необхідно враховувати, що учні не можуть концентрувати увагу тривалий час на одній вправі, тому завдання треба комбінувати з урахуванням можливостей дітей та пам’ятати , що виконувати складні елементи для них проблематично.

Основне місце на початковому етапі посідає загальна фізична підготовка та прищеплення зацікавленості до занять регбі. Починати навчати дітей грі потрібно з правильного тримання м’яча  в руках. Якщо вже спочатку гравець правильно тримає м’яч, йому буде простіше засвоїти всі дії з ним.

Коли діти навчилися правильно тримати м’яча, треба переходити до передачі. Найголовніший елемент гри — це пас. Уміння вчасно й правильно віддати передачу партнеру часто вирішує результат матчу. Як свідчить практика, у грі загалом використовують короткі передачі, тому  відпрацюванню цього елементу потрібно приділити найбільше часу. Але не варто забувати й про довгий пас. Починати треба зі стійки гравця та передачі на місці, стоячи колом, шеренгою або колоною, поступово збільшуючи відстань між гравцями. Далі налагодити передачу в русі, спочатку кроком, а потім і бігом. Так само необхідно одночасно з пасом тренувати захват (зривання стрічки зі спеціального ременя суперника). На перший погляд здається, що легко зірвати стрічку, а в русі на швидкості це не завжди виходить.

Після того, як діти оволодіють елементарними навичками гри в пас на місці та в русі, треба переходити до простих комбінацій, таких як «хрест» та «віяло». Спочатку вчимо ці комбінації повільно в русі кроком, потім бігом.

Далі ознайомлюємо дітей з основними правилами регбі-5 (додаток 1), та граємо. Згодом мотивуємо учнів вигадувати свої комбінації та паралельно тренуємо гру в лінію. Це елемент гри в захисті, який вимагає дисципліни від кожного гравця та всієї команди.

Пояснюємо, що означає «стягнути суперника на себе» та «своєчасно віддавати пас». Водночас не забуваємо про загальну та спеціальну фізичну підготовку дітей. Тобто, розвиток швидкості, гнучкості, спритності, координації рухів, спеціальних рис, що обумовлюють успішне оволодіння технічними прийомами.

Основні положення гри Регбі-5

Регбі-5 (регбі на стрічках) — різновид безконтактного регбі з використанням додаткового спортивного обладнання — 2-х стрічок на наліпках (тегів). Цей вид регбі найчастіше використовують для навчання новачків, а також для популяризації регбі серед дітей і підлітків. Ця гра ґрунтується на найпростіших і базових правилах класичного регбі.

Вимоги до екіпірування гравців:

Спортивний одяг, що підходить для занять регбі і відповідає погоднім умовам. Пояс, що надягається на талію гравця, дві стрічки, що кріпляться по бокам до поясу за допомогою «наліпки». Пояс потрібно одягати зверху форми, регбійки мають бути заправлені, а стрічки прикріплені так, щоб їх можна було безперешкодно зірвати. Кожну команду можна відрізнити за кольором стрічки на гравцях.

Спортивний інвентар: 

Для гри потрібен регбійний м'яч. Для розмітки майданчика для гри можна використовувати фішки або "маркери". Маркери необхідні для розмітки меж спортивного майданчика. Використання різнокольорових маркерів застосовується для швидкої орієнтації і розпізнавання розмітки на ігровому майданчику в ході гри.

Тривалість гри:

Тривалість гри попередньо обговорюють до початку матчу. Гру ділять на два тайми. Кожен тайм триває не більше 20-ти хвилин з 5-хвилинною перервою між ними. На уроці в школі час матчу визначає вчитель.

Команда: кількість гравців, склад команди:

У регбі-5 грають команди з однаковою кількістю гравців. Загалом це 5 гравців, але це може бути змінено залежно від розмірів поля, команди і кількості запасних.

Можливі склади гравців регбі-5:

• тільки хлопчики;
• тільки дівчата;
• змішаний склад (у складі команди і хлопчики, і дівчатка);
• різновіковий склад (на рівні з дітьми грають і дорослі). У складі команд допускають участь дорослих гравців — тренери, батьки, різні вікові групи учнів.

Для дорослих гравців, якщо вони грають із гравцями шкільного віку, існують обмеження в правилах:

• дорослі гравці не можуть здійснювати спроби;
• дорослі гравці не можуть зривати стрічки з дітей;
• дорослі гравці не мають права пробігати з м’ячем дистанцію понад 5 метрів.

Заміна:

Кожна сторона повинна домовитися про кількість замін. Заміни можуть здійснювати в будь-який час, коли м'яч поза грою або під час перерви. Про кількість замін потрібно повідомити суддю. Можливі зворотні заміни. Протягом матчу два вчителі (судді) можуть вести (судити) гру по тайму кожен, перебуваючи на полі.

Поле й розмітка:

Для гри в регбі-5 підходять стандартні шкільні поля, які відповідають правилам безпеки для учнів. Ігрове покриття поля має бути безпечним. Ігри можна проводити на траві, штучному газоні, піску, снігу і в спортивному залі.

Для проведення гри зі складом команд із 5 гравців однієї команди проти 5 гравців команди суперника (5 х 5) рекомендоване ігрове поле розміром: 10x30 метрів.

Основні поняття:

• Захват —зривання стрічки з ременя суперника. Зірвати стрічку можна тільки в гравця, який володіє м'ячем.
• Аут — це положення, коли м’яч або гравець з м’ячем перебуває на бічній лінії, або покритті на бічній лінії.
• Лінія ауту (бічна лінія) — лінія, яка не є частиною ігрового поля і проходить по всій довжині ігрового майданчика.
• Залікове поле — це частина ігрового простору за лицьовою лінією.
• Лінія залікового поля — лінія, за яку потрібно приземлити м’яч.[ 7 ]

Техніко-тактична підготовка

Стійка гравця

Стійка регбіста — це оптимальне положення всіх частин тіла, завдяки якому гравець може швидко й ефективно почати атаку (рис.4). Стійка передбачає, що гравець у будь-який момент може почати рух або прийняти м'яч від партнера. Для цього злегка зігнуті в колінах ноги треба розставити на ширину плечей. Одна з ніг ледве висунута вперед. Тіло має бути трохи нахилене вперед, руки напівзігнуті на рівні грудей. Вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги, щоб забезпечити найбільш стійке положення.

Рис.4. Стійка гравця

Орієнтовні завдання:

1. Спочатку відпрацюємо стійку без м’яча. Ноги поставити в стійку, нарізно і злегка зігнути в колінах. Головне — розподілити вагу тіла рівномірно на обидві ноги, щоб у певний момент можна було стартувати в будь-якому напрямку, руки злегка зігнуті, тулуб трохи нахилений. Тіло як пружина, готова діяти. За першим сигналом прийняти стійку й завмерти в ній, за другим — випрямитися й розслабитися.
2. Основна стійка, м’яч у руках. На рахунок «раз» зробити нахил вправо, руки вгору; на рахунок «два» повернутися у вихідне положення; на рахунок «три» — нахил вліво, руки вгору; на рахунок «чотири» — повернутися у вихідне положення.
3. Основна стійка, м’яча у руках. На рахунок «раз» —випад праворуч, поворот тулуба вправо, м’ячем торкнутися носка правої ноги; на рахунок «два» — повернутися у вихідне положення; на рахунок «три» —зробити випад ліворуч, поворот тулуба вліво, м’ячем торкнутися носка лівої ноги; на рахунок «чотири» — повернутися у вихідне положення.
4. Основна стійка, м’яч у руках. Підкинути м’яч, присісти й зловити м’яч уже в присяді, якомога нижче.
5. Основна стійка, м’яч у руках. Випустити м’яч із рук, присісти й зловити м’яч вже в присяді якомога нижче.
6. Основна стійка, м’яч у руках. Підкинути м’яч, підстрибнути й зловити його в стрибку, намагатися приземлитися на те місце, звідки відбувся стрибок.

Тримання м’яча

Юний гравець повинен навчитися правильно тримати м’яч, адже цей основний елемент тісно пов’язаний з усім комплексом прийомів виконання передачі. Уміння володіти м’ячем та правильно його тримати має велике значення, особливо в початковий період навчання. Це допоможе гравцю в майбутньому  правильно та точно віддавати пас партнеру та не буде заважати під час руху.

Тримання м’яча двома руками. М’яч  треба взяти двома руками, обхопити його долонями з розставленими пальцями таким чином, щоб великі пальці розташовувалися над середньою лінією м'яча, а решта на зовнішній частині м’яча. Руки вільно утримують м'яч, мізинці на рівні малої осі. Велика ось м'яча повинна бути спрямована під кутом до землі. Не слід напружувати руки, плечовий пояс і руки повинні бути розслаблені, що дозволяє мати велику свободу рухів під час бігу з м’ячем.

Рис.5. Тримання м’яча двома руками

Тримання м’яча однією рукою. Якщо гравець біжить на максимальній швидкості то м’яч необхідно тримати в одній руці. Перенесення м’яча з двох рук в одну треба  здійснити швидким і коротким рухом. Потрібно підвести м’яч гострим кінцем під пахву, передпліччя повинне бути під прямим кутом до плеча, підтримує м'яч кисть. У такому положенні легше утримувати м'яч, це полегшує руху вільної руки під час бігу.

М’яч потрібно тримати так, щоб це було зручно і не заважало природним рухам рук під час бігу.    Тримати м’яч потрібно в руці яка далі від суперника. 

Також не слід тримати м’яч пальцями за зовнішній кінець та притискати його до грудей. Це заважає виконанню швидкої передачі.

Рис.6.Тримання м’яча однією рукою

Орієнтовні завдання:

Переміщення

Біг в регбі має велике значення і є головним засобом пересування. Гравець повинен уміти в межах поля виконувати прискорення в будь-якому напрямку з різноманітних стартових положень, використовувати повороти й прокрутки в русі для втечі від захисника.

У грі треба швидко змінювати напрямок і швидкість бігу. Відповідно до ігрової ситуації гравець використовує різкі раптові зупинки, які в поєднанні з ривками і змінами напрямку бігу дають можливість на деякий час звільнитися й піти від суперника, вийти на вільне місце для подальших дій і реалізації спроби.

Під час бігу важливо зосереджувати увагу на правильній постановці стопи. На заняттях послідовно включають біг по прямій, з переміною напрямку й темпу. Чергування бігу по прямій таз прискоренням.

Техніку ривка вивчають з різних вихідних положень: з основної стійки, спиною до напрямку руху, з низького старту, після повороту вперед, назад, серії поворотів тощо. Ривки виконують у різних напрямках, з послідовним збільшенням початкової швидкості й довжини відрізків, які пробігають з максимальною швидкістю.

Орієнтовні завдання:

1. «Човниковий» біг обличчям та спиною уперед. 
2. Біг «змійкою», оббігаючи фішки.
3. «Дріб» на місці, за сигналом – прискорення.
4. Біг із перестрибуванням перешкод, відштовхуючись однією або двома ногами.
5. Біг від одного орієнтиру до іншого із зупинкою біля кожного з них.
6. Біг на короткі дистанції з різних вихідних положень: сидячи обличчям і спиною до лінії старту, лежачи на грудях і спині. Початок руху — за зоровим сигналом учителя: кидок м'яча, рух руки в сторону, вгору тощо. Ці вправи можна виконувати в шеренгах з інтервалом в і м. Варіантом вправ може бути біг у зворотному напрямку після сигналу про зупинку.
7. Біг у максимальному темпі на відстань 10—20 м, біг «ялинкою», «човниковий біг». Усі вправи виконують на швидкість.
8. Біг зі зміною швидкості у відповідь на зорові і слухові сигнали. Наприклад, повільний біг: за сигналом — прискорення, м'яч, кинутий угору — повільний біг, м'яч спійманий — зупинка.
9. Біг зі зміною напрямку у відповідь на зорові й слухові сигнали. Наприклад, біг у середньому темпі: різкий сигнал — біг у зворотному напрямку, подвійний сигнал,— біг у напрямку руху, плескіт у долоні — біг вліво тощо.
10.  Біг у поєднанні з виконанням інших дій (вправ) у відповідь на слухові сигнали. Наприклад, діти розташовуються на майданчику будь-як: протяжний сигнал — повільний біг у довільному напрямку, різкий сигнал — сісти на підлогу, подвійний сигнал — швидко встати й стрибнути вгору. Вправи видозмінюють і повторюють декілька разів.
11.  Шикування в колону з дистанцією у 2—3 кроки. Група біжить у середньому темпі до вказаного орієнтиру, далі виконує ривок до кінця майданчика.
12.  Група переміщується по колу. За сигналом останній спортсмен колони виконує ривок уперед і, обганяючи партнерів, стає першим. Під час руху він повинен торкнутися будь-якого гравця, який услід за ним біжить уперед колони. Усі гравці аналогічно виконують цю вправу.
13.  Група колоною переміщується за капітаном, котрий раптово змінює швидкість і напрямок, використовуючи зупинки, ривки.
14.  Біг у групах по чотири. Останній (4-й) гравець після ривка вліво оббігає зигзагом трьох, котрі біжать попереду. Те саме по черзі виконує 3-й, 2-й та 1-й гравці.
15.  Біг із поворотами на 360 градусів.

Пас

В регбі переважно грають руками, отже, основою успіху є точність передачі руками. Уміння точно передавати й правильно приймати м’яч — найголовніше в техніці гри в регбі.

Пас буває коротким, довгим та крученим. На початковому базовому рівні навчання увагу треба зупинити на короткому та довгому пасі.

Передачу здійснюють тільки назад, а для виконання цієї вимоги необхідно, щоб гравець умів:

• тримати м’яч в руках;
• бігти з м’ячем;
• передавати м’яч;
• ловити м’яч.

Пас вимагає, щоб той, хто віддає м’яч, і той, хто його приймає, співпрацювали.

Гравці на всіх рівнях повинні пам’ятати правила прийому й передачі м’яча (рис.14):

•                 «Великі руки» готові прийняти м’яч, вони утворюють велику мішень.
•                 «Великі очі»  які бачать цю мішень, і очі, які бачать м’яч, для того щоб прийняти його.
•                 «Великий рот» щоб дати знати гравцеві, готовому віддати пас, куди і коли потрібно віддати м’яч.

Пас повинен бути відданий так, щоб м'яч летів на правильній висоті й трохи попереду того, хто ловить м’яч. Кинеш занадто сильно — м’яч буде важко зловити, занадто повільно — гравець, який ловить м’яч, може потрапити під захисника.    Простий пас не слід підкручувати.  М’яч потрібно віддати туди, де партнер зможе його зловити.

Існує безліч видів і технік виконання пасів, але є одне важливе правило: якщо пас дійшов до адресата, то це гарний пас, якщо ні — то поганий. [1]

Рис.14. Три великих правила в регбі

Передача м’яча.

Ціль передачі – послати м’яч гравцеві який знаходиться в більш вигідній позиції.  Тобто  точно і своєчасно. Що значить своєчасно? Своєчасно, це віддати м’яч поки ти ще в змозі зробити це: не тримати м’яч до тих пір, поки тебе захоплять чи захисники виявляться настільки близько, що завадять тобі зробити це напевно.

Передача здійснюється з двох основних положень: з місця і в русі.

Передача м’яча з місця. Під час передачі м’яча з місця потрібно зробити невеликий крок вперед зовнішньою ногою. Руки трохи зігнути та відвести в сторону протилежну передбаченому напрямку пасу, в зоні стегна. Після кидка руки випрямити та проводжати м'яч до тих пір, поки він не буде випущений (рис.15).

рис.15.  Передача м’яча з місця

У завершальній фазі передачі м’яч треба відштовхнути пальцями, кисті рук повинні бути направлені в бік польоту м'яча.  Якщо робити саме так то м'яч ніколи не буде зависати в повітрі. Кидаючи м’яч, необхідно пам'ятати, що під час виконання передачі треба бачити партнера, якому пасуєш  м’яч.

Передача м’яча в русі. Під час передачі м’яча в русі треба зробити великий крок у бік від напрямку бігу. Спиратися слід на п’яту, причому носок ноги повинен бути спрямований трохи всередину, завдяки чому полегшується поворот тулуба. У той самий час руки повертати до партнера, що приймає м'яч, великими пальцями вперед.

Спочатку м'яч відводять назад, а потім маховим рухом рук перед грудьми надсилають партнеру й виштовхують пальцями. У момент передачі необхідно обов'язково спиратися на ногу, яка ззовні (рис. 16). Це дає більше контролю над напрямком польоту м’яча, крім того гравець буде готовий до контакту із захисником. Те ж саме потрібно робити й під час прийому м'яча. З такої позиції легше його ловити і можна віддати передачу вже на наступному кроці. [5]

Рис.16. Пас в русі.

Прийом  м’яча.

Прийом м’яча — такий само важливий технічний елемент, як і передача. До прийому м’яча потрібно бути готовим. Для цього треба стежити за гравцем з м’ячем, не випускати з полю зору сам м’яч, виставити руки долонями вперед, створивши мішень, простягнути руки до гравця й повідомити про готовність.

Коли приймаєш м'яч пальці повинні бути розчепірені і звернені до землі, долоні розгорнуті в бік м’яча що летить. Руки треба тримати розслабленими. Якщо руки напружені, то м'яч вдарившись об них, може впасти, це типова помилка.

Приймати м’яч потрібно м’яко, стоячи на зовнішній нозі, це дасть змогу вже на наступному кроці зробити передачу.

На початковій стадії навчання важливо ловити м'яч у повному сенсі цього слова. Мати м’яч в руках — означає володіти ініціативою. [5]

Орієнтовні завдання:

Тактика гри. групові дії в нападі та загисті

Тактика гри повинна відповідати основній меті — приземлити м’яч у залікове поле суперника, який прагне зупинити атаку за допомогою зривання стрічки. Це координація індивідуальних і колективних дій гравців для виграшу.

Гра в нападі. Під час гри в нападі основна задача команди — просунутися якомога ближче до залікового поля суперника. Для успіху треба вміти виконувати такі вправи:

• прямий біг на повній швидкості;
• обігравати суперника зміною напрямку бігу;
• «обманний пас»;
• відбиття захоплення;
• точний і швидкий пас, щоб партнер зміг продовжити розпочату атаку.

Важливо, щоб команда завжди перебувала за гравцем, який володіє м’ячем. Це дає йому можливість віддати пас в будь-якому напрямку. Групова тактика команди — це різні комбінації атаки та захисту. Це певні узгоджені дії між 2—3 гравцями команди.

Динаміка гри, обманні дії, стягування суперника на себе, своєчасний швидкий пас разом із професійним переміщенням майданнчиком — це запорука успіху гри в нападі.

Рис. 27. Кубок «Южна пальміра», 2019 р.,команда ОНВК №24 у нападі.

Гра в захисті. У захисті дуже важлива командна дисципліна. Чітка гра в лінію — основний момент, на який слід звернути увагу під час організації оборони. Команда повинна рухатися по лінії, не розривати її. Кожен гравець має ретельно стежити за своїм гравцем, не залишати без нагляду свого простору і водночас уміти здійснювати швидке набігання на гравця з м'ячем, обирати найбільш вигідну позицію для його захоплення.

Рис. 28. Кубок «Южна пальміра», 2019 р.,команда ОНВК №24 у захисті.

Орієнтовні завдання:

Висновок

Висновок

Регбі є захопливою атлетичною грою та ефекивним засобом фізичного виховання. Різноманітність технічних і тактичних дій і власне ігрова діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок й умінь школярів, усебічного розвитку їхніх фізичних і психічних рис.

Освоєння основних елементів гри у сполученні з фізичними вправами є ефективним засобом зміцнення здоров'я та збагачення рухового досвіду школярів. Граючи, можна непомітно навчити дітей швидко бігати, вправно ловити м’яча, миттєво орієнтуватися в обстановці та мислити, як справжні гравці.

Представлений матеріал, це основні базові етапи і елементи в навчанні грі регбі. Решта залежить від Вас. При таких простих і зрозумілих правилах, гра регбі-5, залишає вчителю величезне поле для тактичної імпровезаціі. У цій грі безліч варіантів атаки і захисту. Експерементіруйте і імпровізуюйте, але головне не забувайте про безпеку (додаток 8).

Використані джерела

1. Alex Korytkin.Заметки регбиста: как делать пас в регби [Електронний ресурс] /Режим доступу: https://www.amurrugby.com/2014/07/zametki-regbista-pas/
2. Википедия. Регби. Разновидности регби [Електронний ресурс] /Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Регби
3. Новиков Ю.А. СПОРТ-НЕ ФИЗКУЛЬТУРА! [електронний ресурс] /режимдоступу:http://www.atletikaklub.ru/guestbook/Sport%20ne%20fizkultura.PDF 206 c.
4. Обучение передачи / Тренировочные упражнения / Регби [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://www.offsport.ru/regbi/igra/obuchenie-peredache.shtml
5. Решетняк Н.В. Регбі. Формування культури рухів та збагачення рухового досвіту школярів за допомогою базових елементів гри в контексті Нової української школи.//Здоров’я та фізична культура. – 2019. -№10(382),  -c.36
6. Решетняк Н.В. Фізична культура в новій українській школі [Електронний ресурс] /Режим доступу:https://vseosvita.ua/library/fizicna-kultura-v-novij-ukrainskij-skoli-183584.html
7. RUGGER. INFO. От Одессы до Львова 56лет [Електронний ресурс] /Режим доступу: https://rugger.info/ukraine/history
8. RUGGER. INFO. Мяч [Електронний ресурс] /Режим доступу: https://rugger.info/rugbyhub/game/ball
9. Спортивная энциклопедия. История возникновения и развития регби [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://ru.sport-wiki.org/vidy-sporta/regbi/
10. Федерація регбі України. Правили гри регбі-5[Електронний ресурс] /Режим доступу: http://rugby.org.ua/ukr/news/ukraine/2500
11. Этнарович, О. В. Детская регбийная лига Одессы  [Електронний ресурс] /Режим доступу:http://old.etnarovych.od.ua/socialactivities/socialactivities2

додатки

Додаток 1.  Правила гри регбі-5

Додаток 3. Відео

Додаток 4. естафети та рухливі ігри

1. «Принеси м’яч». Команди шикуються в колону по одному чи в шеренгу перед лінією старту. На протилежному боці майданчика, навпроти кожної команди, лежить коробка з м’ячами (за кількістю гравців у команді). За сигналом перший гравець біжить до коробки, бере один м’яч і швидко повертається назад на своє місце, передаючи естафету наступному гравцеві, який, у свою чергу, повторює те саме, і т. ін. Естафета завершується тоді, коли принесе свій м’яч і стане в колону останній гравець.
2. «Бар’єрний біг». Команди шикуються на стартовій лінії. Поперек дистанції через кожні 4-5 м натягнуті 3-5 довгих еластичних мотузок. Після сигналу учасники почергово проходять дистанцію туди й назад, перестрибуючи через бар’єри. За торкання мотузки команда отримує штрафне очко. Висота бар’єрів варіюється залежно від віку і підготовленості учасників. Перемагає команда, яка першою закінчить естафету і припуститься найменшої кількості помилок.
3. «Хто далі стрибне?» Склад команд — 8—10 гравців. Команди шикуються у шеренги обличчям одне до одного, між ними — дві стрибкові смуги. Перші гравці стають за стартовою лінією і виконують стрибок у довжину з місця. Вони почергово за номерами виконують аналогічні дії.
4. «Снайпери». Склад команди 6—8 гравців. Команди шикуються у шеренги за 1,5-2 м перед лінією кидання. У кожного учасника в руках по два тенісних м’ячі. На відстані 5-8 м від лінії кидання — мішень. Після сигналу гравці почергово виходять уперед і виконують по два кидки в ціль. Виграє команда, яка влучила більшу кількість разів і витратила меншу кількість м’ячів.
5. «Естафета зі скакалками». Команди шикуються в колону по одному, у руках у перших гравців — короткі скакалки. Після сигналу вони починають пересуватися, стрибаючи в обумовлений спосіб через скакалку. Обійшовши прапорець, що знаходиться на відстані 6-8 м від лінії старту, повертаються назад, передають скакалку наступним гравцям. Умови естафети: під час пересування з урахуванням відстані виконати 8-12 обертів скакалки. Способи стрибків: «качалочки» — на два кроки один оберт скакалки; бігом — на кожен біговий крок один оберт скакалки.
6. «Передача м’яча змійкою». Всі учасники діляться на команди. Кожна команда стає в колону по одному. Учасники встають на відстані витягнутої руки один від одного, кожен учасник повинен широко розставити ноги. Першим в колоні стоїть капітан. За командою «Старт» капітан передає м’яч гравцеві, який стоїть за ним. Капітан передає м’яч над головою. Гравець, який отримав м’яч від капітана, передає м'яч третьому гравцеві, але під ногами. Третій передає над головою, четвертий під ногами і так далі. Виходить, що м’яч передається «змійкою» - зверху в низ і навпаки. Коли останній гравець отримує м'яч, то він біжить в початок колони і передає м'яч над головою гравцеві, який опинився за ним. Гра продовжується до тих пір, поки капітан знову не опиниться на самому початковому місті. Виграє та команда, яка першою закінчить естафету. Якщо який-небудь гравець упустить м’яч, то він повинен якомога швидше підняти його, встати на своє місце і продовжити змагання. Гру можна урізноманітнити. Наприклад, один гравець передає м’яч, повернувшись ліворуч, а інший  праворуч. Головне, щоб два сусідніх гравця передавали м'яч різними способами - «змійкою».

7. "М'яч сусідові". Всі учасники гри стають в коло. Для гри потрібно 2 м'ячі. М'ячі можуть бути абсолютно будь-які. На початку гри один м'яч бере будь-який з учасників, а інший м'яч бере той учасник, який стоїть навпроти. За командою Старт всі гравці починають швидко передавати м’яч в одному напрямку. м’ячі потрібно передавати дуже швидко, щоб один з м’ячів наздогнав інший. В результаті той учасник, у якого в руках виявиться одночасно два м'ячі, вважається таким, що програв. Якщо під час гри хтось впустив м’яч, то він повинен якомога швидше його підняти і продовжити гру. Зазвичай гравці в «М’яч сусідові» коштують приблизно на відстані кроку один від одного - тобто так, щоб можна було передавати м’яч «з рук в руки». Однак, якщо учасники встануть подалі один від одного, і м'яч доведеться перекидати, то це може сильно ускладнити гру і зробить її набагато веселіше.
8. «Передав-сідай». З кожної команди вибирається капітан. Всі учасники стають уздовж однієї уявної лінії. А капітан посередині навпроти, десь на відстані 5-8 метрів від лінії. Капітан кожної команди бере м’яч. За командою «Старт» гра починається. Капітан кидає м'яч першому учаснику своєї команди. Той повинен зловити м’яч і якомога швидше кинути його назад капітану, як тільки він кинув м’яч назад він повинен сісти (і залишитися сидіти). Далі капітан кидає м’яч наступному гравцеві своєї команди і так далі. Коли капітан отримає м’яч від останнього гравця своєї команди, він піднімає м'яч вгору і вся команда встає. Команда, капітан якої першим підніме м’яч, виграє. Якщо раптом гравець не спіймав м’яч від капітана, то він повинен збігати за ним, встати назад на своє місце і знову кинути м’яч капітану. Якщо капітан не спіймав м’яч від гравця, то капітан повинен збігати за м’яче, повернутися на своє місце і продовжити гру.
9. «М’яч партнеру». 6-8 гравців стоять по колу, один - в центрі кола. За сигналом гравці, які стоять по колу, передають м’яч один одному в різних напрямках, а той хто стоїть в центрі намагається торкнутися м’яча. Якщо йому вдалося торкнуться м’яча, він стає в коло на місце того, чию передачу перехопив, а гравець з кола встає в центр кола, і гра триває.
10. «10 передач». Гравці діляться на дві команди. гравці однієї команди, отримавши м’яч, намагаються передавати його один одному так, щоб не дати перехопити гравцям іншої команди, яка, в свою чергу, перехопивши м’яч, починає передавати своїм гравцям. Кожна команда повинна підряд зробити 10 передач. Команда якій вдалося це зробити отримує 1 очко. Якщо м'яч був перехоплений, кількість зароблених передач даної команди анулюється, передачі починає рахувати команда відібрала  м’яч.

Додаток 5. Вправи на розвиток загальних фізичних якостей

Вправи с доланням ваги власного тіла:

1. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи.
2. Стоячи біля стіни одночасне і почергове відштовхування долонями і пальцями рук.
3. Пересування на руках вправо (вліво) по колу, ноги на місці.
4. Пересування на руках вперед, з підтримкою ніг партнером.
5. Упор лежачи. Одночасне відштовхування руками і ногами вгору.
6. Підтягування на перекладені.
7. Наклони назад сидячи на лавці с упором ногами о гімнастичну стінку.
8. Теж саме, але руки за головою.
9. Повиснути на перекладині. Повільно підняти прями ноги до гори,  потім повільно опустити.

Вправи з партнером:

1. Учні стоять обличчям один до одного на відстані витягнутої руки та тримаються за руки, долаючи опір, почергово згибають та випрямляють руки.
2. Учень піднімає рики в гору, або опускає вниз, його партнер утримує їх, застосовуючи силу.
3. Перший учень сідає на підлогу, руки в сторону. Партнер стоїть позаду нього і, спираючись колінами на спину, тримає його за руки. Перший старається звести руки вперед, або розвести руки, другий чинить опір.
4. Учні стоять обличчям один до одного, тримаючись за руки на рівні грудей. Перший прагне підняти руки, другий, чинячи опір та намагається опустити донизу.

Вправи для розвитку гнучкості:

1. Махові рухи руками в різних напрямках.
2. Руху руками в ліктьових, промене-зап'ясткових, а також плечових суглобах.
3. Махові рухи ногами в різних напрямках.
4. Випади вперед і в сторони.  Ходьба широкими випадами, підскоки в положенні випаду.
5. Напівшпагаті, шпагат.
6. Нахили вперед, назад і в сторони.
7.  Місток з положення лежачи, з нахилом назад, через стійку на руках.
8. Стрибки вгору, стоячи на місці і з розбігу поштовхом 1 і 2 ногами з прогином тулуба, з максимальним відведенням ніг назад і помахом руками вгору - назад.

Вправи на розвитку спритності:

1. Перекати на спині, на правий або лівий бік, на груди, в сторону через таз, гомілку, стегно.
2. перекид вперед, назад, в сторону, через плече, політ-перекид.
3. Стрибки з підкидного містка з різними рухами рук, тулуба, ніг.
4. Повороти в стрибку на 90, 180, 360 градусів.
5.  Випади, стрибки, пересування вліво і вправо.

Вправи для розвитку швидкості :

1. Біг  на дистанцію 5-10 м по сигналу - в парах, трійках гравців, підібраних за вагою, зростання, швидкості. Виконуються особою вперед, потім спиною вперед.
2. Біг спиною вперед на дистанцію 5-10 м. М’яч знаходиться на відстані 3 м від старту. Гравець повинен взяти м'яч і вести його вперед. Можна виконувати в парах, трійках. Вправа корисно для розвитку стартовою швидкості.
3. Те ж, що і попереднє, на дистанції 50м - для розвитку рухової швидкості.
4. Біг на дистанцію 30-40 м з високим підніманням стегна, переходить в прискорення на таку ж дистанцію.
5. Біг з підскоками поперемінно на лівій і правій нозі.
6. Стрибки на двох ногах вперед (ноги разом) на дистанцію 30-40 м з переходом в прискорення (біг) на ту ж дистанцію.
7. Ривок на 5-10-20 м.

Вправи з набивним м’ячем:

1. Кидки набивного м’яча з різних вихідних положень: стоячи, лежачі, стоячи на колінах, від грудей, із-за голови, знизу-збоку, з під коліна тощо (рис 33).
2. Кидки набивного м’яча з подальшою зміною місць, ривками та пасами. Учні  стоять навпроти один одного в двох колонах, та виконують такі вправи:

• пас, прискорення за м’ячем;
• пас с землі, кидок із під коліна, ловля, м’яч покотити по майданчику в сторону партнера, ривок;
• пас, ривок, пас, перешикування;
• пас, м’яч на землю, пас с землі, ривок;
• пас ривок до гравця, повернення.

рис.23.  Вправи з набивним м’ячем. М’яч використовується як обтяження.

Додаток 6. Конспекти уроків. Модуль РЕГБІ.

Конспект урока №1

Модуль: регбі

Тема: основна стійка регбіста, тримання м’яча.

Мета уроку: підвищення рівня рухово-координаційних здібностей

Завдання уроку:

1. Ознайомити з правилами безпеки та з історією виникнення регбі.
2. Навчити: основної стійці, тримати  м’яч, перекладати його з  однієї руки в іншу, з рук в руки один одному.
3. Розвивати спритність та гнучкість.
4. Виховувати дисциплінованість, працьовитість, інтерес до фізичних вправ.

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар:  м’ячі регбійні, фішки

Конспект урока №2-3

Модуль: регбі

Тема: біг з м’ячем, передача м’яча стоячі на місті.

Мета уроку: підвищення рівня рухово-координаційних здібностей

Завдання уроку:

1. Навчити: бігу з м’ячем тримаючи м’яч одною та двома руками, та передачі м’яча стоячі на місці.
2. Розвиток витривалості, спритності та, координації.
3. Виховувати працьовитість та , почуття  колективізму.

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар:  м’ячі регбійні, фішки

Конспект урока №4-5

Модуль: регбі.

Тема: передачі  м’яча стоячі на місті та рухаючись кроком та бігом..

Мета уроку: підвищення рівня рухово-координаційних здібностей.

Завдання уроку:

1. Ознайомити та навчити: ближній передачі на масті на русі.
2. Розвивати : спритність  та координацію рухів.
3. Виховувати: працьовитість, почуття  колективізму.

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар:  м’ячі регбійні, фішки

Конспект урока №6-7

Модуль: регбі

Тема: передачі м’яча в русі, зривання стрічки.

Мета уроку: підвищення рівня рухово-координаційних здібностей

Завдання уроку:

1. Навчити: передачі м’яча в русі, комбінації «віяло», зриванню стрічки.
2. Розвивати : швидкість, силу та координацію рухів.
3. Виховувати: працьовитість, почуття  колективізму.

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар:  м’ячі регбійні, фішки, ремені зі стрічками.

Конспект урока №8-9-10

Модуль: регбі

Тема: комбінації «віяло» та «хрест»,  правила гри РЕГБІ-5.

Мета уроку: підвищення рівня рухово-координаційних здібностей

Завдання уроку:

1. Навчити: комбінації «хрест», зриванню стрічки, грі регбі-5.
2. Розвивати : швидкість, силу та координацію рухів.
3. Виховувати: працьовитість, почуття  колективізму.

Місце проведення: спортивний майданчик.

Інвентар:  м’ячі регбійні, фішки, ремені зі стрічками.