Формування мотивації до здорового способу життя у дітей середнього шкільного віку

Формування мотивації  до  здорового способу життя у

дітей середнього шкільного віку

     Здоров’я  є  важливим показником цивілізованості суспільства, одним із основних  складників  національного  розвитку кожної  країни. Перед сучасною школою постає завдання виховувати покоління, здатне на ціннісне, свідоме ставлення до себе, нести особисту відповідальність за своє життя і здоров’я, спроможне подбати про себе, про внутрішню гармонію.    

     Практика свідчить, що  у 45% учнів – короткозорість, у 40% – порушення серцево-судинної системи та нервово-психічні відхилення. В фізичному розвитку школярів спостерігаються такі несприятливі тенденції, як зниження окружності грудної клітки, зменшення життєвої ємкості легенів, м’язової сили. Серед сучасних школярів є такі, що втратили  гуманістичні  орієнтири  та  цінності.  Це  проявляється  в їхній неадекватній  й  агресивній  поведінці.

     Такі факти у порушенні здоров’я та поведінки школярів можна  пояснити  недостатньою  увагою  суспільства  до  питань здоров’я збереження  дітей середнього шкільного віку. Тому  необхідне формування  здоров’язберігаючої компетентності  як  передумови  здорового способу життя.  Освіта  повинна  допомогти учням  у  визначенні  життєвих  пріоритетів, спрямувати  їх  на ціннісне  ставлення  до власного здоров’я.

     Є. Малолєтко пояснює ціннісне ставлення дітей до здоров’я як систему індивідуальних, вибіркових зв’язків особистості з різноманітними явищами навколишньої дійсності, що проявляється у здоров’язбережувальній поведінці.

     О. Єжова у своєму дослідженні визначає ціннісне ставлення до здоров’я, як системне й динамічне психічне утворення особистості, що формується на основі сукупності знань про здоров’я та свідомо обраному способі життя. 

     В. Сухомлинський  довів, що й уповільнене мислення і недостатня  успішність - усе це обумовлено станом здоров'я дитини. Він, як і багато інших педагогів, уважає, що у структурі діяльності вчителя значне місце повинна займати турбота про здоров'я учнів. Видатний педагог розумів, що виховання не може ґрунтуватися тільки на почутті обов'язку, усвідомленій необхідності,  та раціональному самоконтролі. Лише тоді «потрібне» стане «бажаним», коли  вчинки викликатимуть у людини емоції задоволення, радості, гордості.

     Інтерес до здоров'язбереження в сучасній педагогічний науці представлений працями М. Стригіна, Г. Зайцева, Н. Фоміна й інших учених. Учені дійшли висновку: проблема способу життя стає провідною в рішенні задач збереження та збільшення здоров'я.  Науковою основою залежності між здоров'ям і способом життя людини служить концепція академіка Ю. Лісіцина - найбільший внесок в індивідуальне здоров'я людини має способ життя - 50-55 %. Інші фактори впливають у такий спосіб: екологічні - 20-25 %, спадкові - 20 %, рівень медичного обслуговування - 10 %.

     Компонентами способу життя є: рівень, якість і стиль життя. Рівень життя обумовлений економічними можливостями людини. Якість життя визначається ступенем запиту й комфортабельністю задоволення людських потреб. Але стиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки особистості. І ось де величезне поле діяльності для школи. Саме школа може навчити дітей з ранніх років життя так піклуватись про своє здоров'я, щоб у дорослому житті в нас рівень і якість життя стали високими.

     В останні роки фахівці звертають увагу на те, щоб у систему виховання загальної культури людини було включено виховання «культури здоров'я» учнів. Формування наукового розуміння культури здоров'я учнів є актуальною проблемою.

     Н. Горкуша дає таке поняття культури здоров'я. Культура здоров'я з'являється як складова частина базової культури особистості, що відбиває усвідомлене ціннісне ставлення людини до свого здоров'я, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку, заснована на веденні здорового способу життя.

     Безумовно, культура здоров'я молоді на високому рівні не з'являється сама собою, а розвивається в результаті активної систематичної роботи учнів над собою та цілеспрямованою взаємодією з оточуючими людьми, а особливо з педагогами. Тому процес виховання культури здоров'я підростаючого покоління передбачає наявність викладача, який має високий рівень культури здоров'я як важливої складової його загальної та професійної культури.

     Ідеологія здоров'яформуючої освіти (ціннісна основа) базується на гуманістичної свідомості. Тому здоров'яформуюча освіта є гуманістичною освітою. Школа стимулює процес формування у вихованців позитивної індивідуальної картини здоров’я  як необхідної умови їхньої життєздатності.

     Здоров’язберігаючі технології вчать дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

     Шляхом вирішення навчальних проблем, педагоги прищеплюють учням інтерес та звички до занять фізичними вправами, надають елементарні знання з гігієни та здорового способу життя, виховують бережливе ставлення до свого здоров’я, сприяють вихованню морально-вольових і психологічних якостей особистості.

    Висновок :  формування мотивації  до  здорового способу життя у  дітей середнього шкільного віку передбачає наявність викладача, який має високий рівень культури здоров'я,  як важливої складової його загальної, професійної культури та розроблення комплексної  здоров’язбережувальної програми фізичного, психологічного, соціального й духовного благополуччя , яка   передбачає активну участь  учнівського самоврядування та сприяння здоров’ю і добробуту  школярів  та персоналу школи.