Формування мотиваціі в учнів до навчально-пізнавальноі діяльності на уроках математики

 

 

 

 

    

 

 

 

 

                                                                                     ь ь                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Петриківка
2021

 

1.Вступ

В наш час перед школою постають все нові і нові вимоги. Сучасність потребує людей креативного мислення, самостійних, мобільних та конструктивних. Всі ці якості в основному формуватися в шкільні роки під час уроків, позашкільних заходів, проведення різних міроприємств. Йдучи в ногу з часом, ми весь час шукаємо нові методи та  форми роботи, які дають змогу не просто надати здобувачам освіти  певний об'єм знань, а навчити їх хотіти вчитися, щоб процес навчання був для них не тяжким обов'язком, а цікавим процесом пізнання, від якого діти разом із знаннями  отримують задоволення. Зацікавленість дитини завжди стоїть в центрі логічної послідовності успішного навчання кожного учня: хочу → можу →виконую із задоволенням → маю результат → отримую перемогу.  Задача кожного вчителя – зацікавити  дітей.  Для цього на кожному уроці має бути присутня позитивна мотивація.

Навчання тільки тоді стане для дітей радісним і привабливим, коли вони самі будуть вчитися: проектувати, конструювати, досліджувати, відкривати, тобто пізнавати світ в повному розумінні цього слова. Пізнання через напругу своїх сил, розумових, фізичних, духовних. А це можливо тільки в процесі самостійної навчально-пізнавальної діяльності, організованої на уроці. Педагог повинен розуміти, що якими б знаннями він не володів, якими б методиками не користувався, без позитивної мотивації, без створення ситуації успіху на уроці, такий урок приречений на провал, він пройде повз свідомість учнів, не залишивши сліду в ньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Формування мотивації в учнів до навчально-пізнавальної діяльності на уроках математики.

Навчання - це цілеспрямований і вмотивований процес, тому завдання вчителя полягає в тому, щоб включити кожного учня в діяльність, що забезпечує формування та розвиток пізнавальних потреб.

Продуктивне навчання математики неможливо без створення таких умов, при яких учні спрямовують свою діяльність на ефективний процес пізнання, виявляють особисту зацікавленість, розуміють, що і навіщо вони виконують. Без цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності процес пізнання не може принести відчутних позитивних результатів.

При вивченні математики значну роль відіграє система пізнавальних мотивів, тобто сукупність всіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби до навчальної діяльності, зацікавленості в науковому пізнанні та пошуку істини.

Мотивація учнів до навчання – є однією  з основних  умов успішного втілення освітнього  процесу. При чому вона не тільки слугує активному  розвитку розуму, але й  сприяє  удосконаленню особистості в цілому. Формування мотивації в учнів до навчально-пізнавальної діяльності є однією  з головних задач при викладання предметів у  сучасній школі. Ні для кого не є секретом, що останнім часом з приходом у наше повсякденне життя гаджетів, інтерес до навчання у дітей зменшився. Ігри, онлайн-спілкування, ютуб для них стали цікавішим заняттям та і час в Інтернеті просто летить. Тому,
потрібна  мотивація, щоб учні хотіли  отримати знання, які ми з Вами готові йому передати, або створити умови, щоб він сам ці знання брав.
У роботі над підвищенням мотивації я враховую, що учень запамʼятовує:

• 1/4 частину  навчального матеріалу, який чує;
• 1/3 частину побаченого матеріалу;
• 1/2 частину матеріалу, який одночасно і бачить, і чує;
• 3/4 матеріалу, якщо до попереднього пункту додається активна діяльність у процесі навчання.

У своїй роботі застосовую такі методи підвищення мотивації:

• використовую епіграфи до уроків у вигляді цитат видатних людей чи народної мудрості;
• усний рахунок з включенням завдань, які розв'язуються з опорою на наш  життєвий досвід, на  кмітливість дітей;
• завдання на виправлення навмисно зроблених помилок у розвʼязках;

• вирішуємо ігрові та цікаві завдання;
• прагну зміст завдання пов'язувати з реальними повсякденними завданнями;
• залучення учнів до проектної діяльності;
• застосовую історичні вставки.

 

Розглянемо деякі методи мотивації до навчально-пізнавальної діяльності на уроках математики.

 Епіграф, використаний на початку уроку, стає мобілізатором уваги, налаштовує на майбутню роботу, роблячи її значущою, оскільки включає учнів в обговорення. Цей прийом насичує матеріал уроку, створює проблемні ситуації, змушує думати і висловлювати свої думки. Епіграф виконує не тільки навчальну, а й розвиваючу, виховну роль під час уроку. Мотиваційні цитати про математику допоможуть зацікавити учнів до навчання, розвинути інтерес та сприяти розвитку мислення в учнів. Прикладами таких висловів можуть бути:

«Якщо ви хочете навчитися плавати, то сміливо заходите у воду, а якщо хочете навчитися вирішувати завдання, то вирішуйте їх!» (Д. Пойа)

 "Математика- гімнастика розуму" (О.В. Суворов)

«Математика - це мова, на якій написана книга природи.» (Галілео Галілей)

«Математику вже навіть задля того треба вивчати, що вона розум до ладу приводить.» (М.В.Ломоносов)

 «Для того щоб удосконалити розум, треба більше міркувати, чим заучувати» (Р. Декарт).

З малої удачі починається великий успіх.

Таких цитат можна знайти дуже багато і використати їх на уроках у слушний момент.

          Завдання на виправлення навмисно зроблених помилок у розвʼязках. Коли учень  шукає помилку, він перетворюється з учня на вчителя, із того, хто лише знайомиться із математикою, на того, хто вже є її знавцем – принаймні, так дитина сприймає ці завдання. Тому для школяра вони більше схожі на гру, ніж на навчальну вправу, хоча насправді для того, щоб знайти помилку у вже виконаному завданні, необхідно мати досить впевнені навички з опрацьованої теми. У ході виконання цього завдання дитина закріплюватиме свої навички множення багатоцифрових чисел, шукаючи помилку у прикладах із ними. На екрані міститься зображення такого прикладу – нового для кожного етапу. При цьому учень буде працювати з дійсно великими числовими конструкціями: один із множників буде двоцифровим числом, а другий – трицифровим, тож добуток може сягати розряду десятків тисяч. Звісно, приклад подається у стовпчик, аби виконати порозрядне множення. Правила цієї дії дитина знає добре: необхідно кожен розряд першого множника послідовно та один раз помножити на кожен розряд іншого. Таким чином у проміжному етапі буде утворено кілька добутків, які знаходяться один під іншим. Остаточний результат множення є сумою цих проміжних добутків. Помилка може бути в якому завгодно рядку, окрім того, де є пара множників. Учень аналізує приклад, послідовно виконуючи множення, як це зазначено вище. Знайшовши цифру, яка стоїть не на своєму місці або ж є просто зайвою, дитина виділяє її. І коли учень  знаходить всі помилки, то проходить на новий етап до іншого подібного випадку. Завдяки цій вправі учень має змогу більш докладно вивчити саму структуру прикладів із множенням у стовпчик багатоцифрових чисел, а також зрозуміє, наскільки впливають на результат навіть дрібні, на перший погляд, помилки.

Історичний факт. Історизм як стимул формування пізнавального інтересу має велике значення і на уроках математики. Відомий французький математик, фізик і філософ Ж.А.Пуанкаре відзначав, що будь-яке навчання стає яскравішим, багатшим від кожного дотику з історією досліджуваного предмета. Щоб у учнів не виникло уявлення, що математика - наука безіменна, знайомимо їх з іменами людей, які творили науку, багатим в емоційному відношенні епізодами їхнього життя. В цьому можуть допомагати самі учні, готуючи доповіді та повідомлення.

Через розповіді про "нематематичні" діяльності великих вчених привертаємо увагу учнів до загальнолюдських цінностей і культури. Розповідаємо учням  про різнобічному розвитку творців математики. Наприклад: відомий математик С.В.Ковалевская мала неабиякий літературний талант, а добре відомий давньогрецький вчений Піфагор був ще й олімпійський чемпіон в кулачному бою (по боксу).

Зазвичай при введенні нового математичного терміну розповідаємо учням про історію його походження. Після невеликої історичної довідки діти з більшою активністю беруть участь у вивченні нового об'єкту. Ось кілька прикладів термінів, які  викликають в учнів особливий інтерес.

"Конус" - це латинська форма грецького олова "Коносу", що означає соснову шишку.

"Сфера" - латинська форма грецького слова "сфайра" - м'яч.

"Лінія" походить від латинського слова "Лінеа", що утворився від слова "Linum" - льон, лляна нитка, шнур, мотузка.

"Циліндр" - латинська форма грецького слова "кюліндрус", що означає "валик", "каток".

 

Особливо ефективним методом мотивації пізнавальної активності учнів є проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку і, разом з тим, формує світогляд, моральні, емоційні риси особистості.

    Продуктивне мислення невіддільне від розв'язання тієї чи іншої проблеми. Воно не тільки починається з проблеми чи питання, подиву, нерозуміння і розбіжності, але й триває в процесі пошуку шляхів та подальшого вирішення ряду послідовних завдань, спрямованих на вирішення проблеми в цілому. Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення певної пізнавальної потреби. Ситуація затруднення учнів в розв'язанні запропонованої учителем завдання призводить до явного розуміння недостатності наявних у нього знань, що, в свою чергу, викликає інтерес до пізнання і установку на одержання  нових знань.

   Усвідомлення потреби відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів і особистості учня. Проблемна ситуація створює певний психічний стан, що виникає при вирішенні завдання, і допомагає учневі усвідомити розбіжності між необхідністю виконання завдання і неможливістю здійснити це за допомогою наявних знань. Усвідомивши цю розбіжність, учень відчуває потребу знайти та засвоїти нові знання про предмет чи  способи виконання дій. Найчастіше діти  усвідомлюють проблему під керівництвом вчителя.

 

Добре відомо, що ніщо так не привертає уваги і не стимулює роботу розуму, як дивовижне і воно не просто привертає увагу «тут і зараз», а й утримує інтерес протягом тривалого проміжку часу. При розгляді аналогічної формули в геометричній прогресії прикладом можна взяти і біологічну статистику, наприклад: «У сприятливих умовах бактерії розмножуються так, що за одну хвилину одна з них ділиться на дві. Скільки їх буде через годину?»

На уроці математики проблемна ситуація може бути сформульована як самим учителем, так і учнями. Залежно від участі учнів в проблемному навчанні, можна говорити про різні рівні проблемності.

 

Відомий  математик дев'ятнадцятого століття М.І.Лобачевський писав:

«Немає жодної області математики, якою б абстрактною вона не була, яка коли-небудь не виявиться застосовна до явищ дійсного світу.»

У створенні уявлень учнів про прикладне значення шкільного курсу математики велику роль відіграють завдання практичного змісту з різними сюжетами і загальною математичною моделлю. Розгляд і вирішення таких завдань дає  можливість  тісно пов'язати вивчення теорії з практикою її застосування. Перехід від завдання до теорії - один із шляхів створення проблемної ситуації. Саме за допомогою конкретного завдання раціонально підвести учнів до усвідомлення доцільності вивчення теорії. Учням слід показати, як  практичне завдання знаходить математичне звучання. Так вдається показати учням необхідність знання залежностей між величинами, правил різного змісту, розв'язання  різних рівнянь і нерівностей, дослідження функцій і т.д.

Мотивація пізнавальної діяльності учня на уроці дуже часто досягається за рахунок опори на наявний у дітей життєвий досвід, їм зрозумілі і цікаві завдання, пов'язані з навколишнім життям: роботою батьків, життям села, школи, діяльність підприємств. Тому такі поняття, як надої, врожайність, вантажопідйомність, грузоперевозки роблять знання зрозумілими і значущими. Завдання прикладного змісту допомагають розкрити наукове і практичне значення навчального матеріалу, що є важливим засобом пробудження в учнів активного мислення і ефективним стимулом для розвитку відповідних інтересів.

 

 

Мотивація пізнавальної діяльності через створення ситуації подиву і успіху.

    Суть прийому «Дивуй!» полягає в тому, щоб залучити інтерес до майбутньої роботи чимось незвичайним, загадковим, проблемним, спонукаючи всіх учнів залучитися до роботи з перших хвилин уроку.

   Урок по темі "Ознаки подільності" можна почати так: «А знаєте, діти, я можу себе назвати мудрецем. Я можу миттєво відповісти вам: чи ділиться будь яке  назване вами число на 2,3,4,5,6,9,10, не виконуючи ділення в стовпчик або на калькуляторі. Хочете перевірити? Напишіть у себе в зошиті число і визначте чи ділиться воно на яке-небудь з названих чисел.»

Діти з великим задоволенням починають відшукувати різні числа. І коли вони здивовані цим вгадування, пропонуємо навчити і їх цьому вмінню. Таким чином ми приступаємо до нової теми, яка допоможе всіи стати такими ж мудрецями. Вона називається "Ознаки подільності".

    Існує велика кількість завдань-фокусів з числами, якими можна захопити дітей, а потім, спираючись на наявні у них знання, в процесі колективної роботи «розкрити» суть фокуса.

 

Створення ситуації успіху на уроках математики - це такий метод навчальної діяльності, який ефективно підвищує активність, інтерес, спонукає учнів до глибшого пізнання предмета. З педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при яких створюється можливість досягти значних результатів в діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. У переживанні ситуації успіху особливо потребують учні, які відчувають певні труднощі в навчанні. У зв'язку з цим необхідно підбирати такі завдання, з якими учні цієї категорії могли б впоратися без особливих труднощів і тільки потім переходити до більш складних вправ.

    Надійним шляхом створення ситуацій успіху є диференційований підхід до визначення змісту діяльності і характером допомоги учням при її здійсненні. Для реалізації особистісно-орієнтованого і диференційованого підходу до навчання застосовуються різні форми і методи:

 різнорівневі завдання на різних етапах уроку і в домашній роботі;

 творчі завдання;

 самостійні роботи (різні за освітніми цілями,  за рівнем складності)

 самооцінка і взаємооцінка на уроці, взаємонавчання;

 проблемні і пошукові ситуації;

      Особливу увагу для створення ситуації успіху необхідно приділяти початку уроку: організувати позитивний настрой на урок, провести диктант, невелику вікторини, бліц - опитування, застосувати загадки, ребуси, шаради, які виконують роль усної роботи або теоретичної розминки і розраховані зазвичай на 3 - 5 хвилин, в залежності від цілей і можливостей уроку. Організовувати роботу на уроці слід так, щоб в потрібний момент на допомогу міг прийти вчитель, однокласник, щоб можна було не соромитися запитати, з'ясувати, і щоб нікому з дітей не було страшно отримати незадовільну оцінку. Цьому сприяє парна, групова, колективна форма роботи.

    Учитель є вільним у виборі форм, методів і прийомів навчання, але основне його завдання - кожен урок зробити таким, щоб кожна дитина,  яка навчається під час уроку, відчувала тільки позитивні емоції, а прозвучавший з уроку дзвінок, викликав розчарування від перерваного дивного і цікавого процесу пізнання нового.

 

    

ВИСНОВКИ:

 

1. Мотивація - один з чинників успішного навчання учнів на уроках.

2. Зниження позитивної мотивації учнів веде до зниження успішності та ефективності навчання.

3. Створення  мотивації на кожному етапі уроку дозволяє підвищити результативність навчання.

4. Використання в навчальній діяльності різних методів і прийомів, сучасних педагогічних технологій формує позитивну мотивацію дітей, сприяє розвитку основних розумових операцій, комунікативної компетенції, творчої активної особистості.