Формування мовленнєвої компетентності в учнів початкової школи шляхом використання схеми – моделі функціонально – системного підходу

Кріпака Світлана Василівна,

вчитель початкових класів

КЗ «НВО І - ІІІ ст. «Мрія»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»

 

Формування мовленнєвої компетентності в учнів початкової школи  шляхом використання схеми – моделі функціонально – системного підходу

Все більше, ми - вчителі практики, спостерігаємо, що у більшості учнів початкової школи переважно бідний лексичний запас слів, діти  висловлюються розмовно – побутовою мовою, часто не вміють зв’язно висловлювати власні думки, неправильно вимовляють слова тощо. Це все створює певний дискомфорт у спілкуванні з однолітками чи дорослими, учні не можуть в повну міру розкрити свої здібності та потенціал. Тому, формування мовленнєвої компетентності учнів – одне з основних завдань учителя початкових класів.

Серед 10 ключових компетентностей Нової української школи виділяють спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування. [1] 

Більш того, у  додатку до Стандарту початкової освіти подано «Покажчик наскрізних умінь», які реалізуються в рамках кожної освітньої галузі. Серед них зазначено вміння  «ефективно спілкуюся» та «читаю вдумливо». [4]   Тому, мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби вираження мовлення.

Чинниками, які впливають на мовну і мовленнєву компетентність виступають: лексична компетенція – наявність певного запасу слів для обслуговування професійно-мовленнєвої та інших видів діяльності і спілкування; здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів (фігур і троп), приказок, прислів’їв, фразеологічних зворотів тощо. Фонетична компетенція – правильна вимова усіх звуків рідної мови, звукосполучень згідно з орфоепічними нормами, наголосів, добре розвинений фонетичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила і висота голосу, логічні наголоси тощо); граматична компетенція – вживання граматичних форм рідної мови згідно з законами й нормами граматики (рід, число, відмінок, кличний відмінок тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних норм; діамонологічна компетенція – володіння діалоговими і монологовими техніками спілкування, технікою ведення спору, технікою упізнавання невербальної знакової системи,  технікою роботи з текстовим матеріалом тощо. [6] 

А в документі  «Навички ХХІ століття» серед зазначених навичок, що потрібні людині в ХХІ столітті, виділяють  вміння розвивати навички комунікації і співробітництва . Це можна робити по-різному, проте найкраще у процесі спілкування й співробітництва з людьми. Сучасні інформаційні технології значно змінили способи спілкування: спілкуватися можна не лише в реальному часі й просторі, а й віртуально: за допомогою соціальних мереж, чатів, електронної пошти. Це дозволяє розширити коло співрозмовників, проводити спільно з людьми із різних міст і країн заходи, створювати навчальні проекти. Навички комунікації і співробітництва формуються на основі таких умінь:

спілкуватися ефективно:

•                   чітко формулювати думки; ефективно застосовувати усне, писемне та невербальне спілкування;
•                   слухати (читати) уважно, щоб зрозуміти смисл сприйнятого (дані, ставлення й наміри, оцінки);
•                   використовувати комунікацію з різними цілями (для інформування, мотивування й переконання, вказівок);
•                   опановувати різноманітні інформаційні засоби і технології, оцінювати результати їхнього застосування;
•                   ефективно спілкуватись у різноманітних умовах (зокрема, у багатомовному просторі);

бути здатним до співробітництва:

•                   ефективно працювати в різних командах і виказувати до них повагу;
•                   виявляти гнучкість, готовність допомагати й бути корисним, бути спроможним до необхідних компромісів задля досягнення спільних цілей;
•                   брати на себе частину відповідальності за спільну роботу й цінувати особистий внесок кожного члена команди. [3] 

            Будь - який розвиток, у тому числі й мовленнєвий, потребує  систематичного і цілеспрямованого вправляння. Тому, на формування мовленнєвої компетентності в учнів початкової школи  пропоную використовувати один із прийомів системного підходу інноваційної технології ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких завдань) схему – модель функціонально – системного підходу.

Системний підхід дозволяє тренувати дітей у пізнанні ознак системності, які проявляються в об’єкті.  А системне використання схеми – моделі функціонально-системного підходу, на мою думку, сприяє підвищенню засвоєння навчального матеріалу, ефективному, всебічному і гармонійному розвитку, розкриттю талантів учнів, суттєво впливає на зміст, форми, методи і засоби навчання. При цьому підвищується працездатність школярів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, логічне мислення, мовлення,  розширюється світогляд [5]  .

Схему – модель  функціонально-системного підходу  представлено в таблиці .

Схема-модель функціонально-системного підходу (ФСП ) – це авторська розробка Олени Михайлівни Грединарової. Це універсальний метод пізнання навколишнього світу, розвитку всіх видів мислення (образного, вербально-логічного, теоретичного, практичного), а також інструмент системного аналізу об'єктів, предметів, явищ.

Графічне зображення схеми-моделі ФСП представлене з застосуванням ейдетичних прийомів: піктограм, що відображають п’ять модальностей сприйняття (візуальну, аудіальну, нюхову, смакову, тактильну) легко сприймаються і запам’ятовуються учнями будь-якого віку.

Використання схеми-моделі ФСП дозволяє не тільки формувати якості творчої особистості безпосередньо у навчальному процесі, але й істотно скоротити час на засвоєння базових навчальних предметів, звільняючи його для творчої роботи з інформацією. Схема-модель ФСП – це графічне представлення основних компонентів системи та їх взаємозв’язків для комплексного вивчення будь-якого об’єкта, явища або навчальної теми [2].

Як і будь-яка система, урок повинен мати свою надсистему (НС) - систему, в яку він входить як складова: підсистему (ПС)- елементи, з яких складається сама система: основну функцію (ОФ) – призначення цієї системи і низку основних ознак (ОО),що відрізняють цю систему від інших у даній надсистемі [5].

Тому вчителі мають бачити урок не як окреме, самодостатнє, ізольоване, замкнуте в собі методичне утворення, а як єдину систему, органічно пов’язану з попередніми й наступними уроками, зі складною структурою, де всі елементи взаємопов’язані і взаємозалежні [5].

Авторська схема – модель функціонально – системного підходу розроблена для використання в навчально – виховному процесі та підвищення ефективності педагогічної діяльності. Схема – модель є не лише інструментом дидактики, а й основою формування системного світогляду, творчого мислення та інтелекту.

Схему-модель функціонально-системного підходу доцільно використовувати на різних етапах формування компетентностей. Наприклад, вчитель при вивченні нової теми подає матеріал, заповнюючи схему-модель новою інформацією, показуючи таким чином структуру й істотні ознаки досліджуваної системи. У цьому випадку педагог за допомогою навідних питань актуалізує наявні знання учнів, звертається до їхнього досвіду. Схема-модель також може бути використана на етапі узагальнення й систематизації знань, коли учні вже вивчили тему. Маючи алгоритм роботи за схемою-моделлю, учні під керівництвом учителя або самостійно створюють схему для вивченої ними системи. Таким чином, вони структурують свої знання з теми. Вчитель на підставі складеної схеми може визначати рівень сформованості компетентностей учнями. Крім того, схема-модель ФСП слугує педагогам в організації педагогічної діяльності: допомагає правильно спланувати та організувати освітній процес і створювати власні педагогічні прийоми і методи.

Отже, як застосувати схему – модель функціонально – системного підходу для формування мовленнєвої компетентності на уроках літературного читання?

Використання схеми –моделі для визначення понять.

 Формула визначень: Система – це … (надсистема), яку використовують для того, щоб…(головна функція), складається з … ( підсистеми) та має такі властивості …    .

Наприклад, Усна народна творчість – це література, яку використовують для передачі досвіду (інформації) з покоління в покоління у вигляді віршів, казок, легенд, загадок… влучно, лаконічно, співзвучно.

.

Літак – це повітряний транспорт для перевезення людей та вантажу на довгі відстані з великою швидкістю. Має фюзеляж, крила, двигун, прилади управління. Виготовляються із метала.

Використання схеми –моделі під час складання власних загадок.

З використанням  схеми – моделі функціонально – системного підходу виділяють такі види загадок:

• Загадки з визначення  головної функції (дія, заради якої створено предмет).
• Загадки по генетичному аналізу (еволюція предмета).
• Загадки за ознаками.
• Загадки за «місцем проживання».
• Загадки за складовим частинами (за підсистемою).

Алгоритм складання загадки

1. Беремо будь – який  об’єкт  чи  предмет.
2.  Якщо предмет створено людиною, визначаємо функцію, заради якої його було створено.
3. Якщо об’єкт належить до природи – визначаємо, як його використовує людина.
4. Знаходимо інший об’єкт, який може виконувати таку ж функцію. 
5. Шукаємо особливості виконання даної функції предметом – «замінником».
6. Записуємо  за схемою:

…(Що не  робить?), але (та не) … (яку функцію виконує?)

Не гавкає, та не кусає, але в будинок не пускає. (Замок)
Не кудахкає,та не співає, проте зранку  підіймає.  (Будильник)

Також можна виділити як систему два об’єкта, які мають схожі функції чи властивості. Ці функції перераховуються і відбираються однакові.

 

 

 літає гуде

 дзижчить літає

 повзає перевозить

 гризе рухається

Літає, гуде, та не літак. (Жук).

Плигає, стрибає, та не м’яч. (Заєць)

За головною функцією

Пере, вижимає, сушить.
Мама з нею сильно   дружить. (Пральна  машина)
І не ковдра, та не шуба, проте взимку гріє;
Влітку спить,  під віконечком сидить. (Опалювальна  батарея).

«Вгадай, хто я», за визначенням основної та другорядних функцій предмета чи об’єкта.

Наприклад: Я умію … стрибати, котитися, лежати… (м’яч)

Я умію … літати, дзижчати, жалити, збирати … (бджола)

Я умію … малювати, писати, креслити.. (олівець)

За генетичним аналізом

Дідусь –чорно –білий,

Тато – кольоровий,

А я цифровий. (Телевізор)

На башті висіли,

 на них люди гляділи.

Маленькими стали,
На мою руку попали.(Годинник)

За ознаками

Смугастий, та не тигр,
зелений, та не кущ,
солодкий,та не смаколик,
цукровий , та не льодяник.(Кавун)

На спостереження змін властивостей і функцій об’єктів в часі.

Навчальна мета: ознайомити з прикметниками.

Розвиваюча мета: вправляти дітей у вмінні помічати залежність прояву різних властивостей одного і того ж об’єкта від стадії розвитку, спостерігати зміни об’єктів у часі.

Правили гри: називаємо об’єкт чи показуємо його зображення, а діти перераховують його властивості в минулому, теперішньому і майбутньому.

Наприклад:

яблуко

• було (зелене, кисле, терпке);
• є (червоне, солодке, соковите);
• буде (сухе, зморщене, червиве, гниле).

людина

- була (маленька, пухкенька, беззуба);

- є (доросла, гарна, розумна);

- буде (старою, зморщеною, беззубою, мудрою).

папір

• був (дерев’яний, шершавий, сухий, брудний);
• є (гладкий, чистий, тонкий, білий);
• буде (списаний, м’ятий, пожовклий).

За частинами підсистеми

З розумом, та не людина,

З екраном, та не телевізор,

з мишкою, та не нора. (Комп’ютер)

 

Використання схеми –моделі для роботи з текстом.

До прикладу візьмемо оповідання Всеволода Нестайка «Руденький».

 

На дитячому майданчику гралися двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці.
        Чорнявий хлопчик похапливо тицьнув цукерку до рота.
         Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і дременув у під'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.
         Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, тицьнув  цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її.
         Коли він проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все бачив, дідусь усміхнувся до нього і сказав:
— Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.
      Руденький спинився, почервонів. Потім зітхнув:
—    Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося віддавати... Правда!..І чого поганим бути легко, а хорошим — важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але... але соромно.
Дідусь пильно глянув на нього.
—    Ну, тоді я помилився. Пробач, ти не просто хороший хлопчик. Ти справжній молодець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, — це в людині головне.

І дідусь ласкаво поплескав його по плечу.

 

 

1. Визначення надсистеми

(Оповідання, оповідання про світ дитинства, авторське).

2. Визначення підсистеми

• З яких частин складається оповідання?
• Зачитайте зачин, кінцівку. Про що розповідається в основній частині?
• Який заголовок ви дібрали до оповідання?

3. Робота з властивостями

              - Які ознаки оповідання ви можете бачити?

              - Як виглядають герої? Опишіть словами з тексту.

- Як ви думаєте, що навколо себе бачать хлопці?

- Як ви думаєте, якими рисами характеру наділені герої? Чому?

             - Які звуки могли чути герої?

 

             - До чого вони торкалися? Які ці предмети на дотик?

 

             - Чи відчували герої запах? Доведіть.

 

               - Що в творі можна було відчути на смак?

- А ви пробували цукерки? Які вони?

- Чи солодко було чорнявому хлопчику? А руденькому?

- Як би ви вчинили на місці чорнявого хлопчика? А на місці  руденького? Дівчинки?

                - Що переживали герої? (Чорнявий хлопчик, руденький, дівчинка?)

                 - З ким би ви хотіли дружити? Чому?

                  - Порівняйте вчинки чорнявого хлопчика та руденького.

• Робота в групах «Захист позиції чи вчинка»

    1 група - обґрунтовує дії чорнявого хлопчика.

    2 група - обґрунтовує дії руденького хлопчика.

    3 група - обґрунтовує дії дівчинки.

4.  Визначення основної функції (головної думки)

- З якою метою автор розказав про дітей?

- Яке з прислів’їв найдоцільніше висвітлює головну думку?

 Совість хоч без зубів, а гризе. (Совість мучить людину за заподіяні нею провини.)

Вік лиходія невеликий: злий чоловік і змолоду – старий.

Роблячи зло, на добро не сподівайся.

Життя дано на добрі справи.

Яка совість, така й честь. (Наскільки чесно ти поводишся з людьми, настільки вони тебе й поважають.)

 

 

      5. Дискусійна сітка.

                           Якою людиною бути легко?

                              Поганою     ___________________  Хорошою

Висновки

          Тому, дуже важливо, щоб наймолодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли пряме і переносне значення слів. Їх найтонші відтінки. А коли дитина відчує красу рідного слова , вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвинути мовлення  учнів, збагатити його, навчити любити і пишатися рідною мовою.

            Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям, завдяки якому відбувається соціалізація дитини. У молодшому шкільному віці закладається фундамент культури мислення, мовлення і спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, образне творче та системне  мислення. Саме початкова школа покликана сформувати в дітей інтерес до краси і мудрості живого слова, його значущості у житті людини. Мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості. А своєчасний і якісний розвиток мовлення – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку учня [6].

           

Література:

1. 10 ключових компетентностей Нової української школи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу

http://school44.edukit.mk.ua/aktualjno/10_klyuchovih_kompetentnostej_novoi_ukrainsjkoi_shkoli/

 

2.  Грединарова О.М. Запорізький національний університет . Схема-модель функціонально-системного підходу як інструмент систематизації знань учнів і формування системного і творчого мислення. [Електронний ресурс ]. – Режим доступу www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Nvmdu/psykh/2011_6/13.pdf

 

3. Навички ХХІ століття і шкільна освіта. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/navichki-khkhi-stolittya-i-shkilna-osvita.html

 

4. Наскрізні вміння. [Електронний ресурс]. – Режим доступу

http://newstandard.nus.org.ua/poyasnennya-dlya-vchyteliv-iz-vykorystannya-proektu-standartu-pochatkovoyi-osvity/naskrizni-vminnya/

 

5. Романова І. А. Особливості застосування трвз-технології в початковій школі / І. А. Романова // Педагогіка та психологія. – 2011. – Вип. 40(3). – С. 105-116. [Електронний ресурс ]. – Режим доступу www.irbisnbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...

 

6. Що таке мовленнєва компетенція? [Електронний ресурс]. – Режим доступу

https://sonyah.blogspot.com/2011/10/blog-post_27.html