Формування національної свідомості дошкільників засобами українського музичного фольклору

          Формування національної свідомості  дошкільників 

               засобами українського музичного фольклору    
 

           Формування національної свідомості - тривалий процес, в якому дитячий садок є дуже важливою ланкою.

           Національно-свідоме виховання  – частина загального процесу виховання й мета його – усвідомлення й засвоєння дитиною моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів рідної країни, нації, рідної землі. [vikip.]

         Н.І.Стефаненко етнопсихолог: «Діти не просто базова цінність українців. У дітях збираються національні коди. Це їм через колискові пісні закладаються цінності, які залишаються в підсвідомості на все життя. Це їхні гени допомагають сприйняти все те, що є для українців святим. Це в їхніх головах звучання української мови активує щось таємниче і важливе, чого ми поки що не розуміємо, але головне – саме через особливе ставлення до дітей українці стали таким народом, яким вони є.»[c.12]

            Різноманітні напрямки у вихованні національної свідомості дітей нерозривно пов'язані між собою і повинні бути присутніми в нашій педагогічній діяльності кожен день. Не можливо уявити собі національно свідому людину аморальною, яка не знає історії і культури свого народу. Поняття національної свідомості різноманітне за своїм змістом - це і повага до культури своєї країни, і відчуття нерозривності з навколишнім світом, і гордість за свій народ і свою Батьківщину.

                 Дитина з перших років життя повинна серцем і душею полюбити свій рідний край, його культуру, а педагоги  і батьки викликати почуття національної гордості, допомогти усвідомити себе причетним до українського народу, що називається «пустити коріння в рідну землю». Дошкільний вік, за твердженням психологів - кращий період для формування любові до батьківщини. «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.» Л. Костенко.

         Дошкільне дитинство - найважливіший період в моральному становленні особистості. Моральне виховання в дошкільному закладі відбувається завдяки цілеспрямованим педагогічним впливам, ознайомленню дитини з моральними нормами поведінки в процесі різних видів діяльності (ігровий, комунікативної, трудової, пізнавально-дослідницької, продуктивної, музично-художньої,  художньо-літературної). Все це є для дитини своєрідною школою, де вона набуває досвід моральних відносин, засвоює правила поведінки, елементарну культуру мовлення, в неї формується емоційно-моральне ставлення до навколишнього світу.
         Головною метою педагога в процесі формування національної свідомості дошкільників є створення оптимальних умов для всебічного розвитку патріотичного потенціалу дошкільника через грамотну побудова цілісного педагогічного процесу в дошкільному закладі на основі синтезу досвіду традиційної системи дошкільної освіти і інтеграції принципів народної педагогіки.           

           Сучасне розуміння виховання національної свідомості характеризується різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і різноманіттям форм прояву. Крім того, явище національної свідомості розглядається різними дослідниками в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах, в залежності від особистої громадянської позиції, ставлення до своєї Батьківщини. Усвідомлення себе українцем - це не тільки почуття любові до національних традицій і звичаїв, а й дотримання моральних, етичних норм, філософських поглядів, в яких виявляються особливості нації.
                 Україна - батьківщина для багатьох. Але для того, щоб вважати себе українцем, необхідно відчути духовне життя свого народу, прийняти історію і культуру, мову країни, як свої власні. Однак -  ми не повинні забувати про своє культурне духовне минуле, про наші пам'ятки, літературу, мову, живопис, музику. Саме тому рідна культура, як батько і мати, повинна стати невід'ємною частиною душі дитини, початком, що породжує особистість.

              Надзвичайно важливим в аспекті проблеми національно-свідомого, патріотичного і культурного виховання є загальноприйнята думка про те, що цей процес необхідно починати в дошкільному віці. У цей період відбувається формування духовно-моральної основи дитини, емоцій, почуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес усвідомлення себе в навколишньому світі. Даний відрізок життя людини є найбільш сенситивним для емоційно-психологічного впливу на дитину, тому що його образне сприйняття дуже яскраве і сильне, залишається в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо. У педагогів-практиків виникає чимало питань з приводу формування національної свідомості й патріотизму, в тому числі: що входить сьогодні в зміст виховання національно свідомої особистості, якими засобами слід його здійснювати. 

             Мета виховання національної свідомості у дітей дошкільного віку - формування у них потреби робити добрі справи і вчинки, почуття причетності до навколишнього і розвиток таких якостей, як співчуття, допитливість.

            Завдання виховання національної свідомості полягає у формуванні духовно-морального ставлення і почуття причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста, села, до культурної спадщини свого народу, його релігійних поглядів, етичних ідеалів, природи рідного краю і почуття причетності до неї, виховання любові, поваги до своєї нації, розуміння своїх національних особливостей, почуття власної гідності, як представника свого народу, і толерантного ставлення до представників інших національностей (однолітків і їх батьків, сусідів і інших людей.)

             Зміст виховання національної свідомості дітей дошкільного віку включає:

- залучення дітей до культурної спадщини, свят, традицій, народно-прикладного мистецтва, усної народної творчості, музичного фольклору, народних ігор.

- знайомство з сім'єю, історією, членами сім'ї, родичами, предками, родоводом, сімейними традиціями; з іграми, іграшками, традиціями дитячого садка; з містом, селом, його історією, гербом, традиціями, видатними городянами, селянами минулого і теперішнього часу, пам'ятками;

- проведення цільових спостережень за станом об'єктів в різні сезони року, організація сезонної хліборобської праці в природі, посів квітів, овочів, посадка кущів, дерев тощо;

- організація творчої продуктивної, ігрової діяльності дітей, в якій дитина проявляє співчуття, турботу про людину, рослини, тварин в різні сезони року в зв'язку з пристосуванням до нових життєвих умов.

Критерії і показники  національної свідомості дошкільників:

- емоційно чуттєвий (вираз співпереживання рідного дому, культурній спадщині, природі Батьківщини);

- когнітивний (наявність уявлення про рідну домівку, культурну спадщину, природу Батьківщини, прояв допитливості);

- мотиваційний (бажання і прагнення до пізнавальної та інших видів діяльності);

- практичний (уміння піклуватися про ближнього, надавати допомогу оточуючим).

            Завдання педагогів і батьків - якомога раніше пробудити в дітях любов до рідної землі, формувати у них такі риси характеру, які допоможуть стати гідною людиною, виховувати любов і повагу до рідного дому, дитячого садка, рідної вулиці, міста, формувати почуття гордості за досягнення країни, поваги до людей інших віросповідань і національностей, повагу до воїнів, що захищають країну, розвивати інтерес до доступних дитині явищ суспільного життя.

           Світогляд педагога, його особистий приклад, погляди, судження, активна життєва позиція - найефективніші чинники виховання. Якщо ми хочемо, щоб наші діти полюбили свою країну, своє місто, нам потрібно показувати їх з привабливого боку. «Багатогранна за змістом і формою духовна культура є могутнім джерелом поповнення методів і прийомів, ідей самобутнього національного виховання, доводячи, що міцна та нація, яка краще від інших використала глибокі національні і духовні скарби» (С. Русова) Але ніякі знання вихователя не дадуть ефекту, якщо сам він не буде любити свою країну, своє місто, свій народ. У вихованні все повинно грунтуватися на особистості вихователя.       

              Маленьким дітям ще не  в повному обсязі зрозумілі поняття про Батьківщину, але ми знаємо, що саме в ранньому дитинстві зароджується любов до неї. Для дитини Батьківщина - це мама, близькі і рідні люди, що оточують її. Це будинок, де вона живе, двір, де грає, це дитячий садочок з його вихователями та друзями. Від того, що бачить і чує дитина з дитинства, залежить формування йї свідомості і ставлення до навколишнього.

              Музична діяльність, музичне мистецтво сприяє моральному і патріотичному становленню людини, формуванню його національної свідомості, формуванню особистості дитини. Музичне мистецтво дуже широко і глибоко захоплює найрізноманітніші аспекти людини - не тільки уяву і почуття, а й думку і волю.

             Виховання національної свідомості на музичних заняттях має величезне значення, тому що мова йде про долю нинішнього і майбутніх поколінь, вони повинні стати зрілими духовно і інтелектуально.

             Культ матеріальних цінностей продовжує все більше тяжіти над суспільством і людиною, витискаючи найважливіші проблеми виховання, що призводить до життєвих негараздів, емоційної незрілості особистості. Звідси - гостра необхідність у вихованні національної свідомості дошкільнят на музичних заняттях. На основі вітчизняних творів, українських пісень, співанок, народних мелодій, обрядових ігор виховуються в молодому поколінні якості, які в усі часи відрізняли український характер: доброта, відвертість, гідність, співчуття, благородство, толерантність, готовність захищати рідну землю. 

            Актуальність такої роботи на музичних заняттях полягає в тому, що природне прагнення дітей знати культуру свого народу, володіти її досягненнями стикається з обмеженим освоєнням музичного фольклору. Саме цей фактор вимагає від нас посиленої і систематична роботи з виховання національної свідомості дошкільнят засобами музичного фольклору, а не поверхневої, епізодичної роботи. Музичний фольклор, що володіє головною виховною функцією - формуванням морально-поведінкових культурних норм людини, виявляється поза увагою педагогів.

             Який же внесок ми можемо внести в цей процес в дитячому садку, зокрема, на музичних заняттях?

Всю роботу в цьому напрямку можна розбити на чотири блоки:

а) знайомство дітей з народними обрядовими піснями («Щедрик-ведрик» в обр. Я. Степового, «По дорозі жук, жук», «Щедрий вечір, добрий вечір», «Ку-ку,ку-ку, чути в ліску» та ін.)

б) музичними народними іграми («Галя по садочку ходила», «Пішли діти в поле», «Журавель», «Яструб і курчата», «Ой, єсть в лісі калина», «Чий буде вінок», «Ой на Івана, та й на Купала» та ін.)

в) народними танцями («Український танець», «Танець хлопців-козачків», «Топчу ряску», «Українська полька», тощо.)

г) народними інструментами (бандура, сопілка, бубон, кобза та ін..) [прогр.]

               При підготовці занять, спрямованих на формування національної свідомості малюків, основним засобом виступає музичний фольклор. Вивчення календарних свят, обрядів, які передавалися в кожній родині з покоління в покоління, пов'язаних з ними пісень, я розглядаю як базу, як основу формування національної свідомості  дошкільнят. І як новий рівень, більш складний - через історичні, козацькі, обрядові пісні, героїчний епос намагаюсь  сприяти усвідомленню й розумінню старшими дошкільниками історичного минулого нашого народу.

                 Під час роботи над конспектом заняття я дотримуюсь такої позиції: пізнання дітьми народної культури не повинно зводитися до суми розучених музичних творів, а має передбачати створення такої атмосфери, в якій ці твори можуть виникати і існувати, коли народна мудрість глибоко проникає в свідомість. Тому, поряд з музичним фольклором, я включаю в заняття твори усної народної творчості (прислів'я, приказки, загадки, лічилки), народні промисли (гончарство, ткацтво, вишивку, мистецькі твори). Це сприяє найбільш яскравому  й повному сприйняттю музичних образів.  Заняття містять матеріал зрозумілий, доступний, розрахований на вікові особливості. Музично-фольклорні ігри також допомагають дітям зрозуміти значення і сенс народних обрядів та звичаїв, поринути в світ музичних образів.

                Музичний матеріал має бути різноманітний. Одна тема логічно переходить в іншу і зачіпає життєво важливі аспекти людського життя - від предметного бачення світу до проблем Батьківщини.

 Заняття включають в себе певний зміст:

 * народний календар, народні звичаї і обряди;

 * побут, уклад життя;

 * різні жанри народного фольклору.

І види музичної діяльності:

* слухання, музичне сприйняття;

* спів;

* народна хореографія;

* музично-фольклорні ігри;

* театралізація;

* гра на народних інструментах.

              Вивчення національно-культурних традицій я розбила на три частини. Оскільки початок занять традиційно припадає на вересень місяць, то і знайомство з календарно-землеробськими піснями і святами починається з осінніх обрядів і традицій України. Друга частина - це цикл зимових свят і третя - свята весняно-літнього періоду.

              У дитячому садку з боку педагогів відводиться не мало часу на моральне, патріотичне та культурне виховання дітей: це і бесіди про рідну країну, і спостереження за природою рідного міста, і читання казок і розучування прислів'їв і приказок українського народу, і залучення дітей до суспільно-корисної праці. Але показовим моментом формування особистості дитини, що усвідомлює себе причетною до рідної країни  - є свято.
Дітям приносить радість не тільки свято, як таке, а й підготовка до нього, в ході якої вони знайомляться з музичним матеріалом, історією, звичаями, побутом, костюмами, усною народною творчістю. В народних святах, обрядах, іграх немає глядачів: різноманітність ролей дозволяє кожному стати дійовою особою у відповідності зі своїми вподобаннями й здібностями: хтось кращий танцюрист, і він перший в танці, хтось знає і з задоволенням виконує народні пісні, а в когось чудові акторські здібності і він виконує ролі головних героїв.

                У дитячому садку проводиться безліч свят, але хочеться виділити саме ті, які допомагають у формуванні саме національної свідомості малюків. Це  обжинки та осінній ярмарок, під час яких малюки вивчають та співають хліборобські, козацькі, побутові пісні; цілий цикл зимових свят: від св. Миколая, коли всі в очикуванні подарунків, до  Різдва, Маланки й Василя, коли діти із задоволенням щедрують і колядують, Андрія – калита, Стрітення, коли кожен вже чекає перемоги весни над зимою; весняні та літні свята, такі як Вербна неділя, Великдень,під час яких підсвідомо виникає почуття радості, бажання дарувати цю радість ближнім;  Івана Купала, коли діти знайомляться з доступними їх віку піснями, обрядами та міфами пов’язаними з цим святом.  Під час підготовки до свят і розваг, їхнього проведення,  розвиваються почуття, риси характеру, які на підсвідомому рівні зв'язують дитину зі своїм народом. Використовуються народні пісні, танці, хороводи, обрядові ігри, яскраві народні іграшки, народні інструменти, барвисті предмети декоративно-прикладного мистецтва, національний одяг. На музичних заняттях проходить знайомство дітей з народними музичними інструментами, розповідається про те, що за старих часів народні інструменти люди виготовляли своїми руками.

                Дітям дуже подобається влаштовувати народний оркестр, особливо під українські народні мелодії, де  присутні різні темпи  музики, яких необхідно додержуватись, кожен інструмент вступає та зупиняється в потрібний час. Також розповідається про те, що пісні, потішки, примовки люди почали складати дуже давно, але не вміли їх записувати. І так вони передавалися з покоління в покоління, хто їх склав - невідомо. Кажуть - народ склав, тому їх і називають народними.
            Звичайно, робота з формування національної свідомості дошкільнят не залишає без уваги такий розділ музичної діяльності, як знайомство дітей з великими класиками української музики. Діти знайомляться з творами М. Леонтовича «Щедрик»; Я. Степового «Танцювала риба з раком», «Іди, іди дощику», «Павочка ходить», «Гопак»;  М. Лисенка «Пісенька»; А. Філіпенка «Ой,хто, хто Миколая любить», «Зацвіла в долині», «Тече вода з-під явора»; Ф. Колесси «Обжинкова», В.Уманця «Веснянка і іншими творами народознавчого характеру. Уваги заслуговує і творчість таких українських композиторів як Н. Петраш, А. Демиденко, А. Морозов та інші. Це пісні про рідний край та рідну природу, про Батьківщину та звичаї українського народу, про захисників вітчизни, тощо.
          Робота музичного керівника багатогранна. У процесі роботи з дітьми музичний керівник використовує різні форми, види роботи, але вся його діяльність (тут мається на увазі саме роль і місце музичного керівника в системі взаємодії профільних фахівців і як учасника освітнього процесу в цілому) спрямована на всебічний і гармонійний розвиток дітей. Заняття музикою впливають на загальну культуру поведінки дошкільника. Чергування різних завдань, видів діяльності (співу, слухання музики, гри на дитячих інструментах, рухи під музику) вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, прояву вольових зусиль: виконуючи пісню - вчасно почати і закінчити її, в танцях, іграх - уміти діяти, підкоряючись музиці, утримуючись від бажання швидше побігти, когось перегнати.
              Все це удосконалює вольові процеси. Таким чином, музична діяльність створює необхідні умови для формування моральних якостей особистості дитини, закладає початкові основи загальної культури майбутньої дорослої людини. На музичних заняттях поряд із завданнями естетичного розвитку вирішуються і завдання формування національно свідомої особистості. Діти слухають українську народну музику, співають українські пісні, грають у народні ігри.
            У нашому дитсадку я намагаюся на музичних заняттях привчати дітей слухати, відчувати і любити мелодії свого народу, пишатися своєю приналежністю до нашої батьківщини України, усвідомлювати себе частиною рідного народу, країни. З улюбленими українськими народними піснями, танцями, іграми діти беруть участь в тематичних святах для малюків, батьків та однолітків, що сприяє поглибленому  засвоєнню норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій в яких виявляються особливості  Українців, як нації.

http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10433/

lina30091992.blogspot.com/p/blog-page_685.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Національна_свідомість

 Гурінович Н. Макаренко об игре как средстве воспитания детей // Імідж сучасного педагога. — № 4 — 5. — 2002. — С. 42-43.

Макаренко A.C. Педагогічна поема. — К., 1973.

Макаренко A.C. Методика виховної роботи. — К., 1990.

Семерей Н. Культурно-мистецькі домінанти в життєвих реаліях Антона Макаренка // Імідж сучасного педагога, 2002. — № 4—5. — С.62-65.

bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=6614&chapter=1

Стефаненко Н.І. Динаміка форми гармонізації переживань Українців / Н.І.Стефаненко //Вісник КНТШ. – К.:2008.