Методична доповідь "Формування національної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНЗ "Білгород - Дністровський професійний будівельний ліцей"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування національної свідомості

            і патріотизму на уроках

       української мови і літератури

             та в позакласній роботі

 

 

 

 

Підготувала : Кравченко М.А.

               вчитель української мови і літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Білгород - Дністровський

2018 рік

 

ВСТУП

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. У Державних національних програмах “Освіта” (“Україна ХХ1 століття”), “Діти України”, “Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності”, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”.

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для долі країни.

 Концепцією національно-патріотичного виховання дітей і молоді визначено, що на сучасному етапі розвитку України виникає нагальна необхідність здійснення системних заходів, спрямованих на виховання свідомої особистості патріота-українця, гуманіста й демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. 

У своїй діяльності в системі професійно-технічної освіти  ставлю перед собою завдання  прищеплювати  учням любов до України, рідної мови, виховувати патріотизм на прикладах  героїчного минулого українського народу, його звичаїв, традицій і культури. Учнівська молодь має усвідомити, що без оволодіння державною мовою неможливо стати повноцінним громадянином своєї держави, патріотом України та й просто інтелігентною людиною, кваліфікованим робітником.

 Саме тому обрала методичну проблему «Формування національної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі».

Робота над цією проблемою сприяє розвитку здібностей учнів, оскільки дає змогу розкрити навчальний матеріал  цікаво, багатогранно,  по-сучасному та не втратити зв’язку з минулим. Водночас передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

     В сучасних умовах триває боротьба за цілісність Української Держави. Етнічний і територіальний патріотизм українців замінюється державницьким патріотизмом, який полягає в усвідомленні необхідності відстояти незалежність, захистити державність, забезпечити соборність України

      Перш ніж розпочинати  працювати над проблемою, я мала для себе визначити, хто ж такий  патріот. У науково-методичній літературі існує безліч тлумачень цього поняття. Мені найбільш імпонує визначення, яке подає Академічний тлумачний словник української мови: «Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги». Узявши його до уваги та врахувавши власний досвід роботи, я створила модель учня-патріота.

Отже, особистістю з чітко сформованими почуттями громадянськості йпатріотизму, на мою думку, є той учень, який:

1) прагне постійно вивчати українську мову, вільно нею володіти;

2) вивчає історію нашої країни, рідного краю, знає її глибоке історичне коріння;

3) глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України;

4) зможе  завжди і скрізь свідомо захищати інтереси своєї вітчизни, свого народу.

Для досягнення системності у формуванні національно-патріотичних почуттів учнів апробовую різні  форми, методи та технології:

•         інтерактивні методи й форми навчання (робота в парах, групова робота, аналіз життєвих ситуацій, проблемні запитання, дискусії, дебати тощо);
•         технології розвитку критичного мислення;
•         міжпредметні дослідження («діалог мистецтв», історичні реалії, учнівські реферати тощо);
•         позакласні виховні заходи та конкурси з предмета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хочу зазначити, що навчання та виховання на уроках рідної мови  насамперед залежить від особистості викладача, рівня сформованості у нього патріотичної свідомості та громадянської компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

    НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

Актуальними сьогодні є думки І.Огієнка та В.Сухомлинського про те, що до найважливіших ознак нації належить рідна мова, а з нею витворена культура, яка стає душею нації, її духом. Зокрема, В.Сухомлинський зазначав, що в руках педагога слово є могутнім виховним засобом, яке здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків..

Починаю курс української мови за програмою 10-го класу вступним уроком «Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави».

Для досягнення мети уроку використовую такі види робіт:

- Проблемне питання «Чи можна вважати мову  та мовлення найпершими характеристиками людини?».

- Словникова робота. З’ясувати за словником пряме й переносне значення слова «суржик».

- Домашнє завдання. Написати власне висловлювання на тему  «Скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина».

Для розвитку комунікативних умінь на своїх уроках пропоную учням складання публічного  діалогу відповідно до запропонованої ситуації: «Які з демократичних цінностей ви вважаєте найважливішими?», «Чи тотожні поняття людина і громадянин?» тощо.

З метою розвитку творчих здібностей учнів І-ІІІ курсів пропоную складання власних висловлювань на суспільно-політичну тему:  «Чим я можу бути корисним моїй Україні», «Що  потрібно відроджувати українцям?», «Яким я бачу майбутнє своєї Вітчизни?», «Що для мене означає патріотизм?» тощо.

Можна також запропонувати учням скласти текст, слова якого починались би на одну й ту саму літеру.

Наприклад:

СВІТАНОК

Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться, світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.

 

Далеко не кожна мова у світі може похизуватися таким багатством.

Під час вивчення теми «Лексичний склад української мови» збагачується та активізується мовлення учнів: вони демонструють різні прийоми пояснення лексичного значення слова, а також принципи відбору лексики для різних функціональних стилів. Творча робота зі словом (вивчення етимології, тлумачення, написання та вимови, застосування) показує учням не лише багатство мови, але й силу емоційного впливу слова.

  Під час вивчення теми «Лексика іншомовного походження» зауважую, що не варто вводити в обіг усі слова, що останнім часом рясніють на шпальтах газет і журналів, особливо ті, що мають українські відповідники: дайджест (огляд), елегантний (ошатний), армрестлінг (рукоборство) та ін. Проте, якщо слово-назва увійшло в мову разом із запозиченою реалією, то  пояснюю учням його значення та особливості вживання.

    Повага до власного імені закликає до пошуків його значення, походження. Тому спрямовую пошук учнів на шляхи надходження власних імен в українську мову: дохристиянські, слов’янські, вплив християнства на розповсюдження давньоєврейських, грецьких,  латинських імен. Виявом епічного патріотизму є факт відродження українських власних імен у наш час (Богдан, Святослав, Людмила, Мирослава тощо).

    З ентузіазмом учні досліджують етимологію власних прізвищ, складають родовід, усвідомлюють себе носіями та продовжувачами сімейних (а отже і народних) цінностей, традицій.

    Такі завдання допомагають учням простежити історію слова, основні лексичні шари української мови, на якій виростає мовно-національна свідомість.

Виховання патріотизму виявляється через любов до своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних диктантів, викладів можна запропонувати учням визначити основну думку тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і національну свідомість. 

Для опанування учнями мовних явищ використовую, окрім класичного, цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів сприяє популяризації сучасної української мови

 

 

 

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ  НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

 

Літературній освіті також відводиться особлива роль у формуванні соціального й морального обличчя юних громадян нашого суспільства, оскільки література є могутнім джерелом національної духовності, своєрідним генетичним кодом, пам'яттю народу. У художній літературі знаходять своє вираження його історія, його моральні цінності, ідеали, традиції, його ментальність, національний характер.

Літературу сприймають як першооснову духовного та соціального розвитку суспільства. Цю істину підтверджено всім ходом людської цивілізації. Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги. Художня література спонукає учнівську молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їхнім славетним минулим.

Прикладом високого патріотизму є, беззаперечно, життя Т. Г. Шевченка:

Я так її люблю

Мою Україну убогу.

Шевченкове слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного народу, він свято вірив у його світле, справедливе майбутнє:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

Вивчаючи творчість великого Кобзаря, учні самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, створюють проекти – дослідження, презентації. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів. 

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті, визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності.

Тема (патріотизм) обговорюється учнями під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Вітчизна. 

Яскравим прикладом патріотизму є поезія Євгена Маланюка «Під чужим небом»

 Що мені телефони, Версалі, експреси,

  Нащо грім Аргентин, водопад Ніагар,

  Сниться рідна Синюха і верби над плесом

  Сниться батьківська хата і вітер-дудар.

Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад В. Симоненко прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Усім добре відомі його слова, які стали піснею:

 

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в  якій автор гостро висвітлює українців-манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні.

 Леся Українка написала багато віршів, що віднесені до громадянської лірики: "І все-таки до тебе думка лине", "Сторононько рідна! коханий мій краю!", "Україно! Плачу слізьми над тобою..." Та найемоційнішою є поема "Бояриня", у якій Леся Українка розповідає не тільки про історію своєї героїні Оксани, яка помирає на чужині від ностальгії, але й про історію України, її звичаї та закони, відмінні від російських, куди завела героїню доля. Болем та любов'ю до свого краю пройнятий твір, який було заборонено друкувати за радянських часів.

Панас Мирний. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного та Івана Білика — це соціально-психологічний твір, який зображує психологію героя на тлі життя соціуму. Автори подають соціальне тло через історію, зокрема історію села Піски як алегорію закріпачення усієї України. Завдяки цьому в романі набуває розвитку ще одна тема — тема Батьківщини, народу, який асоціюється у творі з волом — великою могутньою терплячою твариною, яку зручно тримати у ярмі.

 І Франко. Важливим аспектом ідейно-тематичної різноманітності поеми І. Франка "Мойсей" є тема народу й вождя, тема батьківщини. Мойсей любить свій народ і свідомий своєї місії — вивести всіх до землі обітованої. Проте є в нього й не менш важливе завдання: виховати покоління, що не знатиме рабства. Алегорія поеми очевидна: рушаючи в історичну путь, усвідом, що головне — матеріальне благо чи свобода. Не все так просто на цьому шляху, часом сумніви мучать Мойсея, та він досягає мети заради свого народу.

 М. Рильський. Вірш "Я стверджуюсь" був написаний на єдиній емоції — любові до народу, вірі в його непереможність і силу: "Я стверджуюсь! Я утверждаюсь, бо я живу!" Поет говорить від імені народу: "Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була..."

О. Довженко, О. Довженко був патріотом, щиру любов до своєї землі передав у повісті "Зачарована Десна", у якій з гумором і теплотою розповів про радних людей, їхні звички, забобони, риси характеру. Усе це — розповідь про свою землю і народ, який письменник любив.

Тема Батьківщини, народу, історії висвітлена і в кіноповісті "Україна в огні". Роздуми над історією народу, глобальними проблемами пов'язані з картинами буття звичайних людей. Саме тому Лаврін Запорожець та його сини, його дочка Олеся і Василь Кравчина та їхні односельці сприймаються як народ. Народ під час поворотного моменту своєї історії.

Л. Костенко. Тема батьківщини, народу, історії — одна з важливих у романі "Маруся Чурай". І не тільки тому, що події розвиваються на тлі історичних подій, але ці герої — сама історія. Маруся Чурай — реальна особа, як Іван Іскра, Богдан Хмельницький. Саме це робить роман історичним твором. Та, крім того, важливим для розуміння є епізоди, пов'язані з мандрівкою героїні на прощу до Києва. У діалогах з мандрівним дяком розкривається погляд на історію краю і народу, його взаємини з іншими, його боротьбу за волю, його подвиг в ім'я своєї землі

Вивчаючи творчість українських поетів будь-якого періоду,  не можемо оминути віршів патріотичного напрямку: П.Тичина і В.Сосюра,О.Олесь і М.Вороний,    В.Симоненко і Л.Костенко  –  усі вони переймалися долею Батьківщини,  воліли бачити її вільною й незалежною. А трагічний життєвий і творчий шлях В.Стуса -  це взірець того, як можна і треба любити свою рідну землю.  Отже,  образ Батьківщини найбільше згуртовує народ, націю,  є важливим фактором формування міцних патріотичних почуттів і прагнень, національної свідомості.

          Таким чином, зміст Програми з української літератури повністю підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення. Але важливу роль відіграє також питання методичного інструментарію при реалізації цієї мети.

Для реалізації методики пропоную такі прийоми: «Займи позицію», «Мозкова атака», «Сенкан». «Вільне письмо», «Літературні листи», «Літературні кола», «Асоціативне гроно» тощо.

При опрацюванні біографій письменників пропоную учням створити інформаційні картки, тестові завдання, літературні диктанти, «асоціативне гроно».

Подаю схеми структурних елементів художнього твору, «сюжетний ланцюжок», діаграму, літературний паспорт,  візитну картку твору, завдання для самостійних робіт із теми, пропоную розгляд та обговорення актуальних дискусійних питань.

Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в           позакласній роботі з української мови та літератури

 

Ідеї національно - патріотичного виховання є домінуючими не лише на уроках вчителя-словесника, а й у позакласній роботі.

Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності використовую наступні методи роботи:

- проведення предметних тижнів до дня мови та літератури;

- святкування Міжнародного дня рідної мови та Дня української писемності;

- участь у мовних конкурсах імені П. Яцика та Т. Шевченка;

- участь у олімпіаді з української мови та літератури

-свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв.

Щороку проводяться тижні мови та літератури. Це відбувається двічі на рік: восени – до Дня української писемності та весною – до Шевченкових днів. На кожен день тижня планується захід, підказаний його темою. Це виставки конкурсних робіт на кращий учнівський малюнок, вишивку, письмовий твір на літературну тему, твори-роздуми, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі хвилинки, виставка творчих робіт “Перші проби пера”, турнір знавців української мови та літератури, мовознавчі хвилинки, конкурс інсценованої казки.

До Дня української писемності та мови  учні беруть участь у написанні Всеукраїнського диктанту національної єдності

      Учні є активними учасниками І та ІІ етапів Всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт, присвяченого  Т.Г. Шевченку, конкурсу ім. П. Яцика, міських конкурсів до знаменних та пам’ятних дат.

 

Організовуються літературно-музичні вечори, присвячені творчості українських письменників. Це – важливий засіб естетичного, розумового і морального виховання школярів. На літературних вечорах проводяться конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму вечора, урізноманітнюють її.

 

 

     

     

 

Висновки

Національно-патріотичне виховання на уроках української мови і літератури є важливим чинником  формування в учнів професійно-технічного навчального закладу активної громадянської позиції,  відповідальності за власне життя та долю України.

У результаті  роботи над  методичною проблемою «Формування національної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі» реалізуються основні завдання, визначені Концепцією національно-патріотичного виховання:

- національна  самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності;

- повага та любов до державної мови,  володіння  нею та пріоритетне  послуговування  в усіх сферах суспільного життя;

- формування моральних якостей  особистості та  культури мовлення.

        Досвід переконав, що реалізація цих першочергових завдань формує  системну роботу викладача української мови та літератури, що включає:

- підвищення виховного рівня  та демократизації сучасного уроку;

- створення  оптимальних можливостей для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності шляхом упровадження сучасних педагогічних технологій;

- формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури здійснюється  на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження;

-  міжпредметні зв’язки;

- активне залучення учнів до участі в позакласних заходах та конкурсах з предмета.

Отже, сутністю викладача української літератури має бути висока культура, непохитна  національна  свідомість,  глибоке  розуміння  тих  складних  завдань,  які сьогодні  потрібно  розв’язувати  незалежній  Українській  державі.  Усе  це  він  повинен  передати  своїм вихованцям.  Тільки  систематичне  національне  виховання  може  подолати  почуття  національної  меншовартості  і  сформувати  людину –  громадянина  з  національним  складом  мислення  та природним  почуттям  гордості,  що  ти –  українець.  Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини

 

 

Список використаних джерел

 

1. Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом //Вивчаємо українську мову та літературу.– 2012 - № 15
2. Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді та сучасному етапі державотворення //Рідна школа - травень, 2006
3. Коваль В. Уроки словесності в системі національно-патріотичного виховання // Рідна школа. - 1999. - № 6
4. Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді.
5. Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах.
6. Мартинець А.М. Сучасний урок зарубіжної літератури. Харків:Основа., 2005.
7. Програма з української мови 10-11 класи . Рівень стандарту (зі змінами, затвердженими наказом МОН  від 14.07.2016 № 826).
8. Програма з української літератури  10-11 класи . Рівень стандарту, академічний рівень  ( зі змінами, затвердженими наказом МОН  від 14.07.2016 № 826).
9. Пентилюк М.І., Окуневич Т.Г. Сучасний урок української мови. – Харків:Основа., 2007.
10. Коритник Є.П. Адаптивна система навчання як складова навчального процесу в закладах професійно-технічної освіти /посібник для викладача/. Досвід роботи., 2015.
11. Предчук Т. Формування національно-мовної особистості у двомовному просторі // Українська мова і література в школі. - 2009. - № 6.