Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №3

з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

для 3 курсу спеціальності «Сестринська справа»

 

ТЕМА. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

Мова і думка.

Види, форми, прийоми розумової діяльності.

Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв'язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотез, екпериментування і моделювання.

Закони риторики.

Студенти повинні знати:

•                   прийоми мислення,
•                   вимоги до мовлення і мислення;
•                   як правильно читати й осмислювати  прочитане;

Студенти повинні вміти:

•                   володіти прийомами мислення та мовлення,
•                   збагачувати індивідуальний словник,
•                   правильно читати, осмислювати й  опрацьовувати текст,
•                   відредагувати текст.

Виховні цілі:

Виховувати в студентів деонтологічні якості; професійну відповідальність за збереження  здоров’я пацієнта.

Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліни	Знати	Вміти
1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни. Українська  мова	Основні закони риторики, взаємозв’язок слова та думки	Складати та виголошувати різні види промов
2. Наступні дисципліни (що забезпечуються) Клінічні дисципліни	Знати значення професійних термінів, осмислювати  текст прочитаного	Проводити експериментування, моделювання, аналіз тощо

Підготовчий етап

1.                Організація заняття
2.                Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань заняття

Тема. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.

План.

1.                Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
2.                Формування понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення,  встановлення причинно-наслідкових зв’язків,  спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування, моделювання.
3.                Закони риторики.

Актуалізація опорних знань студентів

Завдання.

Пригадайте висловлювання про мову та розкрийте їх значення.

1.                Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. (В. Сухомлинський).
2.                Мова – це віконця, через які людина бачить світ (В.Сухомлинський)
3.                Без мови в світі – нас нема (Т.Г.Шевченко)
4.                Рідна мово, без тебе ніхто я,

Мов  відірваний вітром  листок (Д.Білоус)

Завдання.

Продовжте речення

1.                Мова – найголовніший засіб… (спілкування людей і пізнання світу, обмін думками між людьми, передачі досвіду від одного покоління до  другого)

Мова – то  магічне дзеркало, невичерпний… (засіб спілкування)

Основний етап заняття

1. Опрацювання теми заняття

Слово викладача

Мова і думка

Мова є найдосконалішим універсальним способом передачі думок.

Якщо визначати думку як свідому розумову діяльність, можна спостерігати, що певні „види" думок можуть відбуватися цілком незалежно від мови. Найпростіший приклад це - музика. Напевно, усі колись відчували, як певна мелодія, наче, поглинає при прослуховуванні, або ж подумки наспівували якусь мелодію. В такому випадку мова просто не залучається. Складання музичних творів не залежить від мови (йдеться про музику без слів), коли це стосується власне творчого процесу.

Наступний аргумент на користь існування думки без мови це звичайний досвід будь-кого з нас, коли ми хочемо висловити якусь ідею, проте не можемо оформити її у слова. Якби думка була неможливою без мови, ця проблема не поставала б.

Однак, більшість думок пов'язані з мовою. Це доводить існування внутрішнього мовлення, тобто мовлення «для себе». Внутрішнє мовлення може бути більш або менш зв'язним, послідовним, усвідомленим (наприклад, якщо людина „про себе" розмірковує, який вибір їй краще зробити, або прогнозує можливі наслідки кожного з варіантів), або ж складатися з окремих уривків думок, що виринають звідкись з глибин свідомості та не підпорядковуються волі і часто є незрозумілими навіть самому «автору» цих думок. Внутрішнє мовлення - це словесна оболонка мислення.

Деякі вчені говорять про «тиранію» мови і твердять, що бачення світу людиною або спільнотою формується мовою, якою вони користуються. Проте, проблема оцінки впливу мови на думку заслуговує більшої уваги. Який зв'язок між нашими думками і структурою нашої мови? Чи є мова тираном, що невблаганно змушує наші думки приймати усталені форми та йти звичними шляхами, закриваючи від нас інші можливості? Чи наше бачення світу повністю зумовлене та підпорядковане мові, якою ми розмовляємо?

Звичайно, людей іноді вводить в оману сліпе покладання на слова, проте ми визнаємо ці випадки; якби мова була настільки тиранічною, ми не були б здатними усвідомлювати, що вона іноді приводить нас до помилок, якщо ми втрачаємо пильність. Більше того, ми можемо розглядати можливість, що коли ми «думаємо словами», наші думки не формуються мовою взагалі. Можливе існування загальнішої людської здатності до пізнання, для якої мова служить лише засобом, так само як музика служить засобом вираження творчого потенціалу композитора.

Вчені загалом погоджуються, що слова сприяють певним видам думок, слугуючи символами, якими можна легко маніпулювати. Кожен з нас має уявлення про те, що таке справедливість: ми намагаємося справедливо ставитися до друзів, засуджуємо несправедливі вчинки політиків і т.д. Ми також знаємо слово справедливість, яке слугує ярликом цього концептуального комплексу. Коли ми думаємо про справедливість (справедливе або ні ставлення до нас на роботі, соціальну справедливість), ми можемо використовувати слово справедливість як символ в процесі розмірковування. На багато легше подумки маніпулювати словом «справедливість», ніж оперувати цілим концептуальним комплексом, який це слово символізує. Використання вербальних символів, таким чином, полегшує процес розмірковування в багатьох випадках. Можна навіть твердити, що певні види думок були б неможливими без існування цих зручних для використання ярликів.

Очевидно, що слова допомагають у формуванні, збереженні та оперуванні концептами, які вони позначають. Наші думки, таким чином, обумовлені лінгвістичною категорізацією досвіду у тому, що нам простіше оперувати концептами, закодованими одним словом, ніж концептами, для яких не існує єдиного слова (назви). Спосіб, у який мова розділяє концептуальний простір має, таким чином, хоча б мінімальний вплив на наші думки. Проте немає підстав твердити, що цей вплив є визначальним та тиранічним при формуванні думок. Ми цілком здатні формувати і подумки оперувати концептами, для яких не існує вербального висловлення. Ми можемо вигадувати уявні єдності, і потім, якщо вирішимо за потрібне, називати їх.

Таким чином, функція мови, як механізму передачі думок реалізується через мовлення. Елементи тріади думка-мова-мовлення тісно взаємопов'язані, проте помилковим було б відкидати припущення, що думка не абсолютно залежна від мови, беручи до уваги твердження деяких вчених про можливість існування загальної людської когнітивної здатності, яка використовує мову лише як засіб. Інша річ, як передати думку реципієнту без залучення мови та мовлення? Цього, принаймні поки-що, людство робити не навчилося.

Дійсно, слово – не мідяк, це валюта. Коли медик добре володіє мовою, словом, він має могутній засіб впливу на інших людей і досягає поставленої мети. Дуже важливо, щоб цей засіб використовувався для  примноження добра, вираження милосердя, а не зла, щоб особисті цілі не  суперечили загальнолюдським.

Кожна людина повинна  прагнути оволодіти скарбами рідної мови, її літературними нормами, щоб власне мовлення стало досконалим, зрозумілим, думки висловлювались логічно, ясно, виразно і точно.

Навіть якщо медичний працівник від природи комунікабельний, одначе важливо, щоб він  навчався правильно формувати поняття; робити відповідні порівняння і зіставлення. В процесі спілкування  дуже важливо виділяти головне. Вміти  систематизувати та  аргументувати свою думку. В процесі щоденного спілкування важливо  не просто правильно, логічно мислити та виражати окремі думки, а вміти встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; висувати гіпотези тощо. Спілкування – це гарна думка, яка супроводжується словом. Коли маємо ясну думку, ми повинні відшукати відповідні слова.

Спілкування  є основою гуманного сестринського догляду.

Для встановлення  взаєморозуміння між медичним працівником і пацієнтом необхідна повага, доброта,  доброзичливість і турботливість.

Основні компоненти, які сприяють розвитку комунікації, як основи для побудови взаємовідносин.

 

 

 

•               відчуття присутності співрозмовника;
•               вміння слухати його;
•               вміння сприймати ;
•               вміння співчувати та співпереживати,
•               сприймати чужу думку, погляди;
•               бути відвертим і поважати іншу людину

Головним засобом спілкування між медичним працівником і пацієнтом є слово. Слово – найважливіша мовна одиниця.

Мова – це система знаків, які мають певне значення і використовуються для  передавання і зберігання  інформації.

Словесна мова ще називається  мовленням. Медичний працівник крім  словесної мови для успішного спілкування використовує невербальні засоби – це жести, міміка, поза та інші виражальні рухи.

У своїй професійній діяльності медична сестра користується різноманітними видами мовлення:

Види мовлення:

•               зовнішнє (усне монологічне та діалогічне; писемне) – сприймаються на слух;
•               внутрішнє мовлення.

Усне монологічне мовлення – це мовлення однієї людини (доповідача, лектора, оповідача).

 

 

 

•               грамотність;
•               логічний зв’язок;
•               доступність та зрозумілість слухачеві;
•               емоційність;
•               інтонаційність (гучність, темп)
•               міміка, жести, поза

 

 

 

•               грамотність;
•               логічний зв’язок;
•               доступність та зрозумілість слухачеві;
•               характеризується питаннями і відповідями;
•               міміка, жести, поза.

 

 

•               розгорнутою відповіддю;
•               точністю;
•               змістовністю, логічністю викладу думки.

Внутрішнє мовлення – це мовлення, що звернене до самих себе. Є початковим елементом мовного  висловлювання і тому  використовується при спілкуванні людини з людиною.

Медичному працівнику треба докласти чимало зусиль, щоб оволодіти виразністю і образністю  мовлення.

Автор книги «Поговори зі мною, лікарю» Павло Бейлін  пише про значення слова: «… слово такою ж мірою ефективне у психології, як і скальпель – у хірургії. Але за однієї умови: якщо володіють ним. Скальпелем доторкаються до тіла, а словом – до душі. Як не можна користуватися тупим скальпелем, так само «не можна користуватися тупим словом».

Обов’язковою умовою володіння словом є культура мовлення або  культура розумової діяльності

 

 

•               гарно;
•               майстерно;
•               переконливо.

Наука про те, як гарно, майстерно й переконливо здійснювати мовлення називається риторикою.

Риторику називають мистецтвом красномовства. Воно стосується усного мовлення.

Завдання2

Дотримуючись правильності, точності, логічності мовлення дайте відповідь на питання «Які корені риторики у  світовій культурі?»

Значного розвитку риторика набула ще в античному світі. Її батьківщиною вважають Стародавню Грецію. Велику увагу їй приділяли Сократ, Платон, Аристотель. Найславетнішим  промовцем (оратором)  Стародавньої Греції був Демосфен (384 – 392 рр. до н.е.) Розповідають, що його  перший виступ у суді був невдалий: слабкий голос, погана дикція, переривчасте дихання, нервове  пересмикування плечима. Він  облаштував собі під землею приміщення й  щодня  спускався туди відпрацьовувати сценічні прийоми та зміцнювати голос. Проводив там по два, а то й  три місяці поспіль, наполовину поголивши голову, щоб неможливо було з’явитися на людях, навіть  якщо захочеться. Шепеляву вимову намагався виправити тим, що, набравши в рот камінців, читав «уголос уривки з поетичних творів»

Найвідомішим промовцем Стародавнього Риму був Цицерон (106 – 42 рр. до н.е.). Розробив власну теорію красномовства.

 

За теорією Цицерона ідеальний оратор –  це:

•               людина  високої культури, людина-патріот;
•               знавець літератури, історії, філософії, юриспруденції;
•               вміє володіти аудиторією.

 

Найважливішими християнськими ораторами Київської Русі були

•               перший Київський митрополит Іларіон (ХІст.);
•               Кирило Туровський (12 ст.);
•               викладачі Києво-Могилянської  академії
•               Найбільше до розвитку теорії риторики того часу спричинився Феофан Прокопович (1681 – 1736)

Завдання 3.

За даним текстом сформувати закони риторики,  записати їх.

Закони риторики

Концептуальний закон  потребує якомога досконалішого  знання  предмета чи явища, що є об’єктом риторичної діяльності. Розуміння цього об’єкта повинно бути  концептуальним (вміти формувати загальну думку).

Закон  моделювання аудиторії – це  системне вивчення  суб’єктами риторичної діяльності, бо  ефективно впливати словом на аудиторію може лише той оратор, який  добре знає її соціальну, психологічну, вікову, інтелектуально-освітню сторону.

Стратегічний закон передбачає системну побудову програми впливу на конкретну аудиторію.

Тактичний закон – це пошук  шляхів, методів і способів  оптимального за ефективністю  риторичного висловлювання. Це передача матеріалу, вміння працювати з фактами та аргументами, з  композицією лекції, промови тощо

Мовленнєвий закон – це досконале володіння словом.

Закон ефективної комунікації передбачає розвиток уміння встановлювати, зберігати й  закріплювати контакт з аудиторією.

Системно-аналітичний закон вимагає від  ритора системно-аналітичного осмислення  своєї розумової діяльності. Головна ознака ритора – це самоосвіта.

Завдання 4.

Запишіть  висловлювання видатних людей про ораторське мистецтво і зробіть власні висновки про  принципи риторики (правильність, точність, багатство мовних засобів, логічність викладу, доречність мовлення, щирість)

1.                Промова, яка турбується про істину, повинна бути  простою і нехитромудрою (Сенека).
2.                Обов’язок оратора говорити правду (Платон)
3.                Багато говорити і багато сказати – не те саме (Софокл)
4.                Добре говорити – значить добре думати вголос (Ж.Ренар)
5.                Оратор повинен володіти віртуозністю дотепника, думками філософа, образним словом поета, пам’яттю законодавця, голосом трагіка, грою такою, як у найкращих лицедіїв (Цицерон)

Завдання 5.

Запитання

Що може допомогти медичній сестрі у словесному (вербальному) спілкуванні з пацієнтом?

Медична сестра повинна вміти  вибирати час для  спілкування. Наприклад, пацієнт на даний момент дуже  стурбований, а медичній сестрі у цей час потрібно розповісти, як слід робити ту чи іншу процедуру. Які дії медсестри (не  повинна інформувати) (працюючи в парах, побудуйте діалог).

Завдання 6.

Відредагувати  словосполучення. Ввести їх у речення.

1.                Він содержить ще й хвору.
2.                Він утримує ще й хвору

1.                Спори не припинилися
2.                Суперечки не припинилися.

1.                Відкрити двері до палати.
2.                Відчинити двері до палати.

1.                В ординаторській роздався телефонний дзвінок.
2.                В ординаторській пролунав дзвінок.

1.                Приймала участь у нараді медсестер.
2.                Брала участь у нараді медсестер.

1.                Медсестра пояснила хворому у двух словах.
2.                Медсестра пояснила хворому кількома словами

Завдання7.

Закінчіть думку.

Чи вмієте ви  спілкуватись?Чи приємний ви співрозмовник?Якщо ви хочете бути хорошою медсестрою і щоб з вами хотіли спілкуватися, вам необхідно….

(студенти висловлюють свої думки і звіряють їх, скориставшись порадами  Дейла Карнегі).

Шість правил Дейла Карнегі:

1.Виявляйте щиру зацікавленість вашим співрозмовником.

2.Під час спілкування обов’язково усміхайтесь.

3. Під час розмови частіше згадуйте ім’я людини.

4.Будьте  гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про себе.

5. Розмовляйте тільки про те, що цікавить вашого співрозмовника.

6. Переконуйте вашого співрозмовника в його значущості й робіть це щиро.

Види, форми, прийоми розумової діяльності

Людський мозок – це можливо, найскладніша з живих структур. Мозок виконує безліч дій, які ще менше залежать від нашої активної свідомості.

Отже, мозок – це орган спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам у здійсненні головних життєвих актів.

Розумова діяльність – це дії контрольовані мозку.

Види розумової діяльності:

- навчання;

- письмо;

- малювання;

- читання;

- творення;

- аналізування;

- розв’язання;

- вирахування;

- уява;

- зосередження;

- ігнорування;

- чуттєвість;

- сон;

- сновидіння та ін.

Встановлено, що психічні функції певним чином розподілені між правою та лівою півкулями головного мозку. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку – різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях. Функцією лівої півкулі є читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяльності лівої пікулі зазвичай призводить до порушення мовлення, блокує можливість нормального спілкування. А за глибокого враження нервової тканини до значних дефектів розумової діяльності.

Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об’єктів.

Обидві півкуля функціонують у взаємозв’язку. Функціональна асиметрія притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає н індивідуально-психологічні характеристики особистості.

Розумова діяльність людини є рішенням різноманітних розумових завдань, направлених на розкриття суті. Розумова операція - це один із способів мисленої діяльності, за допомогою якого людина вирішує розумові завдання.

Розумові операції різноманітні. Це - аналіз і синтез,порівняння абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація. Які з логічних операцій застосує людина, це залежатиме від завдання і від характеру інформації, яку він піддає розумовій переробці.

Аналіз – це уявне розкладання цілого на частини або уявне виділення з цілого його сторін, дій, відносин.

Синтез - зворотний аналізу процес думки, це-об'єднання частин властивостей, дій, відносин в одне ціле. Аналіз і синтез – дві взаємозв'язані логічні операції. Синтез, як і аналіз,може бути як практичним, так і розумовим.

Аналіз і синтез сформувалися в практичній діяльності людини. У трудовій діяльності люди постійно взаємодіють з предметами і явищами. Практичне освоєння їх і привело до формування мислених операцій аналізу і синтезу.

Порівняння - це встановлення схожості і відмінності предметів і явищ. Порівняння засноване на аналізі. Перш ніж порівнювати об'єкти, необхідно виділити один або декілька їх ознак, по яких буде проведено порівняння.

Порівняння може бути одностороннім або неповним, і багатобічним або повнішим. Порівняння, як аналіз і синтез, може бути різних рівнів - поверхневе і глибше. В цьому випадку думка людини йде від зовнішніх ознак схожості і відмінності до внутрішніх, від видимого до прихованого, від явища до суті.

Абстрагування – це процес уявного відвернення від деяких ознак, сторін конкретного з метою кращого його пізнання. Людина у думках виділяє яку-небудь ознаку предмету і розглядає її ізольовано від всіх інших ознак, тимчасово відволікаючись від них. Ізольоване вивчення окремих ознак об'єкту при одночасному відверненні від всіх останніх допомагає людині глибше зрозуміти суть речей і явищ. Завдяки абстракції людина змогла відірватися від одиничного конкретного і піднятися на найвищий ступінь пізнання – наукового теоретичного мислення.

Конкретизація-процес, зворотний абстрагуванню і нерозривно пов'язаний з ним. Конкретизація є повернення думці від загального і абстрактного до конкретного з метою розкриття змісту.

Узагальнення є виділення в предметах і явищах загального, яке виражається у вигляді поняття, закону, правила, формули і тому подібне.

Розумова діяльність завжди направлена на отримання якого-небудь результату.

Продукт розумових дій - визначені пізнавальні результати,що виражаються в трьох формах мислення.

Формами мислення є:

1) судження;

2) умовивід;

3)поняття.

Закономірності взаємин між цими формами мислення вивчає логіка.

Вивчаючи форми мислення, логіка відволікається від конкретного змісту думок, укладених у цих формах, вона встановлює загальні досягнення істинності тих знань, що виводяться з інших достовірних знань. Психологія ж вивчає закономірності творчого мислення, що приводить до нових пізнавальних результатів, до відкриття нових знань.

По переважному змісті розумова діяльність поділяється на

1)практичну; 2) художню і 3) наукову.

Питання для самоконтролю

1. Що поєднує мову і думку?
2. Які є види, форми та прийоми розумової діяльності?
3. Що таке порівняння та зіставлення?
4. Узагальнення і систематизація відбувається для того щоб…..
5. Що таке доведення і спростування?
6. Що таке алгоритм і як він складається?
7. Що означає робота за аналогією?
8. З якою метою відбувається висування гіпотези?
9. Що ви розумієте під експериментуванням і моделюванням.
10. Назвіть основні закони риторики.

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання

Скласти текст бесіди з метою  санпросвітницької роботи  на тему «Ліки з грядки»  (корисність лікарських рослин).

 

Список літератури:

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник -К.: А.С.К., 2003. — 400 с.
2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001.- 384 с.
3. Ковальова К.Г., Ділова українська мова, практичний посібник – Х.: ХПКК, 1998. – 62 с.
4. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.
5. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія", 2007. — 360 с.;
6. Паламар Л.М., Кацавець Г.М., Українське ділове мовлення, навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – 290 с.
7. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови — стереотип. вид. — К.: Наукова думка, 2003. — 240 с.
8. Шевчук С.В., Клименко І.В., Українська мова (за проф. спрямуванням), підручник, - К.: Алерта 2012. – 690 с.
9. Шевчук С.В., Українське професійне мовлення. Навчальний посібник – К.: Алерта, 2011. – 250 с.

 

Інформаційні ресурси:

1. www.litopys.org.ua
2. www.mova.info
3. novamova.com.ua
4. www.pereklad.kiev.ua
5. www.pravopys.net
6. www.r2u.org.ua
7. www.rozum.org.ua
8. http://termin.com.ua/