Формування позитивної мотивації навчання молодших школярів

  Формування позитивної мотивації навчання  молодших школярів

                                                                     Поганий вчитель подає істину,

                                                                     Гарний учить її знаходити.

                                                                                                    А.Дістервег

         Досвід показує, що оточення, в яке попадає дитина з перших днів шкільного життя, шокує її. Адже вже в першому класі вчорашній дошкільник ознайомиться з величезною кількістю нової для нього інформації, яку необхідно сприйняти, осмислити, засвоїти.

         Одночасно дитина попадає в незвичні для неї обставини навчальної діяльності, що дуже відрізняється від його попередньої переважаючої форми діяльності – ігрової. Це напружений період у житті дитини, оскільки назріває протиріччя між зростаючими інтелектуальними можливостями й «дитячими» видами роботи. Адже школа ставить перед учнями ряд завдань, які не пов’язані з їхнім досвідом. Тому важливо приділяти якнайбільше уваги для формування позитивної мотивації навчання у маленьких школярів.  А для цього, насамперед, не змушувати дітей до навчання, а розвивати у них пізнавальні інтереси і потреби, бажання долати труднощі навчальної роботи.  Тому що від рівня сформованості мотивації навчання залежатиме психологічна комфортність дитини. Навчання дітей, їх психологічний розвиток та виховання неможливо здійснювати без мотивації школярів на певну діяльність. Мотиваційна сторона навчання є поштовхом до будь – якої діяльності людини, а значить і до будь-якого виду навчання.

        Оскільки у молодших школярів внутрішня пізнавальна мотивація ще формується, і воля, так необхідна у навчанні, ще недосить розвинена, необхідно підтримувати максимальну різноманітність мотивів навчання. Треба викликати в дітей різну мотивацію: ігрову, змагальну, престижну, трудову, творчу, спортивну тощо. 

           Ми знаємо з психології, що внутрішній світ школяра переважно визначається емоціями. А значить, дитина повинна відчувати позитив, радість пізнання. Найбільшою мірою це виявляється в ситуації успіху, внаслідок чого і виникає мотивація до подальшого набуття знань. А учні, мотивовані на успіх, виявляють наполегливість у досягненні  мети. Тому успіх кожного учня  повинен бути поміченим, хай навіть невеликий, набагато менший, ніж у інших. Але обов’язково він повинен бути  відмічений усіма. А про негаразди краще поговорити з дитиною наодинці.                         

             Вважаю, що основними напрямками моєї роботи є створення сприятливого психоемоційного мікроклімату на уроці; оптимізація пам’яті, уваги, мислення; індивідуалізація процесу навчання; добір відповідних форм, методів роботи.

          Роботу з мотивації навчальної діяльності, я вважаю, слід починати з психологічного настрою на роботу, оскільки існує об’єктивна потреба у внутрішній готовності учнів сприйняти навчальну інформацію та діяти в ній. Для цього урок  я починаю з психологічної установки на роботу,              Наприклад:                                                                                                       Привітання:                                                                                                                      Всі ми зуміли зібратися,

За роботу дружно взятися.

Будемо думати, міркувати,

Ми можемо почати урок.

- Давайте посміхнемося один одному!

           Для мотивації навчальної діяльності на етапах цілепокладання та проектування необхідно опиратись на суб’єктний досвід учнів, поєднувати зміст навчального матеріалу з явищами життя, доводити необхідність засвоєння матеріалу для майбутнього. Роботу учнів на етапі виконання плану діяльності варто мотивувати шляхом використання різних форм та методів роботи. При цьому основним мотивом діяльності є включення учнів у цікаву, незвичайну діяльність.

        Багато уваги на уроках я приділяю використанню цікавого, яскравого наочного матеріалу. Дієвим засобом оптимізації мислення є використання у структурі різного роду творчих завдань, опора на суб’єктний досвід учня, використання проблемно-пошукових та евристичних методів роботи.

            Слід завжди пам’ятати:  людина, яка виконує роботу, що приносить радість, відчуває прилив творчих сил. Працює вона тоді швидко і успішно.

Маючи досвід роботи, пропоную декілька способів та методів стимулювання й мотивації інтересу на уроці  в учнів:

• Нестандартний початок уроку
• Включення учнів в колективні форми навчання, коли учні спілкуючись між собою та вчителем отримують набагато більше інформації, узагальнюють її, роблять висновки.
• Використання різних технологій: “Мозкова атака”,“Незакінчене речення” ”,Мікрофон”, ”Дешифрувальник”…
• Проблемне питання
• Дослідницька діяльність
• Застосування творчих завдань (кросворди, загадки, ребуси, головоломки…)
• Створення ігрових ситуацій
• Використання інтерактивних технологій, мультимедійних презентацій.

               Найдужча мотивація до навчання —  зацікавленість. Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.  Коли дитина усвідомлює мету свого навчання, вона досягне успіху.

  Мотивація – це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу. У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення.

            Отже, мотивація – це спонукальні причини дій і вчинків дитини. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба оволодівати знаннями. І центром уваги маленьких школярів стає навчання. І саме в цьому розкриваються провідні мотиви їхньої поведінки в навчанні. Нестандартні завдання, творчі вправи, дидактичні ігри, ігрові заняття, підвищують ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів та формують позитивну мотивацію.                                               

            Молодший шкільний вік має великі резерви формування мотиваційної сфери учіння, які необхідно використовувати, щоб уникнути “мотиваційного вакууму” при переході в середню школу. У цьому віці головний зміст мотивації полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися. Молодший шкільний вік – початок становлення мотивації учіння, від якого великою мірою залежить подальша доля дитини. Перед нами, педагогами сучасної школи, стоїть досить важливе завдання знайти нові шляхи формування позитивної мотивації школярів до здійснення учбової діяльності.