ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО СИСТЕМАТИЧНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

УДК 159.98: 378.4

Олена Шиян

практичний психолог,

Дошкільний навчальний заклад «Веселка»

Костянтинівської сільської ради

Мелітопольського району Запорізької області,

с.Костянтинівка Мелітопольський район

Запорізька область, Україна

E-mail o.o.1979@ukr.net

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ

ДО СИСТЕМАТИЧНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО

ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

У статті висвітлено питання формування складових психологічної готовності до навчання дитини в школі у вимірі дошкільної зрілості. Акцентовано увагу на забезпеченні достатньо високого рівня розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер і сфери довільності особистості дитини в умовах сучасного закладу дошкільної освіти.

Ключові слова: психологічна готовність дошкільника, компоненти психологічної готовності, дошкільна зрілість

Актуальність теми дослідження. В Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, на основі якої в нашій країні реформується система загальної середньої освіти, передбачено початок навчання дітей з шести років. При цьому зазначається, що виняток становлять ті діти, які за висновками лікарів та психологів виявляють ознаки шкільної незрілості. Одним із важливих завдань у процесі здійснення реформи школи є забезпечення диференціації дітей шестирічного віку за готовністю до шкільного навчання.  Сенс такої диференціації полягає в тому, щоб дітям, які виявили недостатній розвиток для навчання в закладі загальної середньої освіти, надати необхідну корекційну допомогу, без якої вони і в семирічному віці можуть не мати достатніх передумов для успішного навчання.

Мета статті. Отже, за діагностикою необхідно зробити і наступний крок – практичне забезпечення корекції недоліків розвитку дітей, у яких була виявлена неготовність до шкільного навчання з шести років. Корекційно-розвивальна робота з такими дітьми може забезпечуватися в старших групах закладів дошкільної освіти. В зв’язку з неохопленістю дошкільною освітою певної частини дітей групи старшого дошкільного віку створюються і при закладах загальної середньої освіти, де знайшли б допомогу діти сімей, що не відвідують дошкільні дитячі установи і разом з тим вдома не мають того соціокультурного середовища, яке стимулювало б їх розвиток.

Диференціація дітей шестирічного віку за готовністю до шкільного навчання потребує клопіткої роботи психологів системи освіти, психолого-медико-педагогічних консультацій, які б могли діагностувати причини неготовності дітей до школи і спланувати корекційну роботу по їх усуненню.

Виклад основного матеріалу.

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства, показник дошкільної зрілості майбутнього першокласника [2, с. 11].

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її вирішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Підготовка дітей до школи – проблема комплексна, багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи – тільки один із аспектів цієї проблеми, виключно важливий і значимий.

Проблема психологічної готовності до школи знайшла широке відображення в психолого-педагогічній літературі. При різноманітності теоретичних підходів до її вирішення в дослідженнях мало звертається увага на їх практичну реалізацію в роботі дошкільної та шкільної психологічних служб. А саме ця сторона роботи є важливою на сучасному етапі розвитку системи освіти.

До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі й часі. Вона вже орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками; має навички самовладання, уміє підпорядковувати свою поведінку обставинам, бути непохитною у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвинута рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття «Я повинний» над мотивом «Я хочу».

Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства - психологічна готовність дитини до шкільного навчання. І.Ю.Кулагіна виділяє такі аспекти психологічної готовності - особистісну (мотиваційну) та інтелектуальну готовність до школи. Обидва аспекти важливі як для того, щоб навчальна діяльність дитини була успішною, так і для його якнайшвидшої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему відносин.

1. Особистісна готовність до шкільного навчання і формування позиції школяра. З того моменту, як у свідомості дитини уявлення про школу набрало рис шуканого способу життя, можна говорити про те, що її внутрішня позиція отримала новий зміст - стала внутрішньою позицією школяра. І це означає, що дитина психологічно перейшла до нового вікового періоду свого розвитку - молодший шкільний вік.
2. Інтелектуальна готовність до шкільного навчання зв'язана з розвитком розумових процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта уявлень, у тому числі образних і просторових, відповідний мовний розвиток,  пізнавальна активність.
3. Вольова готовність. Розвиток волі в старшому дошкільному віці тісно зв'язаний зі зміною мотивів поведінки, супідрядності їх.
4. Моральна готовність. Формування моральної сфери  дошкільника тісно зв'язано зі зміною характеру його взаємин з дорослими і народженням у них на цій основі моральних уявлень і почуттів, названих Л.С.Виготським  внутрішніми етичними інстанціями.

Підготовка до школи передбачає загальну і спеціальну підготовку. Перша – це фізична, інтелектуальна, особистісно-вольова готовність, а друга – готовність включатися у засвоєння предметних знань, умінь і навичок. Сама ж готовність дитини до навчання в школі розглядається як інтегративний результат цих напрямків діяльності, що складається у неї на завершення дошкільного дитинства і є відповідною до умов і вимог шкільного навчання (О.Савченко).

Важливо, щоб дитина йшла у школу фізично готовою: була фізично розвиненою, здоровою. Але необхідна також і психологічна готовність, яка визначається тією системою вимог, які ставить школа перед дитиною. Вони пов’язані, як показують дослідження, із зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності в молодшому шкільному віці. Конкретний зміст психологічної готовності не є постійним, змінюється і збагачується.

Психологами доведено, що у дітей, не готових до систематичного навчання, важче і триваліше проходить період адаптації, пристосування до школи; в них частіше проявляються різноманітні труднощі в навчанні; серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі.

Відомо, що більше половини «неготових» до школи дітей мають низьку успішність, а це означає, що визначення ступеня готовності є одним із шляхів попередження невстигання. «Неготовність» для вчителя – сигнал, який показує необхідність пильної уваги до учня, пошуку більш ефективних засобів і методів навчання, індивідуального підходу, який би враховував особливості і можливості дитини. За даними лікарів у значної частини дітей психологічна готовність поєднується з недостатньою функціональною готовністю організму.

Фактично «неготові» діти – це «контингент ризику»: ризику мати проблеми і труднощі у навчанні, ризику невстигання, ризику поглиблення відхилень у стані здоров’я. Саме тому такі діти вимагають особливого підходу і особливої уваги вчителя. Тому важливо визначити рівень готовності до школи ще до початку навчання, щоб враховувати ці особливості з перших днів навчання в школі.

В дослідженнях психологів відмічено, що найбільш загальним показником готовності дитини до школи є стійке позитивне ставлення до шкільного навчання. Якщо дитина безболісно перейшла до нових вимог, якщо навчання дається їй відносно легко, якщо у неї не втрачається інтерес до учіння, а навпаки, зміцнюється і розвивається, в цьому випадку можна говорити про повноцінну психологічну підготовку дитини до школи. А хто ж такі неготові до школи? Які ж причини цього явища?

В зарубіжній і вітчизняній літературі поняття готовності до початку навчання розглядається з різних позицій: паспортного, біологічного віку, психологічної і соціальної зрілості. Одні вчені достатнім критерієм «шкільної незрілості» вважають розходження паспортного і біологічного віку. Інші надають цьому критерію меншого значення, а більш переконливим вважають об’єктивне рентгенівське обслідування і встановлення таким чином кісткового віку. Більш ширше підходять до питання ті дослідники, які розглядають «шкільну незрілість» як неправильний розвиток всієї особистості дитини.

Найбільш повне визначення готовності дітей до навчання в школі з цієї точки зору дала А.Анастазі, яка вважає, що готовність до школи означає оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для засвоєння шкільної програми особистісними якостями.

Психологічна готовність до шкільного навчання - цілісне утворення, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальний сфер і сфери продуктивності. Відставання в розвитку одного з компонентів психологічної готовності спричиняє відставання розвитку інших, що визначає своєрідні варіанти переходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку.

Отже, в психолого-педагогічній літературі поняття «неготовність до школи» трактується:

1. як шкільна «незрілість» – недостатній рівень морфологічного і функціонального розвитку дитини;
2. як педагогічна неготовність дитини до школи – її педагогічна занедбаність;
3. як неготовність психічної сфери дитини – психологічна неготовність.

З метою забезпечення належного рівня психологічної готовності до навчання в закладі загальної середньої освіти слід ретельно продумати стратегію роботи психологічної служби закладу дошкільної освіти з дітьми старшого дошкільного віку, особливо, в групах короткотривалого перебування дітей п’ятирічного віку при ЗЗСО. Адже вищезгадані діти старшого дошкільного віку з різних причин до вказаного періоду не відвідували дошкільні установи, не отримували дошкільної освіти, не мають навичок спілкування в колективі однолітків тощо. Варіантом організації відповідної роботи зі сторони практичного психолога закладу дошкільної освіти може бути наступний:

• перші два тижня вересня – знайомство з дітьми, сприяння перебігу адаптаційного періоду старших дошкільнят;
• останні два тижня вересня – діагностика актуального розвитку когнітивної сфери майбутніх першокласників;
• одне заняття на тиждень протягом періоду від жовтня до квітня поточного навчального року, тобто на сім навчальних місяців заплановано 28 занять;
• тривалість одного заняття – 35 хвилин;
• форма організації занять – групова;
• комплексна діагностика готовності до школи випускників дошкільного навчального закладу (група короткотривалого перебування дітей п’ятирічного віку при закладі загальної середньої освіти) запланована на травень поточного навчального року.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання майбутніх першокласників змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває  особливого значення. З її вирішенням пов'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Психологічна готовність до школи - цілісне утворення. Відставання в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відставання, перекручування в розвитку інших. Комплексні відхилення спостерігаються й у тих випадках, коли вихідна психологічна готовність до шкільного навчання може бути досить високою, але в силу деяких особистісних особливостей діти зазнають значних труднощів у навчанні.

Реформування в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує питання готовності дошкільників до навчання у школі, оскільки це важливий крок у доросле життя, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості. Отже, задля забезпечення ефективної адаптації дитини до шкільного навчання одним з важливих завдань психологічної служби закладу дошкільної освіти постає психологічний супровід готовності дітей до шкільного навчання, що ґрунтується на розумінні змісту, структури та критеріїв готовності до школи.

Список використаної літератури

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. ― К.: Видавництво, 2012. – 26 с.
2. Богуш А. Переддошкільна освіти в сучасному освітньому просторі / А.Богуш // Рідна школа. – 2014. - № 12 (грудень). - С.8-11.
3. Гріньов О.М., Терещенко Л.А. Дитяча психодіагностика: навчально-методичний посібник. – Вінниця: Нілан-ЛТД, 2015. – 227с.
4. Забродський Михайло Мхайлович. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. - 112с. - ISBN 966-7924-07-6
5. Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби : [метод. рек.] / авт.-упор.: В. М. Горленко, В. Д. Острова, Н. В. Сосновенко, І. І. Ткачук ; за заг. ред. В.Г.Панка. – Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2018. – 106с. – ISBN 978-617-7118-30-4
6. Марінушкіна Олена Євгеніївна. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій.— Х.: Вид. група «Основа», 2007.— 240 с. — (Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання) -ISBN 978-966-333-606-0