Формування соціокультурної компетенції учнів на уроках англійської мови

Бойко Н.І.

вчитель англійської мови

ОЗО «Овруцька гімназія ім. А. Малишка»

Формування соціокультурної компетенції

учнів на уроках англійської мови

Метою оволодіння іноземною мовою є набуття необхідного рівня навичок іншомовної комунікації, достатніх для спілкування в певних сферах життя. З шести рівнів володіння мовою, рекомендованих Радою Європи, прийнятним для випускників загальноосвітніх навчальних закладів є рівень В1 (незалежний користувач). Він забезпечує досягнення функціональної грамотності в оволодінні мовою, що дійсно дає можливість мовленнєвої взаємодії з носіями мови як з особистою метою, так і з метою міжнародної співпраці.

Навчання соціокультурній компетенції проводжу на основі автентичних текстів, бо саме використання автентичних текстів (публіцистичні джерела, краєзнавчі описи, художня література, інтерв’ю та інше) дозволяє зрозуміти та відчути особливості використання мови. Крім того, дітям, які не мають будь-яких яскраво виявлених здібностей до мов, дуже важко дається запам’ятовування нових іншомовних слів та граматичних явищ. Тому через брак словникового запасу вони не в змозі опанувати шкільну програму в повному обсязі. Саме через це автентичні тексти стають реальною допомогою як учням так і вчителю, бо під час читання таких текстів відбувається мимовільне запам’ятовування нових слів. Цей процес стає набагато легше і через те, що слова використані не окремо самі по собі, а в контексті речення і цілого тесту, що дозволяє в той саме час засвоювати і граматичні явища. На відміну від аудіювання та мовлення використовується також і зорова пам'ять. Завдяки регулярному читанню у дитини накопичується стійкий пасивний запас слів.

Серед різноманіття автентичних текстів найчастіше використовую газетні та журнальні статті, які є засобами масової інформації. Вони дуже важливі як інструмент навчання для учнів взагалі, і зокрема на уроках англійської мови, оскільки містять в собі актуальну інформацію, повідомляючи про все, що відбувається в світі і навколо нас, що поглиблює та розширює кругозір учнів.

Газетні статті дуже важливі і через те, що вони містять в собі тексти різних типів та мовних стилів, які дуже важко знайти в традиційних джерелах та підручниках англійської мови, які ми зараз використовуємо в загальноосвітніх школах. В газетах і журналах ми знаходимо вірші, комікси, статті про новинки кіно, про нові молодіжні течії, спортивні клуби, про музику, мистецтво, проблеми навколишнього середовища, політичні та спортивні події, тощо. Величезне різноманіття газетних статей означає великій вибір джерел інформації, із яких учні можуть обрати для себе найбільш цікаву, що створює сприятливі умови для роботи з цим матеріалом.

В багатьох газетах є статті, які стосуються проблем молоді, що є дуже цікавим для учнів старших класів. Розмір статті може коливатися від одного короткого параграфа до цілої сторінки. Добираючи статті до уроку, крім розміру враховую складність мови, об’єм нової інформації, основний зміст, і звичайно, рівень знань учнів.

Під час читання інформаційного матеріалу прошу учнів знаходити знайомі назви, скорочення, типові традиційні газетні словосполучення та кліше. Водночас відпрацьовую вимову власних та географічних назв та інших складних слів. Весь час слідкую за роботою над статтею та допомагаю уникнути лексичні та граматичні труднощі. Постійно проводжу роботу над найпоширенішими словами та сталими словосполученнями, які найчастіше зустрічаються в газетних текстах.

Особливу увагу слід приділяю газетним назвам. Метою газетної назви є вираження основного змісту статті декількома словами. Мова, яка використана в газетних назвах значно відрізняється від розмовної англійської. Службові частини мови, наприклад артиклі чи допоміжні дієслова, часто випускаються. Використовується проста основна форма дієслова без закінчень та часових форм, при цьому неозначена форма дієслова використовується для того, щоб показати що дія відбудеться в майбутньому. Словник газетних назв достатньо стабільний. Він складається з простих односкладових слів, які мають більш драматичний вигляд, ніж повсякденна англійська лексика.

 Наприклад:

          Працюючи зі статтями слід мати на увазі, що головною ознакою цих текстів є дуже часте використання інтернаціональних слів та неологізмів. На останні треба звертати особливу увагу, тому що розуміння саме неологізмів викликає багато труднощів.

         Для максимального пришвидшення та спрощення читання та розуміння газетного тексту, в мові газетних повідомлень використовуються слова та словосполучення, які повторюються із номера до номеру. Вони складають своєрідну термінологію газетного стилю і являють собою газетні штампи та кліше.

Для розширення словникового запасу використовую наступні вправи:

1. Students are given three or four articles. Their task is to find as many words repeated in the articles as possible.

2. There are some articles about famous people. Pick out adjectives used to describe their appearance, character, way of life etc.

3. Find synonyms of the following words in the article.

4. Find antonyms of the following words in the article.

5. Find some compound words in the article.

6. Give full form of the abbreviations used in the article.

7. Find English/Russian equivalent of the following words.

8. Look through the article and find nouns with the following suffixes: -ness, -ment, -er, etc. give their Russian meaning.

9. Pick out the key-words to describe the present –day economic situation in the country.

        Робота з автентичними текстами не обмежується лише читанням та відповідями на поставлені питання. Часто пропоную учням додумати продовження , спрогнозувати подальший розвиток подій, ставлю проблемні питання типу: What do you think might have been the reason for…?, How do you explain…? Do you yourself believe…? Can we justify…?

       Велика  різноманітність прагматичних  матеріалів: газети, квитки, афіші, етикетки, рекламні  проспекти  з  туризму  та  інших видів текстів   допомагають  створювати  життєві  ситуації, вирішувати проблеми з різних сфер спілкування (учбово-професійна, побутова, торгово-комерційна, спортивна, сімейно-побутова  тощо). Їхня  специфіка  полягає  в  тому, що  вони  забезпечують  спілкування  з  реальними  предметами.

    Щоб навчити учнів говорити й писати чітко і з досягненням кінцевої мети їх висловлювання, вчителю слід навчити їх розуміти, що вони читають і взаємодіяти з текстом, знаходячи необхідні зв’язки з уже відомим чи с особистим досвідом, розвиваючи здатність критично читати.

Дуже ефективним є використання різноманітних інтернет ресурсів:  анімаційні лексичні картки із зображенням, пісні, відео-історії, програми, новини,  уривки з фільмів.  Для багатьох дітей це стає справжнім святом відкриття нових горизонтів. Поступово у школярів починає формуватися сприйняття себе як частини великого різноманітного світу, яке з часом може перерости в життєву позицію «Я - громадянин планети».

Випускник школи сьогодні повинен володіти сучасними ціннісними орієнтирами і досвідом творчої діяльності, бути готовим до співпраці. А це вимагає від вчителя пошуку нових форм освітнього процесу, які активізують розумову діяльність учнів і потребують володіння певними мовними засобами. Тому при такому підході до навчання англійської мови недостатньо виконувати лише тренувальні вправи. Вчитель повинен творчо застосовувати мовний матеріал, щоб урок став дослідженням, яке дозволяє дітям використовувати знання з різних предметів, а також створити умови для англійської комунікації.

  У своїй роботі часто використовую метод асоціативних зв’язків  «Mind Map» («Карта пам’яті»), який якнайліпше сприяє розвитку критичного мислення. Залучення учнів до цього процесу дає моїм учням і мені насолоду від  самого навчання, від його результатів. Учні самостійно добувають інформацію, разом висувають ідеї, використовують набуті знання та вміння в нових ситуаціях повсякденного життя, формулюють власні думки й ідеї, ставитися з повагою до точки зору інших. Робота в парах або малих групах розвиває такі якості як доброзичливість, толерантність, відповідальність кожного й всіх. В кінці очевидним є практичний результат.

Метод полягає в наступному:

В центрі аркуша або дошки розташовується ключове слово. Потім протягом 5-7 хвилин учні записують всі слова, фрази, вирази, ідеї, асоціації, які в них викликає ключове слово. Учні записують стільки ідей, скільки їм спаде на думку протягом встановленого часу. Потім прошу учнів обмінятися своїми записами в парах або в малих групах, обговорити їх та порівняти.  Так відбувається взаємне навчання.

    Перевагами «Карти пам’яті» є наступні: чітко окреслена ідея, легко розпізнаються та стають очевидними взаємозв’язки між поняттями та елементами, розвивається асоціативне мислення, повторення проходить швидше та ефективніше, карту можна відредагувати та доповнити пізніше. Окрім того, учні навчаються орієнтуватися в темі, виділяти головне, творчо підходити до розв’язання проблеми, мислити самостійно.

     Дієвим приймом при семантизації країнознавчої лексики вважаю методику  компаративного аналізу. Учні знайомляться з текстом, який містить інформацію про реаліїї іншомовної культури, а потім учні складають аналогічний текст, який описує схожі явища й реалії української дійсності.

До прикладу:

Таким чином знайомство з іншою культурою відбувається шляхом порівняння та постійної оцінки вже наявних понять з новими, зі знаннями та поняттями про свою країну.

       Одним з ефективних методів розвитку соціокультурної компетенції учнів є моделювання навчальних ситуацій спілкування у вигляді рольових ігор, міні-проектів, портфоліо, дебатів з опорою на мовний досвід учнів та чітку класифікацію. Моделюючи комунікації для учнів, використовую реалії життя, які легко створити за допомогою можливостей комп’ютера, телевізора. 

       Рольові ігри допомагають розвивати в учнів здатність бути мовним партнером, правильно вибирати слова і фрази, які відповідають тій чи іншій ситуації, вміння використовувати невербальні засоби спілкування (міміка, жести).

       Особливо дієвим є використання рольових ігор у молодших класах. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури засвідчує, що вікові особливості молодших школярів дозволяють використовувати різні варіанти рольової гри. Так, одним із різновидів рольової гри, які використовуються мною для формування соціокультурної компетенції є рольова гра з предметами.

       Для організації такої гри школярам пропоную обставини уявної дійсності, розподіляю ролі, уточнюю мотиви, цілі діяльності кожного учасника, мету всієї діяльності. Наприклад, було запропоновано наступний сюжет: «Твоя сестра (брат) із нетерпінням чекає, коли піде до школи. Їй дуже подобається твій портфель. Покажи їй (йому) свій портфель і ознайом зі шкільним приладдям». Ось приклад одного з діалогів.

-Please, show me your bag, Dima.

 -Here you are.

 -Look! There are nice pictures in this book.

 -What's that?

-It is my pencil-box.

It is a red pencil, etc.

       Учасники цієї гри не тільки обмінювалися репліками, а й діяли з реальними предметами. У сюжетних рольових іграх із предметами було використано також фотоальбоми, книги й журнали, ілюстрації, предмети побуту, лялька з набором одягу та іграшки. Теми спілкування включали розмову про членів сім'ї, професії, явища природи, про режим дня тощо.

В своїй роботі з формування соціокультурної компетенції намагаюсь звертати особливу увагу на використання творчих завдань, які розвивають креативний потенціал учнів через проектну роботу із соціокультурних питань.  Учні самостійно або з моєю допомогою  створюють різні соціокультурні проекти за допомогою комп’ютерних  і  мультимедійних  технологій, які сприяють розвитку навичок  XXI століття - вміння аналізувати, оцінювати отриману інформацію, узагальнювати і робити висновки. Саме результатом групової роботи учнів 10 класу стало виконання творчих завдань-проектів соціокультурного змісту «Свята та традиції Великобританії», «Особливості та відмінності української та британської їжі», «Художники Великобританії» та інші.

  Звичними для учнів стали такі групові проекти, як реклама на сторінках преси, фоторепортажі, лист до редакції, моя улюблена рубрика.

Досвід роботи з молоддю показує, що вона цікавиться іншими культурами та країнами світу, займаючись пошуково-дослідницькою роботою з вивчення побуту, звичаїв, освіти та роботи в європейських країнах, серед яких не останнє місце займає Англія. Так, учні запропонували ідею створення туристичного маршруту Англією та Україною у вигляді путівника. Основним дослідницьким завданням для учнів було створити власний маршрут для подорожі Англією із зазначенням основних міст, готелів, ресторанів та культурних закладів, які учні прагнули відвідати. Інша група учасників проекту створювала путівник видатними містами України з метою налагодження партнерських відносин зі школами Англії, учні яких могли б використати путівник під час мандрівок до України.

Перевагою цього проекту стала актуалізація існуючих та набуття учнями нових знань, умінь і навичок та їх творче застосування на практиці. На нашу думку, проектна технологія навчання є більш ефективною для формування соціокультурної компетенції учнів, аніж традиційна, тому що під час виконання проекту учні набувають знань у ході дослідження інформації для виконання практично значущих для них завдань.

Проекти, які виконують школярі, є справжнім власним продуктом, що свідчить про рівень знань учня.  Інтернет  надає можливості  знаходити  потрібну  інформацію, спілкуватися з однолітками  з  різних  країн, застосовувати набуті знання на практиці.

Поширеним прийомом поглиблення знання про соціокультурні особливості іншого народу є колаж. Колаж - це засіб створення образу іншомовної дійсності. У методиці колаж - це прийом, що передбачає послідовність нарощування лексичного фону на певне ключове поняття, що семантизується або засвоюється. З іншої точки зору, це наочний посібник, який містить ключове поняття, а навколо нього поняття-супутники. У процесі роботи над колажем виділяють 3 етапи:

1. орієнтовний, суть якого в ознайомленні з блоком-колажем, спрямований на подачу основної інформації;

2. аналітичний, який детально розкриває текстові матеріали, зв'язки між поняттями контексту;

3. синтезуючий, який має на меті синтезування усієї сприйнятої інформації і вихід на рівень мовленнєвої діяльності.

Мета колажу - побудувати у свідомості учнів яскравий, зрозумілий образ реалій дійсності іншого народу, поряд із засвоєнням відповідних мовних засобів.

Застосування техніки колажування позитивно впливає на навчальний процес школярів. У дітей з’являється впевненість у тому, про що вони говорять, інтерес до своєї роботи і роботи однокласників, їх мова стає вільнішою, завдяки колажу і критеріям, за якими вони презентують свої роботи, збільшується кількість фраз у мові. Тому така техніка сприяє збільшенню запасу слів (вокабуляра). Учні розвивають і монологічне мовлення, і творчі здібності, що є важливим фактором формування соціокультурної компетенції.

Досвід переконує, що саме під час навчання у співпраці відбувається постійна позитивна взаємодія всіх учнів, створюється атмосфера співробітництва. Використання   дебатів та дискусій на  теми, як-от : «Why is it a good idea to go abroad if you are learning a foreign language?» «A good newspaper, I suppose, is a nation talking to itself»,  «Television and children», «For –and-against the Internet»,   «Аre you influenced by advertising?» тощо –допомагають мені не тільки розвивати в учнів мовленнєві навички і вміння, а й формувати соціокультурну компетенцію. 

      Наприклад, учням 11 класу під час вивчення теми «A man and his career» пропонується для роботи у групах таке  дискусійне завдання:

     Find as many points as you can for what in yоur opinion are «American dream», «English dream», «Ukrainian dream». Are dreams of people from any other countries different from ours? Why?

      Possible answers:

 plenty of money; nice house and car; happy family life with many kids; some well- paid cushy job; being accepted in the society;  being able to afford a lot of entertainment.

    Організація освітнього процесу, що базується на залученні учнів до  активної учбової діяльності із застосуванням різноманітних методів та прийомів дозволяє збільшити час активної роботи учнів, її  продуктивність, що врешті-решт забезпечує досягнення позитивних результатів.