ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МЕТОДАМИ АРТТЕРАПІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ  МЕТОДАМИ АРТТЕРАПІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Деркачук Оксана Сергіївна

Аспірантка Інституту спеціальної

 педагогіки та психології НАПН України,

Психолог Центру професійного розвитку

 педагогічних працівників Нетішинської міської ради

 Сьогодні педагогічна спільнота приймає нові виклики та завдання пов’язані із випробуваннями та соціальними потрясіннями, що відбуваються в нашій країні – воєнними діями.  Щоденні турботи вчителя включають нові завдання, які полягають в охопленні усіх учасників навчального процесу: забезпечення безпечних та комфортних умов здобувачів освіти, що є на місцях, тих, хто прибув із небезпечних зон, де ведуться активні бойові дії та зокрема і тих, хто в цілях безпеки евакуювалися та виїхали за межі країни. Таке розгалуження ресурсів вчителя призводить до емоційного виснаження та зниження працездатності. Відомо, що діяльність, яка не була притаманна людині раніше може викликати стресові реакції у людини. Вочевидь, у поточних умовах розвиток стресостійкості особливо важливий. Це може позитивно вплинути на здоров’я і результати діяльності, які досягаються у житті.

 Стресостійкість – це комплекс особистісних якостей, що дозволяють переносити певні життєві труднощі без  неприємних наслідків для власного здоров’я та оточуючих.

 Існують думки, що кожна людина при народженні вже має набути навички стресостійкості в більшій чи менші мірі. Проте її можна і розвивати самостійно,  тренувати. Здійснювати це можна різними засобами та методами, зокрема розвиваючи сенсорні відчуття: зір, нюх, слух, тактильні та пропріоцептивні відчуття. Варто зазначити, що це можна здійснювати різними шляхами, зокрема і з використанням методів арттерапії.

Як зазначають науковці, терапія мистецтвом за своєю природою радикальна. Вона пов’язана з розкриттям внутрішніх сил людини і дозволяє наступне:

– розвивати спонтанність і вдосконалювати увагу, пам’ять, мислення (когнітивні навички);

– вивчити свій життєвий досвід з незвичайного ракурсу;

• навчитися спілкуватися на некомунікаційному рівні (використовуючи образотворчі, рухові, звукові засоби);

– самовираження, доставляючи задоволення собі та іншим;

– розвивати цінні соціальні навички (в груповій роботі);

– освоїти нові ролі та виявляти латентні якості особистості, а так само спостерігати, як зміни власної поведінки впливають на оточуючих;

– підвищувати самооцінку, що веде до зміцнення особистої ідентичності;

– розвивати навички прийняття рішень;

– розслабитися, виплеснути негативні думки і почуття;

– реалізувати свою здатність до творчості різними засобами, включаючи образотворче мистецтво.

Численні зарубіжні та вітчизняні дослідження відзначають, що арт-терапія немає протипоказань.

Оскільки арттерапія не має обмежень, то практично кожній людині вона доступна. Надзвичайно цікава робота, яка не вимагає спеціальних здібностей і художніх навичок, доступна абсолютно всім, мобілізує творчий потенціал людини, запускає механізм психічного імунітету до самозцілення і відновлює процеси саморегуляції та здатна через позитивне наповнення змінювати світогляд людини. У процесі творчої роботи наше підсвідоме через створювані художні образи взаємодіє із свідомістю, а сам процес приносить задоволення, навчає більш довільно і спонтанно виражати свої переживання. Мистецтво дає можливість у завуальованій образній формі трансформувати у малюнок, фігуру, скульптуру, картину й інші художні твори проблему, яка людиною неусвідомлювалась та була витіснена, вивести її назовні, проаналізувати і знайти їй рішення.

Арттерапія - це засіб вільного самовираження і самопізнання. Худож­ня творчість допомагає зрозуміти й оцінити свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти час для відновлення життєвих сил і спосіб спілку­вання із собою. Спираючись на символіку і власний творчий потенц­іал, людина здатна досягти самозцілення. Сим­волічні образи являють собою способи вирішен­ня внутрішньопсихічних конфліктів. Арттерапія особливо важлива для тих, хто не може «виговоритися», кому висловити свої фантазії в творчості легше, ніж розповісти про них. Вигадки, які зображені на папері нерідко прискорюють і полегшують вербалізацію переживань. Малювання, як і сновидіння, знімає бар’єр «его-цензури», яка ускладнює словесний вияв конфліктних несвідомих елементів.

         Через малюнок, казку арт-терапія дає вихід внутрішнім конфліктам і сильним емоціям, усуває страх, допомагає зрозуміти власні почуття і переживання, сприяє підвищенню самооцінки, розслабленню і зняттю напруги і, звичайно ж, допомагає в розвитку творчих здібностей.

Для виявлення ефективності арттерапевтичного методу в збагаченні соціокультурного досвіду можна виділити наступні критерії:

 1. Мотиваційно-ціннісний (позитивне емоційне ставлення до арт-діяльності, прагнення і бажання поліпшити якість художніх знань та вмінь, висока продуктивність, рівень самостійності, активність та впевненість у собі);

2. Когнітивний (засвоєння художніх уявлень, знань про різні види мистецтва і способах здійснення арт-діяльності; сформованість потреби в самостійній пізнавальній активності; здатність запам’ятовувати інформацію, порівнювати, аналізувати);

 3. Діяльнісний (засвоєння практичного досвіду в колективній арт-діяльності, досвіду творчої та комунікативної діяльності; внесок у спільну діяльність і психологічну атмосферу колективу, ступінь адаптованості в колективі).

 Отже методи арттерапії є не лише терапевтичними в ситуаціях травмування, а й такими, що допомагають розвивати стресостійкість та резильєнтність особистості під час воєнного стану.

Література

1. Практикум з арт-терапії: навч.-метод. посібник. Ч. 1. Львів : ЛьвДУВС, 2020. 232 с.
2. Практикум з арт-терапії в роботі з дітьми: наук.-метод.посібник./Олена Тараріна. – 3-є вид. – К.: Астамір-В, 2021. – 256 с.
3. Арт-тарапія - нові горизонти / За ред. А.І. Копитіна. - М.: Когіто-Центр, 2006. - 336с.