ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗА ЗМІСТОМ ОСВІТИ З РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ, ЗАПОБІГАННЯ АБО ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я УЧНІВ ДЕ

«ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗА ЗМІСТОМ ОСВІТИ З РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ, ЗАПОБІГАННЯ АБО ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я УЧНІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ»

Виконала: Тетяна САНЬЖАПОВА

Завідувач філії

«Новогригорівська початкова школа»

Юріївського ліцею Юріївської селищної ради

 

2025

ЗМІСТ

1 ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗА ЗМІСТОМ ОСВІТИ З РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ, ЗАПОБІГАННЯ АБО ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я УЧНІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ………………………………………………………….3

2 ЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В

ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ. ЯК ПОЧАТКОВА ШКОЛА СПРИЯЄ ФОРМУВАННЮ ЗДОРОВОЇ ПОВЕДІНКИ ТА СТАВЛЕННЯ. ДАНІ ТА ПРИКЛАДИ, ЯКІ ДЕМОНСТРУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ РАННЬОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ……………………………………………………………10

3 ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ У ПОБУТІ………………………… 19

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ, ПІД ЧАС КУЛЬТУРНО-МАСОВИХ, СПОРТИВНИХ ТА ІНШИХ ЗАХОДАХ, ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ПОВІТРЯНИМ, ЗАЛІЗНИЧНИМ, МОРСЬКИМ, ВОДНИМ, АВТОМОБІЛЬНИМ, МІСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ ТА ІНШИМИ ВИДАМИ ТРАСПОРТНИХ ЗАСОБІВ……………………………………………………..21

4 ПОНЯТТЯ ПРО ТРАВМУ…………………………………………………….28

5 БЕЗБАР’ЄРНИЙ БЕЗПЕКОВИЙ ПРОСТІР В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ………33

6 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………….36

1 ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗА ЗМІСТОМ ОСВІТИ З РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ, ЗАПОБІГАННЯ АБО ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я УЧНІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ.

За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової

школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи полягає у формуванні кола компетентностей – ключових, предметних, міжпредметних.

          Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

Ця компетентність включає в себе:

уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку

усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності

взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням

удосконалення фізичної, соціальної,  психічної та духовної складових  здоров’я

дбайливе ставлення до свого здоров’я

Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

         Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

          Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

         Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

          Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян.

         Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я. 

         У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі  педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

          Вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

         Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми необхідно проводити паралельно. Завдання вчителя – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. В роботі з батьками та дітьми потрібно дбати про формування мотивації бути здоровим. Підбирати таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички – досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

         Кожна інформація та кожна вправа повинні мати чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний – рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

        Під час уроків та в позаурочній роботі вчителя основна мета - не тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.

        Психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

        Особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Тому всі уроки «Основи здоров’я» мають проходити під девізом «Твоє здоров’я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров’я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Аналізуючи і визначаючи самооцінку дітей та маючи результати аналізу, використовуються різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю.

         Психічна складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я необхідно формувати як ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, треба намагатись створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них  учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

Таким чином у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

         Формуванню в учнів здорового способу життя в колективі допомагають вправи на уроках української мови на зразок «Продовж речення». Наприклад: «Назар на цьому тижні найкраще …(написав контрольну роботу, грав у гру, розповів смішинку, сказав комплімент)» або: «Я хочу подякувати Марійці за те, що вона… (допомогла мені намалювати малюнок, поділилася цукеркою, принесла цікаву гру )»… Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів, ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.

         За час роботи слід виробити для себе певні правила, які допомагають сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево. Не казати : «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!», а: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

        Необхідно намагатися розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчити цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. А завдання вчителя тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім’я», «Тато, мама і я – здорова сім’я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров’я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

         На уроках з «Основ здоров’я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування слід розповідати дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховувати і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовувати емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні можуть не тільки прослухати інформацію, а й розглянути під мікроскопом свої руки. Вони реально побачать, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміти, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнаються, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою буде і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчиниться під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стануть ставитися до власного харчування.

         Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

         Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю слід приділяти на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

         Працюючи з батьками, необхідно донести до них, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров’я своїх дітей.

         Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті слід розповідати учням про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим. Так, наприклад, вивчаючи тему «Сім’я і здоров’я» (3-й клас) учні, працюючи в парах, отримують завдання на вирізаних із паперу кружечках – «перлинках здоров’я» написати, що потрібно робити, щоб бути здоровим. Діти обговорюють та записують практичні дії, які будуть для цього виконувати: займатися спортом, одягатися відповідно до погоди, їсти корисну їжу, вчасно лягати спати, мити руки перед їдою, чистити зуби, слухати поради дорослих, яким довіряєш, не довіряти незнайомим людям, не перебігати дороги перед машинами тощо. По завершенню вправи учні створюють з «перлинок» ланцюжок здоров’я, який може бути прикріплений на стінах класу і щоденно нагадує, що потрібно робити, щоб бути здоровим.

         Необхідно намагатися донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацьовують Конвенцію ООН «Про  права дитини», а й малюють малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей є завдання знайти, в яких казках і які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, слід підводити учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов’язки. Так, наприклад, разом з учнями можна розібрати, що право на освіту покладає на них обов’язки: вчитися, слухати вчителя, виконувати домашнє завдання, ходити до школи…

         Та основне, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

         В основі формування компетентностей щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання вчителі задають собі щоразу. Різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання – мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки – шлях до успіху в роботі з дітьми.

         Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.  

ЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ. ЯК ПОЧАТКОВА ШКОЛА СПРИЯЄ ФОРМУВАННЮ ЗДОРОВОЇ ПОВЕДІНКИ ТА СТАВЛЕННЯ. ДАНІ ТА ПРИКЛАДИ, ЯКІ ДЕМОНСТРУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ РАННЬОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Освіта в наші дні пред'являє великі вимоги до здоров'я учнів. Тому зараз актуальні здоров'езберігаючи технології в навчально-виховному процесі, при яких формуються дбайливе ставлення до свого фізичного і психічного здоров'я, найважливіші соціальні навички, що сприяють успішній адаптації дітей у суспільстві.

Що повинен зробити вчитель для збереження здоров'я дітей?

Проблема здоров'я дітей сьогодні як ніколи важлива. В даний час можна стверджувати, що саме вчитель може зробити для здоров'я сучасного учня багато. Вчитель може працювати так, щоб навчання дітей не завдавало шкоди здоров'ю школярів.

Здоров'язберігаючі освітні технології включають:

зміцнення здоров'я

формування знань про здоров'я

виховання у дітей культури здоров'я

Підготовка до здорового способу життя дитини на основі здоров'язберігаючих технологій повинна стати головним напрямком в діяльності вчителя, який працює з дітьми початкової школи. Здоров'язберігаючі технології реалізуються на основі особистісно-орієнтованого підходу, відносяться до тих життєво важливих факторів, завдяки яким учні вчаться жити разом.

Збереження і зміцнення здоров'я - це найважливіші складові роботи вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили, бажання вчитися.

В. А. Сухомлинський стверджував, що “...турбота про здоров'я дитини - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил... і не звід вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, насамперед, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості".

Робота з формування здорового способу життя може реалізовуватися через : позакласну роботу, проведення оздоровчих пауз під час уроків і заняття, роботу з батьками

Збереження здоров'я дітей - головне, на що мають звертати вчителі особливу увагу при проведенні заходів по збереженню здоров'я, де закладаються навички правильного режиму дня, гігієнічні навички, профілактика захворювань, негативного ставлення до шкідливих звичок, вивчення особливостей свого організму, а також проведення оздоровчих хвилин під час уроку, підвищення інтересу до предметів.

Різні тестові завдання з вибором відповіді, ігрові завдання на розвиток фантазії, розпізнавання помилок, на пошук помилок дозволяє уникнути одноманітності на уроці. Використання ігрових технологій, ігрових навчальних програм, оригінальних завдань та задач, що дозволяють зняти емоційну напругу.

Хороший ефект дають завдання на розширення кругозору (завдання повинні бути цікаві учням), формування позитивного ставлення учнів з даного предмету. Завдання повинні бути диференційовані, індивідуально підібрані для учнів, щоб всі могли створити собі ситуацію успіху на кожному уроці. Хороший ефект дають практичні завдання, пошук додаткових матеріалів за темами, здійснення проектної діяльності.

Доброзичлива атмосфера на уроці, спокійна бесіда, увага до кожної відповіді, позитивна реакція вчителя на бажання учня висловити свою точку зору, тактовне виправлення допущених помилок, заохочення до самостійності. На початковому етапі це можуть бути ігрові завдання для узагальнення знань.

Обов'язкова умова ефективного проведення фізкультхвилинок - позитивний емоційний фон. Фізкультхвилинки можна проводити

• з музичним супроводом,

• фізкультхвилинки у віршах,

• ігрові паузи,

• зорова гімнастика,

• емоційне розвантаження,

• чергування пози з урахуванням видів діяльності.

Вміле поєднання розумової і фізичної навантаження, попередження стомлення і перевтоми - важливі моменти роботи вчителя початкових класів. Проведення фізкультхвилинки під час уроку має і оздоровчу спрямованість. Вправи можна урізноманітнити, змінити темп виконання вправ. Фізкультхвилинки дають дітям велику радість, можливість відпочити, переключити увагу з одного виду діяльності на інший. Діти після фізкультхвилинки стають більш активними, їх увага активізується, з'являється інтерес до подальшого засвоєння знань. Оздоровчі фізкультхвилинки - це частина системи використання здоров'язберігаючих технологій у школі.

Щоб ефективніше реалізовувати здоров'язберігаючі технології на уроках та позаурочній діяльності, треба вміти застосовувати деякі освітні технології по їх здоров'язбережувальної спрямованості: педагогіка співробітництва, технологія рівневої диференціації навчання.

Дуже важливо на уроках формувати розуміння значення занять спортом для всієї майбутньої життя. Для того, щоб допомогти дітям зберегти фізичне, психічне здоров'я, не потрібно організувати нічого неймовірного. Їм необхідні рухові хвилинки, які дозволяють відпочити і розслабитися, принести користь своєму організму. Зміцнення фізичного і морального здоров'я служать:

• уроки фізичної культури,

• ігри-лічилки на перервах,

• рухливі ігри на подовжених групах,

• система виховної роботи:

• бесіди, класні години, «уроки здоров'я»,

• робота з батьками,

• виховання і навчання дітей нормам здорового способу життя,

• пропаганда правил гігієни,

• ознайомлення батьків з методами формування здорового способу життя.

Поза уроками можна організовувати веселі старти, змагання, ігри, спортивні свята. Робота з батьками може проводити за темами: "Формування у дітей молодшого шкільного віку основ здорового способу життя". "Гра - як фактор зміцнення здоров'я дітей", " Здоровий спосіб життя". Залучення батьків дає можливість більш поглибленої всебічної і систематичної роботи з формування здорового способу життя. Спільна гра зміцнює і фізичне, і духовне здоров'я дитини.

Робота по формуванню здорового способу життя дає хороші результати: формуються навички дітей бережливого ставленню до власного здоров'я, заняття приносять дітям почуття задоволення, радість. Після занять учні найбільш відповідально ставляться до свого здоров'я та здоров'я оточуючих, стають більш вимогливими і дбайливими один до одного.

Використання здоров'язберігаючих технологій в навчальному процесі початкової школи дозволяє учням більш успішно адаптуватися в освітньому і соціальному просторі.

Науковці вважають, що здоров’язберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання і праці в школі.

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

• повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Отже, поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Така діяльність загальноосвітнього закладу лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров’язберігаючі технології.

Впровадження здоров’язберігаючих технологій потребує в учителя, по-перше, не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні мовні особливості кожного учня. Намагатися планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми.

З

зміну видів діяльності

доров’язберігаючі технології передбачають:

проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків

чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності

групової й парної форм роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування

Розрізняють технології:

Здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі на ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.

Оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я : фізична підготовка, загартовування, гімнастика, музична терапія.

Технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти – предметів: основ здоров’я, уроків фізичної культури, Я у світі (з 3 кл.);

Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини. Слід зазначити, що поняття «здоров’язберігаюча» можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І найголовніше, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

К. Ушинський сформулював основний закон дитячої природи: «Дитина потребує діяльності, безперестанно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Змусьте дитину сидіти, і вона дуже швидко втомиться; лежати – те саме; йти вона довго не може, не може ні говорити, ні співати, ні читати і найменше – довго думати; але вона пустує і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності й не втомлюється ні на хвилину, чим молодший вік, тим різноманітнішою має бути діяльність». Видатний педагог рекомендує «Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, вони дадуть вам в результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять».

Напевне, ніхто не сумнівається в тому, що рух має величезне значення в житті дитини. Справді, коли вона рухається – ходить, бігає, стрибає, кидає м’яч, катається на велосипеді, дихання її прискорюється, серце б’ється частіше, а це означає, що організм краще працює, активізують процеси, які сприяють росту і розвитку.

Отже, діти відчувають величезну потребу в русі, що є для них засобом пристосування до життя, пізнання навколишнього світу.

Завдяки загальному зусиллю вчителів, учнів і батьків щодо здоров’язбереження, завдяки систематичній, послідовній і творчій роботі з організації фізкультхвилинок, динамічних пауз та іншим технологіям забезпечується достатній рівень функціональної діяльностівсіх органів та систем організму дітей на уроці, їхній загальний бадьорий стан.

Вчителі початкових класів використовують в освітньому процесі такі здоров’язберігаючі форми роботи:

дихальну гімнастику

пальчикову гімнастику

гімнастику для очей

уроки в природі

тематичні виховні години, свята

релаксаційні паузи

зустрічі з медичними працівниками

казки та казкотерапію

оформлення стіннівок

Основна роль у здоров’язберігаючій діяльності загальноосвітнього закладу відводиться грамотній організації навчального процесу. Колектив школи має працювати за моделлю здоров’язберігаючого середовища, найбільш значимими комонентами якої є: створення комфортних умов навчання (розклад уроків, перерв, режимні моменти), використання оздоровчих методик, які регулюють рухову активність, і прийомів реабілітації розумової і фізичної працездатності

Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології реабілітації працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через:

• застосування різнорівневого навчання;

• глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання;

• широке використання сучасних педтехнологій;

• інтерактивне навчання;

• створення фізичного, фізіологічного, психічного комфорту для учнів;

• настанови вчительського колективу на створення відносин «учитель-учень».

Забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня;

• розумне зменшення обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів;

• урахування періодів працездатності учнів на уроках;

• наявність емоційних розрядок на уроках

Науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання;

• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);

• необхідний достатній та раціонально організований руховий режим.

Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:

соціальні служби

валеологічна освіта

шкільна медична служба

фізичне виховання

шкільна психологічна служба

служба харчування

участь батьків та громадськості

Для збереження здоров’я учнів велике значення має організація раціонального харчування. У початковій школі проводиться безкоштовне харчування дітей, яке відповідає дієтичним вимогам і фізіологічним потребам дітей і підлітків. При створені раціону харчування для учнів дотримується збалансування енергетичної цінності вмісту білків, жирів і вуглеводів. Щодня проводиться аналіз меню. Строго виконуються всі необхідні умови санітарного контролю.

Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ У ПОБУТІ

Досягнення належного рівня безпеки людини у сфері, не пов'язаній з виробництвом, можливе лише за умови правового регулювання суспільних відносин.

З метою забезпечення створення в Україні ефективної системи державного управління з питань профілактики травматизму невиробничого характеру Розпорядженням Кабінету Міністрів України №980-р від 08.11.2007 року було затверджено План першочергових заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру.

До комплексу профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, відносяться Правила безпечного користування електроприладами:

1. Перед вмиканням електроприладу переконайся у тому, що провід, вилка і розетка не пошкоджені.

2. Вмикайте і вимикайте електроприлади лише тримаючись за вилку, ніколи не тягніть за провід.

3. Не вмикайте одночасно в одну розетку велику кількість електроприладів. 4.Не ставте поблизу електроприладів легкозаймисті речовини.

5. Розміщуйте обігрівальні електроприлади на віддалі не менше ніж 50 см від

предметів, що можуть загорітися.

6. Не залишайте електроприлади без нагляду.

7. Після закінчення роботи вимкніть електроприлад.

8. Праски та інші електронагрівальні прилади ставте на вогнетривкі керамічні, металеві, кам'яні підставки.

При користуванні засобами побутової хімії та ліками необхідно

дотримуватися наступних правил:

1. Усі засоби побутової хімії необхідно переносити та зберігати окремо від продуктів харчування, ліків, посуду, недоступних для дітей місцях.

2. Препарати побутової хімії у аерозольних упаковках не можна використовувати поблизу відкритого вогню, зберігати під прямими сонячними променями, нагрівати вище 50^оС або розбирати.

3. Користуватися препаратами побутової хімії потрібно тільки за призначенням, обов'язково дотримуватися інструкції на етикетці. Якщо там написано «уникати контакту зі шкірою» — значить, цим засобом можна користуватися тільки в гумових рукавичках.

4. Аптечка із ліками повинна бути зачинена. Зберігайте ліки треба окремо від продуктів харчування. Не використовуйте ліки, термін придатності яких скінчився. Ліки слід зберігати тільки в упаковці виробника.

Профілактика харчових отруєнь:

- обов’язково мийте руки перед приготуванням чи прийомом їжі;

- ретельно мийте обробні дошки, ножі та посуд, перш ніж починати використовувати їх для приготування страв;

- використовуйте тільки свіжі продукти;

- дотримуйтесь технології приготування страв;

- для вживання овочів, зелені та фруктів у свіжому вигляді, замочуйте їх у розчині соди (1 ст. ложка харчової соди на 1 л води) на 10 хвилин, а потім промивайте під проточною водою;

- не купуйте продукти з пошкодженою упаковкою чи прострочені продукти;

- не кладіть сире та приготоване м’ясо на одну тарілку;

- зберігайте продукти при температурі не вище +5̊С (холодні готові страви

– не більше 2 діб; розігріту їжу – не більше 2 годин);

- не вживайте консервацію з роздутих, деформованих банок.

3 ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ, ПІД ЧАС КУЛЬТУРНО-МАСОВИХ, СПОРТИВНИХ ТА ІНШИХ ЗАХОДАХ, ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ПОВІТРЯНИМ, ЗАЛІЗНИЧНИМ, МОРСЬКИМ, ВОДНИМ, АВТОМОБІЛЬНИМ, МІСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ ТА ІНШИМИ ВИДАМИ ТРАСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Правила поведінки в громадських місцях

Театр, музей, бібліотека і чимало інших закладів — це місця, які відвідує багато людей, тому їх називають громадськими. Напевно, кожен з нас любить себе і хоче поводитися всюди вільно, однак у громадських місцях слід пам’ятати про інших. Тут потрібно не заважати і не створювати незручності як собі, так і іншим людям.

ПОВЕДІНКА В ТЕАТРІ

Правила поведінки в театрі, кінотеатрі:

1. НЕ МОЖНА ГОЛОСНО РОЗМОВЛЯТИ.

2. НЕ МОЖНА ЇСТИ ЧИ ГОЛОСНО ШАРУДІТИ ОБГОРТКАМИ.

3. НЕ ЛАМАЙ МЕБЛІ,СИДИ У КРІСЛІ СПОКІЙНО.

4. НЕ КРИЧИ Й ГОЛОСНО НЕ СМІЙСЯ.

5. НЕ ЗАЙМАЙ ЧУЖІ МІСЦЯ.

6. МІЖ РЯДАМИ ПРОХОДЬ, ПОВЕРНУВШИСЬ ОБЛИЧЧЯМ ДО ТИХ, ХТО СИДИТЬ.

ПОВЕДІНКА В МУЗЕЇ

Правила поведінки в музеї:

1. Відвідувач має зняти верхній одяг.

2. Ходи тихо, не човгай ногами. У музеї люблять тишу.

3. Не можна чіпати експонати руками.

4. Краще скористатися послугами екскурсовода.

5. Коли про щось запитуєш, не забувай сказати «будь ласка».

6. Не розмовляй, не штовхай товаришів, не грайся, не їж цукерок.

7. Подякуй за цікаву екскурсію.

ПОВЕДІНКА В БІБЛІОТЕЦІ

Правила поведінки в бібліотеці:

1. Заходячи в бібліотеку, треба привітатись з бібліотекарем.

2. Коли просиш у бібліотекаря якусь книжку або допомогу в пошуку книжки, не забувай про "будь ласка" та "дякую".

3. До бібліотекаря звертайся на ім'я по-батькові. Як правило, у бібліотекаря є бейдж, на якому написана ця інформація.

4. Якщо книжку тобі видали в читальному залі - тихо сядь за вільний стіл. Читай книжку мовчки. Не висловлюй своє захоплення або незадоволення вголос. Пам'ятай, що поруч є й інші читачі - їм твої репліки будуть заважати. 5. Коли ти вже йдеш з бібліотеки, не забудь сказати "дякую" та "до побачення".

6. Бережи книгу, вона – твій друг!

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ТРАНСПОРТІ.

Правила поведінки в транспорті:

1. Заходь в транспорт не поспішаючи , не штовхайся, намагайся не наступати людям на ноги.

2. Поступайся місцем старшим і дівчаткам, вживаючи «чарівні» слова.

3. У салоні не розмовляй голосно, не висовуйся з вікна, не заважай пасажирам

4. При вході в автобус хлопчик пропускає дівчинку, але виходить він першим і зупиняється справа, готовий допомогти їй зійти. Мамі, вчительці, старшій сестрі і іншим дорослим подає при цьому руку.

5. Стояти слід в проході з правого боку, щоб не заважати тим, хто виходить.

6. У транспорті не їж морозиво, тістечка, бажано не пити воду.

7. Виходячи, пропускай старших, допомагай літнім людям .

ПОВЕДІНКА В РІЗНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ.

Поведінка в різних життєвих ситуаціях:

1. У місцях скупчення людей слід бути уважними, не метушитися, не галасувати, не вибігати на смугу руху транспорту.

2. Якщо перед вами йдуть бабуся чи дідусь із важкими сумками, будьте ввічливі, запропонуйте їм свою допомогу.3. Коли ви зустрічаєте приятелів чи знайомих на своєму шляху, вітатися, обніматися чи обговорювати різні справи доречніше на узбіччі, щоби не заважати іншим.

ПОВЕДІНКА ПРИ МАСОВИХ ЗАХОДАХ

Масовий захід - це заздалегідь сплановане і визначене за місцем, часом, кількістю учасників та причинами зібрання людей, що має характер свята, культурного або рекламного заходу чи ділової зустрічі.

На заходах поводитися культурно, не запізнюватися, а приходити заздалегідь.

Не брати із собою гострих, колючих, скляних предметів, а також зайвих речей, які можуть заважати - велику сумку, рюкзак, спортивний інвентар.

Прийшовши на місце проведення заходу, слід ознайомитися, де знаходиться туалет, буфет тощо. Звернути увагу на план евакуації, запам’ятати, де є запасні та аварійні виходи.

  Після завершення заходу люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява виникає поблизу дверей, перед сценою, біля арени тощо. Тому не слід намагатися «зануритися» в натовп. Краще перечекати, поки вийде більша частина людей.

Найнебезпечніше - бути затиснутим і затоптаним у натовпі. Тому краще не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це не можливо, у жодному разі не рухатися проти натовпу.

Якщо натовп захопив вас - не чиніть йому опір. Потрібно глибоко вдихнути, зігнути руки в ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну клітку. Не можна тримати руки в кишенях, чіплятися за щось руками - їх можуть зламати.

Якщо щось впало, у жодному разі не можна намагатися піднімати речі, адже можна впасти. Якщо зіб’ють з ніг, встати буде дуже важко.

  Якщо вас все-таки збили з ніг і ви впали на землю, потрібно спробувати згорнутися калачиком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. За будь-якої можливості треба спробувати підвестися на ноги.

4 ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ПОДОРОЖІ РІЗНИМИ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ. БЕЗПЕКА ПАСАЖИРА ЛЕГКОВОГО ТА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ. ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ПРИ ЗІТКНЕННІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Навчання, робота, щоденні побутові справи стомлюють. З нетерпінням кожен очікує можливості відпочити. І чи не найбільше нам у цьому зарадять подорожі. Поза всяким сумнівом, подорожі, особливо поблизу природи (в горах, на водоймах, у глемпінгах) — це кращий спосіб активного відпочинку, можливість розширювати горизонти пізнання світу, струсити стрес і проблеми, по-новому подивитися на звичні речі.

У подорожі люди пізнають себе, розуміють, що по-справжньому важливо в житті, реалізують потребу в саморозвитку. Хоча не всім це підходить.

Зазвичай, люди планують відпочинок заздалегідь, і постає питання, як подорожувати, який транспорт обрати: автобус, потяг, літак чи власне авто. Визначаючи маршрут, необхідно, турбуючись про власну безпеку, обрати не лише доступний вид транспорту, а й найбільш безпечний.

Найбезпечнішим видом транспорту, згідно статистики, є літак. Ним можна швидко і з комфортом дістатися пункту призначення. Варто розвіяти категоричність думки, що вижити під час падіння літака — просто неможливо. Згідно реальної статистики, одна авіакатастрофа трапляється на 1 млн перельотів, а з усіх пасажирів вдається вижити половині.

Подорож авіалайнером включає не лише подолання відстані між двома аеропортами, а й доїзд до них (аеропорти розташовані, як правило, за межами міста) та час, проведений на реєстрації (часто це довгі очікування в черзі).

Ці проблеми не виникають у випадку подорожі залізницею.

Залізничні вокзали знаходяться ближче до центрів міст, тому ти можеш відразу після висадки з потяга почати огляд визначних пам’яток. Важливим є те, що розташування вокзалів гарантує швидкий доступ, наприклад, до готелю.

Процедура посадки та висадки з потяга значно простіша і займає менше часу. Тож подорож потягом має ряд переваг перед авіатранспортом, це чи не найкомфортніший транспорт з усіх видів, придатних для мандрівок.

Окрім того, придбання основних продуктів, таких як вода, кава, сендвічі тощо, буде набагато менше обтяжувати бюджет подорожуючих, ніж відвідування магазинів аеропорту.

Потяги викидають менше шкідливих парникових газів, що робить їх більш надійним та екологічним варіантом при виборі виду транспорту для подорожі.

Заради справедливості слід зазначити, що залізничний транспорт має і ряд недоліків. А саме:

1)Розклад руху поїздів визначений заздалегідь, що вимагає від пасажирів дотримання конкретного часу прибуття на вокзал;

2)Недостатню гнучкість курсування, що може бути незручним для людей, які мають щільний графік або змінюють плани в останню хвилину;

3)Потяги можуть затримуватися через різні фактори, такі як погодні умови або проблеми з технічним обслуговуванням, що може спричинити незручності для пасажирів.

Найбільш розповсюджений вид транспорту в наш час - це автомобільний. Щорічно з конвеєрів автозаводів світу сходить понад 50 мільйонів автомобілів.

Практично кожна людина щодня стає учасником дорожнього руху: пішоходом; пасажиром легкового, громадського чи вантажного автотранспорту, водієм.

Автомобільний транспорт вважають найнебезпечнішим з усіх. Тому кожен автомобіль має бути оснащений засобами безпеки, які починають працювати в момент аварії та забезпечують зменшення або усунення загрози для життя й здоров’я пасажирів і водія. Такими засобами є надувні подушки, підголівники, паски безпеки. А дотримання правил дорожнього руху — це запорука збереження твого життя і здоров’я.

Якщо ти став/стала пасажиром легкового автомобіля, то повинен/повинна знати правила поведінки в ньому:

1)Посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру та після повної зупинки транспорту і не зі сторони проїжджої частини дороги;

2)Під час руху не можна відволікати водія, чіпати ручки дверей;

3)Під час руху не висовувати руки і голову з вікна;

4)Коли автомобіль перебуває в русі, не гратися гострими предметами;

5)Обов’язково користуватися ременями безпеки!

У містах і селищах для перевезення людей служать автобуси, легкові автомобілі, таксі. Та іноді трапляється, що людей, найчастіше у сільській місцевості, перевозять на вантажних автомобілях. Автомобіль завчасно спеціально обладнують: у кузові закріплюють сидіння на зразок лав - від одного борту до іншого; зверху натягують тент, щоб захистити пасажирів від вітру, дощу і сонця; ззаду прикріплюють драбину для посадки і висадки пасажирів.

На вантажному автомобілі, який перевозить дітей, спереду і ззаду встановлюють спеціальний розпізнавальний знак квадратної форми, а у світлий час доби вмикають ближнє світло фар. Під час руху не можна стояти в кузові, сидіти на бортах, пересуватися з місця на місце.

Посадку в машину треба здійснювати тоді, коли вона стоїть біля краю тротуару чи на узбіччі дороги, користуючись драбиною. Висаджуватися з автомобіля треба тільки в сторону тротуару до узбіччя дороги.

У поїздці дітей супроводжують не менше двох дорослих. Перед поїздкою водій вантажного автомобіля має проінструктувати пасажирів про їхні обов’язки та правила посадки, висадки, розміщення і поведінки в кузові. Однак, дітей до 16-річного віку забороняється перевозити в кузові вантажного автомобіля!

5 ПОНЯТТЯ ПРО ТРАВМУ

Травма – раптова, миттєва дія на організм людини зовнішнього чинника (механічного, термічного, хімічного, радіаційного тощо), що спричиняє в органах і тканинах анатомічні чи фізіологічні зміни, які супроводжують місцева і загальна реакція організму.

Травматизм – це сукупність травм, які виникли в певній групі населення за обмежений відрізок часу й пов’язані з різними видами діяльності людини.

Усі механічні пошкодження залежно від їх кількості пошкоджень поділяють на дві групи: монотравми та політравми: Монотравма — це ізольоване пошкодження в межах одного анатомо-функціонального сегмента (кістки, суглоба) або травма одного органа в будь-якій області тіла. Політравма — це збірне поняття, що визначає численні травматичні пошкодження органів або тканин в одного постраждалого. Воно включає такі види пошкоджень, як множинні, поєднані та комбіновані

До множинних механічних травм відносять пошкодження двох і більше внутрішніх органів в одній порожнині (поранення тонкої і товстої кишок; розрив печінки і селезінки; пошкодження обох нирок), травми в межах двох і більше анатомо-функціональних утворень опорно-рухової системи (перелом стегна, перелом обох п’яткових кісток). Поєднані травми — це дія одного травмуючого чинника, в результаті якого відбуваються пошкодження внутрішніх органів в різних порожнинах (травма легені та печінки; струс головного мозку і травма нирки) або пошкодження внутрішніх органів та опорно-рухового апарату (пошкодження органів грудної порожнини і перелом кісток кінцівок; черепно-мозкова травма і пошкодження кульшових кісток). Комбіновані травми — це одночасна дія на потерпілого двох і більше травмуючих чинників (перелом і опік стегна; гостра променева хвороба і перелом хребта). Інакше кажучи, механічні травми можуть входити до складу комбінованих пошкоджень як один із складових компонентів.

ВИДИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМ.

Непряма (виникає осторонь). Закриті травми – ушкоджень зовнішнього покриву немає. Проникні пошкодження виникають при сполученні порожнини організму через рану із зовнішнім середовищем. Непроникаючі – відсутнє сполучення між порожнинами організму та зовнішнім середовищем. Пряма травма (виникає в місці дії травмувального чинника)Відкриті травми – це пошкодження цілості шкірного покриву або слизових оболонок.

Класифікація травм за тяжкістю впливу на організм. Легкі травми не спричиняють ускладнень та не позбавляють людину працездатності. До таких травм належать синці, розтягнення м’язів, легкі забої тіла, незначні подряпини, поверхневі поранення та ін. Зазвичай людина в такому стані потребує надання домедичної допомоги та проведення курсу лікування до 10 діб у домашніх умовах. Травми середньої тяжкості призводять до виражених змін в організмі, що тимчасово позбавляють людину працездатності, зокрема вивихи, переломи пальців. У такому випадку постраждалий потребує кваліфікованої медичної допомоги та уникнення фізичних навантажень, а термін лікування складає від 10 до 30 діб. Тяжкі травми, а саме: струс мозку, перелом стегна, хребта, сильна кровотеча, завдають вагомої шкоди здоров’ю та можуть становити загрозу для життя людини. Постраждалого у такому стані обов’язково госпіталізують і надають медичну допомогу в умовах стаціонару. Курс лікування після отримання тяжкої травми триває понад 30 діб

ПОНЯТТЯ ПРО ТУПУ ТА ПРОНИКАЮЧУ ТРАВМУ.

Класифікація травм за тяжкістю впливу на організм. Відповідно до наявності або відсутності порушень цілісності зовнішніх покривів тіла вирізняють закриті (тупі) та відкриті (проникаючі) травми. Закритою (тупою) травмою називають пошкодження, отримані в результаті впливу зовнішніх чинників та предметів, що не призвели до порушення зовнішніх покривів тіла. До закритих травм відносять стискання, розтягнення, забої, струси, вивихи, закриті переломи, розриви зв’язок. Проникаючою травмою називають пошкодження, що супроводжується порушенням шкірних покривів тіла, слизових оболонок, м’язів та внутрішніх органів. Явними ознаками такого пошкодження є: відкрита кровотеча (капілярна, венозна або артеріальна); вихід назовні кісток (у складних випадках). До відкритих травм належать різного характеру рани, відкриті переломи, термічні та хімічні опіки, обмороження.

ТИПИ ТРАВМ ПРИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОДАХ ТА ПАДІННІ З ВИСОТИ.

Дорожньо-транспортними називають травми, спричинені різними транспортними засобами у випадках незалежно від перебування постраждалого в момент пригоди в транспортному засобі (водій, пасажир) або поза ним (пішохід)Механізми пошкоджень при автомобільних травмах різноманітні, їх можна об’єднати у певні групи: травми пішохода (наїзд, удар бічною частиною автомобіля) і травми водія та пасажира (зіткнення, перекидання, наїзд на перешкоду). Травма пішохода розвивається у три етапи: первинний контакт (удар), закидання тіла на автомобіль і падіння на землю. Відповідно до кожного етапу людина отримує ті чи інші пошкодження, що потім утворюють політравму.

Перша допомога при падінні з висоти, травмах хребта…Кататравма — це пошкодження, що виникають в результаті падіння людини з висоти. Процес травмування відбувається через контакт тіла з твердими поверхнями під час вільного польоту та в результаті приземлення

Запам’ятайте, чого не можна робити у випадку ДТП: Залишати постраждалого без допомоги;намагатися напоїти постраждалого водою; бризкати воду на обличчя постраждалого; намагатися надати тяжкопостраждалому положення сидячи; намагатися «оживити» постраждалого, плескаючи його по обличчю; розраховувати, що людина, яка не дихає, прийде до тями самостійно

Первинні прямі пошкодження — це травми, що проявляються під час початкового удару на місці контакту тіла з поверхнею; первинні непрямі пошкодження — це травми, що проявляються під час початкового удару на деякій відстані від місця контакту з поверхнею; вторинні пошкодження — це травми, отримані в результаті повторних ударів об перешкоди, що трапляються на шляху руху тіла. Пошкодження, що виникають при падінні з висоти, поділяються на три групи:

Для того щоб попередити тяжкі наслідки травмування людини при падінні з висоти необхідно дотримуватися певних правил, враховуючи обставини пригоди:

1. Огляньте постраждалу людину, визначте ступінь пошкоджень та необхідність у виклику екстреної медичної допомоги.

2. Якщо людина притомна, але лежить нерухомо:

а) попросіть її порухати пальцями рук та ніг (якщо їй це не вдається, отже, скоріше за все ушкоджений хребет);

б) попросіть постраждалу людину порухати руками й ногами (гострий біль, спричинений рухом, свідчить про перелом або вивих);

в) перевірте ймовірність струсу мозку за симптомами (головний біль, сонливість, млявість, блідість, нудота, носова кровотеча). При підтвердженні хоча б однієї підозри на серйозні травми слід викликати екстрену медичну допомогу.

3. Якщо людина впала з великої висоти:

а) негайно викличте екстрену медичну допомогу;

б) не перегортаючи постраждалого, перевірте наявність у нього дихання й пульсу (двома пальцями на сонній артерії), за необхідності зробіть серцево-легеневу реанімацію;

в) подбайте про прохідність дихальних шляхів;

г) вкрийте постраждалого та забезпечте його нерухоме положення.

4. Якщо людина отримала відкриту травму, обережно зупиніть кровотечу

РАНА. ПОНЯТТА ПРО РАНИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Рана – механічне пошкодження тканин, яке характеризується порушенням покривів (шкіри або слизових оболонок) і супроводжується болем, кровотечею та порушенням функцій.

Вогнепальні рани можуть мати вхідний і вихідний отвори (куля пройшла навиліт) або лише вхідний отвір (куля лишилася в організмі).

Різані рани мають рівні краї, у разі глибокого поранення краї «розвалюються».

Колоті рани мають невеликий вхідний отвір, і з першого погляду важко визначити їхню глибину та небезпеку.

Рубані рани, як правило, глибокі, із пошкодженням великих кровоносних судин.

Забиті рани мають велику площу й неправильну форму. Часто при забитих ранах під шкірою утворюються гематоми — скупчення крові з кровоносних судин, які луснули внаслідок ударів.

При укушених ранах на шкірі видно відбитки зубів. Унаслідок укусів звірами в рану може потрапити вірус сказу. У разі таких ран, незалежно від їхньої величини, звернення до лікаря обов’язкове.

Операційні рани – завжди стерильні, оскільки завдаються хірургічними інструментами під час операції і перебувають під постійним наглядом працівників медичної служби.

БЕЗБАР’ЄРНИЙ БЕЗПЕКОВИЙ ПРОСТІР В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Проект Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні відбулася на засіданні міжвідомчої робочої групи Кабінету Міністрів за участю Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та першої леді Олени Зеленської.

Досягнення безбар’єрності у вимірах: -освітньому, -інформаційному, -цифровому, -фізичному, -суспільному - економічному. Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору – це засадничий документ, що містить ініціативи для усунення бар’єрів у різних сферах життя

Безбар’єрність стає новою нормою для створення суспільства без обмежень. Створення середовища без бар’єрів всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності за напрямами:

1)фізична,

2)інформаційна,

3)цифрова,

4)соціально-громадянська,

5)освітня,

6)економічна безбар’єрність.

Фізична безбар'єрність — створення середовища, в якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп. Фізична безбар'єрність – це більше, ніж просто пандуси

Інформаційна безбар'єрність – умови, за яких люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують їх потреби та можливості. Цифрова безбар'єрність – забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості тощо.

Суспільна та громадянська безбар'єрність,яка передбачає забезпечення рівних можливостей участі всіх людей та суспільних груп у житті громад та держави. Освітня безбар'єрність – створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, включаючи освіту протягом життя.

Освітня безбар’єрність -це про рівні можливості та вільний доступ до якісної освіти, це про задоволення особливих освітніх потреб всіх учасників освітнього процесу та створення інклюзивного освітнього середовища, це і про навчання протягом життя усіх громадян незалежно від віку та стану здоров’я.

Економічна безбар'єрність –це забезпечення умов та можливостей для працевлаштування та безперешкодного ведення підприємницької діяльності для абсолютно всіх суспільних груп.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Малишева Олена «Формування здоров’язбережувальної компетентності учнів початкових класів» 2024

URLhttps://naurok.com.ua/formuvannya-zdorov-yazberezhuvalno-kompetentnosti-uchniv-pochatkovih-klasiv-385171.html

2. Мешко Олена «Здоров'язберігаючі технології в початковій школі. Формування здоров'язбережувальної компетентності учнів початкових класів» 2018

URLhttps://naurok.com.ua/zdorov-yazberigayuchi-tehnologi-v-pochatkoviy-shkoli-formuvannya-zdorov-yazberezhuvalno-kompetentnosti-uchniv-pochatkovih-klasiv-65546.html

3. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка «Профілактика побутового травматизму»

URL https://luguniv.edu.ua/wp-content/uploads/2023/02/suop_lectures11.pdf

4. Богданова Вікторія Борисівна «Поведінка в громадських місцях» 2024

URLhttps://naurok.com.ua/prezentaciya-povedinka-v-gromadskih-miscyah-396611.html

5. Ковтун Тетяна Леонідівна «Правила поведінки на масових заходах»

URLhttps://vseosvita.ua/library/prezentacia-pravila-povedinki-na-masovih-zahodah-384653.html

6. Олександр Михайлович «Правила безпечної поведінки під час подорожей різними транспортними засобами. Безпека пасажира легкового та вантажного автомобіля. Як захиститися при зіткненні транспортних засобів, дії свідка ДТП»

URLhttps://vseosvita.ua/library/prezentatsiia-na-temu-6-pravyla-bezpechnoi-povedinky-pid-chas-podorozhei-riznymy-transportnymy-zasobamy-zdorovia-bezpeka-ta-dobrobut-7-klas-za-pidruch-862983.html

7.Бережна Тетяна Дмитрівна «ПОНЯТТЯ ПРО ТРАВМУ. ВИДИ І КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМ» 2023

URLhttps://naurok.com.ua/ponyattya-pro-travmu-vidi-i-klasifikaciya-travm-364664.html

8. Тараненко Антоніна Олександрівна «Безбар’єрний простір в Україні – новація, покликана забезпечити рівні права для кожного» 2024

URLhttps://naurok.com.ua/bezbar-erniy-prostir-v-ukra-ni-novaciya-poklikana-zabezpechiti-rivni-prava-dlya-kozhnogo-428462.html