Формування вольових якостей та асоціальна поведінка учнів

Формування вольових якостей та асоціальна поведінка учнів

Превенція –( з лат. попереджую) запобігання злочинам Структура превентивного виховання школи Батьки. УЧНІУчителісоціум. Соціально-психологічна служба. Формування особистості — процес становлення людини під впливом тих суспільних відносин, в які вона вступає; опанування людиною системи знань, уявлень про світ, трудових навиків

Особистість походить від лат.persona що означає маска. Поняття особистість було пов’язане із зовнішнім соціальним образом, який приймає людина, коли вона виконує певні життєві ролі – це обличчя звернене до навколишніх, соціальна маска.

Запитання. Чи може існувати індивід,що не є особистістю?(Може існувати. Людина поза межами людського суспільства стати особистістю не зможе)Чи може існувати особистість без індивіда? (Може, це так званаквазіособистість,за якою не стоїтьреальний індивід(літературні герої)(

За словами відомого вітчизняного психолога С. Рубінштейна: Особистість – це те, чого людина хоче (її потреби), що вона може (її здібності і можливості) і що вона собою являє (її спрямованість, характер і ступінь зрілості) “ Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють ” А. Г. Асмолов

Враховуючи надзвичайно важливу роль виховання у становленні людини, не слід забувати, що вона — не глина і не дерево, з яких можна виліпити чи вистругати все, що завгодно. Людина—це насамперед активна, думаюча, складноорганізована істота. її взагалі не можна якось змінити всупереч їй самій. Усі людські особливості та якості можуть бути сформовані тільки завдяки власній діяльності. Тому виховання — певною мірою завжди і самовиховання, під яким розуміють власні зусилля людини, спрямовані на формування або вдосконалення самої себе. Можна також вважати, що самовиховання є найвищою і найскладнішою формою виховання. Для його здійснення необхідні: постійне прагнення стати кращим; знання того, якою людина є, якою хотіла б бути: розуміння шляхів і методів, які б могли наблизити людину до її ідеалу; нарешті, систематична і цілеспрямована праця над собою. Це, звісно,— нелегко. Але варто пам'ятати, що вміння створювати себе —це одна з найвищих людських здібностей. Важливим є той нюанс, що власне ВОЛЯ – це СВІДОМИЙ ВИБІР способів поведінки, адекватних ситуації, а не лише здатність бути незламним, жорстким і непримиренним до себе, хоча кожна людини має свої власні, тобто суб’єктивні критерії щодо ознак вольового характеру і поведінки.

"Важкі" діти — це педагогічно запущені діти. Моральна деформація їх особистості — результат педагогічних прорахунків (мова йде не про дітей з відхиленнями в нервовій системі, не про розумово відсталих дітей, а про психічно і фізично здорових дітей). Найбільш типові особливості "важкої" дитини проявляються в підлітковому віці, коли змінюється соціальна позиція дитини, обумовлюючи не тільки нову спрямованість її діяльності, але й нове ставлення до неї. Складність даного етапу психічного розвитку полягає в тому, що, з одного боку, підлітковий вік — це типова епоха дитинства. З іншого — ми маємо справу з підростаючою людиною, яка стоїть на порозі дорослого життя, прагне до самостійності, самоствердження, визнання з боку дорослих її прав, її потенційних можливостей. Л. С. Виготський відмічав, що складність структури "важкого" підлітка викликана впливами життя, характером взаємин. Терміном "важкий" позначають дітей, яким необхідна корекція їх особистості. До даної групи відносять неслухняних, впертих, примхливих дітей, які протистоять вимогам, порадам дорослих. Вияснення реальних причин подібних відхилень, увага до потреб і інтересів дитини при одночасній вимогливості до неї і включення в колективні форми діяльності — ось основний шлях подолання неслухняності та впертості.

Теория социального психоанализа эмоций. Як з’являється звичка не слухатися батьків?В теорії соціального психоаналізу емоцій є опис стану «внутрішнього саботажника», який формується у дитини, коли вона ігнорує вимоги батьків і проявляє свавілля. «Внутрішній саботажник» зароджується в дитинстві через три типові гри: «Дурик»; «Жертва» і «Буянка».

Теория социального психоанализа эмоций. Гра в «Дурика» полягає в тому, що у відповідь на вимогу виконати доручення– дитина одягає «тупуватий» вираз на обличчя і «включає нерозуміння». Як з’являється звичка не слухатися батьків?

Теория социального психоанализа эмоций. Гра в «Жертву» відбувається, коли у відповідь на закиди про невиконані доручення дитина починає переводити себе в позицію Жертви – засмучується, плаче,зображує величезне каяття і т.д. Як з’являється звичка не слухатися батьків?

Теория социального психоанализа эмоций. Гра в «Буянку» – це вираз протестної поведінки. Дитина може зробити вигляд, що не розчула доручення, а якщо на неї підвищать голос, то навіть і прикрикнути виражаючи, таким чином, свою незгоду. Як з’являється звичка не слухатися батьків?

Як з’являється звичка не слухатися батьків?В результаті трьох типових ігор («Дурик», «Жертва» і «Буянка») у дитини напрацьовується звичка внутрішнього протесту на виконання батьківських доручень, і якщо батьки скажуть їй «іди і зроби», то в дитячій душі відразу ж почується вже добре знайомий внутрішній голос «не хочу». Деякі батьки вважають, що проявляючи свого «внутрішнього саботажника», дитина показує характер, який у неї формується, перетворюючись, таким чином, на самостійну особистість.

Як з’являється звичка не слухатися батьків?Але це далеко не так – звичка внутрішньо протестувати в майбутньому нікуди не зникне, і «внутрішній саботаж» переросте у нездатність добиватися цілей, які підліток буде ставити перед собою самостійно (внутрішній голос буде заважати йому, продовжуючи стверджувати уперте «не хочу»). Таким чином, ми не отримаємо цілеспрямованої і волевої особистості!

Правильне ставлення дітей до дорослих, сформоване на початок навчання в школі - Уважно і неперебиваючи слухати і чути дорослого, причому чути з першого разу - не втручатися в розмову старших -бути ввічливим, попереджувальним - не бути настирливим (багато дітей не слухають пояснення, завдання, а кричать, що вони це знають) - Якщо дитина не вміє рахуватися з іншими людьми, йому буде складніше встановити дружні стосунки з дітьми, увійти в шкільний колектив.

Шляхи подолання неслухняності та впертостіВияснення реальних причин поведінкових відхилень. Увага до потреб та інтересів дитини при одночасній вимогливості до неїВключення в колективні форми діяльності

Засоби, що сприяють формуванню в учнів правильної поведінки : Переконання та особистий приклад . Переконання - це тлумачення і доводи правильності або необхідності певного виду поведінки або доречності якогось вчинку. Особистий приклад – важливий аргумент правоти педагога. Довір’я. Моральна підтримка і віра у власні сили Залучення до цікавої діяльності Пробудження гуманних почуттів !!!!

Рівень психічного здоров'я Рівень духовного здоров'я - відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, - розвиненість довільних психічних процесів, - наявність саморегуляції, - адекватна самооцінка, - відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок - узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, - наявність позитивного ідеалу, - працелюбність, - почуття прекрасного в житті

Необхідно виробити у дитини:-вміння переживати і успіхи і невдачі (тому що коли дитина налаштована тільки на успіх, а його не завжди вдається досягти легким шляхом, то вона втрачає бажання вчитися) -Вміння доводити почату справу до кінця Вольові якості: -Посидючість -Вміння зосередити увагу на менш цікавій справі, поступово збільшуючи час -вміння регулювати свою поведінку Всі ці навички можна напрацьовувати щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування).

Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів: Аморальна поведінка – порушення норм моралі і правил людського співжиття Протиправна поведінка- правопорушення, яке підлягає покаранню , але не кримінальному. Злочинна поведінка- порушення кримінально-правових норм

Однією з причин виникнення відхилень у поведінці є ігнорування особливостей підліткового віку, недооцінювання дорослими глибоких вікових суперечностей розвитку підлітка . Саме в цей період відбувається значний стрибок у психологічному розвиткові. Розпочинається процес самооцінювання та самовиховання. Аналізуючи моральні стосунки між людьми, підліток висуває вимоги до інших, а потім до себе. Описуючи цей вік, слід вказати на такі суперечності: •непримиренність до зла, кривди — з одного боку ; невміння розібратися у складних життєвих явищах – з іншого; •підліток хоче бути хорошим, прагне до ідеалу і водночас не любить, щоб його виховували, не терпить «оголеності ідей»; •бажання самоствердитись і невміння це зробити; •велика необхідність у пораді й допомозі дорослого і водночас відсутність бажання звернутися до старших; •суперечність між кількістю бажань — з одного боку, та обмеженістю сил, досвіду, можливостей їх здійснити — з іншого; •заперечення авторитетів, захоплення  ідеальним та сумнів у тому,що ідеальне може існувати в нашому буденному житті .

Провідним протиріччям підліткового віку є прагнення до дорослості й неможливість адекватно його реалізувати. Це протиріччя розуміється як прагнення підлітка самоствердитися. Сучасний підліток не має умов для самореалізації, для вияву самостійності в суспільно корисній діяльності, тому прагне досягнути успіху в асоціальній діяльності.  Намагання бути і вважатися дорослим — головна особливість підлітка, яка виражає його нову життєву позицію щодо людей, довкілля, визначає зміст і спрямованість соціальної активності, системупрагнень, переживань

Деякі учні звикають до свого неблагополучного становища в сім'ї, школі, класному колективі, до неуспішності, зневіряються у своїх силах і навіть починають хизуватися своїми негативними вчинками, недоліками. Щоб виправити ці недоліки, як указував В. Г. Баженов, слід перебудувати їхнє ставлення до себе, до навколишніх, створити такі ситуації, які б дали їм можливість виявити позитивні якості особистості . Здійснювати такий вплив на дітей слід у співпраці сім'ї і школи. їхні зусилля необхідно спрямовувати як на нормалізацію сімейних стосунків, так і на формування сприятливого психологічного клімату у класних колективах.  Слід наголосити на тому, що головне місце в житті підлітка посідає дружба з ровесниками. Вона визначає його емоційний стан, ціннісні орієнтації, спрямованість розвитку особистості. Якщо дорослий ігнорує цю особливість, наприклад, перешкоджає дружбі дітей, нав'язує підлітку коло спілкування, негативно відгукується про нього у присутності  товаришів, це,  звичайно, викликає опір. Крайньою формою вираження такого конфлікту будуть природні  реакції цього віку (реакції емансипації, групування), які набувають хворобливих форм, що призводить до негативних наслідків: утеч із дому, негативізму, недовіри та опозиції стосовно дорослих. 

Аналіз причин асоціальної поведінки особи  С. А. Белічева говорила: “Почуття суспільності або, іншими словами, моральне  почуття живе в кожному з нас точно так, як і почуття особистості, егоїзму. Обидва ці почуття, у вигляді мікроскопічних  зародків, народжуються разом з людиною. Але перше, моральне почуття, найблагородніший і найніжніший паросток душі людської, вимагає великого догляду, щоб вирости і укріпнути, тоді як друге, як і будь-який бур’ян, не вимагає для свого розвитку догляду і, якщо його не зупинити вчасно, то швидко почне панувати над першим”. 

Причин звуженого соціального досвіду підлітка, за даними діагностики щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх багато, а саме:

З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка;

Покарання як помста. Покарання як приниження. Карати не дитину, а її поведінку (чітко це розмежовувати). Не карати позбавленням любові ( “Я більше тебе не люблю, ти не мій син!”, “Віддам тебе в інтернат!”, “Виростеш бандитом!”. Не карати дитину, обмежуючи її природні потреби: їжу, сон, випорожнення. Не можна ображати дитину вульгарними словами. Не можна карати дитину в присутності інших.ІНАКШЕ ВСЕ ЦЕ ВИ ПОЧУЄТЕ У СВОЮ АДРЕСУ!!!Помилки покаранняppt_x

Дякую за увагу !!! Найбільш важливою особою для людини є її власна особистість. Людина сама повинна здобувати блага, уміти ними користуватись, турбуватись про задоволення своїх потреб і , бажано не за рахунок інших