Формування загальнонавчальних умінь і навичок на уроках історії, на спецкурсах, факультативах і переростання їх в індивідуальну творчу потребу
Формування загальнонавчальних умінь і навичок на уроках історії, на спецкурсах, факультативах і переростання їх в індивідуальну творчу потребу
Своєчасно сформувати вміння учнів означає озброїти їх дійовим засобом пізнання основ історії, яке допомагає швидше, глибше, самостійно засвоїти головне, зрозуміти зв'язок між явищами.
Стосовно сучасних умов навчання в школі процес розвитку учня визначається як формування і становлення його готовності до самостійної учбової діяльності у відповідності з виниклими чи поставленими перед ним завданнями. Ця готовність реалізується через уміння і навички школярів.
Уміння можна визначити як підготовленість до свідомих і точних дій (розумових і практичних) чи як здатність свідомо досягати мети діяльності на основі знань і навичок, причому в ситуації, що змінюється.
Уміння учнів базуються на засвоєнні певних способів навчально - пізнавальної діяльності (наприклад, складання планів, конспектів, тез на основі вивчення різних джерел знань; складання порівняльної таблиці на основі аналізу і співставлення історичних фактів тощо).
Крім умінь, способи діяльності реалізуються і через набуті навички. Навички - дії, виконувані з різним ступенем автоматизму. У навчанні історії навички входять до складу ряду складних умінь і відіграють допоміжну роль (вільне читання тексту підручника, звертання до його змісту, до легенди карти, до бібліотечного каталогу та ін.).
Які вміння формуються в процесі навчання?
1. Уміння планування навчальної праці:
Усвідомлення навчального завдання;
Визначення мети;
Вибір раціонального і оптимального шляху її досягнення;
Визначення послідовності і тривалості етапів діяльності;
Побудова моделі (алгоритму) діяльності;
Планування на день, тиждень, місяць.
2. Уміння організації своєї навчальної діяльності:
Організація робочого місця в класі - наявність і стан навчальних засобів, їх раціональні розміщення, створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов;
Організація режиму роботи;
Організація домашньої самостійної роботи, визначення порядку і способів розумових дій.
3. Уміння сприйняття інформації, робота з різними джерелами інформації (комунікативні):
Читання, робота з книгою, конспектування;
Бібліографічний пошук, робота з довідниками, словниками;
Слухання, запис почутого;
Уважне сприйняття інформації, управління увагою;
Спостереження;
Запам'ятовування;
Уміння роботи з комп'ютером.
4. Уміння розумової діяльності:
Осмислення навчального матеріалу, виділення головного;
Аналіз і синтез;
Абстрагування і конкретизація;
Індукція - дедукція;
Класифікація, узагальнення, систематизація доказів;
Побудова розповіді, відповіді, доповіді, аргументація;
Формулювання висновків;
Написання історичних творів;
Вирішення проблемних задач.
5. Уміння оцінки і осмислення наслідків своїх дій:
Самоконтроль і взаємоконтроль результатів навчальної діяльності;
Оцінка правильності викладу, рішення;
Оцінка різних сторін явищ: економічної, екологічної, естетичної, етичної;
Уміння перевірити вірність і міцність теоретичних знань, практичних навичок;
Рефлексивний аналіз.
У навчанні історії чільне місце посідають розумові та мовні вміння, необхідні для засвоєння матеріалу різних навчальних дисциплін. За їх допомогою свідомо виконуються логічні операції на основі знання способів діяльності. Підпорядковану роль по відношенню до них відіграють уміння школяра організувати свою навчальну працю, орієнтуватися в структурі змісту підручника, в різних довідниках і словниках, додатках до підручника.
Для засвоєння історичних знань учням необхідно оволодіти також деякими специфічними вміннями, а саме: оцінювати історичні події, факти, видатних осіб, керуючись при цьому національними інтересами, загальнолюдськими цінностями.
Важливе місце в навчанні історії посідають уміння локалізувати виучувані факти в часі і просторі.
Формування вмінь проходить через ряд етапів.
На початковому етапі школярі вперше отримують знання про нові для них способи учбової діяльності: а) про її мету; б) про зміст способів навчальної роботи. Про порядок її виконання. Узагальнені знання про способи діяльності часто фіксуються у вигляді пам'яток, логічних схем із переліком виконуваних дій.
На проміжному етапі знайомий прийом навчальної роботи знаходить застосування в нових умовах: коли засвоюється якісно новий історичний матеріал чи джерело знань, коли перед учнями ставляться принципово нові завдання.
Так, від часткового порівняння по відмінності і схожості (5 клас) школярі переходять до повного порівняння, яке встановлює і загальне і особливе (6 клас). А потім при порівнянні двох різних етапів у розвитку історичного явища, процесу (5-8 класи) перед учнями ставиться нове завдання: показати, що змінилось за певний період (наприклад, у розвитку культури, у становищі церкви тощо).
На завершальному етапі засвоюють усі дії, що складають спосіб діяльності внаслідок їх багаторазового повторення і свідомого застосування в ході роботи над історичним матеріалом більш складного характеру (наприклад, порівняння предметів матеріальної культури, потім окремих однорідних подій, суспільних явищ, тривалих у часі процесів).
Перенесення засвоєних дій на нові об'єкти виконується з кожним разом все більш самостійно, творчо. Таким чином, знання способу діяльності, закріплене його систематичним застосуванням, стає міцним умінням учня.
Окремі вміння можуть бути засвоєні впродовж одного навчального року (наприклад, застосовувати "зворотній відлік часу" - до Різдва Христова, складати хронологічну чи синхроністичну таблицю). Формування інших умінь (виділяти головне і суттєве, складати план, конспект тощо) вимагає тривалого часу.
Методичні умови успішного формування вмінь учнів:
Відправна умова (і вимога до вчителя) - усвідомлення ним мети роботи, її змісту, необхідності планомірно використовувати такі навчальні прийоми і засоби, які відповідають особливостям історичного матеріалу і розвивають історичне мислення;
Своєчасне виявлення (шляхом усної і письмової перевірки знань і вмінь) рівня підготовленості школярів кожного класу: як вони усвідомлюють способи своєї навчальної діяльності та оперують ними, якими основними вміннями вільно володіють;
Організація процесу навчання історії таким чином, щоб органічно поєднувалось формування знань і вмінь;
Цілеспрямоване і планомірне застосування системи методичних засобів формування вмінь учнів: а) пояснення суті і практичного значення кожного способу навчальної діяльності стосовно пізнання історії; застосування пам'яток з переліком виконуваних дій; б) планування вчителем завдань і задач, у тому числі й проблемних, по кожному розділу і великим темам курсу з урахуванням перспективи формування різних способів діяльності, необхідних для засвоєння даного історичного матеріалу; в) виконання учнями завдань і задач (переважно з підручників), які закріпляють ці знання про способи діяльності, вчать творчому застосуванню формованих умінь; г) створення на уроках проблемних ситуацій, які стимулюють застосування різноманітних способів пізнавальної діяльності, і за їхньою допомогою оперувати теоретичними знаннями; д) систематичний контроль (з боку вчителя) і самоконтроль (з боку учнів) за пізнавальною діяльністю класу, зокрема рецензування розгорнутих відповідей різного характеру, аналіз планів, конспектів, тез за змістом і за формою;
Встановлення міжпредметних зв'язків по формуванню навчальних умінь школярів; контакти з вчителями суміжних дисциплін: узгодження з ними термінів пояснення і закріплення аналогічних чи схожих способів навчальної діяльності, застосування однотипних пам'яток; єдина система вимог і контролю по відношенню до вмінь учнів.
Формування вмінь локалізувати історичні факти часі і просторі
|
клас |
Локалізувати і співвідносити історичні події, процеси у часі |
Локалізувати історичні об'єкти у просторі, робота з картою |
|
5 |
Встановлювати послідовність історичних подій (раніше, пізніше) і їхню тривалість (за наявними датами). Співвідносити рік із століттям |
Правильно показувати на мапі історичні об'єкти (кордони, місця битв, походи тощо), давати опис кордонів держави. Користуватися легендою мапи чи картосхеми |
|
6 |
Встановлювати послідовність, тривалість і синхроннісь подій. Складати хронологічну таблицю по окремим темам курсу. Співвідносити століття з тисячоліттям. Вірно застосовувати лік років в історії |
Читати нескладні мапи і картосхеми (з опорою на їх легенду). Запозичуючи знання. Заповнювати контурні карти. Визначати на мапі географічне становище країни (орієнтири: материк, сусідні країни. Моря, річки) |
|
7 |
Встановлювати тривалість і синхронність окремих однорідних процесів (у різних країнах). Складати синхроністичну таблицю з окремої теми чи розділу курсу. Співвідносити століття і дати подій з певним періодом історії середньовіччя |
Читати історичну мапу і картосхему з великим навантаженням. Виявляти при читанні мапи окремі історичні факти (розселення народів, райони повстань, торговельні шляхи та ін.) |
|
8 |
Складати хронологічні і синхроністичні таблиці історичних подій, процесів. Співвідносити століття і дати подій з певним періодом історії України |
Використовувати зміст нескладної історичної мапи і картосхеми в розповіді про події, їх причини та наслідки |
|
9 |
Встановлювати синхронність найважливіших історичних процесів (у різних країнах) |
Уміння взяти із змісту мапи відомості про соціально-економічний і політичний розвиток народів світу, застосовувати ці знання |
|
10 |
Співвідносити виучувані події з періодом, епохою (вміння користуватися періодизацією історії) |
Читати й аналізувати тематичні мапи, систематизувати їхні дані і застосовувати при описі характеристиці історичних подій і процесів |
|
11 |
Уміння локалізувати виучувані історичні події в часі на основі наукової періодизації історії. Виділяти певні періоди в історії окремих країн світу |
Читати любу історичну мапу, що використовується в школі, звертатися до мапи як до джерела історичних знань |
Формування вмінь оцінювати історичні факти
|
клас |
Уміння загальнологічні і вміння історичного мислення |
|
|
5 |
Виділяти головну думку в абзаці, в уривку навчального тексту, основні факти в розповіді, змісту малюнку. Складати простий план розповіді (під керівництвом учителя). Порівнювати за відповідними ознаками. Віднаходити висновки в підручнику, підтверджувати їх прикладами |
Порівнювати окремі історичні факти. Встановлювати їхні відмінності і схожість |
|
6 |
Аналізувати зміст, робити нескладні висновки, порівнювати окремі факти, події, самостійно будувати розповідь, використовуючи різноманітні джерела знань. Працювати з текстом підручника, його ілюстраціями та документами, самостійно складати простий план параграфа. |
Давати на основі підручника і документів характеристику історичним подіям, особам, висловлювати власну думку, володіти понятійним апаратом теми правильно вживати й пояснювати історичну термінологію. Розуміти, що у висвітленні історичних подій, можуть існувати різні підходи, давати усний відгук на відповідь однокласника, поважаючи його право на власну точку зору |
|
7 |
Аналізувати історичні факти й події, порівнювати однотипні історичні явища та події, їх значення, узагальнювати фактичний матеріал, робити висновки. Висловлювати власну думку, брати участь в обговоренні історичних питань, усно рецензувати відповідь інших учнів, оцінювати власну відповідь. Відрізняти упереджену інформацію від неупередженої |
Працювати з текстом підручника і документами, аналізувати писемні джерела, порівнювати інформацію з різних джерел, складати план відповіді за текстом. Давати характеристику історичним діячам, пам'яткам культури, розкривати їхнє значення та місце в історичному процесі. |
|
8 |
Брати участь у дискусії, аргументувати з посиланням на джерела свою позицію. Складати розгорнутий план параграфа підручника, статті або розповіді вчителя. Самостійно працювати з різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати з ними перед однокласниками. Давати розгорнуту рецензію відповіді чи доповіді учнів |
Аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, визначати їхню суть, причини, значення. На конкретних прикладах навчального матеріалу розкривати характерні риси народу через аналіз його духовної та матеріальної культури. Давати розгорнуту характеристику історичним діячам, визначати їхнє місце і роль в історичному процесі. Порівнювати однотипні процеси, події вітчизняної та всесвітньої історії. Використовуючи при цьому синхроністичні таблиці. Аналізувати невеликі за обсягом історичні джерела, виявляючи ступінь неупередженості інформації. |
|
9 |
При аналізі історичних фактів і подій встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати головне і другорядне, об'єктивне і суб'єктивне. Викладати "наскрізні" питання теми, розділу |
Давати визначення історичним поняттям. Складати порівняльну характеристику історичних подій, процесів. Самостійно опрацьовувати історичні документи, науково-популярну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, складати план-конспекти параграфа підручника, готувати стислу доповідь за планом і виступати з нею, давати усну та письмову рецензії на виступи учнів. Порівнювати історичні події, процеси з певним періодом всесвітньої та вітчизняної історії. Вміти на основі історичних фактів розкривати особливості історії різних регіонів України, їхню специфіку та найхарактерніші риси |
|
10 |
Користуватися науковою термінологією. Складати конспект, тези. Готувати реферат, доповідь, складати список літератури по темі, брати участь у шкільній дискусії, конференції. Використовувати різні джерела знань: документи, науково-популярну літературу, періодичну пресу; порівнювати і критично аналізувати інформацію з різних джерел знань |
Аналізувати й узагальнювати історичний матеріал у певній системі. Порівнювати, оцінювати, пояснювати історичні факти на основі здобутих із різних джерел знань. Оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських цінностей. Суспільні явища розглядати в розвитку і конкретно-історичних умовах. Визначати роль людського фактора в історії, давати різнобічну характеристику історичним особам, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій |
|
11 |
Вміти аргументовано, на основі історичних фактів обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, брати участь у дискусіях, "круглих столах", конференціях, виявляти розбіжності в позиціях, визначати помилки та прояви упередженості в міркуваннях, критично ставитися до тенденційної інформації |
Порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб на основі отриманих знань, альтернативних поглядів на проблеми. Порівнювати історичні події, процеси з періодами (епохами), орієнтуватись у науковій періодизації історії. Працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно добувати історичну інформацію за темою. |
Серед учителів і учнів поширюються пам'ятки, які дають змогу краще осмислити виучувані явища, події, поняття, світоглядні ідеї, надати знанням стрункої системи. Деякі з них наводимо тут:
Золоті правила уроку
1. Знання здобувай переважно на уроці.
2. Не можна залишати нічого не зрозумілого, недовивченого на уроці.
3. На уроці має бути повне напруження сил і концентрація уваги.
4. Розвивай на уроці мислення, пам'ять, спостережливість, уміння конспектувати.
4. Будь самостійним, не заучуй, а відкривай для себе нові істини.
5. Не втрачай на уроках жодної хвилини, втрачені хвилини спричиняють втрату годин, днів, місяців, років.
6. Оволодівай знаннями, це зробить тебе сильним, впевненим у собі, здатним долати значні перешкоди.
Вимоги до розповіді
1. Розповідь має відповідати темі, розкривати головну думку, відповідати наміченому плану.
2. Викладаючи хід подій, пам'ятай про хронологічну послідовність їх викладу.
3. Розповідай доказово, обгрунтовуй висновки фактами.
4. У ході розповіді поясни причину, характер, суть, наслідки явища, події.
5. Будь точним в описанні фактів, висновків, вживанні історичних термінів, висловів.
Пам'ятка по роботі з підручником
1. Прочитай текст. Сформулюй головну ідею.
2. Розподіли текст на завершені частини. Склади план.
3.Для аргументації пунктів плану використовуй факти, приклади, схеми, таблиці.
4. Доповни знання про події із тексту підручника відомостями з документальних джерел.
5. Дай відповіді на запитання до документу.
6. Дай відповіді на запитання в кінці параграфа, зроби висновки.
Прийоми логічного мислення
Доказ - обгрунтування правильності чи хибності якої-небудь думки.
Поняття - знання про суть явища.
Визначення поняття - це стисле розкриття його змісту.
Узагальнення - виділення головного і загального.
Аналіз - розчленування цілого на частини.
Сутність - саме головне в явищі, тобто те, без чого воно не може існувати.
Синтез - поєднання частин в одне ціле.
Порівняння - встановлення спільного і відмінного.
Як аналізувати?
1. Виділи складові частини, ознаки предмета, явища, події.
2. Вияви, як вони взаємодіють між собою.
3.Вибери головні, суттєві, визначальні ознаки, відкинь несуттєве.
4.Сформулюй висновок, зроби узагальнення, сформулюй відповідне поняття.
Як краще запам'ятовувати виучуваний матеріал?
1. Прочитай весь матеріал.
2. Проаналізуй прочитане, виділи важкі місця, розбий їх на логічні частини, якщо матеріал великий за обсягом, і якщо необхідно склади план, зроби схеми.
3. Читай і запам'ятовуй частинами, звертай особливу увагу на важкі місця.
4. Прочитавши текст, перекажи перечитане (про себе, вголос).
5. Вивчаючи матеріал використовуй порівняння, добирай власні факти.
6. При відтворенні матеріалу користуйся планом, тоді в пам'яті збережеться система знань, а не окремі їх фрагменти.
7. Слід засвоїти, що першою умовою запам'ятовування є глибоке розуміння матеріалу. Але назви, дати, терміни, іншомовні слова слід заучувати, багаторазово їх повторюючи, використовуючи в новій ситуації.
Як слухати і записувати лекцію
1. Чітко уясни її тему.
2. Записуй основні думки вчителя, основні положення, яскраві факти, висновки.
3. Краще записувати з одного боку аркуша.
4. По закінченню лекції виясни всі виниклі запитання, уточни факти, назви тощо. Тому, записуючи лекцію, на полях став знаки проти місць, які вимагають уточнення.
5. Привчи себе, після скорочено записаних слів, залишати місце, щоб обробляючи текст, можна було їх дописати.
6. Найближчим часом її слід доопрацювати: дописати скорочені слова, виправити помилки, стиль, потім за джерелами названими вчителем, доповнити записане фактами, записавши їх на чистому боці аркуша.
7. Виділи головне у зробленому записі.
Форми ведення записів
План - перелік основних питань теми, статті, твору, доповіді.
Простий план - коротке, стисле перерахування головних питань, що містяться у тексті твору.
Складний план розгорнутий перелік основних питань, їх розшифровка з деталізацією ті висновками.
Виписки - вибрані з тексту найбільш важливі місця: визначення, факти, статистичні дані, схеми, таблиці. У виписці необхідна точність, посилання на джерело, відповідність тексту оригінала.
Тези - стисло сформульовані основні положення теми, статті, книги, доповіді, лекції; це положення достовірність яких автор має довести. Тези складаються тоді, коли тема гарно засвоєна і не вимагає більш повних записів.
Анотація - дуже коротке викладення змісту, іноді з критичною оцінкою.
Коментар - тлумачення, пояснення суті якого-небудь тексту, окремих місць, фраз, виступів.
Резюме - стисла оцінка написаного чи прочитаного, короткий висновок.
Бібліографія - перелік літератури з якоїсь проблеми, теми.
Конспект - найбільш досконала форма запису, в якому виділено головне у виучуваному творі, матеріалі, лекції. Такий запис містить короткі, чіткі формулювання узагальнень, важливих теоретичних положень.
Реферат - доповідь з певної теми, що включає огляд джерел і літератури.
Як готувати домашнє завдання?
1. Щоденно і ретельно записуй у щоденник (зошит) домашнє завдання.
2. Привчи себе готувати уроки щоденно в один і той же час.
3. Готуй уроки завжди в певному місці.
4. Правильно організуй своє робоче місце, прибери все зайве.
5. Готуй спершу уроки з предметів середньої складності, потім переходь до важчих для тебе і під кінець залишай легший матеріал.
6. Через 40-50 хвилин занять роби перерви на 10-15 хвилин.
7. Готуючи уроки не відволікайся. Вимкни аудіо і відео прилади, до розмов не прислухайся.
8. Користуйся словниками і довідниками.
9. Виконавши письмове завдання, ретельно перевір його.
10. Якщо зустрілось незрозуміле слово, запитай про нього у вчителя, однокласника.
11. Щоденно повторюй пройдений матеріал
12. Приготувавши уроки відпочинь, розслабся, погуляй на повітрі, виконай домашні доручення.
Велике значення при вивченні учбового матеріалу і проблематики курсів за вибором відіграє самостійна робота учнів, яка є однією з форм навчально - дослідницької діяльності. Вона ґрунтується на вивченні навчальної, наукової, науково-популярної літератури, мемуаристики, публікацій у газетах, журналах, архівних, музейних матеріалів.
Мета цього - формування у школярів стійкого інтересу до історичної науки, глибоких і міцних знань із обраної тематики та розвиток умінь і навичок дослідницької роботи та її відповідного оформлення.
Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за такою схемою: вибір теми-складання плану роботи-визначення кола джерел і літератури-знайомство з джерелами і складання на їх основі плану написання дослідження - відбір та оцінка фактів-обробка та систематизація зібраного матеріалу - написання роботи - її рецензування і доопрацювання - остаточне редагування та оформлення-захист роботи.
Вибір теми передбачає врахування актуальності проблеми, ступінь її розробленості, наявність джерел і літератури, пізнавальних інтересів і можливостей ліцеїстів. Тематика навчально - дослідницьких робіт визначається вчителями, розглядається на засіданні методичного об'єднання, узгоджується з адміністрацією ліцею.
Учитель-консультант складає з учнями план-завдання на виконання роботи, який передбачає перелік основних питань, що підлягають висвітленню, місце пошуку необхідних джерел і літератури, терміни підготовки окремих питань і представлення завершеної роботи.
Після отримання завдання, ліцеїст приступає до виконання його. Маючи перелік основних питань, які підлягають дослідженню, на основі попереднього знайомства з літературними джерелами і аналізом наявних відомостей, учень формулює мету і завдання своєї праці, складає календарний план її реалізації. Наявність подібного плану дисциплінує, змушує лімітувати час, необхідний для вибору джерел, літератури, обробки зібраного матеріалу, формулювання висновків, оформлення наукової роботи.
Після знайомства з джерелами та літературою, учень складає план самої роботи, який згодом може частково змінюватися. Такий план дозволяє систематизувати матеріал, що накопичується в ході виконання наукової розробки. Потім він стає основою для написання тексту дослідження. Питання плану мають бути простими, чіткими, органічно пов'язаними між собою, відтворювати суть обраної теми.
Робота над темою, як правило, розпочинається з підбору і знайомства з необхідною літературою (підручниками, посібниками, науковими, науково-популярними, енциклопедичними виданнями, періодикою, архівними, музейними фондами тощо). Учитель-консультант має надати учням необхідну допомогу порадами і рекомендаціями по складанню бібліографії. Для складання бібліографії з обраної теми, учень використовує наявні в бібліотеках систематичні та алфавітні каталоги, а також різноманітні бібліографічні довідникові видання, зноски і посилання в навчальних посібниках, монографіях, енциклопедіях. Для підбору періодичних видань можна скористатися відповідними каталогами журнальних і газетних статей.
Склавши список необхідної літератури, учень приступає до її вивчення. Перш за все, слід переглянути публікації загального характеру, а потім перейти до джерел, які висвітлюють більш конкретні питання, хоча можливі й інші варіанти роботи. Учень повинен вести записи прочитаного на картках (аркушах). Найбільш поширеними формами таких записів є конспекти, тези, уривки оригінального тексту (цитати).
Конспектом являється огляд прочитаного, в якому послідовно описаний основний зміст книги, розділу, глави чи статті. Записи мають бути стислими, короткими. При конспектуванні слід уважно ставитись до формулювань, підбору слів і висловлювань.
Цитати - це дослівні уривки оригінального тексту книги чи статті. Такі уривки корисні для посилань на висловлювання історичних осіб, авторів публікацій при необхідності обґрунтування і підкріплення своїх власних суджень, чи для критики положень, які містяться в друкованих джерелах. Цитата має містити чітко висловлену думку автора. Слід застерегти від надмірного цитування виучуваної літератури.
Якщо автору навчального дослідження доводиться працювати з архівними матеріалами, то на окремих картках слід записувати уривки із документу, а при необхідності скопіювати повністю текст із обов'язковим посиланням на його назву, а також на сам архів, номер фонду, опис і аркуш.
Картки для запису можуть бути формату А 5 (розмір половини аркуша зошита). Зверху картки називається розділ чи питання, до якого відносяться зроблені виписки. У кінці кожного запису робиться посилання на його джерело із зазначенням сторінки книги, журналу тощо. Можна робити записи у звичайному зошиті, заповнюючи тільки один бік аркуша. Але потім зошит розшивається, а записи групуються по розділам, відповідно до визначеного плану. Вивчення літератури і архівних матеріалів являють собою підготовчий етап роботи над науковою темою, який необхідний для створення документальної бази дальшого дослідження та літературного оформлення.
Ретельно опрацювавши джерела і літературу, учень приступає до написання самої роботи. Це досить відповідальний етап. У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність теми, дати характеристику опублікованих джерел і літератури, визначити завдання дослідження. В основній частині розкривається зміст проблеми, висвітлюються головні теоретичні положення, дається аналіз історичних явищ, подій, процесів, характеристика окремих особистостей і т.п. Розділи (глави) повинні логічно доповнювати один одного. У заключній частині містяться висновки, узагальнення, вказується на можливість використання її в практичній діяльності, визначаються завдання для подальшої роботи чи мотиви для її продовження.
Учнівська робота може містити додатки, що включають допоміжний матеріал, який би не заважав раціональному розташуванню основної частини тексту. До додатків можна включати карти, схеми, фотографії, копії документів тощо.
Список літератури складається в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв творів. До списку включаються всі використані учнем літературні джерела незалежно від того, де вони надруковані, в окремому виданні, у збірнику, журналі, газеті, а також незалежно від того, чи є в тексті роботи посилання на включені до бібліографії твори і останні в тексті не цитувалися, але були використані школярем при написанні дослідження. Список використаної літератури має відповідати стандартам.
Завершує роботу її зміст, де зазначаються структурні елементи дослідження і відповідні їм сторінки.
Учнівські наукові роботи повинні виконуватись на стандартних аркушах формату А4 (210х297, 210х230 мм) через два інтервали. Поля мають бути однаковими на всіх сторінках (зліва-25, справа-10, зверху-20, знизу-25 мм). Всі сторінки нумеруються. Заголовки відділяються від основного тексту пробілом у три інтервали. Обсяг роботи - не менше 20 сторінок машинодруку.
Відповідним чином оформлена робота здається консультанту для перевірки. При необхідності, учень повинен доопрацювати своє дослідження. Позитивно оцінена робота допускається до захисту, який відбувається в присутності консультанта, вчителів - предметників, учнів. Захист має відкритий характер і на ньому можуть бути присутніми представники адміністрації ліцею, вчителі інших дисциплін, учні других класів. За результатом захисту виставляється оцінка. Кращі роботи можуть бути рекомендовані для участі в учнівських конкурсах
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку