Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів засобами фізкультурно-оздоровчої роботи та ефективність їх упровадження в педагогічну практику

Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів

засобами фізкультурно-оздоровчої роботи

та ефективність їх упровадження в педагогічну практику

Анотація: У доповіді розкрито теоретичні, практичні та діагностичні аспекти створення здоров’язберігаючої компетентності. Представлено напрями та зміст діяльності вчителя зі створення здоров’язбережувального середовища. Обґрунтовано практичні поради щодо використання здоровʼязбережувальних технологій, засобів та форм.

Щоб зробити дитину розумною і розсудливою,

 зроби її кріпкою і здоровою.

Хай вона працює, діє, бігає, кричить,

 хай вона знаходиться у постійному русі.

Ж.Ж.Руссо

Здоров’я — необхідна умова активної життєдіяльності людини. Значні його порушення призводять до суттєвих змін у звичайному способі життя, а іноді й до вимушеної корекції планів на майбутнє.        
       Аналіз стану здоров’я населення України вказує на наявність негативних тенденцій у цьому аспекті. Зростає загальна захворюваність, смертність, збільшується кількість нервово-психічних хвороб при низькому рівні народжуваності.
       На сьогодні в Україні стан здоров’я громадян є не тiльки важливою соцiально-економiчною та медичною проблемою, а й фактором, що визначає стiйкий розвиток країни в третьому тисячолiттi.     
      Здоров’я нацiї розглядається як показник цивiлiзованостi держави й вiдображає соцiально-економiчне становище суспiльства. Саме тому державна полiтика щодо здорового способу життя на сьогоднi регламентується законами та державними програмами, що спрямованi на пропаганду здорового способу життя дiтей та молодi.

Пiклування про здоров’я пiдростаючого поколiння зумовлено
негативною тенденцiєю показникiв стану здоров’я цiєї групи населення, кризовою медико-демографiчною ситуацiєю в Українi та низьким рiвнем мотивацiї до здорового способу життя. Статистика свiдчить, що 97% випускникiв навчальних закладів мають проблеми зі здоров’ям.       
       Тому одним iз прiоритетних завдань  освіти, як зазначається в основах законодавства України, є охорона й змiцнення здоров’я учнiвської молодi.         
       За останнi роки в Українi зроблено значнi кроки на шляху створення умов для формування здоров’я людини через освiту. Законами України, державними нацiональними програмами (закон України «Про загальну середню освiту», «Нацiональна доктрина розвитку освiти України в ХХI столiттi», Державна програма «Дiти України» та iн.) визначено необхiднiсть розв’язання найважливiших завдань сучасної освiти, спрямованих на здоровий iнтелектуальний, соцiальний, фiзичний розвиток собистостi.

На рiвнi держави збереження здоров’я дiтей та молодi виступає одним із першочергових завдань, яке знайшло своє вiдображення в
Конституцiї України, Нацiональнiй доктринi розвитку освiти в ХХІ столiттi, законодавчих актах України у сферi охорони здоров’я, указах Президента й рiзноманiтних мiжнародних і нацiональних програмах і проектах.        
       Так, у Конституції України наголошується, що здоров’я людини є однiєю з найвищих соцiальних цiнностей, забезпечення якої є одним із головних обов’язкiв держави. Нацiональна доктрина розвитку освiти активно пропагує здоровий спосiб життя. Одним із найважливiших завдань нацiональної програми «Дiти України» є створення сприятливих умов для фiзичного, психiчного, соцiального й духовного розвитку дiтей, забезпечення їх правового та соцiального захисту.

Увесь цивілізований світ все більше схиляється до тієї думки, що найбільшою цінністю для самої людини та суспільства, в якому вона живе, є її життя та здоров’я.

Найважливішим завданням  фізичного виховання є виховання здорових молодих людей, які повною мірою оволоділи навичками та вміннями, що визначені навчальною програмою з фізичної культури.

Правильне фiзичне виховання великою мiрою сприяє повноцiнному психiчному розвитку дитини та вдосконаленню її рухових функцiй.

Саме уроки фізичного виховання сприяють розвитку здоров’язберігаючої компетентності учнів, формуванню навичок здорового способу життя, тому на сучасному етапі розвитку освіти заняттям фізичною культурою, їх структурі та формам проведення приділяється велика увага.

Головними технологіями на уроці фізичного виховання є здоров’язберігаючі технології, над якими працювали І.В.Волкова, Т.Бойченко, О.Ващенко. У своїх працях вони виокремили наступні їх типи:

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

       Таким чином, формування в учнів звички зайнятися фізкультурою включає:

Головна мета фiзкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного учня до самостiйного, щоденного виконання фiзичних вправ на свiжому повiтрi. У сучасних умовах учитель фiзкультури навчає в середньому 200-300 учнiв. Органiзувати щоденну фiзкультурно-масову роботу слiд так, щоб усiма педагогiчними засобами привчати учнiв до самостiйних занять фiзичними вправами як у навчальному закладі, так і вдома.

Усi форми фiзкультурно-оздоровчих i спортивних занять, якi проводяться в процесi навчальної й позакласної роботи, повиннi вiдповiдати головнiй вимозi — всемiрно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостiйних занять фiзкультурою й спортом.

Здоров’я людини також великою мiрою залежить вiд обсягу її знань i практичних умiнь у використаннi оздоровчих сил природи (в тому числi й холоду) для змiцнення здоров’я й профiлактики захворювань. Свiдоме застосування загартовуючих процедур потребує вiд дитини певного рiвня фiзичної культури. Вона формується в учнiв протягом усiх рокiв навчання  шляхом роз’яснювання, переконання, органiзацiї їх практичної дiяльностi на уроках та в позакласнiй роботi.

Формувати здоров’язберігаючу компетентність учнів на уроках фізичної культури можна засобами фізкультурно-оздоровчої роботи, серед яких виділяють наступні:

Мета всіх здоров’язберігаючих освітніх технологій, засобів, прийомів – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.

          Сучасний навчально-виховний процес базується на основі особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів. Тому й формування здорового способу життя засобами фізичного виховання повинно здійснюватися в контексті реалізації їх цілей і завдань.

Проблему особистісно-орієнтованого навчання розглядало багато педагогів та вчених. Наукові розробки Є.Барбіної, І.Беха, Н.Ничкало, Н.Щуркової та інших учених спрямовані на становлення особистісно орієнтованої  системи, що враховує потреби всіх суб’єктів педагогічного процесу. Сучасні педагоги С.Гончаренко, О.Пєхота, В.Рибалка, І.Якіманська розглядають особистісний підхід як найважливіший принцип організації навчально-виховного процесу, що передбачає врахування своєрідності, індивідуальності особистості у вихованні дитини.

Багатьма українськими вченими, педагогами, фізіологами, медиками (М.Амосовим, Г.Апанасенком, І.Варшавським, Е.Булич, Н.Денисенко, А.Маркорасян та іншими) було визначено унікальний вплив фізичної культури на здоров’я дітей. Сьогодні велика увага приділяється оновленню й модернізації сучасного уроку. І урок фізичної культури не є вийнятком.

У своїх навчально-методичних посібниках («Технологія конструювання уроку «Фізична культура», Збірнику науково-методичних рекомендацій з питань організації урочної роботи в системі фізичного виховання дітей і підлітків у навчальних закладах) О.П.Аксьонова та О.І.Миронюк розкривають науковість та методичні аспекти організації сучасного уроку (уроку здоров’я), звертають увагу на здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі компоненти навчального процесу.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

 Наукова достовірність

З глибокої давнини вiдомо про оздоровчий вплив фiзичних вправ на органiзм людини. На їхнє велике значення у боротьбi з хворобами i для продовження життя вказували багато поколiнь грецьких лiкарiв i фiлософiв у свох творах i висловленнях. Так, Аристотель говорив: «Життя вимагає руху...». «Нiщо так не виснажує i не руйнує людину, як тривала фiзична бездiяльнiсть».

Ідея використання працi, фiзичних вправ в iнтересах профiлактики хвороб i боротьби за довге життя пройшла через багато столiть, i люди в рiзнi епохи не раз поверталися до висловлень грецьких мислителiв. Видатний таджицький учений, фiлософ, лiкар Ибн Сiна, або Авiцена, (980-1037 р.р.) писав у своєму творi «Канон лiкарської науки», що, якщо займатися фiзичними вправами й дотримуватися нормального гiгiєнiчного режиму, не буде потреби у вживаннi лiк.

Роль фiзичної культури в збереженнi й змiцненнi здоров’я особливо зросла в наш час науково-технiчного прогресу, коли фiзична активнiсть у виробничiй i побутовiй дiяльностi зведена до мiнiмуму.

Охорона здоров’я в усьому свiтi, у тому числi й в Українi, прагне розвивати, охороняти та змiцнювати людське здоров’я. Особливе мiсце в системi охорони здоров’я належить фiзичнiй культурi та спорту, а отже, i фiзичному вихованню.    
        Фiзична культура — частина загальної культури суспiльства, одна зі сфер соцiальної дiяльностi, спрямована на змiцнення здоров’я, розвиток фiзичних здiбностей людини. Основнi показники стану фiзичної культури в суспiльствi — рiвень здоров’я й фiзичного розвитку людей; ступiнь використання фiзичної культури у сферi виховання та освiти, у виробництвi, побутi; спортивнi досягнення.

Фiзичне виховання — це органiчна частина загального процесу виховання, соцiально-педагогiчний процес, спрямований на зміцнення здоров’я, гармонiйний розвиток форм i функцiй людського органiзму. Основні засоби фiзичного виховання — заняття фiзичними вправами, загартування органiзму, гiгiєна працi та побуту.

.

На сучасному етапі розвитку освіти  стоїть головне завдання – формування компетентної особистості, розвиток її ключових компетентностей, серед яких однією з провідних виділяють здоров’язберігаючу. Тобто сьогодні головною метою сучасних уроків фізичної культури є саме формування навичок здорового способу життя, розвиток здоров’язберігаючої компетентності учнів.

Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я – свого та оточення.

Основні задачі фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів – це:

Спрямованiсть навчальної й позакласної роботи з фiзичної культури на масове охоплення учнiв систематичними заняттями фiзичною культурою й спортом великою мiрою сприяє змiцненню здоров’я вихованцiв, пiдвищенню рiвня їх фiзичної й розумової працездатностi.

Пiдводячи пiдсумки, можна зазначити, що головним завданням у діяльності закладу на сучасному етапі повинно бути збереження й зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації здорового способу життя..

 Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров’я дітей та підлітків потребує спільної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків. Однак особливе місце  та відповідальність у оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних учнів, а про майбутнє України.

Література

1. Дубогай О. Навчання в русі: Здоров’язберігаючі педагогічні технології в початковій школі : методичні рекомендації / О. Дубогай. – К. : Вид. дім "Шкільний світ", 2005. – 112 с.

 2. Дубогай О. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання дитини / О. Дубогай. – К. : Шк. світ, 2006.

 3. Ємець О. Вчимося професійного мислення / О. Ємець // Фізичне виховання в школі. – 2000. – №4. – С.20.

 4. Ємець О. Активні методи підготовки вчителя фізичної культури / О. Ємець // Фізичне виховання. – 2002. – №3. – С. 31.

5. Про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України (Полож. затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 2.08.2005р.) / Книга вчителя фізичної культури. – С. 394 – 417.

 6. Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи. Збірник наукових статей ІІ Міжнародної конференції 22-23 травня 2003р. - Дрогобич, 2003. – 665 с.

 7. Селуянов В. Н. Технология оздоровительной физической культуры / В. Н. Селуянов. – М.: ТВТ Дивизион, 2009. – 192 с. 9. ІНФО