Формування ключових компетентностей учнів шляхом впровадження ігрових технологій

 

 

 

   Тема    досвіду:

«Формування  ключових компетентностей учнів шляхом 

впровадження 

    ігрових  технологій»

 

 

 

 

 

 

                                                Вступ

    На  сучасному  етапі  розвитку  суспільства  виникає  потреба  у  докорінній  зміні  підходів  до  організації  процесу  навчання  і  виховання  молодого  покоління. Розв′язати  цю  проблему  можна  за  умови,  якщо  навчально-виховний  процес  у  школі  буде  спрямовано  на  формування  ключових  компетенцій  молодших  школярів.

   Сьогодні  школа  має  допомогти  дитині  вижити  в  нестабільному  суспільстві,  навчити  самостійно  вирішувати  життєві  проблеми.

   Саме  компетентнісний  підхід  покликаний подолати  прірву  між  освітою  і  вимогами  життя. Школа  має  стати  не  підготовчим  етапом  до  життя, а  самим  життям; сприяти  становленню  особистості  як  творця  і  проектувальника  власного  життя.

 

 

 

                                             Науково-теоретична база

   Проблема  застосування  гри  не  нова, оскільки  розробкою  теорії  ігор,  з′ясування  ролі,  структури  та  їх  значення  для  виховання  і  навчання  дітей  займалися  психологи Д. Б.Ельконін, Л.С.Виготський, О. М. Леонтьєв, Ж.Піаже.

   Ще  відомі  дидакти  попереджали  проти  одорослення  навчальної  та  виховної  роботи  зі  школярами,  наполягали  на організаційній  ролі  гри.

   А. С. Макаренко  вважав  дидактично - рольові  ігри  так  само  важливими  для  розвитку  дитини,  як  для  дорослого – справжню  працю. Антон  Семенович розглядав  гру  в  різних  аспектах  і,  зокрема  щодо  підготовки  дитини  до  школи,  до  праці.

    В. О. Сухомлинський  стверджував,  що  без  гри  немає  і  не  може  бути  повноцінного  розумового  розвитку учнів.

   Помітний  творчий  внесок  залишив О. Декролі,  уперше  розробивши  систему  дидактичних  ігор  початкового  навчання. Багато  уваги  приділено  грі  у  сучасній  методиці. Але  слід  відзначити,  вона  виявилася  надто  серйозною  і  сладною  проблемою  для  наукової  думки. На  цьому  наголошував  один  із  найвидатніших  психологів  минулого  століття С.Л.Рубінштейн  у  своїй  класичній  праці « Основи  загальної  психології».

    Теорію  гри  розробляли  багато  учених  і  психологів,  зокрема К.Бюлер, К.Гросс, Г.Сперсер, З. Фрейд і Ф. Шиллер.

    Видатні  педагоги  запевнили,  що  дитина  в  грі  не  є  пасивною. Вона  прагне  вплинути  на  дійсність, перетворити  її  в  доступних їй  межах. Гра  привертає  увагу  й  тому,  що  вона – це  активна  колективна  діяльність,  у  процесі  якої  формується  особистість  дитини.

    А. С. Макаренко  оцінював  гру  як  один  із  засобів  усебічного  виховання  дітей. Він  уважав її  підготовкою  до  життя,  перехідним  степенем  до  трудової  діяльності.  За  його  словами,  гра  повинна  бути  тісно  пов′язана  з  усіма  іншими  засобами  виховання  й  проникання  в  усе  життя  колективу. Гра  для  дитини – саме  життя,  з  усіма  його  переживаннями,  хвилюваннями.

 

 

 

                                         Опис  досвіду

 

    Працюючи  з  учнями  початкових  класів  та  маючи  досвід  багаторічної  праці,  я  звернула  увагу  на  те,  що  саме  гра є  провідним  видом  діяльності,  що визначає  розвиток  дитини.

    Гра є незамінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрову форму занять я створюю за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів.

     Ігри проводжу систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх.  Перед проведенням ігор з дітьми доступно викладаю сюжет, розподіляю ролі, ставлю перед дітьми пізнавальне завдання. Щоб гра не набридала,  вношу в неї деякі зміни, ускладнюю завдання.          Готуючись до уроку чітко продумаю послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Пояснюю лаконічно і зрозуміло, пробуджую інтерес до гри.

    Особливо сприятливим ґрунтом для розвитку пізнавальних здібностей є урок математики. До таких уроків добираю завдання, що мають самостійно-творчий характер. Така робота дає можливість активізувати розумову діяльність засвоєння певної теми, пожвавити роботу учнів. Змусити дитину вчитися неможливо, навчанням необхідно захопити. Щоб активізувати пізнавальну діяльність дітей(наприклад, під час виконання ними обчислювальних вправ), збагачую зміст і форми роботи елементами цікавого. Застосую різні прийоми проведення усної лічби, використовувати елементи гри, змагання, нескладної наочності й технічних засобів(включаючи  комп′ютер) роблять навчальний процес цікавішим.

      Діти виявляють більшу активність, винахідливість і здобувають найвищі результати. Під час проведення ігор «ЕОМ», «Математичний струмок», «Зроби рівними», «Закінчи логічний ряд», « Художня математика» я формую обчислювальні навички, вчу доводити своє міркування…  (Додаток 1-5)

    На уроках математики ще використовую і спортивні ігри. Заздалегідь готую картки з прикладами і відповідями. На одних картках відповіді правильні, а на інших неправильні. По черзі показую картки, а учні відповідно роблять певні рухи ( при правильній відповіді-руки вгору, при неправильній – руки вперед). Гімнастичні вправи використовують різні.

    Використовуючи інтелектуальні ігри ( «Що? Де? Коли?»,  Брейн-ринг», « Розумники і розумниці», «LG-Еврика») треную в дітей кмітливість,  швидкість реагування, пам′ять, уміння узагальнювати.   

     На уроках читання під час розчиток застосовую ігри « Піраміда», « Падають шишки». На мою думку дуже корисним є спеціальні ігри на розвиток пам′яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка-кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка»-читання зупиняється), « Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» (починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати). Є ігри, що я використовує для читання в парах: « Луна або Папуга», « Вовчик і Зайчик».

 

     Одне речення читає один учень, а друге-інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем другий уважно стежить за правильністю. ( Додаток 6-7).

 В процесі ознайомлення дітей з ліричним жанром я користуюсь різноманітними ігровими прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати і читати, дозволяють формувати уявлення учнів про віршовану форму, риму, систематизувати читацький кругозір, характеризувати авторів творів, що вивчаються, набути досвід широкого розучування віршів. Так, при знайомстві з римою використовує гру «схожі хвости» (мишка – кішка, Гришка, книжка, доріжка…).  Користуючись прийомом «Віднови вірші на основі рими», практично знайомлю дітей з римою. При виконані ігрової вправи          « Відгадай риму» формую в учнів почуття ритму і рими.

     Виконуючи вимоги програми з основ здоров′я використовую практично, ігрову, індивідуально та групову діяльність учнів, З метою закріплення вивченого матеріалу на уроках застосовую гру « Фантазери» (про що може мріяти здорова людина), гру пантоміму «Без слів»( розказати, чим найбільше ви любите займатися у своєму куточку відпочинку), «Вгадай страву за описом», яку учні виконують в парах. ( Додаток 8-10)         Не меш цікавою є гра-подорож по річці Охайність. Ігри потребують від учнів зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, виховується культура, спілкуваннядитинизколективом.(Додаток11) .                                                                                                                     Використовуючи ігри екологічного спрямування («Як би я був …», « Склади розповідь», «Допитлива ворона») даю дітям зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так і за її межами. ( Додаток  12-15)

   Я переконана, що під час таких ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії з довкіллям. В позаурочний час використання рухливих ігор екологічного спрямування сприяє формуванню в учнів таких позитивних, моральних якостей, як співчуття, співпереживання,  милосердя. Завдяки ігровим формам занять мені вдалося залучити  пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх , повірити в свої сили. Учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували  проти вимоги «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру. Після тривалого використання в навчальному процесі гри, знання учнів з усіх навчальних предметів покращилися.                      Кожна гра вчить дитину оцінювати свої здібності, підштовхує її шукати і знаходити різні самореалізації, розвивати найкращі людські якості.  Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям освіти - це мій девіз.

 

                                        Висновок

    Сучасний  навчально – виховний  процес  неможливо  уявити  без  гри.

У  процесі  гри в  дітей  виробляється  звичка  зосереджуватися,  працювати  вдумливо,  самостійно,  розвивається  увага, пам′ять,  жадоба  до  знань. Задовольняючи  свою  природну  невсипущу  потребу  в  діяльності,  в  процесі  гри  дитина « добудовує»  в  уяві  все,  що  недоступне  їй  у  навколишній  діяльності,  у  захопленні  не  помічає,  що  вчиться -  пізнає  нове,  запам′ятовує,  орієнтується  в  різних  ситуаціях,  поглиблює  раніше  набутий  досвід,  порівнює  запас  уявлень,  понять,  розвиває  фантазію.   Ігри допомагають спілкуванню, сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових  знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних  навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що ігри мають величезну методичну цінність, вони просто цікаві як учителю, так і учню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Список використаної літератури

 

1. Актуальні питання формування інтересу щодо навчання /  — М.: Просвітництво, 1984.-С.34.

2.Аникеева Н.П. Виховання грою .  — М.: Просвітництво, 1987.- 334 з.

3.Барташникова І.А. Учися граючи . — Харків, 1997.-С.45.

4.Бесова М.А. Пізнавальні гри від А до Я –  Академія розвитку, 2004. – 272 з.

5.БожовичЛ.И. Проблеми формування особистості .-М.:Педагогіка, 1997. — М.: Просвітництво,-С.324.

6. Вікова і педагогічна психологія. Просвітництво, 1984 –С.446.

7.ГазманО.С. До школи - з грою . — М.: Просвітництво, 1991.- 334 .

8. Зайцева І.А. Формування пізнавального інтересу до вченню як засіб розвитку креативних здібностей особистості . 2005.-С.12-24.

9..ЗанъкоС.Ф.. Гра і навчання . 1992.- 226 з.

10.Минкин О.М. Від гри знаннями . 1983.-С.254.

11. Морозова,Н.Г. Вчителю про пізнавальному інтересі .Психологія та педагогіка.-1979.- №2.- З. 5.

12.Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. – К.: Рад. школа, 1991. – 194 с.

13. Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / Компетентністний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С”, 2004.– С. 6 – 15.

14.Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : "К.І.С.”, 2004. – 112 с.

15.Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах – К.: «Магістр-S», 1997.- 256 с.