Форум-театр "Моя гідність - моя цінність"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

ФОРУМ-ТЕАТРУ

“МОЯ ГІДНІСТЬ – МОЯ ЦІННІСТЬ”

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

педагог-організатор СЗШ №96 м. Львова

Тимчишин С. Л.

 

 

 

 

 

 

 

Форум-театр «Моя гідність – моя цінність»

Ролі:

Учень-жертва

Учень-булі

Друг булі

Подружка булі

Мама учня-жертви

Вчитель

Поліцейська

Ведуча-джокер

Джокер

Добрий день! Сьогодні ми хочемо поговорити на серйозну тему, а саме про булінг. Можливо, ви вже знайомі з цим поняттям, а, можливо, вас навіть принижували. Ми хочемо показати вам  історію — наше бачення на проблему булінгу. Давайте подивимось, що у нас вийшло!

Сцена 1. Вдома.

Дім «жертви». Мама займається хатніми справами. По телевізорі показують соціальну рекламу на тему булінгу.

Запис реклами.

Мама (на хвилину відриваючись від роботи, дивиться рекламу): Боже, що це зараз робиться… Бідні діти…

Телефонний дзвінок.

Мама: Ало… Так, це я… Ми повернемо всю заборгованість. Ви не можете викинути нас на вулицю, у мене є син… ало… ало… (у розпачі)

У цей час на сцену виходить Святослав. Стає на краю сцени. Спостерігає всю розмову.

Святослав (сам до себе): Сказати їй чи не казати… (пауза) Ні, не буду. Їй і без того проблем вистачає… (підходить до столу, веселим тоном) Привіт, мамо! Ну що, будемо вечеряти?

Мама: (потайки від сина витирає сльози, тоді веселим тоном говорить) Так, звісно. Допоможи мені накрити на стіл. Візьми ці тарілки (показує). Як справи у школі?

Святослав: Все нормально, мамо (ідуть на сцену, несучи посуд, продовжують щось собі говорити)

Кінець сцени 1.

Джокер:

1. Чи добре зробив Святослав, що не розповів мамі про свої проблеми в школі?

2. До чого може привести нещирість у сім’ї?

Сцена 2. По дорозі до школи.

Святослав іде до школи. До нього підходить Стелла.

Стелла: Привіт!

Святослав: Привіт.

Незручна мовчанка.

Стелла: Ти, цей, не ображайся на мене, коли я тебе підколюю. Я насправді не хочу тебе якось зачепити. А пацани просто приколюються, насправді вони не такі погані, ну ти ж розумієш…

Святослав (перебиває): Нічого, все окей.

Чути сміх. Виходить Андрій та Сергій. Стелла, коли бачить їх, відразу відходить від Святослава.

Андрій (до Стелли): Здоров, мала. (обіймає) Що цей лошок біля тебе робить?

Стелла (пауза): Иииии… Та от, не знаю – причепився.

Сергій (до Святослава): Альо, ти шось попутав? (штовхає в плече) Вали звідси, бо…

Підходить вчитель. Здалека вітається.

Тарас: О, добрий день, діти!

Сергій (тихо до Святослава): Вважай, що тобі пощастило.

Андрій, Сергій: Добрий день, Тарасе Руслановичу!

Тарас: Ну що, до контрольної підготувались?

Андрій (впевнено): Звичайно, ви що не знаєте нас? Ми завжди готові!

Тарас: Вас то я знаю. (дзвінок) Давайте, швидко на урок, вже дзвінок продзвенів.

Андрій: Та йдемо, йдемо.

Виходять.

Кінець сцени 2.

Джокер:

1. Що ви можете сказати про героїню цієї сцени? Чому вона так поводилась?

2. А що ви можете сказати про її компанію?

Сцена 3. Після уроку.

Дзвінок на перерву.

Тарас: Все, здавайте ваші контрольні.

Всі здають листки, виходять. Святослав підходить останній.

Тарас: Святославе, ти як? Все добре?

Святослав: Так, все добре.

Тарас: Ну добре. Якщо буде потреба – звертайся (плескає по плечу).

Святослав: Угу…

Вчитель йде. Святослав виходить з класу, бавиться на телефоні. Йому на зустріч йдуть Андрій і Сергій. Сергій штовхає його плечем.

Сергій: Ти, причмелений, дивись, куди ти сунеш?

Святослав: Вибач, я тебе не побачив…

Андрій: Що значить «не побачив»? Тобі заліпило чи що?

Святослав: Хлопці, та я не хотів, це ненароком вийшло…

Андрій: І до моєї дівчини ненароком приставав?

Святослав: Та ні до кого я не приставав!

Андрій: Ага, то моя дівчина бреше?!

Святослав: Краще спитай її.

Сергій (до Андрія): Слухай, а він реально наривається.

Сергій штовхає Святослава раз, потім ще раз, Святослав не обороняється і не йде, у нього падає рюкзак. Андрій бере рюкзак і показово висипає звідти всі речі, телефон вириває з рук Святослава.

Андрій: Класний айфончик… (з цими словами кидає телефон, який потрапляє прямо під ноги вчителеві, який надійшов і застав цю сцену).

Пауза.

Тарас (до Андрія і Сергія): Всі – до мене в кабінет.

Кінець сцени 3.

Джокер:

1. Які права порушили хлопці? Чи можете ви назвати статті, де говориться про порушення цих прав?

2. Що міг Святослав вдіяти у цій ситуації? Чи повпливало б це на подальші події? Як?

Сцена 4.

У кабінеті вчителя-завуча.

Вчитель: Хлопці, як ви мені поясните те, що я щойно побачив? Чому його речі були розкидані по всьому коридору?

Всі мовчать.

Вчитель: Ну? Я почую нарешті відповідь? Святославе, розповідай.

Святослав: Я йшов, вони мене штовхнули…

Сергій: Що ви його слухаєте, він сам штовхався!

Вчитель: Тихо! (до Сергія) Ти мав можливість висловитись. Зараз я зі Святославом говорю. (до Святослава) Продовжуй.

Святослав: Вони мене штовхнули. Потім порозкидували мої речі.

Вчитель: Чому вони так зробили? Для цього були підстави?

Святослав: Нуу… Насправді, я не зрозумів, у чому справа.

Сергій пирхає. Переглядаються з Андрієм і усміхаються. Вчитель говорить до них.

Вчитель: Добре, тепер ваша черга. Сергію, що смішного?

Сергій: Тарасе Руслановичу, от чого він прикидається? Він на ходу бавиться на телефоні і суне прямо на нас… Взагалі не дивиться, куди йде, ще й штовхається. Це нормально, скажіть?

Вчитель: Через це ви порозкидали його речі по коридору?

Андрій: Він знає, через що ми таке зробили.

Вчитель: Через що, мені цікаво? А Святослав сказав, що не здогадується. Тож прошу, поясніть.

Мовчать.

Вчитель: Отже, так. (до хлопців-агресорів) Що б там не було – він вас штовхнув чи ви його, ви не маєте права торкатись чужих речей, так само, як і вирішувати справу кулаками. За це ви несете відповідальність перед законом. У разі якихось пошкоджень відповідальні будете ви, а також ваші батьки. Святославе, покажи свій телефон. (Святослав показує телефон) Вам, друзі, пощастило, що з телефоном нічого не сталось, інакше ваші батьки відшкодовували б його вартість або його ремонт. Завтра ваші батьки (показує на Андрія та Сергія) повинні бути в школі, зрозуміли? Все. Святославе, Сергію, ви вільні. Андрію, залишся ще на кілька хвилин.

Сергій і Святослав виходять.

Вчитель: Андрію, поясни мені, будь ласка, що з тобою відбувається? У молодших класах ти був слухняним, добре вчився. А зараз? Ні хороших оцінок, ні нормальної поведінки, куриш, уроки прогулюєш... Це вже не перший інцидент, у якому ти задіяний, і вже не вперше в тебе конфлікт зі Святославом. У чому справа?

Пауза у сцені. Монолог Андрія.

Андрій: Він мене питає, що зі мною відбувається, чому я не вчусь і чому так поводжусь… Подивився я б на нього, що б він робив, коли б у нього батько пив, а мати кинула. Коли не хочеться до тої дурної хати вертатись, де вічно сидять татові дружбани, нема нормальної хавки і треба ще й думати, де гроші на неї взяти. Знайшовся праведник! Як мені набридли вже оті нотації, та школа, і той мамин синочок, який вічно втикнеться, куди не треба!

Повернення до сцени.

Андрій мовчить.

Вчитель: Мовчиш. Дзвони до батька.

Андрій: Він зайнятий.

Вчитель: Я думаю, що час на свого сина він може виділити. Прошу.

Андрій: Як скажете. Самі подивитесь.

Набирає номер батька. Батько підняв трубку.

Андрій: Ало, тату, я зараз в завуча. Даю йому трубку.

Вчитель: Доброго дня! Мене звати Тарас Русланович, Андрій останнім часом неналежним чином поводиться в школі. Я б хотів із вами зустрітись та обговорити його поведінку… Ало… Ало!.. (розгублено) Здається… він кинув слухавку… (віддає телефон).

Андрій (роздратовано): Я ж казав, що він зайнятий.

Вчитель: У мене немає іншого виходу, крім як подати тебе на внутрішньошкільнийоблік.

Андрій: Як скажете.

Вчитель: Ну, якщо тобі більше нічого сказати, то ти можеш іти.

Андрій: До побачення (розвертається та йде).

Вчитель ще хвилину дивиться йому вслід, тоді також іде.

Кінець сцени 4.

Джокер:

1. Чи добре зробив Андрій, що не розповів вчителеві про свої домашні проблеми? Чому?

2. Чи міг би вчитель якось допомогти Андрієві?

3. Яка роль сім’ї у становленні особистості дитини?

4. Чи є відповідна стаття закону України до вчинків батьків Андрія? Яка?

Сцена 5. Задум.

На сцені Стелла, Андрій, Сергій.

Андрій ходить туди-сюди. Сергій і Стелла сидять.

Сергій:Той лузер мене вже дістав, через нього до директора відправили.

Андрій: Не згадуй… мамин синочок… Носяться з ним всі… Мені ще й прийшлось баті дзвонити. Він і так нервовий. Завуч тільки то й робить, що хоче мене попустити.

Стелла: Та він вічно так робить. І головне постійно до нас доколупується, ніби в школі більше учнів нема.О, в мене ідея: давай йому вікна повибиваємо. Хай дихає свіжим повітрям.

Сміються із Стеллою. Андрій задумується.

Андрій: А це тема. Давай.

Стелла з Сергієм перестають сміятись. Дивляться на Андрія.

Стелла: Ти реально хочеш то зробити? А ти герой! (сміється)

Сергій: І як ми то зробимо?

Андрій: Підемо після школи, годинка 6 – 7, вже темніє в такий час, кинемо якусь цеглу і баста. То навіть до школи близько не треба підходити.

Коли Стелла бачить, що вони справді хочуть бити вікна, вона починає мнутись.

Стелла: Ой, пацани, мені треба бути вдома. Мамка сказала, що якщо не буду сидіти з братом, не купить нові сережки. (Говорить все, ніби видумує в туж мить. Запинається, може навіть переплутати якісь слова)

Андрій: Мала, ти можеш не йти, я тебе не заставляю. Сєрий, ти зі мною?

Сергій вагається.

Сергій (невпевнено): Ладно, ти мій друг. Треба, то треба. Ту школу взагалі треба спалити, так що то взагалі фігня якесь нещасне вікно розбити. Ну то коли збираємось?

Андрій: Оце я розумію! Братан! (плескає по плечу) Збираємось сьогодні. Я тобі подзвоню.

Сергій: Окей.

Всі йдуть.

Кінець сцени 5.

Джокер:

1. Що вплинуло на рішення хлопців?

2. Якою постає Стелла у цій сцені?

Сцена 6. Злочин.

На сцену виходить Святослав. Говорить по телефону.

Святослав: Ало, мамо. У мене вже гурток закінчився, я йду зі школи. Через 10 хв буду вдома. Давай.

Тут гуркіт розбитого скла, якісь вигуки і тупіт ніг. На сцену вибігають задихані Андрій з Сергієм. Святослав тримає в руці телефон і не розуміє, що сталось. Дивиться на хлопців.

Андрій (кричить): Знову ти!

Сергій: Дивись, він нас знімає на телефон!

Пауза. Святослав починає розуміти, що сталось.

Святослав(перелякано): Хлопці, я нічого не знімаю! Я нічого нікому не скажу!

Андрій: Тримай його!

Хлопці накидуються на Святослава, затягують його за сцену. Звідти долинає шум бійки.

Кінець сцени 6.

Джокер:

1. Які закони порушили хлопці? Чи можете ви назвати конкретні статті?

2. Чи був вибір у Святослава в цій ситуації?

 

Сцена 7. Наслідки.

На сцені всі персонажі, крім Святослава і Стелли. Двоє агресорів стоять, похиливши голови, мама Святослава витирає сльози, поліцейська зачитує протокол, вчитель задумано слухає.

Поліцейська: Хуліганство, умисне заподіяння важких тілесних ушкоджень карається законом України, згідно зі статтями 296, 121 – 126. На вас, хлопці, чекає суд, ви отримаєте повістку. (до мами Святослава) Від вас, шановна, чекаємо довідку та діагноз від лікаря, залишите необхідні документи в заступника з виховної роботи.(до вчителя) Тарасе Руслановичу, ви вже знаєте, які документи необхідно підготувати. Прошу надіслати їх у відділ до кінця тижня.

Вчитель: Так, звичайно.

Поліцейська: Хлопці, яким буде ваше майбутнє залежить лише від вас самих. Дуже б не хотіла вас знову бачити у відділі кримінальної поліції.

До побачення.

Вчитель, мама: До побачення.

Пауза. Всі герої розходяться в різні боки.

Кінець.

Джокер:

1. Які висновки ви зробили під час перегляду цієї вистави?

2. Що ви можете сказати про булінг серед підлітків?

3. Чи міг би Святослав або інший герой вистави повестись інакше у тій чи іншій ситуації?

Зараз я вам пропоную змінити хід подій. Яку ситуацію ви б змінили? Наші актори спробують її відтворити так, щоб фінал вийшов зовсім іншим.

(перегравання сцен)

 

Отже, булінг або цькування — це велика проблема, з якою стикаються підлітки по всьому світі. Фізичний і соціальний булінг, кібербулінг (тролінг в інтернеті) можуть завдати непоправної психічної, а то й фізичної шкоди.

Пам’ятайте про це. Думайте. Аналізуйте. Будьте людьми, здатними співчувати і любити.