Фрагмент дитячої опери-казки "Коза-дереза".

Коза-дереза (фрагмент)

Коза втекла до лісу.

На галявці  Лисичка чепурить свою хатку.

Лисичка:

Я Лисичка, я сестричка

Не сиджу без діла:

Я гусятка пасла,

Полювать ходила.

А тепер мені в неділю

Треба відпочити,

Свою хатку гарнесенько

Треба прикрасити.

А щоб краща, а щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у гайочок

Квіточок нарвати.

Лисичка веселенько біжить у ліс по квітки. З другої стежки вискакує несамовита коза, перелякана, озирається на всі боки.

Коза:

Горе мені, горе,

Що маю робити?

Як дожене старий дід,

Буде знов лупити.

Куди ж мені бідній,

Куди заховатись?

Бо так сором і людям

Добрим показатись.

Побачивши Лисиччину хатку, радіє:

А тепер я нікого не боюсь,

Я в цю хатку сховаюсь, сховаюсь.

 Коза ховається в Лисиччину хатку. Тим часом Лисичка прибігає з лісу і чує, що хтось товчеться в її в хатці.

Лисичка питає:

Ой хто, хто

В Лисиччиній хаті?

Ой хто, хто

Прийшов сюди в гості?

Відчиняються двері, вискакує Коза, кричить і тупотить ногами, лякає Лисичку:

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й край!

Лисичка лякається: Ой лишенько, ой горенько, бідна моя головонька!

Назустріч Лисичці біжить Зайчик:

Добрий вечір, Лисонько,

Куди йдеш?

Добрий вечір, Лисонько,

Куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,

Де живеш?

Скажи мені правдоньку,

Де живеш?

Лисичка:

Ой живу я в хатоньці край води,

Отут живу в хатоньці край води,

А ти туди, Зайчику, не ходи,

А ти туди, Зайчику, не ходи.

Зайчик:

Ой чом та чому, та чому, та чому?

Лисичка:

Бо мене вже саму із власної хати,

Сором і казати, вигнав звір якийсь лихий.

Зайчик:

Скажи, Лисонько, який?

Зайчик стукає в Лисиччину хатку:

Ой хто, хто в Лисиччиній хатці?

Хто смів Лиску з хати виганяти?

З хатки вискакує Коза:

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й край!

Зайчик лякається, тікає до лісу.

Виходить Вовчик, співає:

Ой я сірий Вовчок, по степах гуляю,

Та на тих овечок пильно поглядаю.

А яка з них дурна, не слухає чабана,

Ту я зараз за чуприну та і покараю.

Вовчик бачить, що на пеньочку плаче Лисичка, питає:

Чого ти, сеструню, ридаєш,

Слізьми свою мордочку вмиваєш?

Лисичка:

Ой як мені не плакати, брате,

Щось страшне залізло у хату.

Вовчик:

Ти, сестричко, не журись, не журись,

Веселенько усміхнись, усміхнись.

Лисичка:

Не всміхнусь я, Вовчику, брате.

Прибігав тут Зайчик рятувати

Та й злякався тай утік куценький,

Куди ж тобі, Вовче худенький?

Вовчик стукає у двері:

Ой хто, хто в Лисиччиній хаті,

Ой той буде добре мої зуби знати.

З хатки вискакує Коза:

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й край!

Вовчик лякається:

Тут щось не до речі,

Хоч голос овечий,

Та вже надто дужий, –

Утікай, мій друже.

Вовчик з Лисичкою тікають до лісу.

 Підходить до Лисички Ведмідь:

Чого це ти, свахо, ридаєш,

Карі свої очі втираєш?

Чого ти свій хвостик волочиш

І на свата глянути не хочеш?

Лисичка:

Ой як мені не плакати, свате,

Щось страшне залізло у хату,

Та ще мене бідну лякає,

Із своєї хати виганяє!

Ведмідь:

А ти, свахо, не журись, не журись,

Глянь на мене, подивись, подивись!

Підходить до хатки, грізно гукає:

Ой хто, хто в Лисиччиній хаті?

Ой той буде добре мої лапи знати!

Коза:

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й край!

Ведмідь лякається:

Оце так! Оце так, що попав!

Я такого не видав, не чував.

Цур йому, пек!

Ведмідь утікає в ліс.

Виходить з лісу Рак, співає:

Ой я Рак-неборак, я не простий козак!

Через те на мені не кирея, не сіряк.

Я над раками пан, я болотний гетьман!

Подивіться, люди добрі, який пишний жупан!

Рак бачить Лисичку, яка плаче на пеньку:

Чого це ти, тіточко, плачеш,

За сльозами світу не бачиш?

Лисичка:

Як мені не плакати, небоже!

В моїй хаті сталося негоже:

Поселилося страшне щось таке,

Тупотить та кричить: ме-ке-ке!

Рак:

А я того звіра добре знаю,

Коли хочеш, зараз налякаю!

Лисичка:

Куди тобі, Раче! Були тут і кращі,

Та й ті не прогнали, назад повтікали.

Рак:

А я прожену!

Рак кличе звірят. З лісу виходять Білка, Їжак, Пташка.

Рак:

Вовчик, Зайчику, Ведмідь!

Всі ви з лісу виходіть!

І боротися з Козою

Нам усім допоможіть!

 Виходять із лісу Зайчик, Вовчик, Ведмідь. Звірячий гурт грізно:

Ходім, братця, воювати, Лисиченьку рятувати.

Нас орда тепер така, що ніхто нас не зляка,

Ану, звіре, покажись!

Ми застукаєм ногами, зацокочемо зубами,

Скрикнем страшно на весь ліс!

Ану, звіре, покажись!

Ану, звіре, покажись!

Коза з хатки:

А я таки не боюсь, не боюсь

Та з вас добре насміюсь, насміюсь.

Вискакує з хати:

Я Коза-дереза, півбока луплена…

Рак хватає Козу за бочок, забирає в неї відро.

Звіята:

Ой, та це ж звичайнісінька Коза!

Рак:

А я Рак-неборак, я непростий козак:

Я над раками пан, я болотний гетьман!

Посилав мене дід за тобою услід,

А я тебе не здогнав, так на слід твій попав.

Всі звірі:

Гей, Козо, не хвались,

Глянь-но краще, подивись:

Нас тобі не злякати,

Вилізай-бо швидше з хати!

Ми всі тут стоїмо

І тебе лиш ждемо,

А за шкоди тобі добру

Прочуханку дамо!

Рак починає тягнути Козу з хатки, звірята йому допомагають.

Хор звірів

Ведмідь:

Я Ведмідь товстолап,

Я за голову – хап!

Вовчик:

А я сірий Вовчок,

Візьму Козу за бочок!

Рак:

А я Рак-неборак,

Як ущипну, буде знак!

Усі:

Годі, годі, не просись,

Ходім краще в темний ліс,

За всі шкоди, перешкоди

Хоч тепер ти розплатись!

Коза:

Ой не буду, простіть,

Ой, звірятка, одпустіть!

Всі:

Годі, годі, не просись,

Ходім краще в темний ліс,

За всі шкоди, перешкоди

Хоч тепер ти розплатись!

Коза звертається до глядачів:

Дітоньки, я знаю, ви найкращі у світі! Пробачте мене, будь ласка. Я більше ніколи не буду поганою Козою, я завжди буду хорошою Кізонькою.

Зайчик:

Дітки, пробачимо?

Танок Кози та звірят.

Посилання на мінусовки для вистави: Відкрити тут