ФРАГМЕНТ УРОКУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ВИСТАВИ «Віфлеємська ніч.»

ФРАГМЕНТ УРОКУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ВИСТАВИ

«Віфлеємська ніч.»

Музичне мистецтво 5 клас. ( урок № 15)

Тема: Давні українські зимові обряди.

Мета: Ознайомити дітей з історією святкування свята Різдва, особливостями проведення зимових свят в Україні.

Розвивати музично – театральні здібності , вміння поводитися на сцені, працювати в групі, давати характеристику музичного образу пісень зимового циклу.

Виховувати інтерес до українських народних календарних пісень зимового циклу,  та традицій святкування  Різдвяних свят.

Дійові особи:Симон - господар готелю,

Марфа – його дружина,

Сара – племінниця Симона , сирота,

Купець,

3 пастушки.

Сара підмітає двір, наспівує пісеньку, стомлено сідає на лавку.

Марфа ( заходить і говорить сердито). Ти знову байдикуєш!

Сара . Пробачте тітонько, я тільки на хвилинку присіла , весь день на ногах, трішки втомилася…

Марфа . Нічого, не переламаєшся , закінчуй прибирати та йди чистити овочі, гостей понаїхало багато, потрібно поспішати!

Сара. Добре тітко Марфо.

Марфа . А ти занесла воду жінці із Дамаску, що недавно приїхала?

Сара .  (зніяковіло)Не пам’ятаю .

Марфа. Ось тобі й на! От ледарка весь день тільки й чую скарги від гостей на тебе.

Сара. Так тітко, адже стільки гостей, а я одна, ще такого в нас небувало – всі кімнати зайняті.

Марфа. ( радісно) Це правда ! Жодного вільного місця не залишилося, а все це той наказ Кесаря переписати народ. У нашому Віфлеємістільки народу зібралося, що й не злічити.

Стукіт у двері . Входить купець з коштовною скринькою у руках.

Купець. Добрий вечір! Чи  немає у вас вільної кімнати, щоб переночувати?

Марфа . Та що ви пане немає , все зайнято.

Купець .Я приїхав до Віфлеєму через  перепис ,  я  родом із Віфлеєму. Сам торгую коштовним камінням. Нам купцям, ніяк не можна втрачати часу, адже час –це гроші.

Може ви подумаєте у вас знайдеться вільна кімната для мене, я  дуже добре та щедро заплачу.

Марфа . Та кажу ж вам пане, з радістю та все зайнято, от нагодувати вас можемо.

Купець( сідає на лавку, ставить скриньку на стіл) Шкода,шкода … а я б добре заплатив ( відкриває скриньку дістаючи намисто) Може тобі пані, що - небуть з мого товару сподобається ? Дивись царське намисто! Камені сяють, а оправа золота. Ну ж бо.

Марфа. Ой яка краса! А ж дух перехопило…

 

Сара перестає мести та заглядає через плече Марфи на намисто.

Марфа. ( сердито) Що дивися, підмітай швидше, і воду занеси тій жінці із Дамаска, а то вона досі від спраги вмирає поки тебе діждеться.

Купець ( риється у скриньці ) а у мене і для доньки твоєї , щось знайдеться.

Марфа. Яка вона мені донька , вона сирота , племінниця мого чоловіка, я її пошкодувала, та бачу користі з неї мало ( до Сари ) ти що стала, бери глек з водою тай неси гостям . І запам’ятай поки всього  не поробиш обідати небудеш!

Сара бере глек і йде.

Купець . Ну, що ж я бачу намисто тобі не подобається , а я був готовий його на кімнату виміняти. Ночувати ніде, хоч в полі ночуй. Піду мабуть в другому готелі місце пошукаю…

Марфа. Постій купець.Здається маленька кімната у нас знайдеться,там Сара живе, та пусте вона може і в хліві переночувати.

Купець . Мені б тільки ніч переночувати в ліжку.

Марфа . Я проведу  вас ходімо зі мною.

Купець (дістає намисто) Дякую це тобі плата за кімнату.

Купець з Марфою йде.

Входить Симон сідає на лавку.

Симон.Ох-хо–хо! Ну й днина, так втомився , гостей стільки приїхало, що й незнаю що робити.

Сара. Дядьку, любий мій дядьку! Прошу тебе обіцяй мені, що дозволиш , ну будь - ласка, можна,дозволь.

Симон. Я нічого нерозібрав , що ти в мене просиш?

Сара. Там двоє прийшли з Назарету. Він старий, а вона молоденька і така стомлена.

Симон. Всі стомились моя дорогенька. Через цей перепис  народ з усіх кінців землі іде сюди – весь рід царя Давида. Ти  вже сказала їм , люба , що у нас місця немає.

Сара. Дядечку, любий а можна я їм свою комірчину віддам, а сама в печері в хліві переночую.

Симон. Бідна , моя добра дівчинко, ти ж теж стомилася за цілий день…

Сара. Дядечку ну будь – ласка, вони так втомилися, дозвольмені їм допомогти.

Симон. Ну, Бог з тобою, веди їх у свою комірку.

Сара ( радісно) Дякую , дякую дядечку ти не хвилюйся, я все встигну зробити, і підмести, і води  принести, і овочі на оббирати.

Входить Марфа в неї на шиї красується намисто

Марфа. Ти принесла води?

Сара . Я зараз … Ось тільки двох гостей проведу до себе в комірчину- дядько Симон дозволив….

Марфа. У комірку!?

Сара. Я в печері у хліві спатиму. А вони такі стомлені.

Марфа . Ти й так там спатимеш, ти дивись вона ще й посміла місцем розпоряджатися паскудне дівча!!!

Симон. Та годі тобі Марфо, це я їй дозволив .

Марфа. А ти не втручайся! Я її комірку вже здала купцеві він щедро заплатив.

Сарі. ( плаче) Вони такі стомлені , вони такі хороші..

Марфа . І слухати не хочу.  Роби свою роботу, поквапся.( йде)

Симон . Не плач люба, не плач.Якось влаштуємо, не плач.

Сара. Не можу я дядьку залишити їх. Вона мені так усміхнулась ніби вона моя мама! Вони добрі , бідні …. Можливо вони зі мною в печері переночують.

Симон. Не захочуть напевно.

Сара. А я запитаю можна?

Симон.Ну біжи, якщо погодяться то нехай ночують в печері.

Сара біжить , а Симон бере мітлу і починає підмітати двір . за сценою починають співати « Слава в вишніх Богу і на землі мир» Симон прислухається. Чується стукіт у двері заходять пастушки.

1 пастух. Ти господар готелю?

Симон. Я, а що вам потрібно?

 2 пастух. Ми шукаємо Немовля яке сьогодні народилося .

Симон . В готелі повно народу , але ніхто тут не народжувався.

3 пастух. Та не в готелі .

Симон. Я весь день працюю і можливо у місті хтось і народився . Тільки я такого не чув.

1 пастух. Ми шукаємо Немовля , яке народимося в печері в хліві.

2 пастух.Це Немовля – Спаситель світу.

Симон . Годі вам жартувати ! як це Спаситель світу може народитися і хліві!?

 3 пастух. Ти краще послухай. Ми зовсім не жартуємо . Сьогодні в полі ми пасли стадо, нам явився Ангел. Він сказав нам : « Небійтеся, я сповіщаю вам велику радість вам і для всіх людей . Сьогодні народився в місті царя Давида  Спаситель, Христос Господь!»

Симон . Ну то біжіть і шукайте в будинках у Віфлеємі!

 1 пастух. Ні Ангел сказав : « Ось вам знак – знайдете Немовля у Віфлеємі у яслах».

Симон ( задумливо ) У яслах?

Входить Марфа

Марфа . Гості скаржаться, що ви шумите дуже. Йдіть,нічого стояти тут.

Симон. Марфо , їм Ангел  з’явився  і сказав, що Спаситель світу народився у яслах лежить …

1 пастух . Пасли ми ягнят у полі на широкому просторі,

Раптом дивне сяйво стало , ясно в небі  запалало,

Ясна Зірка в небі сіяла, нам на Схід дорогу слала.

2 пастух. Дивне диво стало нині , у вечірній цій годині.

Чули ми небесні хори у високому просторі .

« Слава в вишніх Богу»  лине із висот.

«І на землі спокій», слухай весь народ!!!

3 Пастух. То Ангели нам співали, Бога в небі прославляли,

І до нас до пастушків Ангел Божий так повів,

Йдіть на Схід до Віфлеєму, в яслах там Ісус родився,

Від Марії воплотився, щоб спасти весь людський рід,

Від неправди, мук і бід. Ось тому сюди прийшли, щоб печеру віднайти.

Марфа. Що за дурниці? Спаситель світу в хліві? Таке придумують, йдіть , йдіть звідси, базікаєте тут.

Симон. Зачекай , адже сьогодні в нас в хліві , в печері де худоба люди ночують.

Марфа. Що –о? Які люди? Це все штучки Сари! Піду їх вижену зараз! Неподобство! ( йде)

2 пастух. Довго ми чекали Спасителя .

3 пастух. Ми бачили Ангелів в небі . Вони співали : « Слава в вишніх Богу і на землі мир…»

Симон.( про себе) Мені б для них свою кімнату віддати, а я їх у хлів .

Звучить колядка « Слава в вишніх Богу»

Повертається Марфа з Сарою

Марфа . Симоне там в яслах немовля лежить. ( Сідає на лавку задумується перебирає намисто)

 Сара. Ой , дядьку Симоне! Ти б подивився на Немовля воно таке миле…!

Марфа. ( про себе) Дивно, коли я дивилася на Нього,  у мене так тихо та спокійно на душі стало.

Сара. А коли Він дивиться ніби душу твою бачить!

1 пастушок. Напевно  це Немовля, яке ми шукаємо.

Симон .Йому б у нас народитися, а ми його не пустили…

Марфа. ( закривається  руками, плаче) Знаю , знаю.

Сара. ( обіймаючи Марфу) не плачте тітонько.

Марфа. ( притискаючи Сару до себе) Це ж я твою кімнату в них забрала, а все через це намисто.

Сара . Але ж ти не знала, що Немовля…

Марфа . Але ж і ти не знала, але хотіла їм віддати свою кімнату. А я і слухати не хотіла , вигнати їх хотіла ( знімає намисто) на донечко віднеси їм це намисто, вони бідні воно їм знадобиться. Мало, що потрібно буде для Немовляти.

( Сара бере намисто і їде)

Симон . Ось бачиш Марфо і ти їм допомогла.

Марфа . Ой, Симоне соромно мені за жадібність свою, намистом провини незагладиш. ( думає )Хіба, що їм свою кімнату віддати.

Симон. Тепер вже пізно.

Марфа.Ні Симоне , ніколи не пізно свій гріх загладити. Знаєш, що я придумала, давай до кінця свого життя одну кімнату бідним будемо здавати і не за гроші, а просто так – як дар Немовляті та Його Матері, за провину нашу.

 Симон. Ось і добре. Значить і ми дар Йому принесемо.

2 пастушок . Як добре, що ми знайшли Немовля , ідемо поклонимось Йому.

3 пастушок . Мивсі з вами можемо Ісусикові дань віддати в колядках щедрівках Його прославляти.

( Звучить колядка « Темненька нічка»)