«Франческо Петрарка. Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки»

Конспект уроку із зарубіжної літератури для 8 класу на тему: «Франческо Петрарка. Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки»

Мета уроку: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом видатного письменника; навчати учнів сприймати художній твір як засіб спілкування з автором; єдність поета з навколишнім світом; розглянути розуміння жіночої краси та кохання в сонетах Петрарки; сприяти зацікавленню учнів матеріалом уроку; виховувати розуміння краси людини та людських почуттів.

Обладнання: підручник «Зарубіжна література», 8 клас, портрет Петрарки та Лаури, картини художників епохи Відродження Рафаеля, Боттічелі, Леонардо да Вінчі.

Епіграф. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

       Лиш приходить подібне кохання.

                 В день такий розцвітає весна на землі

                  І земля убирається зрання...

 В. Сосюра

Хід уроку

І. Організаційний момент.

 Доброго дня, діти!

 Дзвоник всім нам дав наказ: до уроку швидше в клас!

 Біля парти станемо чемно – хай не пройде час даремно.

 Будьте уважні і старанні всі – сідайте тихенько на місця свої!

 

 Напевно, ви всі сьогодні дивилися в дзеркало? А якими ви там себе побачили? Веселими чи сумними? З яким настроєм ви прийшли на урок? Підніміть сигнальні картки свого настрою!

 А чи чули ви, що в одній країні жив шах, якому хотілося постійно дивитися в дзеркала? І збудував він великий дзеркальний палац. Усі дзеркала сіяли чистотою і приваблювали багатьох до себе своєю таємничістю. Одного разу до дзеркального залу забіг собака. Зупинився. Оскалився. І сотні, тисячі собак оскалилися на нього. Собака заричав. І сотні, тисячі собак заричали на нього. А вранці слуги побачили померлого собаку. І сотні, тисячі померлих собак біля нього.

 Запам’ятайте, діти: світ такий, якими ми до нього приходимо!

 А я прийшла до вас сьогодні з доброю усмішкою, з порадами друга, з великою надією, що ви мені допоможете провести цей урок, тему якого я пропоную записати:

 Франческо Петрарка. «Книга пісень». Любов Петрарки до Лаури як джерело інтимної лірики.

А перевірити вашу роботу і більш об’єктивно поставити оцінку за урок мені допоможуть «Картки оцінювання роботи учня в класі», а ви за допомогою картки зможете побачити свої кінцеві результати.

Картка оцінювання роботи учня в класі

Дата проведення уроку:_________

Завдання	Самооцінка	Оцінка члена групи	Оцінка вчителя
1. Домашнє завдання
2. «Мозкова атака»
3. Компакт - біографія
4. Кросворд
5. Дослідницька робота
6.Сенкан
Оцінка за урок

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Ми вже говорили з вами про Данте, про його «Божественну комедію». А на сьогоднішньому уроці мова піде про великого Вчителя гуманізму  - Франческо Петрарку. Сьогодні ви спробуєте розкрити для себе світ сонетів Петрарки, знайти власну розгадку високого людського почуття – кохання. Ми здійснимо подорож на межу самого себе і за межі себе, в іншу систему координат, в інші можливості, в інший час. Можливо, цей урок зробить нас трішки іншими.

 - Скажіть, як ми можемо спілкуватися з особистостями минулого - поетами, письменниками, вченими, - що жили в інші віки, за 200, 700 років до вашого  народження?

(Звичайно, заглиблюючись у їхні твори, відкриваючи для себе те, що було пережито, знайдено і відтворено ними).

Та щоб не заблудитися у теренах епохи Відродження, було б дуже добре дещо пригадати.

• «Мозкова атака»:

• доба в історії культури та мистецтва ХІV – ХVІ століття, що розпочалася в Італії (Відродження, або Ренесанс);
• хто перший і коли ужив термін Ренесанс? (Вазарі у ХVІ столітті);
• у середньовічному мистецтві в центрі уваги завжди був … (Бог), а в Мистецтві Відродження центральне місце посідає … (людина);
• вчення, засноване на визнання цінності людини, її права на розвиток і вияв своїх здібностей називається … (гуманізм);
• в перекладі гуманізм означає… (людяний);
• назвіть відомих вам представників епохи Відродження (Петрарка, Боккаччо, Сервантес, Шекспір, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тиціан).

 Хто ж він, цей невідомий і загадковий поет? Про це нам розповість ... А всі ви уважно слухаєте і заповнюєте.

Компакт – біографію Петрарки

Ім’я, прізвище: Франческо Петрарка

Дата народження: 20 липня 1304 року

Батьківщина: Італія, Ареццо.

Рід занять: поет, учений

Жанр, у якому творив поет: сонети

 Франческо Петрарка – італійський поет, філософ, яскравий представник старшого покоління митців – гуманістів, які творили в період переходу від доби Середньовіччя до доби Відродження.

 Народився поет в Ареццо, в понеділок, 20 липня 1303 року.

Його батько Петракколо ді Пареццо під час чвар між гвельфами і гібелінами, між «білими» та «чорними» тікає з Флоренції разом із приятелем свого батька Данте. Нотаріус Патрокколо був засуджений до відтинання руки і штрафу в 1 тисячу лір. Вигнанець зупинився у невеличкому місті Аренццо, де в нього народився син Франческо, якому судилося стати видатним поетом Італії.

Його мати Елетта пішла рано з життя. «Я впевнений, - писав Петрарка, - повага до людини взагалі починається з поваги до матері, сестри, коханої. Моя я мама померла дуже рано, їй було всього 38 років. Мої перші вірші я присвятив саме їй, у вірші було 38 рядків, саме стільки, стільки було Богом відпущено років мамі. А була вона найкращою з матерів, яких я будь – коли бачив».

Жага до життя та нових яскравих вражень штовхала часом поета на дивовижні дії. Так, закоханий в поезію Овідія, він захотів відчути те, що пережив його герой Фаетон, який піднявся на колісниці бога Сонця у піднебесся. Для цього Петрарка здійснив сходження на альпійську гірську вершину Мон-Ванту і таким чином став першим в Європі альпіністом. Незвичайними були його мандрівки по церквах та монастирях в пошуках античних і середньовічних рукописів. Йому вдалося знайти цілу низку цінних рукописів, що вважалися втраченими.

Коли в Римі спалахнуло повстання у Рієнцо, Петрарка гаряче став на бік народного трибуна і навіть розпочав з ним жваве листування. Йому не терпілося побачити Рим знову республіканським, як у давні часи античності.

Петрарка мріяв бути увінчаним лавровим вінком на Капітолійському пагорбі за давньоримським зви­чаєм. Це спонукало його до написання поеми ла­тинським гекзаметром, на зразок Вергілієвої, під назвою «Африка» (про Пунічні війни). Поема спо­добалася  читачам, в тому числі французькому та неаполітанському королям. 8 квітня 1341 р. Петрарка був увінчаний лавровим вінком на Капітолії в присутності багатьох римлян.

Справжня слава прийшла до Петрарки як до автора сонетів, присвячених золотоволосій Лаурі, яку він зустрів у  Авіньйонській церкві.

Але незважаючи на зовнішні життєві успіхи, почесті та пишноту, Петрарку часом мучили тяжкі приступи меланхолії. Коли йому виповнилося 33 роки, він на кілька років усамітнюється в невеликому містечку Воклюз, де поринає в релігійні та філософські мірку­ванні про сенс буття. Часом його захоплення мирською славою та закоханість у замну красу здаються йому гріховними.

Старість Петрарка зустрів всесвітньовідомим пое­том. Ще за життя його дім в Ареццо став місцем поклоніння захоплених шанувальників. Помер Петрарка за своїм робочим столом, схилившись над латинським рукописом.

Серед творів, написаних поетом, залишилась єдина книжка, написана народною мовою. Це збірка віршів під назвою «Книга пісень». Іншу назву збірки ви дізнаєтеся, коли розгадаєте кросворд.

Вірно відповівши на запитання і взявши вказану літеру, ви прочитаєте назву ліричної сповіді Петрарки.

1. Справжнє прізвище поета.
2. Назва поеми про Пунічні війни.
3. Найщасливіший місяць для Петрарки.
4. Місце народження поета.
5. Місто, у якому в 33 роки усамітнився поет.
6. Епоха в історії людства, в яку жив і творив Петрарка.
7. Місто, в якому Петрарка зустрів кохану.
8. Народний трибун, який очолив повстання в Римі, його підтримав Петрарка.
9. Ім’я коханої поета.
10. Ім’я матері Франческо.

 

Експрес – опитування:

1. Справжнє ім’я поета

1. П

Е

Т

Р

А

К

К

О

Л

О

2. А

Ф

Р

И

К

А

3. К

В

І

Т

Е

Н

Ь

4. А

Р

Е

Н

Ц

Ц

О

5.В

О

К

Л

Ю

З

6.В

І

Д

Р

О

Д

Ж

Е

Н

Н

Я

7.А

В

І

Н

Ь

Й

О

Н

8.Р

І

Є

Н

Ц

О

9.Л

А

У

Р

А

10. Е

Л

Е

Т

Т

А

 

 

Виступ – асистента бібліографа.

Відомий італійський поет Франческо Петрарка звертається до нас у власних сонетах збірки «Канцон’єре» зі своїми переживаннями, стражданнями, роздумами. Про цю збірку нам розповість ...

Так, про кохання хочеться говорити не рядками сухої прози, а саме віршами. А щоб зрозуміти любов Петрарки до Лаури – «звичайної дружини», звичайного авіньонця, яка мала 11 дітей! – треба, мабуть, просто бути здатним кохати так, як Петрарка. Деякі дослідники взагалі вважають Лауру вигадкою... Але вихром проносяться в пам’яті рядки вірша поета:

«Стомивсь я сни ловити  надії марні»,

 «І як мої не натомились ноги розшукувати сліди любимих ніг»,

«Мій плач – мій сміх», коли то не любов, цей жар, який же це недуг?»

 Вона посміхнулась. Вона зблідла. Вона схилила голову.

 6 квітня 1327 року в житті Петрарки сталася важлива подія. В церкві святої Клари в Авіньйоні він побачив молоду жінку і закохався в неї на все життя. Йому було 23, їй 20. Вона вже була жінкою Він – молодим ученим і поетом.

Історію свого кохання описав в «Книзі пісень». 21 рік освідчувався Франческо Петрарка у коханні своїй донні. 21 рік вона надихала його на творчість. У 1348 році Лаури не стало, але почуття не згасло. Вона продовжувала жити в душі поета, являтися йому у снах і мріях, продовжувала бути його Музою. Кохання Петрарки до Лаури було високим почуттям, сповненим не пристрасті, а обожнення.

Свої почуття до Лаури поети виклав у віршах, яка ввійшли до збірки «Канцон’єре» – (від італійського - пісні). Канцона – пісня, застарілий жанр італійської поезії. Канцоньєре перекладається – книга пісень.

 Написані італійською мовою. Писав все своє життя, зробив 9 редакцій «Книги пісень». Завершив її у 1373 році, за рік до своєї смерті. Збірка складається з двох частин:

«На життя донни Лаури» і «На смерть донни Лаури».

Всього тат 366 віршів, з яких 317 сонетів присвячено коханій Лаурі.

  В його житті був роковий той день,

  Що став причиною усіх його сонетів і пісень,

  Бо він зустрів у храмі Авіньйоні,

  Частиночку себе, своєї долі?

За словником літературознавчих термінів з’ясовуємо, що користувались канцонами («піснями») в середньовічній поезії трубадури, а Петрарка був послідовником цієї поезії. Перший трубадур Гійом де Пуатьє оголосив світові,що його Дама є його порятунком і що кохання є світлом, яке прояснює серце, дає новий сенс життю.

Церква переслідувала трубадурів, та й до жінки ставлення у неї було однозначне: жінка – це гріховний початок. Церква стверджувала, що існує тільки одна любов – любов до Бога, а поклонятися можна тільки Мадонні. Для Петрарки (не треба забувати, що він жив у 14 столітті) кохання існувало, але його завжди гризло сумління: добро це чи зло?

Кохання Петрарки, його думки – все це відбувалося в «Канцоньєре». Ці вірші як щоденник закоханого. У всіх його віршах присутні Лаура і він, ліричний герой. Саме від його імені ведеться лірична розповідь, з переживаннями, почуттями та думками.

У своїй книзі «Що водить сонце і світила» Євген Богат писав: «Ми відчуваємо в Петрарці живу душу, що страждає і сумує, викликаючи гостре співчуття, бо кохає не «ідеальний», вигаданий образ, а живу «земну» жінку. Його сонети – листи до неї.

 

 

Вчитель. Я дякую за розповідь.

Ось ми й підійшли до нового поняття – сонети.

Робота в зошитах. Запис визначення слова сонет.

Сонети – (від італійського «пісенька») старовинна форма вірша з 14 рядків. Складається з двох строф по 4 рядки – катренів, а потім ідуть ще 2 строфи по 3 рядки – терцети.

 Сонет – це поєднання глибокої думки і почуття. Це може бути роздум, сповідь, портрет, пейзаж, гімн, ода.

Створення опорного конспекту.

1. Катрен (чотиривірш)                                                                                      Теза

А

Б

Б

А

2. Катрен (чотиривірш)                                                                                Антитеза

А

Б

Б

А

1. Терцет (тривірш)

В

В 

Д 

2. Терцет (тривірш)

С Синтез 

С (розв`язка теми)

Д

 

Самостійна робота учнів (робота в парах). Дослідницька робота.

Сонет № 272

Завдання.

1. Визначте розмір віршованого твору (ямб).
2. Побудуйте схему рим.
3. Позначте дужкою катрени і терцети.

Ні зір ясних мандрівні каравани,

Ні стрімкошоглі на морях човни,

Ні рицарі звитяжної війни,

Ні олені стрункі серед поляни,

 

Ні строф любовних плетево кохане,

Ні спів жіночий ранньої весни

В садах, де чисті гомонять фонтани,

 

Ніщо поваби серцю не несе,

Бо згасло сонце і померкло все,

Разом із ним, засипане землею.

 

В життя моє лиш смуток увійшов.

Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,

Щоб краще був не стрічався з нею.

 

- Петрарка у своїй поезії передає бурю людських по­чуттів, а ми з вами трішки відпочинемо і послухаємо як б'ється пульс природи. Чи чули ви італійський дощ? Ні? Тоді послухаймо разом.

— В Італії здійнявся вітер. {Ведучий тре долоні).

— Починає крапати дощ. {Клацання пальцями).

— Дощ посилюється. {Почергове плескання долоня­ми по грудях).

— Починається справжня злива. {Плескання по стег­нах).

— А ось град — справжня буря. (Тупіт ногами).

— Але що це? Буря стихає. {Плескання по стегнах).

- Дощ стихає. {Плескання долонями по грудях).

— Рідкі краплі падають на землю. {Клацання пальця­ми).

— Тихий шелест вітру. {Потирання долонь).

• Сонце! {Руки догори).

 

ІІІ етап. Опрацювання навчального матеріалу.

А тепер давайте знову звернемось до сонетів майстра, помилуємось його мелодією, замислимося над їх змістом.

Виступ асистентів – літераторів.

 Темою всієї  «Книги пісень» Петрарки стала юнацька любов до Лаури. Ця любов висока, чиста, але несмілива і нерозділена. Поет розуміє трагізм свого почуття, але сприймає любов без взаємності як щастя і благо. Адже любов варта стільки, стільки варта сама людина, яка щиро любить. Любов ватра стільки, стільки її пам’ятають, цінують і бережуть. Справжнє почуття міцно протистоїть часу.

                                              Сонет № 61

Благословенні будьте, день і рік,

   І мить. І місяць, і місця урочі,

   Де спостеріг я ті сяйливі очі.

   Що зав’язала світ мені навік!

 

   Благословен вогонь, що серце пік,

   Солодкий біль спечаленої ночі

   І лук Амура, що в безоболочі

   Пускав у мене стріл ясний потік!

   

   Благословенні будьте, рани серця

   І вимовлене пошепки ім’я

   Моєї донни – ніжне і кохане,

  

   І ці сторінки, де я про неї

   Творивши славу, що не в’яне,

   Й ти, неподільна радосте моя!

   

 В сонеті № 61 образ Лаури ідеалізований, вона взірець усіх чеснот, досконалості. Поет благословляє все, що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і водночас принесло неподільну радість, благословляє навіть саме ім’я Лаури вимовлене пошепки.

 Проте сам опис почуттів поета набуває такого високого піднесення, що, здається, то промовляє до нас саме кохання – почуття. Звернімо увагу на урочисто – лексичну анафору «благословенні – благословен - благословенні» у трьох перших строфах сонету, що підсилює «нев’янучу славу», створену поетом своїй коханій.

 

Сонет № 132

 Петрарка постійно розмірковував  над тим, чи достатньо благочестиве його кохання до Лаури. Для доби Середньовіччя проблема благочестивого кохання була особливо важливою. Католицька церква підносила любов до Бога, а чуттєве,  земне кохання засуджувала

Петрарку непокоїло те, що його душею оволоділо земне кохання. Чи не гріховне воно? Щоб не давати волю почуттям, він не прагнув домогтися Лаури. Він кохав її романтично, чистим коханням, як ідеал жінки.

 В сонеті 132 відбулася суперечка Петрарки із самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому вона несе журбу? А якщо любов – це зло, то чому кохання таке солодке? Якщо закоханий сам обрав це зло, то чому він скаржиться на свою долю? А якщо добро, то звідки його скарги?

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? — Та ж в ній скорбота нищівна.

Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? — Бідкатись негоже.

Не хочу? — То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо – навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

 

Чужій чи власній волі л служу?

Неначе в просторінь морську безкраю

В човні хисткому рушив без керма;

 

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю;

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

                                          (Переклад Дмитра Паламарчука)

Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання. Цю суперечливість він вира­жає в низці дивовижних образів-протиставлень (ан­титез): любов — це «живлюща смерть», «втіха навісна. Для «обваження свого внутрішнього стану він також використовує антитезу: «палаю в стужу», «в спеку весь дрижу».                     

Суперечливість кохання підкреслюється за допомогою порівняння: «Неначе в просторінь морську в човні хисткому рушив без керма». Образ хиткого човна в безкрайому морі ще з часів античності виражав долю людини, яка втра­тила надійну опору в житті.        

І справді, любов до Бога гармонійна і просвітлена, їй невідомі такі суперечності. Земна любов ставить перед людиною цілу низку моральних проблем. Серед них — проблеми розуму і пристрасті. Він не звертається до Бога і залишається наодинці зі своєю пристрастю. Людяна, що не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма.

              132-й сонет —- твір трагічної проблематики, що новий час ставить перед людяною. Краще зрозуміти цей сонет допоможе цитата  трактату Петрарки «Моя таємниця»» яка засвідчує, що поет зовсім не відкидає земне кохання на користь небесному, але в «земному коханні розрізняє високе, шляхетне почуття і низьку пристрасть.                                         .

 Отже, Петрарка ставить високі моральні вимоги до свого кохання, прагне, щоб воно було високим. Поет боїться, щоб його кохання не затьмарила низька, приземлена пристрасть.

Герой «Пісень» живе напруженим внутрішнім жит­тям. Любов поглинає його душу повністю. Петрарка у своїй поезії підносить не лише облагороджуюче жіноче начало, а й вартість всього земного для людини. Краса реального життя облагороджує людину, робить її думки піднесеними й чистими. На думку Петрарки, любов до земного життя не є гріховною.

Оспівуючи Лауру, Петрарка оспівує велич і ліризм природи, на якій лежить відбиток коханої – її «сліди», «блиск очей», що свідчать про те, що сама природа, з якою спілкується Лаура, стає щасливим свідком її довершеності, але з цією природою контрастують «підводні скелі серед ночі» поетова журба.

 

1.Робота в групах.   Дослідницька діяльність учнів

 Учні аналізують поезію Петрарки і складають «Щоденник подвійних нотаток». В кінці роботи учні оголошують результати дослідницької роботи.

Таблиця повинна мати такий вигляд:

Номер сонета	Тема, художні образи	Свої роздуми, коментарі
Сонет № 61	Тема: оспівує красу Лаури Ліричний герой: благословляє все, що пов’язане з Лаурою Художні засоби: епітети: сяйливі очі, солодкий біль. Метафора: зав’язали світ; вогонь серце пік. Градація: і мить, і місяць, і місця урочі.
Сонет № 132	Тема: показ суперечливого, подвійного характеру земного кохання Ліричний герой: суперечить сам із собою про природу його кохання  Образи: образи – протиставлення: «живлюща смерть», «втіха навісна», Художні засоби: антитези: «палаю в стужу», «в спеку весь дрожу»; Риторичні запитання: Горіти хочу? Не хочу? Що робиш ти? Як не любов, то що це може бути? Порівняння: «наче в просторінь морську безкраю, в човні хисткому рушив без керма», де морський простір – життя, хисткий човен – людина, яка втратила надійну опору в житті.

 

Вчитель. Скажіть, чи змінив цей урок вас? Чи з’явилось нове в ваших асоціаціях зі словом ЛЮБОВ.

Учні (можливі варіанти відповідей). Нас схвилювала поезія Петрарки, вона співзвучна нашим почуттям, дає змогу нам пізнати самих себе. Вона вражає правдивістю та глибиною почуттів.

 Урок допоміг мне під іншим кутом зору подивитися на кохання. Я для себе зробила відкриття, що кохання – це необов’язково почуття двох людей. Кохання – це біль, муки, страждання, радість, надія однієї людини, що дуже трепетно оберігає свої почуття від інших. Кохання вимагає від людини благородства душі.

 Мені здається, я не зміг би так покохати, як Петрарка. Я відкрив для себе сьогодні на уроці, що любов, це не тільки радість, але й біль. Нерозділене кохання приносить багато страждань, вимагає від людини великої мужності. Я приклоняюсь перед коханням Петрарки до Лаури.

Скласти сенкан зі словом кохання.

Схема сенкану:

1 рядок слово – тема;

2 рядок – 2 прикметники або дієприкметники, які описують слово – тему;

3 рядок – 3 дієслова (дія, яка описує сказане);

4 рядок – формула, яка показує наше ставлення до слова – теми – речення з чотирьох слів;

5 рядок – одне слово – висновок (синонім або власний характеристика).

 

• Сенкан « Любов».

1. Любов

2. Прекрасна, чиста

3. Піднімає, окрилює, дарує

4. Приносить відчуття великого щастя

5. Подарунок

•       Минають віки, міняються епохи, але який би народ ми не взяли, в чию б культуру не занурились, вічним залишається почуття любові. Прикладом цьому є епіграф нашого уроку – уривок з вірша українського поета Володимира Сосюри:

                  Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

       Лиш приходить подібне кохання.

                 В день такий розцвітає весна на землі

                  І земля убирається зрання...

Домашнє завдання.

 Вивчити напам’ять один із сонетів Петрарки.