"Французький живопис 17-18 ст. Стилі та майстри живопису"

Французький живопис 17-18 ст. (рококо,класицизм,реалізм)

Після  бароко з’являється стиль рококо ( в перекладі з франц. – рокайль, або завиток мушлі).

Деякий час мистецтво XVIII ст. у Франції розділяли на два головні періоди - рококо та класицизм . Мистецтво рококо зберігає  аристократичний характер і обслуговує потреби привілейованих верств  суспільства. Мистецтво рококо  існує наче для того, щоби подобатись аристократії, придворним короля,  легко повчати і розважати їх в дозвілля. Історичний живопис, втрачає провідну роль,і  поступається портретному , побутовому жанрам. Знову цікавлять легкі сюжети міфологічного жанру. Вплив рококо у Франції  охопив тодішні літературу, театр, музику, частково - архітектуру. Рококо  виявився  насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). Скульптура (переважно поліхромна) стає частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набирає форму мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мистецьке  ремесло   ткацтво, ювелірство,  порцеляна, меблі, гобелени.

Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві рококо визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами. Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівна мода доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах.

Антуан Ватто ( 1684 - 1721) - французький художник, представник

рококо. Писав переважно жанрові картини (театральні сцени, дозвілля аристократів,сцени з закоханими). Його називали майстром галантних (придворних,світських ) свят.

А.Ватто «Серенада»
Пейзажі- парки, м’які абриси дерев,легкі,граційні рухи  зображуваних, барвистість мазків,легкість світлотіні та прозоре лесування.             

 

А.Ватто «Товариство в парку»
 

 

Антоніо Рінальді (1709-1794)італійський архітектор,довгий час працював ший в Росії. Склярусний кабінет. Китайський палац, Оранієнбаум. Стиль рококо

Сансусі (нім. Sanssouci, від фр. sans-souci) - палац в Потсдамі, біля Берліна, колишня літня резиденція прусського короля Фрідріха II. Спроектований Георгом фон Кнобельсдорфом, будівництво проведено під керівництвом голландського архітектора Йоганна Боуманна. Стиль рококо

Шарден Жан Батист Сімеон (1699 - 1779 Париж) французький художник доби Просвітництва, представник реалізму. Малював жанрові композиції, натюрморти, декілька портретів.  З ремісничої родини, малював непрестижні жанри,але твори його подобались

навіть королю Людовіку XV. Непрестижність натюрмортів в той час, примусила художника так ретельно їх малювати, так вкладати в них майстерність, хист і свої почуття, що вони впадали у око. Пізнє бароко і розквіт рококо у Франції майже нічим не позначилися на творчості Шардена, можливо, лише тип одягу. Відповіддю стали так звані кухонні натюрморти. В Парижі була мода на  голландський живопис із зображенням кухонь, служниць. Багато у Шардена і жанрових композицій (побутових сцен).
   

натюрморт з квітами найвідоміший натюрморт з атрибутами

                                                     (предметами) мистецтв

 

В кінці життя він звертається до техніки пастелі (не треба чекати висихання фарб, добре робити розтушовки, швидко робити зміни, а кольори яскраві. Їх добре видно і підсліпуватим очам).

 

 

Молитва перед обідом

Класици́зм (від лат. classicus - зразковий) -  напрям в європейському мистецтві.Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму характерна орієнтація на античне мистецтво, більше римське, обов'язкове дотримання канонічних правил (законів) при створенні  творів, суворе дотримання пропорційності всіх частин, стрункість композиції. На ранішньому етапі розвитку класицизм Франції дивним чином співіснував та переплітався зі стилем бароко. Особливо це відбилося в моді на одяг, в оздобленні інтер'єрів, в портретному живопису майстрів Франції, значно менше в архітектурі.

 Відомо, що приватні замовники Франції були прихильниками стриманих варіантів бароко чи французького рококо. Але класицизм був потрібен королівському двору, який вбачав в класицизмі ідеальні умови схвалення абсолютної монархії (закон і порядок). Саме королівський двір створив Школу образотворчих мистецтв, де переважав класицизм як офіційний державний стиль.

Нікола́ Пуссéн  (1594 Нормандія - 1665, Рим) - французький живописець, представник класицизму, філософ, мистецтвознавець і теоретик мистецтва, один з найосвіченіших людей свого часу. Значну частину діяльного творчого життя провів у Римі.

 

Основі риси: зображення героїчноі, досконалої людини як втілення моральноївеличі і духовної сили, антично-героїчні сюжети, умовність жестів,зображення на фоні пейзажів - гармонії буття.  Ритм - одним з найважливіших виражальних засобів, що виявляють як характер дії, так і поведінку героїв. Для писання картин Пуссен користувався найчастіше римським грубозернистим полотном, який покривав червоним або коричневим ґрунтом. На ґрунт наносилися вугіллям або крейдою загальні обриси постатей. Фарби накладалися від темної до світлої, небо і тіні тла виконувалися так, що крізь них просвічувало полотно, світлі місця писалися щільно. Кольори неяскраві. Неквапливістю роботи художник пишався, в середньому витрачав на одну картину по півроку або більше.
 

 

пейзаж з Поліфемом (циклопом)

Танкред та Ермінія

історія про  пораненого лицаря,якого врятувала очільниця амазонок, перев’язавши його рани своїм відрізаним волоссям. Не зважаючи на драматичний сюжет,фігури,як і пейзаж,застиглі в спокої,і нагадують давньоримські статуї.

Питання:

1. Які стилі згадуються в тексті

2.Які сюжети використовувались в рококо.

3. Який художник,в цей період малював в реалістичному жанрі

4.Які сюжети використовувались в класицизмі

5.Який французький художник провів більшу частину життя в Римі

7.Якого художника називали майстром галантних свят

8.Які види мистецтва розвинулися в стиль рококо

9.Який стиль був державним у Франції в 17-18 ст.