Фразеологія. Поняття про фразеологізм.

Фразеологія. Поняття про фразеологізм.

1. Фразеологічні одиниці:

а) види фразеологізмів, їх ознаки;

б) багатозначність фразеологізмів;

в) синонімія фразеологізмів.

2. Фразеологічні висновки (прислів’я, приказки, крилаті вислови).

3. Джерела української фразеології.

Фразеологія (від грец. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчення) – сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ мовознавчої науки, у якому вивчаються фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення, походження.

Фразеологічні одиниці мови, або фразеологізми являють собою стійкі словосполучення, що сприймаються як єдине ціле; у них не можна виділити окремі слова без втрати значення всього вислову: ні пари з вуст (мовчати), намотати собі на вус (запам’ятати), ні слуху ні духу (нема нічого); взяти його добре в руки (обмежити його самоволю).

Особливість фразеологізмів полягає в тому, що у них складові компоненти мають між собою своєрідний зв'язок , який надає кожному з цих слів іншого значення, наприклад, рука – орган людського тіла, біла рука – вільне лексичне словосполучення; але у фразеологізмах слово рука набирає інших значень: липкі руки має (злодійська людина), у нього золоті руки (майстер, вмілий), на руку ковінька (вигідно, зручно), правою рукою бути у кого (бути першим помічником).

Найістотнішими ознаками фразеологізму є цільність значення та відтворюваність у процесі спілкування, тобто вживання носіями мови в усталеному оформленні.

Фразеологічні зрощення – це семантично неподільні, нерозкладні фразеологізми, цільне значення яких не пов’язане із значенням компонентів, наприклад: пропав ні за цапову душу, на всі заставки лає, залив за шкуру сала, точити ляси, правити теревені.

Фразеологічні єдності – це стійкі фразеологічні вирази, в яких якоюсь мірою вмотивоване загальне значення значенням складових частин, наприклад: мілко плавати, держати камінь за пазухою, без ножа зарізати, танцювати під чужу дудку, з пальця висмоктати, робити з мухи слона, замилювати очі, стріляний горобець.

Фразеологічні словосполучення – це семантично подільні фразеологізми, наприклад: порушити питання, надати допомогу, храм науки, храм мистецтва, взяти (брати) участь, справа честі, добрі побажання. У таких фразеологізмах один із компонентів має вільне лексичне значення, його можна замінити іншими, а другий компонент фразеологічно зв’язаний, наприклад: досада бере, жаль бере, страх бере, зло бере, сміх бере, але не можна утворити словосполучення радість, задоволення, насолода бере.

Фразеологізми, як і слова вільного вжитку, можуть бути багатозначними. Наприклад, вираз роззявити рота (роззявити, розкрити, розкривати), крім прямого значення, має ще такі значення: а) починати промовляти, говорити: «Люди в покоях або говорили по-польськи, або й ротів не роззявити» (І. Нечуй-Левицький); б) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось: «Іду я по ризі та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: «Покарав тебе Господь! бодай була й другу ногу зломила» (І. Нечуй-Левицький); в) захоплено або здивовано слухати чи дивиться на кого-, що-небудь, забувати про все інше: «Поїхали ми до Києва. В Києві я роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через весь Київ аж до Лаври» (Остап Вишня); г) заздрячи. посягати на що-небудь: «Ну, чого ж , і ти був хазяїном. П’ять моргів чужої землі мав. Широко розкривав рота на чуже добро» (І. Цюпа); д) загаятися, задивитися на щось: «Ну, гони биків, чого рота роззявив» (Г. Тютюнник).

Фразеологізми, як і слова, вступають у синонімічні відношення. Фразеологічні синоніми – фразеологізми, що виражають те саме поняття, але мають різну форму, неоднаковий лексичний склад. Наприклад, людина невизначеного характеру: ні риба ні м'ясо, ні рак ні риба, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні те ні се, ні богові свічка ні чортові кочерга, ні швець ні жнець, ні грач ні помагач, ні півень ні курочка; бути несамостійним, залежним: танцювати під чужу дудку, співати з чийого голосу, дивитися чиїми очима.

Крім названих фразеологічних одиниць, виділять іще фразеологічні вислови – стійкі, семантично неподільні мовні звороти, до складу яких входять слова з вільним значенням, які відтворюються в процесі мовлення як сталі мовні одиниці. Це прислів’я, приказки. крилаті вислови.

Прислів’я – стислий і влучний народний вислів повчального змісту. Оформляється здебільшого як речення, наприклад: Згаяного часу і конем не здоженеш. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. За праве діло стій сміло. Не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Приказка – влучний образний народний вислів, який визначає якесь явище, підтверджує думку, узагальнюю її, наприклад: не нашого поля ягода, хоч ох, та вдвох, жона-княгиня, а хата не метена, свекруха – уїдлива муха, рід великий, а пообідать ніде.

Афоризм – вислів, що виражає в стислій формі глибоку думку.

Крилаті вислови – сталі словесні формули, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб – письменників, учених, політичних діячів, наприклад: Бути чи не бути (В. Шекспір) – Найважливіше питання, питання життя і смерті; Вавілонська вежа – справа, яка ніколи не буде завершена; Вогонь в одежі слова – І.Франко, поема «Лісова ідилія», зб. «Semper tiro» - Слова-полова,

Але огонь в одежі слова –

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

І. Франко цими словами стверджує, що справжня поезія повинна запалювати народ до праці, до боротьби; В сім’ї вольній, новій (Т. Шевченко); Всякому народові правда (Г. Сковорода). Коні не винні (М. Коцюбинський) – лицемірне небажання бачити дійсних винуватців зла.

Джерела виникнення фразеології української мови різноманітні.

1. Найширше представлені у нашій мові фразеологізми, що є влучними висловами, вживаними у мові народних мас: руки прикладати – сумлінно працювати; руку тягти за ким – підтримувати кого; довгі руки мати – брати чуже, красти; не пхай руку межи двері – не втручайся не в свої справи; аж за вухом лящить – їсти з апетитом; аж небу жарко – з запалом, з завзяттям робити щось.
2. Професіональні вислови з виробничо-побутової мови, вони можуть переосмислюватись і набувати загальнонародного вжитку: увійти в роль (із мови артистів); куй залізо, поки гаряче (із мови кузнеців); обібрати до нитки, тріщить по всіх швах (із мови кравців); лити воду на млин (із мови мірошників); прясти на тонку (з мови пряль); бив на його, як на три тузи (з мови картярів).

3. Розвитком науки і техніки українська літературна мова поповнилася новими фразеологізмами, які виникли  внаслідок переносного вживання термінологічних словосполучень: зводити до спільного знаменника. з космічною швидкістю, коефіцієнт корисної дії, питома вага.

4. Немало фразеологічних одиниць української мови має книжне походження:

а) зі Святого Письма: вовк у овечій шкурі – характеристика лицемірної людини; книга за сімома печатями – щось незрозуміле, приховане, неприступне; козел відпущення – людина, на яку звалюють чужі проблеми; пити гірку чашу – страждати, мучитися, терпіти; берегти, як зіницю ока – дуже пильно, як щось найдорожче; відділяти кукіль від пшениці – відокремлювати шкідливе від корисного.

б) з античної культури: дамоклів меч – постійна небезпека; розрубати гордіїв вузол – несподіваним способом розв’язати заплутану справу; авгієві стайні – безладдя, запущені справи; крокодилячі сльози – фальшиве співчуття; осідлати Пегаса – стати поетом; піррова перемога -  сумнівна перемога, не виправдовує понесені за неї жертви; прокрустове ложе – надумане мірило упередженої людини. яка підганяє під нього факти дійсності.

в) вислови засвоєні з інших мов: золота молодь (з французької); дивитися крізь пальці (з російської); поставити крапки над і (з французької) – нічого не залишати не з’ясованим; тут собака заритий (з німецької).

г) вислови визначних людей: «Прийшов, побачив, переміг» (Юлій Цезар); «Борітеся – поборете!» (Т.Шевченко); «Голос духа чути скрізь» (І. Франко); «Іудушка Головльов» (Салтиков-Щедрін); «Золота рибка» (О. Пушкін).

Фразеологія становить великий скарб загальнонаціональної культури. Фразеологізми найкраще виражають національну своєрідність мови.

У літературній мові фразеологізми використовуються досить широко. Основна стилістична функція фразеологізмів у художній літературі – 1) створення усно мовного колориту, важливого для характеристики персонажа. Фразеологія часто є 2) засобом відтворення точної, лаконічної, максимально чіткої думки, а також 3) засобом посилення експресивності та емоційності розповіді.

Завдання для самостійного опрацювання матеріалу:

1. Розкрити значення фразеологізмів, дібрати до них слова-синоніми, еквівалентні звороти.

Зразок: Бите око – нетренований зір; бісики пускати – вигравати очима, залицятися; глек розбити – посваритись.

1. Погріти руки, легкий хліб, горобина ніч, правити теревені, ведмежа послуга, ні пари з уст.

2. Віддавати сторицею, пальцем в небо попадати, лавровий вінок. подавати рушники, опинитися за бортом, поставити крапки над і.

3. Поставити на ноги, крутити голову (кому), варити воду (з кого), лебедина пісня, покласти зуби на полицю, дибки ставати.

4. Пасти задніх, жданики поїсти, ляси точити, заціпити рота, відкоша давати, канути у воду. робити з писка халяву.

5. Ахінеї гонити, Бога за бороду брати, про людське око, збити у планшетку, в корінь дивитися, бити лихом об землю.

6. Грати на нервах, грати мовчанку, грати на коні. грати очима, грати дурня, грати на руку, грати вогнем.

2. Визначити, яке поняття виражають необхідні фразеологічні синоніми. Виписати й запам’ятати ті фразеологізми, які вам зустрілися вперше.

Запобігати ласки (у кого), стелитися під ноги (кому), лизати руки (кому), ходити на задніх лапках, гнутися в дугу, гнути спину (перед ким), світити у вічі (кому), ламати шапку (перед ким), лизати тарілки (чиї).

3. Визначити, яке поняття виражають наведені фразеологічні синоніми.

Брати в свої руки, тримати в покорі, тримати в торах, тримати в чорному тілі, підтягати гужі, натягати віжки, підкручувати гайку, не давати спуску, не давати поблажки.

4. До наведених слів, словосполучень дібрати фразеологічні звороти.

Зразок: Рівна дорога – битий шлях, розвидняється – благословляється на світ.

Не журитися; розбиратися в суті справи; дружити; обіцяти, але не виконувати обіцяне; темна, буряна ніч з дощем; зустріти відсіч; не змовчувати, влучно відповідати; найкраща форма поведінки; нетрудовий спосіб життя; останній твір, останній вияв таланту; найбільша або найкраща частина чого-небудь.

5. До наведених слів, словосполучень дібрати фразеологічні звороти.

Довести щось до логічного кінця, не залишити нез’ясованим; залишитися поза колективом, бути відкинутим; людина невизначеного характеру; невигідно, бездумно міняти щось; картати, лаяти когось за щось;  бути заодно з ким; бути несамостійним, залежним; викликати занепокоєння, тривогу; неславити когось.

6. Яке з наведених значень фразеологізму давати чосу зайве?

1. Дуже бити кого-небудь.

2. Завдавати нищівного удару, давати належну відсіч.

3. Викликати свербіж.

4. Вичитувати кого-небудь, сварити.

5. Постійно тікати.

7. Яке з наведених значень фразеологізму поставити на ноги зайве?

1. Вирости, виховати.

2. Вилікувати.

3. Робити фізично сильним.

4. З відсталого вивести в передові.

5. Примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом.

8. Яке з наведених значень фразеологізму зводитись на ноги зайве?

1. Підростати, ставати дорослим.

2. Одужати, поправитися після хвороби.

3. Розвиваючись, досягти певного рівня.

4. Ставати мудрим.

5. Поліпшити матеріальне становище, ставати заможним.

9. Який із фразеологізмів має значення «інколи, зрідка, періодично»?

У добрий час, час не жде, час працює на нас, час усе лікує, час від часу.

10. У якому рядку подано синонім до фразеологічного звороту страх має великі очі?

1. Ставати дибки.

2. Утопити в ложці води.

3. Втрачати терпіння.

4. У лісі вовки виють, а на печі страшно.

5. Погнатися за двома зайцями.

Література:

1. Козачук П.О. Українська мова для абітурієнтів. – К.: «Вища школа», 2003, с. 24-26.

2. Фразеологічний словник української мови: В 2-х – К.: «Наукова думка», 1993.