Географічна мандрівка «Сторінками життя Єгора Петровича Ковалевського»

Про матеріал

Географічна мандрівка «Сторінками життя Єгора Петровича Ковалевського». Пізнай свій край, себе, свій рід, свою землю,- і ти побачиш свій шлях у життя (Григорій Сковорода). Додатковий матеріал при вивченні шкільного курсу географії. 7 клас, "Африка. Дослідження материка".

Перегляд файлу

Баран Ірина Іванівна,

вчитель географії ЛДКСЗШ №3

Географічна мандрівка «Сторінками життя Єгора Петровича Ковалевського»

Подібні особистості рідкісні в усі часи, тому відчуття поваги до них і ознайомлення з їх діяльністю повинно стати обов'язком суспільства.

М. М. Стасюлевич

Народився майбутній мандрівник, в селі Ярошівка Дергачівського району Харківської області, 6 лютого 1809 року в родині надвірного радника Петра Івановича Ковалевського.

Крім Єгора, у родині вже було чотири дочки і п'ятеро синів. Двоє братів присвятили себе військовій службі, і обидва загинули: Ілля — у 1812 році в битві при Бородіно, Петро - у 1953 році під час Кримської війни.

Третій син, Володимир, вивчав юридичні науки, потім захопився палеонтологією. Послідовник і пропагандист вчення Ч. Дарвіна. За низку наукових праць дістав докторат Ієнського університету.

А старший із братів, Євграф (1790-1867) - чиновник високого рангу в гірничому департаменті, досліджував поклади вугілля на території Донбасу, а в 1858 - 1861 роках – міністр народної просвіти, обрав справою свого життя географію і геологію. Це захоплення згодом перейняв і Єгор.

Ковалевські мали репутацію суворої і патріархальної, але привітної і гостинної родини, що серйозно ставилася до своїх культурних і наукових традицій.

Пізнай свій край, себе, свій рід, свою землю,-

і ти побачиш свій шлях у життя.

Григорій Сковорода

З сім'ї Семена Григоровича Ковалевського, козацького старшини, який походив з дуже знатного шляхетного роду, вийшло багато відомих людей, які залишили значний слід в історії та науці, а саме: Михайло Євграфович Ковалевський – член Сенату, член Державної Ради, допомагав проводити прогресивні реформи. Опер-прокурор кримінального касаційного департаменту Сенату;

Павло Ковалевский - професор психіатрії, ректор Варшавського університету, автор безлічі статей і брошур з проблем психіатрії;

Максим Ковалевський - російський соціолог, історик і юрист, член Імперської Академії наук. Талановитий промовець, громадсько-політичний діяч, член Державної Ради з вибору наукових організацій, член Державної Думи. Десять років був професором Московського університету. Усунений (1887) за політичні погляди, дістав запрошення читати лекції в університетах Стокгольма й Оксфорда, потім – до Брюсселя, Чикаго, Сан-Франциско. У 1901 в Парижі заснував Російську вищу школу суспільних наук (де Грушевський читав лекції з історії України). З 1905 до 1916 – професор Петербурзького університету. Видавав журнал “Вестник Европы” (1909-1916). Член Київської Громади. Був головним редактором першого систематичного енциклопедичного видання “Украинский народ в его прошлом и настоящем” у 2 томах. У галузі соціології Максим Ковалевський – одне з блискучих імен світової науки;

Іван Ковалевський - один із найближчих радників гетьмана Богдана Хмельницького;

В. О. Ковалевський - геолог, основоположник еволюційної палеонтології; Софія Ковалевська - перша жінка математик;

Олександр Ковалевський - професор зоології в кількох університетах, проректор Петербурзького університету, член Імператорської Академії наук (1890), почесний член багатьох наукових товариств за кордоном, автор великої кількості наукових праць відносно розвитку ембріології та порівняльної фізіології;

Василь Каразін - засновник Харківського університету (двоюрідний дядько Є.Ковалевського).

Від народження дано нам двох вчителів,

і обидва вони без слів навчають людей:

це – створений світ і власне сумління.

І.Златоустий

Єгор був найулюбленішою дитиною в родині. Він ріс хворобливим і вразливим хлопчиком. Але, незважаючи на тендітне здоров'я, він із самого дитинства мріяв про подорожі в далекі країни. Ще малим Єгор збирав гербарії та колекції гірських порід в околицях села Ярошівка.

Одержавши гарне домашнє виховання, у 1828 році Єгор закінчив відділення морально - політичних наук Харківського університету. Згодом переїхав до Санкт-Петербурга разом із братом Євграфом. Там він занурився у вивчення географії та геології, відвідував лекції Гірничий кадетського корпусу і за порівняно короткий термін одержав спеціальність гірничого інженера. Але ця робота не приваблювала Ковалевського - він мріяв про справжні подорожі та дослідження.

У 1829 році Євграф Петрович був призначений до Барнаула начальником Алтайського гірничого округу та Томським губернатором. Разом з ним залишив Санкт-Петербург і Єгор.

Лише сліпий може обїхати весь світ

і нічого не побачити.

Томас Карлейль

В 1831-1832 роках Єгор Ковалевський очолює геологічну експедицію з пошуку золота на Північному Алтаї. У 1835 році Ковалевський проводить розвідку золота у Східних Саянах. Було знайдено чотири золотоносні жили в районі притоків ріки Ангари. Описує Кузнецький Алатау і Салаїр, район Телецького озера, Абаканский хребет і Барабинський степ. Цього ж року їде на Урал, де працює до 1837. На Алтаї та Уралі Ковалевський одержав досвід розвідки родовищ золота, і це багато в чому визначило його подальшу долю.

“ Чия земля ?”- запитаєте ви у мене,

і я відповім: “ Вона моя, до смерті,

до закінчення віку -

рідна мати моя,

для всіх хто тут народився!”

А.Мулату

Згодом Єгор Петрович Ковалевський часто одержував пропозиції щодо пошуку рідкісних корисних копалин від урядів інших країн.

Першою серйозною закордонною експедицією Ковалевського стала поїздка у 1837 році до Чорногорії.

Золота там він не знайшов, проте описав рельєф країни, карстові явища, відкрив багаті родовища залізних, марганцевих та мідних руд і корунду, а також зробив цікаве археологічне відкриття: знайшов руїни Діоклеї, міста часів Римської імперії.

В Чорногорії Ковалевський був змушений брати участь у прикордонних боях з австрійцями. Там він здобув перемогу в бою з військом Омер-Паші.

Маленькому, але героїчному слов'янському народові Єгор Ковалевський присвятив свій твір “Чотири місяці в Чорногорії”.

Тисячі шляхів ведуть до помилки,

до істини - лише один.

Жан Жак Руссо

Задовго до вивчення території Середньої Азії П.П. Семеновим-Тян-Шанським і М.М.Пржевальським Єгор Ковалевский почав досліджувати природу, населення і історію даного регіону. В 1838 бухарський емір звернувся до російського правителя з проханням надіслати спеціаліста для розвідки родовищ золота. Протягом 1839-1840 pоків Ковалевський шукав мінерали і дорогоцінні камені в Середній Азії, досліджував територію Уральських гір.

Єгор Ковалевський дійшов висновків, що між Уралом і Усть-Юртом немає гірської перемички, а на території Мугоджар, Усть-Юрта і пустині Великі Борсуки виділяються різні місцевості. В результаті спостережень було доведено, що в минулому не було зв’язку між Аральским і Каспійським морями.

В 1839 році Ковалевський був учасником невдалого для росіян військового походу В. Петровського на місто Хіву (сьогодні Бухара, Узбекистан). Будучи відрізаним від головного загону, тримав багатоденну оборону в оточенні в давно покинутому старому укріпленні.

Єгор Петрович згодом досліджував території Монголії, Китаю, Північної Індії й Афганістану. До сьогоднішніх днів не встановлено дати подорожей Єгора Ковалевського територією Афганістану. Відомо, що в 1840 -1841 роках мандрівник побував на території Кашмірської долини і був вражений її красою. Цю територію Ковалевський згодом назве “Швейцарською Азією”. На думку Ковалевского, в минулому на місці долини існувало велике озеро, яке пізніше зникло в результаті землетрусу. Ковалевский описав міста Кашмір та Кабул, а також побут кашмірців і афганців.

З серпня 1841 року по травень 1842 року Єгор Петрович жив у рідному селі Ярошівка. За цей час він написав науково-популярну книгу “Странствователь по суше и морям”.

Тут все священне, все твоє,

що зветься просто краєм рідним.

Леся Українка

В 1843 році Ковалевский вирушає на територію Карпат і Балканського півострова в пошуках золотоносних жил. Досліджуючи Карпати, Ковалевський описав вертикальні ландшафтні пояси, вказуючи на господарську діяльність людини в кожному з них.

Протягом 1843 і 1844 років він відвідав Румунію, зробив дві мандрівки в Трансильванські Альпи. Занимаючись пошуками золота, Егор Петрович одночасно вивчав природу Карпат, досліджував долини рік Прахова, Лотри. Ковалевський перший описав природні умови, населення і господарство Румунії. Єгор Ковалевський встановив генетичний зв’язок між Карпатами і Балканами, що розділені вузьким каньоном Казане, прорізаного рікою Дунай.

Усі ці місцевості він докладно наносив на карти, проводив географічні, геологічні, етнографічні, археологічні дослідження і яскраво описував подорожі у своїх книгах.

Хто пливе за течією, ніколи не досягне джерела.

Пітер Тіллє

Протягом 1847-1848 років Ковалевський проводив географічні і геологічні дослідження у Північно-Східній Африці. Експедиція в Африку відбулася на прохання єгипетського хедива (намісника турецького султана) Мухаммеда-Алі. Він був одержимий ідеєю поповнити збіднілу скарбницю Єгипту та відшукати таємничу країну Офір. Там, як говорилося в легенді, добували скарби для царя Соломона і єгипетських фараонів . Старовинний арабський рукопис спонукав Мухаммеда-Алі відправити людей на пошуки далекої області Фазоглу. Посланці правителя Єгипту дійсно знайшли там золоті родовища. Але вони були дуже мізерні. Тоді було відправлено послання до російського царя з проханням терміново надіслати до Африки відомого гірського інженера. Перед Ковалевським постало завдання знайти для єгиптян золото в басейні Голубого Нілу.

Єгор Ковалевський разом із своїм напарником - ботаніком Львом Ценковським вирушили до Єгипту. Разом з ними ще прибули сибірські і уральські золотошукачі і рудокопи. Готуючи свою експедицію до Африки, Єгор Ковалевський, ще на Уралі, навчав двох молодих прикомандированих до нього єгиптян Дашури і Алі-Муххамеда мистецтву пошуків і видобутку золота. Алі-Муххамед, супроводжував Ковалевського у всіх його мандрівках по території Африки.

Маршрут експедиції Ковалевського пролягав в основному по ріці Ніл та його притоках. Від Олександрії до Каїра експедиція проходила по каналу Махмуді і Розетському рукаві дельти ріки Ніл. Єгор Ковалевський зі своїми помічниками Ценковським, Бородіним та Фоміним виїхали з Каїра на великому нільському пароплаві 20 січня 1848 року. На п'ятий день вони були в Асуані, звідки плавання по ріці Ніл тривало на парусних човнах-барках дахабіє. Але пройти через пороги Нілу вище міста Куруску їм не вдалося, тому було вирішено йти через Велику Нубійську пустелю караванним шляхом. У Нубії Ковалевський здійснив сходження на Лівійські гори, а потім заглибився у Велику Нубійську пустелю. Учасникам експедиції довелося страждати від спеки, вітру і палючого сонця, йти з караваном через смертоносну Нубійську пустелю, знемагаючи від спраги і лихоманки.

Уздовж всього шляху по розпеченій Великий Нубійської пустелі валялися, вибілені сонцем скелети верблюдів і биків. Караван ішов без перерви по 20-30 годин на добу. Єгор Ковалевський відчув пустелю жаху руйнувань і смерті. Однак кочівники розповідали , що досить рясного дощу і все навколо покривається зеленню. Лише на десятий день шляху скінчилася пустеля і річка знову прийняла мандрівників.

На барках вони повільно просувалися до міста Хартум, де Білий і Голубий Ніли, зливаючи свої води, дають початок ріці Ніл. В Хартумі, столиці всього Східного Судану, Ковалевський зайнявся вивченням історії Сеннар.

Сеннар – територія на межиріччі між Білим і Голубим Нілами до їх злиття поблизу міста Хартума, утворювала величезний трикутник. Цей трикутник Єгор Ковалевський назвав Сеннарським півостровом. Луки з травами в зріст людини, розкішні степи, незаймані ліси, де чувся рев лева, такий був вигляд цієї країни. У сеннарських лісах Ковалевський відкрив новий вид пальми дуліб, збирав насіння і коріння корисних лікарських рослин.

Залишивши Голубий Ніл, мандрівники попрямували до притоків річки - Тумат. На берегах Тумата до Ковалевського не був жоден єгиптянин, не кажучи вже про європейців. Він відкрив цю країну для науки. Область Тумата за своєю геологічною будовою та умовами залягання золотовмісних порід нагадувала територію на Уралі. Геологи безпомилково знаходили золото в зеленокам'яних породах, поблизу притоків африканської річки.

Уральський досвід, застосований у далекій Африці, увінчався успіхом. Було відкрито величезну золотоносну жилу. У самому серці Африки була побудована за зразком уральських та алтайських підприємств збагачувальна фабрика для видобутку золота.

Як щастя надії, вода його повна снаги.

Як амбра, смагляві й пахучі його береги,

Він райські угіддя затьмарив - хоч і глинистий діл,

Святий, повноводний, з віків годувальник наш – Ніл!

Ахмад Шаулі

Кілька тисяч кілометрів тече велика африканська річка Ніл, уперто прокладаючи собі дорогу на північ, через гори, болота і пустелі. Вона зрошує поля суданців і єгиптян, а рештки води скидає в лоно Середземного моря.

Долина цієї річки - одна з найстародавніших колисок людства, де зародилася яскрава самобутня культура, яка зробила величезний вплив на розвиток народів світу. З давніх-давен у жителів Єгипту великий інтерес викликала таємниця, пов'язана з життям Нілу. Люди багатьох поколінь намагалися розгадати її, але марно: минали віки, а таємниця залишалася не розгаданою. В ті часи єгипетські фараони та їхні жерці і маги нічого не знали про те, що діється вище Єгипту і Нубії. Усі спроби встановити, де знаходяться витоки Нілу і звідки він черпає свою силу, були марними. Пороги і болота перепиняли шлях сміливцям, місцеві жителі чинили опір, смертоносні хвороби утруднювали й унеможливлювали рух уперед. Коли ж, подолавши неймовірні труднощі, мандрівники діставалися болотистої області Седд, то переконувалися в марності пошуків і йшли геть із згубних місць. В епоху правління Нерона (37—68 н.е.) витоки Нілу шукали особливо енергійно. Посланцям імператора вдалося пробратися далі за всі попередні експедиції, але й вони повернулися ні з чим. Безрезультатними були і наступні походи. До речі, кожного, кого призначали правителем того чи іншого району Єгипту, зобов'язували “шукати голову Нілу”.

Минали віки, а “голови Нілу” так і не змогли знайти. У стародавніх людей навіть з'явилася приказка Caput Nile guaerere (“Шукати витоки Нілу”), коли мова заходила про справу, яку неможливо виконати. Тим часом арабські мудреці дуже просто розгадали цю загадку, оголосивши, що “витоки Нілу слід шукати в раю”, як про це говорила старовинна арабська приказка

Певна річ, що таке пояснення не могло задовольнити відомих географів світу, а тим більше Єгора Ковалевського, який вже подорожував по Африці, шукаючи золото. Він висловив думку по те, що Голубий Ніл починається на території Ефіопії.

Перед від'їздом з Каїра Єгор Ковалевський почув, що мандрівникам братам Аббаді вдалося нарешті знайти витоки Білого Нілу, причому недалеко від витоків Голубого. Ковалевському це здалося дивним. Але якщо брати Аббаді мали рацію, тоді по пересохлому руслу річки Тумат можна від табору золотошукачів дійти до витоку великої ріки Ніл!

Єгора Ковалевського місцеві жителі відмовляли від цієї ідеї, лякаючи зустріччю з войовничим абіссінським плем'я галла. У горах навколо першого біваку його експедиції всю ніч то спалахували, то гасли вогні. Десь далеко били в барабани, передаючи від села до села тривожну звістку про чужинців. Незабаром єгипетські солдати захопили трьох горців, маючи намір перетворити їх на рабів. Ковалевський велів їм відпустити полонених на волю. Слух про це рознісся дуже далеко. Галла не турбували подорожуючих. Караван безперешкодно пройшов туди, де з-під вологої землі вибивалися слабкі джерела.

Нікому з супутників Єгора Ковалевського раніше не доводилося бачити, звідки витікає річка Тумат. Ніхто не заходив ще так далеко всередину Африки з цього боку. До подорожі Єгора Ковалевського область Верхнього Нілу була відома лише по картах стародавнього світу Птолемея (II століття нашої ери) і Ал-Ідрісі (1154 року) . Геродот теж робив спробу обстежити ріку Ніл, але це виявилося непосильним для нього. З'ясовуючи шляхом різноманітних досліджень місцезнаходження витоків Нілу, він припустився помилки, повіривши помилковим чуткам, ніби Нігер є горішньою течією Нілу. Страбон теж обстежив Ніл лише до першого порога. У своїй книзі “География” він наводить опис річки і пояснював, що підйом води в ній відбувається через дощі, які випадають в Ефіопії.

На південь від витоків ріки Тумат лежала нова країна , що згодом була відкрита Єгором Петоровичем Ковалевським. Із сходу її обмежувала вершина Фадасі, за якої здіймалося Абіссінське нагір'я. Біля південного кордону нової країни височіли Місячні гори. Багато легенд було складено про Місячні гори, біля підніжжя яких, знаходились витоки Нілу! Птоломей писав про те, що Ніл утворюють річки, які беруть початок у Місячних горах, у глибині Африканського континенту. Відтоді міфічні Місячні гори незмінно показували на картах світу. Сімнадцять віків жила ця легенда Птоломея. Ковалевський відкину в помилкові твердження древніх і вважав, що витоки ріки Ніл треба шукати в іншому місці.

Згодом з'ясувалося, що Ковалевський був правий у своїх припущеннях. Місячні гори виявилися головною системою гір Внутрішньої Африки. Ковалевський описав відкритий ним Туматський кряж, що був частиною цих гір. Тут зосереджувалися золотоносні розсипи Внутрішньої Африки. Нова країна на південь від Місячних гір була названа Ковалевським Миколаївською. На карту даної території була нанесена річка Невка. Вона протікала по країні Миколаївській. Ця назва , писав про Невку Ковалевський, може служити вказівкою, до яких місць доходив європейський мандрівник і до якої нації він належить.

За припущенням Аббаді, Ніл повинен протікати біля підніжжя гір, розташованих на південь від витоків ріки Тумат. Але це фізично неможливо: з північної території цих гір беруть початок річки, що течуть прямо на північ. Це наприклад, Ябус. Ріки неодмінно зустрілися б на шляху з Білим Нілом, якщо б він був тут, і злилися б з ним, а тим часом вони досягають своєї мети після довгого шляху на північ, тобто впадають в Голубий Ніл.

Отже, якщо річка, відкрита Аббаді, справді є джерело з якого витікає Ніл, то він повинен зробити крутий поворот, щоб пробитися крізь гори, які при цьому повороті повинні звідусіль обмежувати його в Абіссінії і в землі Галла на зазначеній Аббаді широті. Якщо ж припустити, що Ніл протікає з півдня від гір і, вже частково їх обігнув, протікаючи на північ, то він повинен зустріти на своєму шляху інші ріки. Далі Ковалевський пише, що Аббаді, мабуть, прийняв за витік Нілу невелику річку за назвою Бахр-ель-Абіад, що впадає в Голубий Ніл.

Під такою назвою було відомим і невелике озеро , що лежить дещо південніше. На підставі своїх особистих спостережень Ковалевський зробив висновок, що головною річкою є не Голубий Ніл, а Білий. Таким чином, Єгор Петрович був одним з перших, хто похитнути в той час в географічному світі правильне переконання, що джерела Білого Нілу слід шукувати не між 3° і 10° пн. ш., тобто в місцях, де на карті зображувалися Місячні гори, а набагато південніше.

Береги Невки були крайнім південним кордоном маршрутів Ковалевського по Сеннарскому півострову, землі негрів галла в Миколаївській країні. Єгор Ковалевський досягнув краю Абіссінського нагір'я. Таких сміливих подорожей в той час ніхто не здійснював. Але на цьому не закінчуються поневіряння і відкриття відомого геолога і уральських золотошукачів.

У 1848 році Ковалевський відвідав єдину в області Сеннар фортецю, гарнізон якої складався з албанців, татар і балканських слов'ян. Вибілені хати стояли на землі Чорного материка, і в них під небом Африки лунали звуки слов'янських мандрівників.

На зворотному шляху до Олександрії, в просторах Малої Нубійської пустелі, Єгор Петрович Ковалевський відкрив річку Абуда, ліву притоку Нілу. Це відкриття спростовувало думки відомих німецьких географів Гумбольдта і Ріттера, які стверджували, що у Ніла є лише одна притока - річка Атбара.

У супроводі албанських кіннотників і відданих провідників-негрів загін дослідників в'їхав в Олександрію. Ковалевський віз мішки з високопробним яскраво-жовтим золотом та наукові колекції, у тому числі кам'яні знаряддя древніх золотошукачів Африки, які добували золото для фараонів.

Дослідження Єгора Ковалевського внесли деяку ясність в орографію західної частини Абіссінського нагір'я.

Східний Судан (Сеннарский півострів), велика територія у вигляді трикутника, що простяглася між нижніми течіями річок Білого і Голубого Нілу, була нанесена Єгором Ковалевським на карту. Ця карта була додана до книги Ковалевського “Путешествие во Внутреннюю Африку”. Ця праця містить багато чудових відомостей про людей та природу невідомих європейцям країн і пройнята гарячим співчуттям до чорношкірих мешканців Африки. Ковалевський написав ще одну книгу під назвою “Нільский басейн в геологічному відношенні і золотоносні розсипи Внутрішньої Африки”.

За час подорожей по Єгипту, Нубії, Судану, Абіссінії і Внутрішній Африці Єгор Петрович Ковалевський провів різнобічні наукові дослідження.

Він визначив широту і довготу різних місцевостей, працював з барометром, вів метеорологічні спостереження, вивчав склад води і відкладень ріки Ніл, збирав дані по геології Нільської дельти. Зібрав багаті колекції насіння місцевих рослин і планував висіяти деякі з них на півдні Росії.

Ковалевський спостереження за звичаями, віруваннями, соціальними та економічними умовами життя місцевого населення, зокрема за господарствами нубійських хліборобів, побутом кочовиків племені абабде. Його захоплював цей мужній і витривалий народ і в своїй книзі він написав: “…не на вечную смерть обречена… пустыня! Если природа так быстро может исторгнуть её из рук смерти, то и человек силою труда и времени может достичь того же”.

Подорож - це велика наука,

яка допомагає нам заново знайти себе.

Альбер Кам’ю

Ці дослідження принесли Ковалевському світову славу. Великому харків'янину вдалося ліквідувати чималу білу пляму на карті Східного Судану та у басейні ріки Ніл. Обидві мети мандрівників були успішно виконані - було досягнуто витоків ріки Білий Ніл, місця, до якого ще не ступала нога європейця, а золото вдалося не лише знайти, але й налагодити його видобуток.

Ніщо так не допомагає створенню майбутнього,

як сміливі мрії.

Гюго

В 1849 році Єгор Ковалевський був відряджений з духовною місією до Китаю. В цей час Англія заставила уряд Китаю відкрити декілька морських портів для торгівлі з Великобританією. Ковалевський, в свою чергу, повинен був знайти найкоротший шлях з Росії в Китай. Це йому успішно вдалося виконати.

Єгор визначив найбільш зручний шлях з Росії в Китай через Монголію, а саме: через міста Кяхти, Ургу (сучасний Улан-Батор), через пустиню Гобі та місто Калган до столиці Китаю - Пекіна.

За посередництвом Єгора Петровича було укладено в 1851 році Кульджинський договір про торгівлю між Росією та Китаєм. Щоб підписати договір Ковалевському потрібно було дібратися Джунгарії. Він вирушив з Семипалатинська на південь до озера Балхаш, перетнув долини рік Аягуза, Лепсі, Аксу, перейшов з караваном через відроги Джунгарського Алатау. Далі його караван йшов по території Джунгарії поблизу озер Сайрам-нур і Ебі-нур. Мандрівник робив зупинки в Кульджі і Чугучаку. Обійшовши озеро Алаколь, Єгор Ковалевський перейшов через хребет Тарбагатай.

Ковалевський під час подорожі описує, невідому в цей час, територію гірської місцевості Тянь-Шань, Тарбагатай і Джунгарії. На території Джунгарії було відкрито поклади золота.

Крім цих відкритів Єгор Ковалевський поділяє територію Монголію на північний і південний гірські райони та центральний пустельний платоутворюючий район. Він вірно визначає межі пустині Гобі.

Ковалевський описав клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ Монголії та Китаю, Пекінський кам'яновугільний басейн, родовища золота.

У мандрівках по території двох країн Єгор Петрович проводив спостереження за змінами клімату, побутом та звичаями народів, цікавився церемоніальними традиціями пекінського двору, поведінкою китайських чиновників тощо.

В книзі “Путишествие в Китай” Ковалевський написав: “Описываю только то, что видел сам или слышал от очевидцев”.

Можливо в цьому світі ти лише людина,

але для когось ти - весь світ.

Пітер Тіллє

У 42 роки Єгор Ковалевський служив у Міністерстві закордонних справ у званні полковника, а потім став генералом, сенатором, директором Азіатського департаменту Міністерства закордонних справ. Про це більш детально.

В 1855 році був учасником оборони Севастополя, під час Кримської війни 1853 - 1856 років. Єгор був прикомандирований до штабу команди військ у Криму князя М. Горчакова. Окрім військових справ, збирав матеріали для написання книги про історію війни.

В 1856 міністр закордонних справ Росії князь О. Горчаков доручив йому управління азійським департаментом свого міністерства.

Протягом 1857- 1865 років Ковалевський був помічником голови Російського географічного товариства, а з лютого 1865 року його почесним членом. З 1856 року Єгор Петрович стає директором Азіатського департаменту. В 1858 році Ковалевському вдається посприяти в підписані Айгунського договору, згідно якого до Росії було віднесено Приамур’я.

З 1857 по 1865 pік – Єгор Петрович назначений помічником голови Російського географічного товариства.

Є лише одне страждання – бути одиноким.

Габріель Марсель

Поглинений наукою і подорожами, Єгор Ковалевський не створив власної сім’ї. Його дітьми стали наукові і літературні праці, а саме:

поетична збірка “Думы о Сибири” (1832); драма в 5 діях: “Марфа Посадница” (1832); праці мандрівника і дослідника: “Четыре месяца в Черногории” (1841), “Странствователь по суше и морям” (1843 - 1845), “Путешествие в Китай” (1853); белетристичні твори: “Фанариот” (“Библиотека для чтения”, 1844), “Петербург днем и ночью” (1845), “Майорша” (1849); роман “Век прожить - не поле перейти” (“Отечественные записки”, 1857). Разом з А.Р. Гернгросом Єгор Ковалевский видав працю “Описание западной части Киргиз-Казачьей или Киргиз-Кайсацкой степи”.

Пізніше з під пера Ковалевського виходить кілька науково-історичних праць: “Война с Турцией и разрыв с западными державами” (1866); “Граф Блудов и его время. Царствование императора Александра I ” (1866); “Восточные дела в двадцатых годах” (“Вестник Европы”,1868). Ці твори ввійшли в посмертне видання праць Ковалевського ( збірка творів у 5-ти томах).

Всі свої праці Єгор Петрович Ковалевський писав під псевдонімами Ніл Безимяний та Є.Горєв.

Єгор Петрович Ковалевський був одним із членів-засновників і незмінним головою Товариства допомоги літераторам і вченим, яке мало в банківських установах свій капітал (імені Є.Ковалевського), відсотки з якого йшли на стипендії бідним студентам.

У роботі цього товариства брав участь Тарас Григорович Шевченко. Він познайомився з Єгором Ковалевським після повернення із заслання, і той клопотався про звільнення з кріпацтва його родичів (братів і сестру). Євграф Ковалевський (брат Єгора) був першим, хто дозволив надрукувати “Кобзар” Т.Г.Шевченка.

На квартирі Єгора Ковалевського в Санкт-Петербурзі зустрічалися петрашевці. Він товаришував з М.Чернишевським, І.Тургенєвим, О.Островським, М.Гоголем, Ф.Тютчевим.

Помер Єгор Петрович Ковалевський 20 вересня (2 жовтня) 1868 року в Санкт-Петербурзі.

В сільському клубі села Ярошівка створено кімнату-музей. Вона присвячена життю і творчим доробкам відомого земляка - Єгора Ковалевського.

Тільки той може бути патріотом своєї Батьківщини,

хто вміє цінувати і любити природу рідного краю.

Л.М. Толстой

Єrop Петрович Ковалевський здійснив понад 10 великих мандрівок, написав 100 наукових та художніх праць, створив ряд географічних карт, відкрив безліч родовищ коштовних корисних копалин, зібрав велику колекцію рослин і цим самим заслужив собі славу історика, мандрівника, геолога, географа, громадсько-політичного діяча, дипломата, письменника.

Але, незважаючи на всі ці незліченні заслуги, в останні роки життя Єгора Ковалевського непокоїла думка - мало встиг, мало зробив для своєї Батьківщини.

Великим людям властиво бути до себе надто вимогливими і критичними. Ми ж, вдячні нащадки, розуміємо, що внесок Єгора Петровича Ковалевського в науку складно переоцінити. А його спадщину зараз вивчають нові покоління студентів Харківського університету - того самого, де Єгор Ковалевський колись починав свій шлях у життя. Шлях де…