Географічне свято «Цікава географія»

Географічне свято «Цікава географія»

Наук на світі є багато,

Їх навіть важко полічить.

Та вам їх треба добре знати,

Щоб Всесвітом оволодіть.

Наука — знайдені алмази,

Вугілля, золото і мідь,

В руках людей могутній лазер

І сотні зрошених угідь.

Наука — хліб мільйонотонний,

Дари розвіданих морів

І винограду пишні грона,

Й серед пустель пташиний спів.

Це атом, скорений людині,

Нові потужні русла рік,

Дерзання й пошуки невпинні,

Це наш великий славний вік!

Наука нам допомагає

Ракети в космос запускать

І будувати всюдиходи,

Щоб ґрунт на Місяці вивчать.

Ось на столі переді мною книга,

З душевним трепетом її гортаю.

Вона мене, подавши руку мигом,

Бере з собою до чужого краю.

А по дорозі розповідь веде :

Хто у тім краю як живе і де.

Чим тут родовища багаті

Та, образи які висять у хаті.

Де більше люду у селі чи в місті

І, що там звикли люди в будень їсти.

Які машини та станки будують,

Що сіють, чим худобу там годують...

Нам ще повідає ця мудра книга

Які гризоти в людства і проблеми :

Що геть уся розтане в світі крига,

Якщо не вирішить людина цю дилему

 Навчить усіх, хто лиш її відкриє,

Як міжнародні нам зв'язки кріпити,

Щоб на Землі усі народи в мирі

Могли спокійно й прогресивно жити.

Знайомить книга ця мене поволі

З країнами, де вже давненько,

За покликом примарливої долі,

Полинуло вкраїнське серденько.

 

Гей, нові Колумби й Магеллани,

Напнемо вітрила наших мрій!

Кличуть нас у мандри океани,

Бухту спокою облизує прибій.

Хто сказав, що все уже відкрито?

Нащо ж ми народжені тоді?

Як нам помістити у корито

Наші сподівання молоді?

Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво!

Жаго моя! Живи! В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

 

Геть із мулу якорі іржаві —

Нидіє на якорі душа.

Б'ються груди об вітри тужаві,

Каравела в мандри вируша.

Жоден вітер сонця не остудить,

Півень землю всю не розгребе!

Україно!' Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

Мріяти й шукати, доки жити,

Шкварити байдужість на вогні!..

А якщо відкрию вже відкрите,—

Друзі Ви підкажете мені...

Я дивлюсь на розвішені карти –

І жвавішають мрії мої:

Географія кличе у мандри,

Напинає вітрила свої.

Про моря, континенти, держави,

І про явища різні й дива.

Про краї загадкові й казкові,

Що чарують і ваблять мене...

Та хоч як там цікаво й чудово,

Тільки знаю я, друзі, одне:

На півночі і півдні Багато є країн,

Та рідний край і рідний дім

На світі лиш один!

І лечу я у мріях крилатих

Крізь тумани минулих віків

У часи каравел і піратів,

У добу визначних відкриттів!

І зміняються курси і румби,

І заносить уяву мою -

Ось я вже особисто з Колумбом

 

На містку капітанськім стою!

Ось я марсовим у Магеллана,

Ось на полюсі чи бозна-де!..

Та тепліше, ніж дома, у мами,

Так і знайте, немає ніде!

 

Північна Америка

В протилежних від Австралії

Півкулях він лежить,

Поглянувши на карту,

Про це згадаєш в мить.

Посідає третє місце,

За площею, ти знай.

І знов через Атлантику

До нього вирушай.

 

Такий собі контрастний,

На півдні — він вузький,

На заході скелястий,

На сході — більш низький.

Торнадо тут гуляють.

Ці руйнівні вітри,

До неба піднімають

Смертельнії стовпи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Багато землетрусів,

Вулканів в горах є.

Гірську країну Мексику

Частенько тут трясе.

Аляску, Каліфорнію,

Флоріду, Юкатан,

А ще знайдеш на карті —

 Гурон і Мічіґан.

 

Живе ведмідь тут грізлі

І чорний барибал.

Біленького ж ведмедя —

У Арктиці шукай.

Ну що, які здогадки?

Мандруємо куди?

В Америку Північну

Ти нас, приведи.

 

 

Південна Америка

У Західній півкулі

Його ти відшукай,

Атлантику при цьому

Сміливо подолай.

І шляхом Магеллана

Вздовж сходу пропливи,

Ще і Південний тропік

При цьому перетни.

Лежить у трьох півкулях,

Між океанів двох.

На півночі і півдні

Сусідів має двох.

Є безліч тут рекордів

І власних, і всесвітніх,

Гірський ланцюг найдовший

Зустрінеш серед них.

 

Найвище в світі озеро,

Найвищий водоспад,

Пустеля найсухіша,

А в горах міді клад.

В річках живе тут риба

Прожерлива така,

Що за хвилини зможе

Подужати бика!

 

А в сельві — що за диво?

Пташина там літа,

Якщо візьмеш у руки —

Лиш грамів два вага.

Такий ось незвичайний Цей чудо-материк.

Я хочу юний друже,

Щоб ти й до нього звик.

Антарктида

 

Що за диво материк
На Землі хмоїй існує?

На відміну від усіх,

Там життя так не вирує.

Мас купол льодяний,

Полюс холоду земний.

Вітри сильні, стокові

Й заметілі снігові.

Таємницю зберігає

Материк цей у собі,

Бо природа там ховає

Прісні води для Землі.

Дико й пусто навкруги.

Де не глянь — сніги й льоди.

Лиш частково оживають

На весні тут береги.

 

 

На Землі єдиний він,

Де річок не чути дзвін.

Річки жодної немає!

Та хіба ж таке буває?!

Є оази антарктичні,

Для людей вони не звичні.

Та й людей немає тут,

Лиш пінгвіни все живуть.

Імператорські й аделі —

Найпоширеніші з них,

Походжають там поважно

По просторах льодяних.

Він найвищий і найдальший,

Небезпечний для очей.

Красота його холодна

Все ж приваблює людей.

Станцій є на нім багато.

Порахуй, не полінись,

Якщо хочеш це дізнатись,

Швидко карту роздивись.

Отака собі незвична «Королева льоду» — я.

Ну, звичайно ж, «Антарктида» —

Всім відоме це ім’я.

 

Африка

 

 Хочу в Африку,

Там люди всміхаються,

Там пустелі і затишок Нілу,

Там від світу усього сховатися,

Витирати лоба спітнілого.

Хочу в Африку,

В полум я воєн,

В ураганне око колдопіктів.

Там десь злочин Європою скоєний,

Кров здирати запечену з ліктів.

Хочу в Африку,

Себе там згадати:

Ким я був і ким бути потрібно,

Хочу глобус в кишені тримати,

На думок ланцюжку срібному.

 

 

Австралія

Материк цей загадковий

І найменший, і казковий,

На південь від екватора лежить,

Незвичайно в ньому жить.

Найсухіший і найменший,

Найспокійніший з усіх,

Майже всюди дуже жарко,

Унікальний гість тут — сніг.

І течуть незвичні ріки,

Називають їх тут «кріки», їх наповнюють дощі,

Довгождані та рясні.

І в пустелях геть не пусто,

Бо ростуть тут скреби густо,

Щоб пустелю цю здолати,

Всім сокиру треба мати.

Флора й фауна чудова,

Дивовижна і казкова,

Що не вид — то вам не сміх: 

Чи ендемік, чи релікт. 

Кенгуру і страус ему — 

Це тварини не прості, 

їх побачиш на емблемах 

Й на державному гербі. 

Що за материк, вгадали? 

Чи вам ще щось розказать?

Це — Австралія, впізнали Будемо її вивчать!

 

Євразія

Він справді є таки найбільшим

Серед шести материків,

Цікавим, дуже дивовижним,

Із давніх пір відомий всім.

Тут озеро найглибше в світі,

Гора найвища на Землі.

І море є тут наймертвіше

Та ще й найменше від усіх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тут є такі гірські країни,

Що «дахом» світу їх зовуть,

Від них на північ величаво

Річки найбільші течуть.

 

Через усі природні зони,

Звичайно, зможеш ти пройти.

Ліси, степи, пустелі, гори

На ньому можеш ти знайти.

 

Памір, Тібет і Гімалаї,

Байкал, Арал, Урал, Саяни, Кавказ,

Дніпро, Дунай, Алтай —

Скоріш на карті відшукай!

На ньому є й твоя країна,

Де народився і живеш.

Цей край зоветься — Україна,

Його ти швидко там знайдеш.

Ну що ж, вгадали, любі діти,

Не помилилась в цьому я?

Цей материк відомий в світі,

І зветься він — «Євразія»!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я не бував за дальніми морями, 

Чужих доріг ніколи не топтав — 

В своїм краю під буйними вітрами 

Щасливим я і вільним виростав. 

Мене ліси здоров'ям напували,

Коли бродив у їхній гущині, 

Мені поля задумливо шептали 

Свої ніким не співані пісні. 

Коли не вмів ще й букваря читати, 

Ходив, як кажуть, пішки під столом, 

Любить людей мене навчила мати

І рідну землю, що б там не було. 

Чужих країв ніколи я не бачив, 

Принад не знаю-їхніх і окрас, 

Та вірю серцем щирим і гарячим: 

Нема землі такої, як у нас.

 

 

Земле рідна!

Мозок мій світліє,

Та душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небоім
Гартував я душу молоду.

Хто тебе любов'ю обікраде, 

Хто твої турботи обмине, 

Хай того земне тяжіння зрадить 

Із прокляттям безвість проковтне!

 

Заможних, ситих та затишних

На світі місць багато дуже...

Та ми завжди там будем лишні,

Мій український милий друже.

Щоб все було у нас, як книжка пише,

Нам треба гризти ще граніт науки,

А потім до усього, що навчились,

Докласти молоді та сильні руки!! ?

Нехай кожен день плавання в безкрайньому життєвому морі

Відкриває для вас нові острови досягнень, звершень та здобутків.

Нехай ці прекрасні ідеали ніколи не залишаються словами, натомість, збагатяться вірою, любов’ю, теплом людських сердець.

Від усього серця бажаємо Вам богатирського здоров я,

Сил духовних і фізичних, терпіння, удачі, оптимізму.