Герої не вмирають… НЕБЕСНА СОТНЯ
Герої не вмирають…
Лінійка-реквієм,
приурочена вшануванню пам’яті
героїв Небесної сотні
Підготувала:
педагог-організотор
Віннік Олена Ігорівна
Маньків - 2019
Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Перебіг заходу
Учні:
1. ХХІ століття. Україна – вільна незалежна держава. Колосяться золотисті поля під блакитним небом. Та чорний ворон в це блакитне небо знов піднявся. Знову біда постукалась у нашу українську оселю. Пророчими й вражаючими були слова великого сина неньки-України. Він намагався зрозуміти, у чому криється причина зла. Застерігав сучасне йому та майбутні покоління від підступного ворога, що поневолює і роз’їдає зсередини душі українців.
2.Поглянь, Тарасе, із Чернечої гори
На Україну, де Дніпрові хвилі
Все пам’ятають, землю як любив
І край хотів наш бачити щасливим.
Дивись, Тарасе! З нами говори
Сьогодні! Ти ж не вмів мовчати!
В твоєму серці так вогонь горів,
Що й зараз може нам тепла додати,
Тепла й любові нам до рідної землі,
Де предків дух і воля тут єдина,
Садки вишневі де, калина, солов’ї
І мова рідна, материнська, України.
Не дай ганьбити Україну
Панкам лукавим і панам.
Ти був і є їй вірним сином
Дай не байдужим бути й нам.
1. Мій Боже милий, знову лихо!.
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. І знову потекла
Мужицька кров! Кати вінчані,
Мов пси голодні — за маслак
Гризуться знову.
А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотню на майдані убивали
У небо душі відходили захисників святих
Як цілились, стріляли
Водою й брудом обливали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло! Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!
2. Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів’ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Звучить ____________________
Виходить дівчина, яка символізує нещасну Україну.
Хижа історія! По Україні топталась!
Кидала каміння і дико реготалась.
Плювала в обличчя, голодом морила,
Відрубувала, відрізувала національні крила.
В землю намагалась Україну втоптати,
Хотіла задушити пострілом гармати.
Хотіла втопити в океані крові,
В обіймах задушити зрадницької любові.
Хотіла вирвати язик і виколоти очі,
І напівмертву кинути в безмежну сірість ночі.
Як вампір пила кров нескінченими ріками,
А її дітей робила сиротами й каліками.
Історія намагалась скинути в трясовину забуття,
Щоб Україну відносили до суспільного сміття.
А вона була безсмертна, вона не здавалась,
Крізь стогін років вона тихо сміялась.
Коли непритомніла від пролитої крові,
То знов прокидалась на знак народної любові.
Як виколювали очі, то очима ставали материнські,
Що сина з війни виглядали.
Голосом була маленька дитина,
Що складала пісню про кращу годину.
Її серце билось з народом в унісон,
А тепер це продовжується як жахливий сон.
Відео 1.
Ведуча. Минуло п’ять років від подій, які назавжди змінили країну і кожного українця. Роки важких втрат, болю і випробувань. Події, які залишили в минулому мирне розмірене життя.
Ведучий. Лютий 2014 року закарбувався в історичній пам’яті нашого народу назавжди. Вся Україна і весь світ стали свідками холодної жорстокості катів і щирого, чистого, світлого, відчайдушного пориву повстанців. Людей з дерев’яними щитами, які гинули від снайперських куль професійних вбивць. Такою є ціна нашої свободи. Кривава жертва мирних людей, принесена на жертовник заради майбутніх поколінь.
Ведуча. Небесна сотня – це найсвятіший образ новітньої України.
Спомин Героїв Небесної сотні це не привід для виступів і політичних диспутів. Тут не може бути красномовства. Не слова, а дії потрібні Україні і українцям… Віримо, що країну об’єднає патріотичний дух кожного з нас і молитва за наших Героїв, за нашу небесну охорону. Кожен українець у вічному боргу перед їх найсвітлішою пам’яттю.
Ведучий. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний цивілізований час ХХІ століття.
Ведуча. Ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. З 18 до 20-го лютого 2014 року відбулося протистояння між силовиками та протестувальниками, де загинуло більше сотні людей. Їх назвали Небесною сотнею.
Тепер 20 лютого – це День пам’яті героїв Небесної сотні.
- Хто ж були вони, ті, кого сьогодні називаємо Героями Майдану?
- Звичайні українці, такі як ваші брати та сестри, батьки та дідусі.
- Що спонукало їх іти вперед на вірну загибель?
- Несправедливість, бажання жити краще.
- Хто винуватець цієї трагедії?
- Влада, багатство, брехня та зрада.
Ведучий. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.
Ведуча. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності.
Відтоді минуло 5 років…
Ведучий. До кінця доби 21 листопада 2013 року на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік. З'явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією.
Ведуча. У ніч проти 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу.
Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року.
Ведучий. Збурення в суспільстві наростає.
Відбуваються масові провокації так званих «тітушок». Почався наступ спец призначенців із масовим побиттям журналістів та протестувальників.
Звучить ________________
І протестувальник
Палає Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати.
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати…
ІІ протестувальник.
Всіх щільно взяли у кільце,
здається ось наш дух зламають,
та хтось із права затягнув
Вкраїни Гімн… усі співають.
Тримати крепко треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.
Лунає вибух поруч десь,
то світло-шумова граната,
це «Беркут» мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.
І ще учора ти і я
були звичайні активісти,
А вже сьогодні всі ми тут
банд формування, терористи.
Ведуча. Минав час. Серця усіх українців з різних куточків нашої держави і навіть із-за кордону бились в унісон із серцями активістів майдану. Кияни приносили на майдан теплий одяг, їжу, ліки; підтримували, як могли. А новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності святкували разом тисячі людей.
Ведучий.
Події, що відбулися з 19 до 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.
Ведуча.
Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».
Ведучий. Протести закінчилися летальними наслідками на Майдані. 22 січня на вулиці Грушевського першою жертвою став Сергій Нігоян.
Слайд ____________
Сергі́й Нігоя́н. Народився та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім'ї. Родина Сергія переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою, був спокійним, працьовитим і справедливим.
Загинув 22 січня 2014 року у віці 21 року від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського. Його застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом».
Відео 2 «Нігоян декламує вірш Шевченка»
Ведуча. На деякий час після цих кривавих подій оголосили перемир’я.
На ранок 18 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань про зміни Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Близько 8.30 ранку мітингарі почали збиратися на майдані Незалежності, звідки десятитисячною колоною рушили до будинку Верховної Ради на вулиці Грушевського, з метою донесення вимог щодо повернення до Конституції зразка 2004 року та покарання винних у знущаннях з активістів Євромайдану.
Ведучий. На противагу «Мирному наступу» майданівців влада використала силу та зброю. Загинуло близько 20 осіб.
Ведуча. Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого, в так званий «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.
Ведучий. Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею».
Ведуча. Сьогодні ми зібрались, щоб згадати їх імена.
Ведучий. Небесна Сотня віддала життя за кожного з нас! Не забуваймо про це! Вічна їм пам’ять!
Відео 3.
Виходять учні під час відео зі свічками, ставлять їх перед монітором.
Після відео повертаються до людей по перзі та розповідають слова.
- … Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так-так, саме в Небо, а не навпаки…
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.
- Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».
- Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.
- Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу, що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе!
- Не плачте бабусі, що внуки завчасно
Піднялись до Бога раніше від вас,
Бо тільки Всевишньому знати дорогу
Й коли і для кого настав уже час.
- Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ
Отак, з висоти, вберігатимуть нас,
Щоб вже не змогли вороги підступити
А для України настав слушний час.
- Одна у них ненька - одна Україна,
Пробачте, для неї віддали життя!
А Вам вона нині вклоняється щиро
За їх виховання й безсмертні серця!
Відео ???? чи Буктрейлер (фото Героїв неб сотні)
Ведучий. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.
Ведуча. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Ведучий. Ми будемо їх пам’ятати …
Їхній подвиг неоціненний для України. Їхньою кров’ю омита нова держава. Вони вже вплинули на дух нашої нації і впливатимуть надалі…
А нашим обов’язком є будувати ту державу, за яку вони загинули. Нашим обов’язком є пам’ятати їхній подвиг і просити у Бога спокою душам тих сміливих і щирих людей, які були серед нас.
Ведуча. Герої не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях. Слава Україні! Героям Слава! Слава Небесній Сотні!
Знову біда у нашій українській оселі. Пророчими й вражаючими були слова великого сина неньки-України. Він намагався зрозуміти, у чому криється причина зла. Він застерігав сучасне йму та майбутні покоління від підступного ворога, що поневолює і роз’їдає зсередини душі українців.
Поглянь, Тарасе, із Чернечої гори
На Україну, де Дніпрові хвилі
Все пам’ятають, землю як любив
І край хотів наш бачити щасливим.
Дивись, Тарасе! З нами говори
Сьогодні! Ти ж не вмів мовчати!
В твоєму серці так вогонь горів,
Що й зараз може нам тепла додати,
Тепла й любові нам до рідної землі,
Де предків дух і воля тут єдина,
Садки вишневі де, калина, солов’ї
І мова рідна, материнська, України.
Не дай ганьбити Україну
Панкам лукавим і панам.
Ти був і є їй вірним сином
Дай не байдужим бути й нам.
Мій Боже милий, знову лихо!.
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчані,
Мов пси голодні — за маслак
Гризуться знову.
А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотню на майдані убивали
У небо душі відходили захисників святих
Як цілились, стріляли
Водою й брудом обливали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло! Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів’ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам’ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
Вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Милий Боже, борони нас і храни.
Як дитину, Україну пригорни,
Нерозумних нас на розум наведи,
Як нам вийти із недолі та біди.
Захисти нас від сваволі і хули,
Щоб ми вільними і сильними були
про публікацію авторської розробки
Додати розробку