«ГЕРОЇ ЖИВУТЬ ПОРЯД З НАМИ –Роман Падлецький – захисник України, учасник АТО»

Про матеріал

«ГЕРОЇ ЖИВУТЬ ПОРЯД З НАМИ – Роман Падлецький – захисник України, учасник АТО»

Перегляд файлу

На конкурс: «Слава України»

Міністерство освіти і науки України

ВІДДІЛ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ТРИБУХІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

Пилявська ЗОШ І-ІІІ ступенів

«ГЕРОЇ ЖИВУТЬ ПОРЯД З НАМИ –

Роман Падлецький – захисник України, учасник АТО»

Автор краєзнавчо-дослідницької роботи:

Гринів Марія Володимирівна

Пилявська ЗОШ І-ІІІ ступенів

вчитель історії, правознавства

та громадянської освіти

Контактний телефон: 0973717891

2021 р.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..………....3

Розділ 1. Участь наших земляків у АТО…..………….……………………......5

Розділ 2. Сторінки життя та діяльність Падлецького Романа ..….…………9

Розділ 3. Спогади із війни ……………………………………….……………..12

Висновки…………………………………………………………………………..16

Список використаних джерел та літератури………………………………...18

Додатки………………………………………………………………………..21-25

Вступ

Україна – держава героїв. За довгу історію у нас були і великі князі, і хоробрі козаки, і відчайдушні захисники. Щоб перерахувати усіх наших героїв, нам би не вистачило і стометрового аркуша паперу.

Так, Україна – це славетна історія, чарівна природа, неповторна культура, це країна, де найбільше люблять волю і найменше знають її.

Події кінця 2013 – поч. 2014-х років перетворилися на справжній національний смерч, що передав руйнівну силу прагнення до вільного життя. Із вікової сплячки вийшла національна свідомість. Революція Гідності вплинула на наш народ і зробила його надзвичайно єдиним, змінивши свідомість українців. Після тривалого часу боротьби ми відчули себе окремою незалежною нацією, яка прагне рухатися вперед і готова на будь-які жертви. Майдан - символ непокори, символ прагнення до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за свободу й оновлення країни заплачена страшна ціна: своє життя віддали найкращі сини України.

Зараз на Сході України захищають нас та відстоюють український спокій патріоти України, для яких є справою честі і гідності виконати борг перед державою. Вони рішуче налаштовані захищати Батьківщину, жертвуючи собою. Майбутнє України для них – понад усе. За кожною історією – справжній герой, на прикладі якого виховуватимуться спадкоємці нашої держави.

Актуальність дослідження полягає у поглибленому вивченні подій сьогоднішньої війни, крізь призму свідчень безпосередніх учасників. Показати сучасній молоді живих героїв Батьківщини і тих, завдяки яким маємо ми чисте небо над головою.

Об’єктом роботи виступають біографічні дані та спогади учасника АТО – Падлецького Романа Михайловича.

Предмет дослідження: дитячо-юнацькі роки, зріле життя, участь та діяльність Падлецького Р. М. у антитерористичної операції.

Метою даної роботи є спроба зібрати інформацію про учасників АТО і на прикладі свого однокласника, учасника цих подій та його спогадах доповнити дослідження історії рідного краю.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити такі завдання:

Зібрати спогади про боротьбу наших земляків проти російського агресора;
простежити формування любові Романа до Батьківщини в дитячому та юнацькому віці;
охарактеризувати життєві позиції Падлецького Р.
висвітлити діяльність на війні у боротьбі за територіальну цілісність України.

Хронологічні межі охоплюють період від березня 2014р. – перші вторгнення агресора на сході України до подій 2015 рр.

Територіальні рамки охоплюють с. Мартинівка та інші села Трибухівської обꞌєднаної територіальної громади, зокрема Пилява, Новоставці.

Теоретико-методологічну основу роботи складають наукові принципи історизму, об’єктивності та достовірне висвітлення історичних подій.

Варто також зазначити, що на сучасному етапі рівень наукового дослідження даної проблеми є не достатнім, а точніше маловідомий, майже відсутній. Тому мою робота сформована в основному на свідченнях, коротеньких повідомленнях у ЗМІ та офіційних даних державних органів.

Практичне значення полягає у використання даних матеріалів для поглибленого вивчення історії рідного краю та України, національно-патріотичного та громадянського виховання учнівської молоді.

Структура наукової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

Розділ 1. Участь наших земляків у АТО

Починаючи з осені 2013 р., в Україні відбуваються революційні зміни. Громадяни відстояли права людини і демократичні свободи, зроблені реальні кроки на шляху до європейської інтеграції. Разом із тим Україна стала об’єктом російської агресії: тимчасово окупований Крим, військовослужбовці та найманці з Російської Федерації вторглися на Донбас, Луганськ.

Нова українська влада зосередилась на захисті територіальної цілісності та розбудові Збройних сил України, які рішенням РНБО були приведені в повну бойову готовність з метою захисту східного кордону України. Вже 13 березня 2014 р. була відновлена Національна гвардія України. 17 березня назом в.о. президента України Олександром Турчиновим було розпочато першу хвилю мобілізації на особливий період тривалістю 45 днів у ході якої було здійснено призов військовозобовꞌ язаних та резервістів до Збройних сил, Національної гвардії, Служби Безпеки, Державної прикордонної служби та інших військових формувань України. 6 травня 2014 р. – друга хвиля часткової мобілізації.

24 серпня 2015 р. Президент України Петро Порошенко озвучив загальну кількість призовників у рамках шести хвиль мобілізації на військову службу – це 210 тисяч осіб, кожен шостий з яких – доброволець. А війна для Тернопілля – це понад 3,5 тисяч мобілізованих [4, ст. 18]

14 квітня у Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинити терористів та сепаратистів [10, ст. 23].

У державі почав зароджуватися добровольчий рух, який згодом стане феноменом в історії країни. Добровольці беруть в руки зброю і самі звільняють окремі райони Донецької та Луганської області від сепаратистів. У липні розпочинається звільнення наших територій. Хлопці входять у Червоний Лиман, Слов’янськ, Бахмут [15].

24 липня було звільнено Лисичанськ (Луганська обл.), яке було основним опорним пунктом терористів. Після звільнення Рубіжного та Сіверодонецька сили АТО, зокрема батальйоно-тактичні групи 24-ї ОМБр та 95-ї ОАМБр, 51-ї ОМБр і частини Національної гвардії, зуміли взяти штурмом базу терористів. 27 липня визволили Георгіївку та Лутугине, за один день звільнили Красногорівку (1 серпня) та ряд інших населених пунктів [19].

25 серпня сили АТО, вичерпавши можливості для ведення оборони, залишили Савур-Могилу. 25-27 серпня починається активна фаза боїв з терористами та регулярними частинами ЗС РФ у районі Іловайська. 28 серпня оточення українських сил під Іловайськом. 29 серпня вихід сил АТО з оточення під Іловайськом [10 ].

Логічним кроком є переможний наступ на Іловайськ. Усі розуміють, що саме там знаходиться великий залізничний вузол, перекривши, який бойовики будуть відрізані від постачання боєприпасів та іншого забезпечення, а сам Донецьк виявиться у кільці українських військових. Питання перемоги — декілька днів [2].

Бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу, місто Іловайськ, тривали з 7 по 31 серпня 2014 року і були складовою частиною проведення операції Збройних Сил України з оточення міст Донецька та Макіївка. На початковому етапі операція розвивалась успішно: було звільнено низку населених пунктів і перервано зв`язок терористів між цими містами і Горлівкою та Єнакієвим. Для остаточного замикання кола навколо Донецька та Макіївки українським військам лишалось взяти Іловайськ. Через цей задум Іловайськ став важливим стратегічним містом. Росіяни кинули на оборону міста значну частину окупаційних контингентів, які складались з місцевих бойовиків, російських та іноземних добровольців із російською зброєю [6 ].

Українські воїни почали битись в оточенні, а згодом пробились на південь від Іловайська, до села Многопілля. 27 серпня 2014 року Президент РФ Володимир Путін запропонував та пообіцяв забезпечити українським підрозділам гуманітарний (“зелений”) коридор для виходу з оточення. Але це був підлий обман і путінський “зелений коридор” став для наших військових справжньою дорогою смерті. Саме 29 серпня є днем найбільших втрата українського війська [16, ст. 7].

Вранці 29 серпня 2014 року розпочався вихід з оточення українських підрозділів, що опинилися в оточенні в районі Іловайська. Вже після його початку стало відомо, що умови виходу з оточення змінені і російська сторона дозволить 8 вихід українських підрозділів за одним маршрутом, без зброї, боєприпасів і техніки. Офіцери ЗС РФ неодноразово відтягували час проходу через так званий “зелений коридор”. Уже невдовзі стало відомо, що цей час був потрібен росіянам для інженерного облаштування засідок. Коли вони підготувались, російське командування дало дозвіл на вихід наших бійців із зачохленим озброєнням. За цей час підрозділи збройних сил Російської Федерації зайняли вигідні позиції та впритул розстріляли дві колони українських військ. Попри завідомо програшну позицію, українські бійці на марші дали бій і нанесли значні втрати російським підрозділам. Бої за Іловайськ стали для українців трагічним і великим уроком [ 1 ].

За даними Генеральної прокуратури, загалом безпосередньо в перебігу боїв за Іловайськ із 7 по 31 серпня 2014 року загинули чи були вбиті 366 українських воїнів, 429 зазнали поранення різного ступеня тяжкості, близько 300 потрапили у полон чи зникли безвісти, Збройні сили України зазнали значних втрат озброєння і військової техніки на суму майже 300 мільйонів гривень.

За оновленими даними, які зібрав заступник директора Національного військово-історичного музею Міноборони Ярослав Тинченко і опублікував редактор видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов, з них саме протягом дня 29 серпня 2014 року загинули, померли від поранень чи зникли безвісти 272 українські військовослужбовці [2].

Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року свідчить, що, незважаючи на несприятливу обстановку, українські підрозділи своїми діями нанесли значних втрат противнику, скували значні його сили, стабілізували лінію зіткнення та не допустили подальшого просування незаконних збройних формувань в глибину української території.

В ході боїв були отримані та задокументовані беззаперечні докази вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, що призвело до посилення санкцій Європейського Союзу, США, Канади, Японії та інших країн проти Росії [1].

Злочинний розстріл колон українських військ, які виходили з Іловайська, яскраво продемонстрував терористичну сутність Російської Федерації, що стало уроком на майбутнє.

Не залишилася осторонь цих подій і наші земляки, родом із Мартинівки, Пиляви, Новоставець. На боротьбу за цілісність та єдність Батьківщини із наших сторін відгукнулося багато сильних, сміливих, рішучих та натхненних вірою у справедливість, квітуче майбутнє нашої країни захисників.

Під час боротьби з неоголошеним ворогом десять наших земляків ризикували найдорожчим, що у них є – своїм життям, згадаймо їх поіменно – це Падлецький Роман Михайлович, Гугул Іван Іванович, Тимчій Василь Володимирович, Савка Іван Дмитрович, Гоголь Михайло Васильович, Іванців Богдан Миколайович, Іванців Андрій Миколайович, Мацьків Степан Михайлович, Винник Василь Петрович [17].

Під час проведення антитерористичної операції на сході України Тернопільщина понесла значні втрати. Проте ніхто не буде забутим. Ми зобов’язані зберегти пам'ять про кожного учасника АТО. Їхні імена мають бути вкарбовані в історію нашого краю.

Отже, наші захисники дуже люблять Україну, її культуру та історію, справжні патріоти своєї Батьківщини, відчувши біль своєї держави, вболівали за її долю, підтримували її в боротьбі за свободу, прагнули їй добра та кращого майбутнього, мали активну громадянську позицію, не могли бути осторонь початку російсько-української війни. Саме вони були першими з наших країв, які не допустили повторення «сценарію - Криму» на Сході.

Розділ 2. Сторінки життя та діяльності Падлецького Романа

Невмируща українська нація. Україна вічна, бо вічний її народ. Допоки буде український народ вірити в себе, допоки буде шануватися, існувати й розвиватися незалежна українська держава, про неї знатиме, її поважатиме весь світ. А головним підтвердженням цьому є її давня і героїчна історія, що довела: попри лагідну вдачу українці надзвичайно сильний і витривалий народ, який здатен захищати себе й боронити свою країну, бо Україна - понад усе!

Прикладом такого героя є воїн з Бучаччини - Падлецький Роман.

Народився Падлецький Роман Михайлович 11 листопада 1988 р. у селі Мартитнівка, Бучацького району, Тернопільської області у багатодітні сімꞌ ї. Закінчив Мартинівську початкову школу, а потім Пилявську ЗОШ І-ІІІ ст. у 2006 р.

Як розповідає мати, Падлецька Леся Михайлівна, мати п’ятьох дітей, що Роман був четвертою дитиною в сім’ї, труднощів у вихованні не завдавав, завжди допомагав по господарству, був дуже кмітливим, ще змалку любив рибалити; всім цікавився, особливо історією, політикою, мріяв піти в армію служити, як його три старші брати.. Любив спорт, особливо захоплювався футболом. Полюбляє працювати на городі, садити дерева. Але було багато того, чого він терпіти не міг – брехні, лицемірства, пустослів’я, а також байдужості, жив за високими моральними принципами, які привели його в АТО. Йому вже не сиділося вдома. Прагнув кращої долі для України, вірив у перемогу добра над злом [14].

Роман був моїм однокласником, адже я вчилась із цим героєм у Пилявській ЗОШ І-ІІІ ступенів, пам’ятаю як доброзичливого, працьовитого та чуйного, справедливого юнака, який готовий прийти на допомогу в будь який момент, для якого добробут громади, держави перш за все. Завжди був надійним і відданим – і в спокійні будні, і в моменти напруги.

Потім навчався у Бучацькому професійно-технічному училищі, здобув професію шофер-тракторист. Після здобуття освіти працював у «Бучачагрохлібпром». Служив у внутрішніх військах, зокрема в Хмельницьку.

Маючи сильну громадянську позицію, із початком російсько-української війни Падлецький одразу долучився до лав спротиву російській агресії. В квітні 2014 р. був мобілізований як доброволець та направлений на військову підготовку у Володимир-Волинський, розподілений у 51 окрему механізовану бригаду.

Мати Романа, згадує про час перебування сина в АТО, як тяжку сторінку життя, зв’ язок був по телефону та дуже рідко. Хоч нічого не розказував Роман про війну і усе твердив, що він далеко від активних бойових дій, та материнське серце відчувало… [14]

У 25 років він став бійцем одного з найвідоміших збройних формувань – 51 окремої механізованої бригади, яка одна із перших прийняла та відчула агресію російських військ, пройшла найзапекліші бої початку АТО.

Леся Падлецька, мама Романа згадує як син йшов на війну: «Я не відпускала, плакала. А він казав все до мене: «Мамо, чиїсь діти погинули на Майдані. Я тоже піду за Україну. Він перебув в Волновасі бій, було 19 хлопців загинуло, потім був більше місяця під Лисичанськом, на Луганщині, а тепер вже місяць на Донеччині, під Ілловайськом [7].

2 вересня 2014 року прибув із Сходу на десятиденну відпустку. Скромно і без почестей на залізничний вокзал Тернополя прибули солдати, які п'ять місяців воювали на передовій. Потягом Маріуполь-Львів їхало 5 військовослужбовців, один з них - уродженець Тернопільщини Роман Падлецький, саме так повідомляли про це місцеві ЗМІ [12].

Мама Романа пані Леся, згадує, що вже не могла дочекатися моменту, коли обніме сина. Адже не бачила його п’ять місяців.

– Мені було дуже важко, але що ж поробиш, — каже жінка. – Бувало, що ми не могли до нього додзвонитися по декілька днів. Але ми вірили, що все з ним буде добре [3].

На сьогодні є членом правління "Районної спілки воїнів-учасників антитерористичної операції Бучацького району", головою якої є Криськів Володимир Войткович, підтримує звꞌязки із побратимами із інших регіонів [ 11].

Одружився у 2020 році, виховує сина, працює будівельником. Про війну старається не згадувати, але додає що безслідно війна з життя кожного хто там був, не зникає та з серйозністю доповнює, якщо треба буде йти ще воювати - тоді піде.

Він дуже любить Україну, її культуру та історію, є справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчувши біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, має активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.

Отже, пам’ять про мужніх героїв – це наша гордість від того, що ми мали честь жити з ними в одній країні. До останньої секунди життя вони залишаються вірними кожному слову Військової присяги. Багато мужніх та відважних героїв ще й досі стоять на захисті рідної української землі. На прикладах їх героїчних вчинків будуть виховуватися ще багато поколінь. Бо величний і могутній наш народ, а українці - носії кращих його рис.

Розділ 3. Спогади із війни

Із дня виходу українських військ з Іловайська пройшло 7 років. Те, що називали «зеленим коридором», всупереч домовленостям із російським Генштабом, перетворилося на дорогу смерті, на якій розстріляли українських військових і добровольців. Сотні загинули. Десятки зникли безвісти. Як українські бійці планували вийти з Іловайська і як вибиралися насправді? Нам про ці події можуть розповісти самі учасники, які вижили.

Одним із безпосередніх учасників військових дій під Іловайськом є Роман Падлецький - уроженец села Мартинівка Бучацького району, служив у 51-ій механізованій бригаді. Був у «гарячих» точках, зокрема в Луганську, під Донецьком, під Волновахою. 51-а бригада потрапала в облогу під Іловайськом Донецької області [9].

Дізнавшись про набір добровольців у АТО поповнив лави бажаючих від Бучацького району, відчувши обов’язок перед Батьківщиною. 15 квітня 2014 року з Бучача виїхали до м. Володимир- Волинськ та 20 квітня уже відправили на Схід у складі 51 окремої механізованої бригади. Служив у третьому штурмовому батальйоні спеціального призначення [13].

Прибувши на свої бойові позиції в с. Дачне Донецької області, три дні тривали збори, потім три дні перебиралися в с. Новоукраїнівка Іловайського району Донецької області. Облаштувалися на початку своїми силами; для солдатів, так і для командирів все було невідоме, діяли по ситуації із чітким дотриманням командування із центру. Місцеві жителі в більшості були за Україну, ставилися доброзичливо, допомагали чим могли [13].

З самого початку зіткнулися з багатьма проблемами, адже ніхто не був готовий до війни. Та завдяки місцевим жителям і волонтерам умови воїнів дещо покращувалися. На той час Коломойський створив два батальйони – Дніпро, Дніпро-1, які перебували з нами, тому поступала часто допомога [13] .

Мартинівський герой повідомив про бої в яких брав участь, зокрема Волноваха, Комунарівка, Марꞌянка, Старобешеве, Докучаєвськ, Озерне, Карабітне, Комсомольськ, Маріуполь, Іловайськ, Рубіжне, Лисичанськ, Северодонецьк, Новокатеринівка.

На початку травня відбувся перший бій під Волновахою, де загинуло 17 бійців.

АТО доходило до завершення під Іловайськом РФ перекинула свої війська проти України, їхня кількість переважала нашу чисельність війська та нашу техніку, тому ми змушені були відступати через великі втрати бійців (рятувались як могли). На війні не вистачало всього та найбільше боялись зради. Війна показала, що в нас багато друзів, «чужі стали – рідними» [13] .

Наш захисник розповідає, що зелений коридор – це була пастка, всі колони, які виходили тим коридором були миттєво розстріляні.

«Я коридором не виходив – повідомляє наш реципієнт, наша група – 57 чоловік пішла була в обхід лісами, полями. Попали під обстріл залишилось 16, згодом після наступних обстрілів 9 та 5 бійців вижило (серед яких і наш герой). Вийшли у Маріуполі, подолавши близько 180 км. за 6 днів, де зустрілись із Дніпром -1, командир мене впізнав. Тоді нас перекинули під Донецький аеропорт, де вже тривали військові сутички. Згодом відправили на ротацію в Дачне. Приїхав додому 2 вересня 2014 року.» [13]

Однак найважчим був останній місяць. Кілька днів тому вони ледь вирвалися живими з оточення терористів у так званому "Іловайському котлі". "Нас всього було 400, з оточення вибралося 20, багато наших в полоні. Ми чотири доби без води і їжі вибиралися звідти" - розповів Роман Падлецький [12].

У Тернополі зустріли чотирьох військових, які вирвалися з оточення під Іловайськом. Зараз їх ненадовго відпустили додому. Серед тих, хто повернувся, воїни з Львівщини, Волині та наш земляк з Бучаччини Роман Падлецькій, який воював в зоні АТО вже п'ять місяців. Хлопці кажуть, що з нашого боку багато втрат, полонених, але вони готові боротися з ворогом до кінця. Для цього просять тільки дати потрібну бойову техніку [8 ].

Він розповідає, що бої під Іловайськом були дуже важкими.

– Зі сторони противника було дуже багато техніки та армії, — каже воїн. — Нас взяли в оточення. Ми трималися до останнього, але змушені були відступити… У боях під Іловайськом бригада зазнала серйозних втрат, продовжує Роман.

– Нас було 400 чоловік, — каже він. – З них більше сотні потрапили в полон, а ще є багато вбитих та поранених [3].

– Українські сили змушені були відступити з Іловайська, бо ворогу прийшло велике підкріплення з Росії. З нашого підрозділу багато полонених, а вбитих – навіть не хочу казати, скільки. Наразі вирватися з оточення вдалося одиницям – десь двадцятьом бійцям, – розповідає військовий. Він каже, що командир був з бригадою до кінця, бойовий дух в українських бійців на Сході теж високий – вони горді, що захищають свою країну. На побутові проблеми не скаржиться. – Нестачі людських ресурсів немає. Найбільша проблема у тому, що нам не вистачає нормальної бойової техніки, – каже боєць [8].

У інтервꞌю з Оленою Бойчук (02.09.2021 р.) Роман розповідав про ставлення місцевого населення:

Більшість місцевого населення підтримують українських військових. Але є і такі, що відверто говорять нам щось погане. Зате добрі люди допомагали вийти з оточення, інформували, де знаходяться ворожі блокпости. Один чоловік підвозив українських військових маршруткою, після чого отримував загрозливі телефонні дзвінки. Але люди ризикують і допомагають нам [8].

В Тернополі солдатів зустрічали, як героїв. Обіймали і тиснули руку навіть незнайому люди. Уже за 10 днів вони знову повернуться на передову. У такі відпустки відправляють усіх, хто перейшов Іловайский котел [12].

Всім, хто вийшов з оточення дали у відпустки, додає Роман. Він налаштований йти воювати і далі. Бойовий настрій і у його побратимів, які приїхали разом з ним. Вони кажуть, що вже мають досвід і мусять йти воювати, щоб не забрали на війну 17-річних юнаків [18].

На даний час ветерани АТО зустрічаються, підтримують звꞌ язок, допомагають один одному. Хто пройшов пекло війни - ці події незабудуть ніколи, бо пізнали там гіркоту втрат своїх друзів, які віч-на-віч зустрілися з лютою смертю.

Часто у снах ми знову повертаємось туди, де «розривалися гранати, летіли під укіс бронетранспортери, де проливалася кров наших побратимів» - згадують ветерани.

Битва під Іловайськом – далеко не рядова історична подія, а дуже важливий сюжет сучасної української історичної пам’яті, символ жертовності і подвигу в ім’я територіальної цілісності Української держави. Важливо, щоб пам’ять сучасних та прийдешніх поколінь українського народу про ці історичні події не обмежувалась традиційними церемоніями, масовими акціями чи опускалась до риторики політиків, а жевріла у наших серцях невгамовним вогником надії та наснаги у будь-яку хвилину життя стати на захист Вітчизни, як це зробили справжні герої.

Висновки

В нинішній час в Україні відбуваються доленосні та історичні події не лише у боротьбі за встановлення справжніх громадянських та державницьких прав, але й збереження Суверенності та Незалежності держави України.

Після Революції Гідності український народ змінився. Україна заговорила, встала з колін і заявила про себе, як країна, яка не боїться ні війн, ні катастроф.

Україну оберігала молодь, як і сьогодні. Згадаємо, як починалося створення українського війська у березні 2014 року – воно відбувалося «на ходу», і першими, хто відреагував на заклики держави ставати до лав, була молодь.

Ці відважні чоловіки та юнаки захистили Батьківщину у найважливіший момент, коли цього не захотіли чи не змогли зробити інші. Серед яких і наш земляк родом із Мартинівки, доброволець – Падлецький Роман Михайлович. «А хто - як не я», - життєве кредо Романа, який ціною власного життя захищав територіальну цілісність Батьківщини та мирне небо над нашими головами. Пам’ять про його героїзм та відданість рідній землі назавжди залишиться у думках та серцях українців.

Неоголошена війна - ось яка зараз реальність. Але кожен прагне миру. Мир, незалежність та цілісність держави завойовують для нас учасники АТО – справжні герої сучасності. Про них варто знімати фільми, писати книжки та розповідати в навчальних закладах, щоб герої АТО у пам’яті й наших серцях залишилися назавжди.

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»…

Сподіваюсь, що на прикладі цих героїв – «мучеників» виростатиме ще не одне покоління, їхні подвиги завжди пам’ятатимуть. Ми всі, що залишилися живими, повинні завжди пам’ятати тих, хто загинув на війні. Це вони ціною власного життя рятували у боях своїх побратимів, вони рятували нас з вами.

Вірю, що скоро російсько-українська війна закінчиться; надіюсь, що агресор РФ вгамується й це буде остання війна на якій гинуть та калічаться люди. Ясного, чистого, мирного неба дай, Господи, моїм землякам – українцям. Оберігай їх від зла, неправди, насильства. Схиляю голову перед світлою пам’яттю загиблих. Нехай земля вам буде пухом…

А наш святий обов’язок - завжди пам’ятати минуле, карбувати сьогодення і закладати фундамент майбутнього, робити все для того, щоб країна з великою історією мала велике майбутнє!

Список використаних джерел та літератури

Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року (Міністерство оброни України, 2015) [електронний ресурс] .– Режим доступу :
Бої за Іловайськ [електронний ресурс] .– Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%86%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA
В Тернополі з короваєм зустрічали бійців, котрі вижили в пеклі під Іловайськом. – За Збручем. Новини Тернопілля та області [електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zz.te.ua/v-ternopoli-z-korovajem-zustrichaly-bijtsiv-kotri-vyzhyly-v-pekli-pid-ilovajskom/
Герої АТО, Збірка документів - Фонд 3544, опис 1. – Державний архів Тернопільської області. – Тернопіль, 2015 - 79 с. [електронний ресурс]. – Режим доступу : https://te.archives.gov.ua/index.php/heroi/opys
Євгенія Цебрій «Фото дня» 2 вересня 2014". Залвізничний вокзал [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://vsim.ua/uploads/pdf/1410160409_RT_20140903.pdf
Книги Зіненко Р. Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії: у 2-х т. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Харків: Фоліо, 2019. – Ч. 1: 7-24 серпня 2014 року. – 480 с.; Ч. 2: 25-31 серпня 2014 року – 480 с.
Один із військових з Тернопільщини повернувся додому. - Репортаж телеканалу ІНТБ. Відео [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://youtu.be/L82HN4F8m90
Олена Бойчук, "Номер один" [електронний ресурс]. Інтернет газета «Доба» – Режим доступу: https://doba.te.ua/post/15316
«Прийшла величезна кількість техніки з Росії і... взяли нас в оточення» – боєць з Тернопільщини про пекло війни під Іловайськом [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.0352.ua/news/611243/prijsla-velicezna-kilkist-tehniki-z-rosii-i-vzali-nas-v-otocenna-boec-z-ternopilsini-pro-peklo-vijni-pid-illovajskom
Революція Гідності 2013–2014 рр. та агресія Росії проти України : наук.-метод. матер. / Головко В., Палій О., Черевко О., Янішевський С. ; за заг. ред. П. Полянського. — К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. — 36 с.
Реєстр громадських формувань: "РАЙОННА СПІЛКА ВОЇНІВ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ БУЧАЦЬКОГО РАЙОНУ" - [електронний ресурс]. – Режим доступу : https://clarityproject.info/edr/40274223?__cf_chl_jschl_tk__=1e6a497da0c980a83a4797adb7ffb37dee96289d
Солдати, які вибралися з "Іловайського котла", повернулися додому. 2 вересня 2014 р. - [електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ternopoliany.te.ua/novinu-f/3501-soldaty-iaki-vybralysia-z-ilovaiskoho-kotla-povernulysia-dodomu#
Спогади учасника АТО Романа Падлецького, записані 16 травня 2021 року.
Спогади матері учасника АТО Р. Падлецького, записані 16 травня 2021 року.
Схід і Південь України: час, простір, соціум : у 2 т. Т. 1. [Електронний ресурс]. — К. : Інститут історії України НАН України, 2014. — 378 с. — (Серія «Студії з регіональної історії»). — Режим доступу : http://history. org.ua/?litera&kat = 5&id = 9671
Урок звитяги [електронний ресурс] .– Режим доступу: https://mva.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/zvityagi-struktura-na-010920.pdf
Учасники АТО в Бучацькому районі. - Книга звитяги Євромайдану та АТО : [електронний ресурс] – Режим доступу - http://biog.in.ua/kniga-zvityagi-yevromajdanu-ta-ato-chastina-i-bucaceka-liga-st.html?page=10
ЦЕБРІЙ Є. Бійців з-під Іловайська урочисто зустрічали в Тернополі.- Новини Тернопільщини, 20 хвилин.- [електронний ресурс]. – Режим доступу:https://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/biytsiv-z-pid-ilovayska-urochisto-zustrichali-v-ternopoli-10413370.html
“2014: початок російсько-української війни” (брошура, Український інститут національної пам’яті, 2019) - [електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/broshura-2014-pochatok-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny