Гетьманщина в часи Івана Мазепи
Коломацькі статті 1687 р.
Коломацькі статті — україно-московська угода, укладена на військовій раді, яка відбулася над річкою Коломак 25 липня 1687 р. при обранні І. Мазепи гетьманом.
Основні умови
Підтверджувалися надані раніше козацькі та гетьмансько-старшинські привілеї.
Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке військо і компанійські полки.
Козацька старшина зобов’язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду.
Гетьман позбавлявся права заміняти на «урядах» вищу старшину без царського дозволу, а старшина — скидати гетьмана.
Суттєво обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.
Перебування у гетьманській столиці — Батурині — полку московських стрільців для контролю над гетьманом.
Українським купцям «під жорстким наказаниям» заборонялося торгувати у Московській державі й підтримувати торговельні зв’язки з Кримом.
Українці під загрозою смертної кари зобов’язувалися приймати від царських вояків знецінені московські гроші.
Гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він був зобов’язаний дотримуватися «вічного миру і союзу» з Річчю Посполитою, тобто фактично зректися Правобережжя.
Гетьман зобов’язувався направляти козацьке військо для участі в походах Московії проти Кримського ханства й Османської імперії.
Листи і документи, отримані із сусідніх держав, наказувалося, не відкриваючи, надсилати до Москви.
В окремій статті вимагалося, щоб «никто не голосов таких не испущал, что Малороссийский край — Гетманского регименту, а отзывались бы везде единогласно — их царского Пресветлого Величества самодержавной державы».
Уперше було законодавчо визначено необхідність злиття українського і російського народів усілякими засобами «в неразорванное и крепкое согласие». Для цього рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби.
Зовнішня політика гетьмана І. Мазепи (1687—1708 рр.)
Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів.
Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни.
1705 р. Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше — зі шведським королем Карлом XII.
1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта.
1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією.
Внутрішня політика гетьмана І. Мазепи
|
Соціально-економічна |
Культурно-просвітницька |
|
Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести Намагався за допомогою зв’язків із царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку |
Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії Добився від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псальми» та ін. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини |
Політика гетьмана І. Мазепи на Правобережній Україні
Збільшив кількість правобережних козацьких полків у результаті заснування (точніше, відновлення) Білоцерківського, Брацлавського, Богуславського, Корсунського, Могилівського, Уманського, Чигиринського полків.
Призначав переважно лівобережних старшин, вірних гетьману, на посади полковників.
Надавав повноваження «осаджувати» нові слободи, заводити промислові заклади (зокрема, селітряні майдани) для подальшої колонізації краю.
Надавав землі у володіння козацькій старшині та українській шляхті.
Національно-визвольне повстання 1702—1704 рр.
|
Характер |
Національно-визвольний |
|
Керівник |
Білоцерківський (фастівський) полковник С. Палій |
|
Рушійні сили |
Правобережні козаки, міщани, селяни й окремі українські шляхтичі |
|
Основна мета |
Звільнення Правобережжя з-під влади Речі Посполитої і возз’єднання з Гетьманщиною |
|
Передумови |
Завершення війни Речі Посполитої з Османською імперією та укладення польсько-турецького договору на Карловацькому конгресі 1698—1699 рр. Відмова Османської імперії від претензій на Правобережну Україну і повернення Речі Посполитій Поділля |
|
Причини |
Ухвалення у 1699 р. польським сеймом рішення про ліквідацію козацьких полків у Київському та Брацлавському воєводствах Польська шляхта отримала можливість повернутися у свої колишні маєтки і відновити своє панування на Правобережжі |
|
Привід |
Наказ великого коронного гетьмана С. Яблоновського гетьману правобережного козацтва Самусю (С. Івановичу) розпустити козацькі полки, а укріплення передати полякам. Козаки категорично відмовилися виконувати це рішення |
|
Початок повстання |
Узимку 1702 р. на козацькій раді у Фастові у відповідь на захоплення польськими військами Немирова, Бара, Вінниці та Брацлава було прийнято рішення про початок всенародного повстання. Навесні 1702 р. повстання розпочалося на Поділлі та Брацлавщині |
|
Територія поширення |
Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь |
|
Результати |
Жорстоке придушення повстання спільними діями польсько-російських військ |
|
Наслідки |
Скориставшись ситуацією, що склалася в результаті війни між Московською державою і Швецією, та ослабленням Речі Посполитої, гетьман І. Мазепа фактично об’єднав під свою булаву Лівобережну і Правобережну Україну (до 1708—1709 рр.) |
Причини пошуку гетьманом І. Мазепою нових союзників на початку Північної війни
Схильність Петра І до політики жорсткого централізму зводила нанівець наміри гетьмана збільшити самостійність Гетьманщини.
Стрімке виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини за перші роки війни внаслідок задоволення вимог царя про допомогу.
Побоювання, що для здобуття перемоги у війні та виходу до Балтійського моря цар може пожертвувати Україною.
Відмова царя допомогти гетьману («боронися як знаєш») під час загрози вторгнення в Україну союзника шведів польського короля С. Ліщинського.
Плани Петра І стосовно ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України.
Угода про україно-шведський союз, укладена I. Мазепою з Карлом XII
Стаття І. Шведський король зобов’язувався захищати Гетьманщину і приєднані до неї землі, надсилаючи для цього свої війська, за вимогою гетьмана і Генеральної ради. Шведські війська будуть перебувати у розпорядженні й під командуванням гетьмана стільки, скільки він вважатиме за потрібне. Гетьман забезпечуватиме їх продовольством, а шведський король сплачуватиме їм платню.
Стаття IV. Івану Мазепі, законному князю, нічим не будуть перешкоджати у володінні цим князівством. Після його смерті буде забезпечена свобода для українських земель, згідно з їх давніми законами.
Стаття II. Усе те, що буде завойоване в московських володіннях, належатиме тому, хто його захопив. Те, що буде визнане колишньою власністю українського народу, повинне бути передане Україні. Стаття III. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати згідно з правами, якими користувалися й раніше на цих землях.
Стаття V. Герб і титул українського князя зберігаються без змін, і шведський король не може їх присвоїти собі.
Стаття VI. Для забезпечення цього договору і безпеки України князь і Генеральна рада поступляться Карлу XII на час війни декількома своїми містами, а саме Стародубом, Мглином, Полтавою, Батуриной і Гадячем.
Чому більшість населення Гетьманщини не підтримала перехід гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII
Соціальна політика І. Мазепи упродовж попередніх років позбавила його популярності серед населення.
Оскільки угода про україно-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим. Швидкі й рішучі дії Петра І, спрямовані на ізоляцію гетьмана після його переходу на бік шведського короля.
Воєнно-політичні акції Петра І проти українців, здійснені після переходу І. Мазепи на бік Карла XII
|
Дата |
Подія |
|
27 жовтня 1708 р. |
Перший маніфест Петра І до українців, у якому він сповіщав, що Мазепа «безвестно пропал» (цар знав, що гетьман перейшов на бік шведів) і наказував генеральній старшині й полковникам зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана |
|
28 жовтня 1708 р. |
Другий маніфест царя до українців. Петро І звинувачував Мазепу в зраді царя і України, стверджував, що він продав українців польському королю, щоб повернути православних українців під унію Уведення підрозділів російської армії в центральні райони Гетьманщини, щоб паралізувати опір козацтва і не допустити переходу Карла XII на лівий берег Десни Наказ царя О. Меншикову захопити і зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин, де перебували артилерія, запаси продовольства, гетьманський архів і канцелярія. Населення і вся залога були знищені, а місто спалене |
|
5 листопада 1708 р. |
Напередодні ради з обрання нового гетьмана у Глухові було організовано символічну смертну кару над опудалом Мазепи Розміщення російських військ на Правобережжі, яке перебувало під «регіментом» І. Мазепи і де в козацьких полках було чимало прибічників гетьмана |
|
9 листопада 1708 р. |
У маніфесті до українського народу Петро І заявив, що шведи збираються заволодіти українськими землями, передати їх під польську владу, а І. Мазепу зробити самовладним князем України |
|
7 листопада 1708 р. |
Глухівська грамота Петра І, у якій він гарантував царське прощення і збереження маетностей за тими представниками козацької старшини, які в місячний термін «одумаються» і залишать Мазепу. Тих, хто цього не зробить, позбавлять маєтків, їхні сім’ї відправлять у заслання, а їх самих покарають смертю |
|
12 листопада 1708 р. |
У глухівській Свято-Троїцькій церкві, у присутності царя, російських урядовців і козацької старшини, й одночасно у московському Успенському соборі було оголошено анафему (церковне прокляття) на І. Мазепу |
|
14 травня 1709 р. |
Російські війська за наказом Петра І зруйнували Запорозьку Січ |
Значення діяльності І. Мазепи для українського національно-визвольного руху
Продовжив і зміцнив започатковану Б. Хмельницьким ідею української козацької державності, а відтак підніс прапор боротьби за незалежність Гетьманщини.
Надавав перевагу верхівковим методам боротьби, сподіваючись досягти визволення України насамперед через таємні переговори й угоди з європейськими монархами. Розраховував підняти народ на боротьбу, спираючись на власний авторитет і купку соратників-змовників.
Підтримка І. Мазепою козацької старшини сприяла перетворенню її на політичну еліту, що протягом наступних десятиліть чинила опір послідовній політиці царизму щодо обмеження суверенітету Гетьманщини.
Вчинок І. Мазепи надихав нові покоління борців за національне визволення українського народу. Із «мазепинством» російський царизм боровся упродовж двох століть після смерті гетьмана
На політичні рішення і дії І. Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток накладали особисте честолюбство, амбітність, прагнення влади, матеріальні інтереси.
Внутрішньополітичні прорахунки не дали змоги І. Мазепі об’єднати українське суспільство, а жорстка протидія зовнішніх сил остаточно зруйнувала плани гетьмана.
Культурно-просвітницька діяльність І. Мазепи сприяла формуванню інтелектуальної еліти Гетьманщини.
Гетьман І. Мазепа та його доба мали визначальний вплив на подальший розвиток українського національно-визвольного руху, державницькі традиції українського народу і формування його національної культури.
Урок № _____
Дата: 7 березня 2019 рік
Тема: Гетьманщина в часи Івана Мазепи
Мета: розповісти про життя та діяльність І. Мазепи; визначити основні положення Коломацьких статей; охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику гетьмана; розкрити причини та наслідки повстання С. Палія; з’ясувати, яким було становище України під час Північної війни; пояснити причини та наслідки переходу І. Мазепи на бік шведів; продовжити формувати вміння учнів лаконічно висловлювати власну думку, виділяти причинно-наслідкові зв’язки, працювати з історичними документами та підручником; розвивати вміння самостійної пошукової діяльності та критичне мислення; виховувати патріотизм, позитивне налаштування до уроків історії, емпатію та доброзичливість.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
Обладнання: мультимедійна установка, відео-ролики, презентація, підручники, зошити, роздатковий матеріал.
Нові поняття і терміни: Коломацькі статті, Мазепинське (Козацьке) бароко, значкове товариство, Північна війна, Полтавська битва.
Персоналії: Іван Мазепа, Кость Гордієнко, Пилип Орлик, Петро І, Карл ХІІ.
Хронологія:
- 25 липня 1687 рік – обрання гетьманом І. Мазепи, укладання Коломацьких статей;
- 1687 – 1709 рр. – гетьманування І. Мазепи;
- 1702 – 1704 рр. – повстання під проводом С. Палія;
- 1700 – 1721 рр. – Північна війна;
- Жовтень, 1708 рік – перехід Мазепи на бік шведів;
- 14 травня 1709 р. – зруйнування Чортомлицької Січі за наказом Петра І;
- 27 червня 1709 р. – Полтавська битва.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина
Емоційне налаштування учнів
Вправа «Побажай добра» (слайд 1)
Учні і вчитель стають у коло, беруться за руки. Кожен по-черзі висловлює побажання добра сусіду. Вчитель наголошує, що сила людей, а зокрема і народу, в єдності і добросусідстві.
ІІ. Основна частина
Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями
«10 гривень» (слайд 2)
- Що зображено на слайді?
- Хто зображений на купюрі «10 гривень»?
- Ким був Іван Мазепа?
Оголошення теми уроку (слайд 3)
Вступне слово вчителя.
Метод «Знаємо – Хочемо дізнатись - Дізнались» (слайд 4)
Обговорення 1 та 2 колонки таблички
План уроку
- Біографія І. Мазепи (слайд 5)
Повідомлення 2 учнів «Цікаві факти про Івана Мазепу» (слайд 6)
Перегляд відео ____________________________________________________ (слайд 7)
Хронологія (слайд 8)
Запис у зошит, або робота з інформаційними картками.
- Коломацькі статті. Внутрішня і зовнішня політика І. Мазепи. Повстання С. Палія (слайд 9)
Розповідь вчителя про прихід до влади І. Мазепи і укладення Коломацьких статей.
Повідомлення учнів «Внутрішня і зовнішня політика гетьмана»
Робота за підручником у парах (слайд 10)
Завдання
- Опрацюйте пункт 3 параграфа 26.
- З’ясуйте причини та наслідки повстання під проводом Семена Палія.
Обговорення
- Україна в подіях Північної війни. Причини та наслідки переходу І. Мазепи на бік шведів. Полтавська битва (слайд 11)
Розповідь вчителя про Північну війну і участь в ній українців.
Робота в групах(парах) за підручником та з історичними джерелами
Група 1
Опрацюйте с. 178 - 179 підручника та з’ясуйте причини переходу І. Мазепи на бік
Карла ХІІ.
Група 2
Опрацюйте с. 179 – 180 підручника та історичне джерело і вкажіть як відреагував російський цар Петро І на укладення українсько- шведського союзу.
Група 3
Опрацюйте с. 181 – 182 та коротко розкажіть про хід Полтавської битви та її наслідки для І. Мазепи
Обговорення роботи в групах
ІІІ. Заключна частина
Обговорення третьої колонки таблиці «З – Х – Д»
Якщо залишається час, то працюємо за методом «ПМЦ»
Учні заповнюють табличку
|
Плюс (все, що сподобалось під час уроку) |
Мінус (все, що не сподобалось, або нудне) |
Цікаво (цікаві факти, запитання, роздуми) |
|
|
|
|
Виставлення оцінок
Повідомлення домашнього завдання
Опрацюйте параграф 26 – 27 підручника
Метод «ПМЦ»
Заповніть табличку
|
Плюс (все, що сподобалось під час уроку) |
Мінус (все, що не сподобалось, або нудне) |
Цікаво (цікаві факти, запитання, роздуми) |
|
|
|
|
Метод «ПМЦ»
Заповніть табличку
|
Плюс (все, що сподобалось під час уроку) |
Мінус (все, що не сподобалось, або нудне) |
Цікаво (цікаві факти, запитання, роздуми) |
|
|
|
|
Метод
«З-Х-Д»
|
Знаю |
Хочу дізнатись |
Дізнався/Дізналась |
|
|
|
|
Хронологія:
- 25 липня 1687 рік – обрання гетьманом І. Мазепи, укладання Коломацьких статей;
- 1687 – 1709 рр. – гетьманування І. Мазепи;
- 1702 – 1704 рр. – повстання під проводом С. Палія;
- 1700 – 1721 рр. – Північна війна;
- Жовтень, 1708 рік – перехід Мазепи на бік шведів;
- 14 травня 1709 р. – зруйнування Чортомлицької Січі за наказом Петра І;
- 27 червня 1709 р. – Полтавська битва.
Хронологія:
- 25 липня 1687 рік – обрання гетьманом І. Мазепи, укладання Коломацьких статей;
- 1687 – 1709 рр. – гетьманування І. Мазепи;
- 1702 – 1704 рр. – повстання під проводом С. Палія;
- 1700 – 1721 рр. – Північна війна;
- Жовтень, 1708 рік – перехід Мазепи на бік шведів;
- 14 травня 1709 р. – зруйнування Чортомлицької Січі за наказом Петра І;
- 27 червня 1709 р. – Полтавська битва.
Іван Мазепа (близько 1640–1709)– гетьман Лівобережної України в 1687–1708 pp. Ідеал суспільно-політичного устрою вбачав у Речі Посполитій. Піклувався про розвиток науки, освіти та культури. У жовтні 1708 р. перейшов на бік шведського короля Карла XII. Укладена ним україно-шведська угода передбачала відновлення державної незалежності Гетьманщини в союзі зі Швецією. Після поразки в Полтавській битві в 1709 р. відступив разом зі шведами в турецькі володіння (місто Бендери). Провал планів гетьмана спричинив його хворобу та смерть.
Зовнішня політика гетьмана І. Мазепи (1687–1708)
Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів.
Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни.
1705 р. Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII.
1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта.
1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією.
Внутрішня політика гетьмана І. Мазепи
Соціально-економічна політика
Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій.
Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями.
Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів.
Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести.
Намагався за допомогою зв’язків із царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини.
Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення.
Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства в критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку.
Культурно-просвітницька політика
Постійно опікувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії.
Домігся від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії.
Зажив слави опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів.
Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами.
Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, Є. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псальми» та ін. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку