ГІМНАСТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Тема 2.   ГІМНАСТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

 

                      ПЛАН

1.   Значення та основні вимоги до гімнастичної термінології.
2.   Способи утворення термінів.
3.   Групи гімнастичних термінів. 
4.   Назви основних положень і рухів. 
5.   Правила уточнення назви та запису вправ.
6.   Правила скорочення назви та запису вправ.
7.   Правила та форми запису вправ.
8.                Форми запису гімнастичних вправ.

 

Література: 

1. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. Навчальний посібник. — Ч.І.- Тернопіль: ТДПУ, 2001.- 164 с.
2. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. Навчальний посібник. - Ч.2.- Тернопіль: ТДПУ, 2001.- 212 с.              :              \              г
3. Теория и методика гимнастики./Под ред. В.И. Филлиповича. Учебник для факультетов физ. Воспитания пед.институтов. - М.: Просвещение, 1971.
4.                Худолій О.М. Гімнастика з методикою викладання. - Харків. - 1998.
5.                Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. - Львів: ЛОНМІО, 1996.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1. ЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ГІМНАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Велика різноманітність фізичних вправ, що застосовуються в гімнастиці, в більшості випадків не зустрічаються в життєвій практиці. Для таких вправ потрібні були спеціальні назви, власна термінологія. "Термін" в енциклопедичному тлумаченні - це слово або словосполучення, що визначає спеціальне поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Гімнастичний термін - це слово або словосполучення, яким визначають назву гімнастичних вправ і понять, пов'язаних з умовами, в яких виконуються вправи. Гімнастична термінологія дозволяє коротко і досить точно назвати і записати різні гімнастичні вправи. Особливого значення термінологія набуває в практичній роботі з гімнастики. Важко вивчати вправи і пояснювати рухи, з яких вони складаються, не маючи точної і короткої назви. Важливу роль термінологія відіграє в процесі усвідомлення техніки виконання вправ. Учневі конкретно доводиться інформація, як виконувати ту чи іншу вправу (махом, розгином, дугою, обертом, прогнутим чи зігнутим, швидко чи поступово тощо).

Без термінології неможливе спілкування спеціалістів з гімнастики (тренер-тренер; тренер-гімнаст тощо), а також існування спеціальної літератури (програми, підручники, методичні посібники, правила змагань і ін.).

Як у процесі викладання гімнастики зокрема, так і в педагогічному процесі взагалі, слово - термін відіграє велику роль тому, що включає в себе ціле поняття і є універсальним подразником, який дає можливість створити уявлення про рух, сприяє кращому запам'ятовуванню вправи, техніки її виконання.              ^;

Отже, гімнастична термінологія - це система спеціальних назв (термінів), які застосовуються для короткого позначення гімнастичних вправ, загальних понять, назв приладів, інвентарю, а також система правил утворення і застосування термінів, умовних скорочень та форми запису вправ. Від слів загальноприйнятої лексики терміни відрізняються точністю і спеціалізованістю свого значення. Слово, що стало терміном, набуває необхідної однозначності (підйом, спад, вис, упор, нахил, випад тощо). При точній назві чи запису будь-якої вправи слово-термін повинно визначити послідовність складових цієї вправи, дати їх повну характеристику, а також всіх елементів кожного руху. Слід вказати напрям, амплітуду, м'язову напругу і швидкість руху як всього тіла, так і окремих його частин.

Практично ця вимога зводиться до описання:

1. вихідного положення, з якого починається рух; вихідне положення (в.п.) вказується для всього тіла або тільки для рук, ніг і голови; шляхи, які здійснюються кінцівками і тілом при виконанні руху (амплітуда і напрям);

2. способу виконання руху, тобто описання того, як потрібно виконувати рух: вільно (розслаблюючи м'язи) або напружено, махом чи силою, повільно чи швидко, плавно чи різко, зігнувшись чи прогинаючись, розгином, ривком тощо;

3. послідовності виконуваних рухів і їх елементів, а також і їх сполучень при виконанні складних або комбінованих вправ;

4. кінцевого положення, що приймає все тіло й окремі його частини в результаті виконання вправи.

Таким чином, до термінів ставляться певні вимоги:

1. Доступність. Термінологія має будуватись на основі словникового фонду мови, якою проводиться заняття з фізичного виховання.  Крім цього, застосовуються інтернаціональні слова-терміни, які повністю відповідають законам словоутворення і граматиці мови даного народу.  Подібна термінологія буде доступна,  отже,  життєва і стійка,  бо вона розвивається і удосконалюється разом з мовою народу.

2. Точність. Термін   має   створювати   виразне   уявлення   про   вправу, відображати найхарактерніші особливості кожного руху або положення, технічну основу, форму, послідовність і спосіб виконання. Це складає основу швидкого оволодіння вправою і є запорукою

усвідомленого формування рухових навичок.   

3. Короткість.   Термінологічна   назва   вправи   обумовлена   підбором коротких термінів, зручних для вимови, і спеціально розробленими правилами скорочень назви і запису вправ, замість детального опису рухів.

 

 2. СПОСОБИ УТВОРЕННЯ ТЕРМІНІВ

Відомо, що термін - це коротка назва рухової дії або поняття. Як утворюються терміни? Найбільш розповсюдженим способом утворення термінів є переусвідомлення, тобто надання певного значення існуючим словам. Прикладом можуть бути такі слова-терміни, як: міст, шпагат, хрест, кінь, козел, вихід, вхід, перехід тощо.

У багатьох випадках терміни утворюються шляхом словосполучення (наприклад, різновисокі -бруси, далеко-високі - стрибки).

Властивими для гімнастики є спеціальні способи утворення термінів:

1. Для утворення терміна використовуються корені слів (наприклад, вис, упор, мах, сід, кач), (рисі).
2. Статичні положення визначаються в залежності від умов опори. Наприклад: упор на передпліччях, упор на руках, упор на колінах; стійка на лопатках, стійка на голові і руках, стійка на передпліччях, стійка на руках (рис.2).

У деяких випадках при утворенні термінів враховується положення тіла (розміщення його ланок). Наприклад: вис кутом, вис зігнувшись, вис прогнувшись позаду, вис позаду, горизонтальний вис спереду та ін. (рис.З).

3. Терміни махових вправ утворюються з урахуванням структури вправи, тобто особливостей рухової дії. Наприклад: підйом махом вперед, підйом розгином, підйом   двома або однією та ін. (рис.4).
4. Терміни стрибків і зіскоків визначаються в залежності    від форми руху в фазі польоту. Наприклад,  в спортивній гімнастиці: зігнувшись, ноги нарізно, льот, переворот тощо; в художній гімнастиці: закритий, відкритий, кроком, перекидний, випадом, підбивний, напівкільцем або

кільцем тощо.

і

3. ГРУПИ ГІМНАСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Гімнастичну термінологію слід застосовувати з урахуванням кваліфікації контингенту учнів (тих, що займаються гімнастикою). При проведенні ранкової гігієнічної гімнастики, атлетичної, гімнастики, на виробництві й оздоровчої гімнастики використовуються основні терміни загальнорозвиваючих вправ, доповнені словами розмовної літературної мови.

З дітьми, які починають займатися спортивними видами гімнастики, слід оволодівати термінологією одночасно з вивченням вправ.

Під час спілкування гімнастів, акробатів, викладачів, тренерів, учителів термінологія стає своєрідною спеціальною мовою.

Враховуючи велику різноманітність гімнастичних вправ, а, звідси, і відповідну кількість назв, всі терміни, для зручності в користуванні, доцільно розділити на такі групи:

Загальні терміни - мають здебільшого сукупний зміст і визначають окремі групи вправ (стройові вправи, групові, вільні вправи і т.д.), загальні поняття:

1. Терміни, що визначають назву частин гімнастичних приладів. До них відносяться:

•       вісь приладу (повздовжня лінія, що проходить вздовж приладу):    на   турніку   -   вздовж грифа; на брусах - вдовж жердин; на коні - вздовж тіла; на кільцях - лінія, що з'єднує точки хвату;
•       права і ліва жердини або ручки коня;
•       передня і задня жердини;
•       ближня і дальня частини приладу, що визначається в залежності від положення гімнаста на приладі в процесі виконання вправи;

2. Положення учня (гімнаста) по відношенню до приладу чи підлоги та способи хватів:

•       спереду, позаду, боком - визначаються в залежності від положення гімнаста до приладу (лицем, спиною чи боком);
•       хват зверху - великі пальці рук повернуті до середини;
•       хват знизу - великі пальці рук повернуті назовні;
•       різний хват - одна рука хватом зверху, друга знизу;
•       схресний хват - руки розміщені навхрест;
•       зворотній хват - руки повернуті до середини, великі пальці назовні;
•       глибокий хват - кисті рук зігнуті і лежать на приладі;
•       хват зі середини і ззовні - хвати за жердини брусів;
•       широкий хват - руки розміщені ширше плечей;

 * вузький хват - руки розміщені вужче плечей.

З. Назва рухів частинами тіла по відношенню одна до одної:

•        однойменні - рухи, в яких назва кінцівки співпадає зі стороною виконання, тобто правою - вправо, лівою - вліво;
•        різнойменні - рухи, в яких назва кінцівки не співпадає зі стороною виконання, тобто правою - вліво, лівою - вправо;
•        послідовні - рухи, що виконуються кінцівками з відставанням одна від одної на половину амплітуди;

 

•   почергові - рухи, що виконуються кінцівками почергово, з відставанням на цілу амплітуду;
•   одночасні - рухи, що виконуються в один і той же час;
•   симетричні - однакові рухи, що виконуються обома кінцівками;
•   несиметричні - неоднакові рухи, наприклад, права рука вперед, ліва в сторону.

Основні (конкретні) терміни - точно визначають змістові ознаки вправи. Наприклад: підйом, спад, поворот, оберт, вис, упор, зіскок, нахил, випад тощо.

Додаткові терміни - уточнюють основні та вказують на напрям руху, спосіб виконання, умови опори. Наприклад: махом вперед, назад; розгином, дугою, переворотом, силою; упор на передпліччях, на руках; переворот вперед з опорою на голову тощо.

Назва вправи складається з основного терміна, який виражає її суть, і додаткового терміна, який уточнює рух і вказує на його послідовність. При необхідності застосовують пояснюючі слова, які підкреслюють характер виконання (наприклад: рух рукою виконати різко, розслаблено, м'яко, повільно тощо).

4. НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ

Вихідне положення (в.п.) - положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.

Кінцеве  положення   -   положення,  яким  закінчується  вправа.   Часто   кінцеве  положення," попередньої вправи є вихідним положенням для наступної.

Вис - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені нижче осі приладу.

Змішаний вис - різновидність вису, при якому гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.

Упор - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).

Змішаний упор - різновидність упору, при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.

Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси, колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.

Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в упор або з нижчого упору в більш високий.

Спад - швидке переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.

Опускання - повільне переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.

Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його частинами від однієї крайньої точки до другої.

Розмахування - декілька махів підряд.

Кач - маятникоподібний рух тілом разом з приладом.

Розкачування - декілька качів підряд.

Перемах - рух ногою або ногами над приладом в упорі або під ним (в висі).

Схрещення - два зустрічних перемахи, при виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.

Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його частинами та ін.)

Поворот - рух тіла гімнаста навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.

Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату (кільця, бруси).

Викрут - вправа, яка виконується зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.

Стрибок - подолання приладу або простору (висоти, довжини) вільним польотом.

 Зіскок - стрибок гімнаста з приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.

Перекат - напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову.              :

Перекид - обертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.

Переворот - обертовий рух тіла вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.

Сальто - обертовий рух тіла в будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.

Стійка - вертикальне положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад: головою вгору -основна стійка, зімкнута, стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках, на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній руці.

5. ПРАВИЛА УТОЧНЕННЯ НАЗВИ ТА ЗАПИСУ ВПРАВ

З метою усунення різного тлумачення порядку записування вправ та принципу визначення напряму руху, а також незрозумілої суті умовних позначень в гімнастичній термінології існують особливі правила.

До п р а в и л , які уточнюють назву та запис вправ, належать такі: 1. Всі рухи окремими частинами тіла називаються залежно від положення до тулуба, а не до горизонту. Наприклад, "з положення лежачи на спині" руками можна виконати такі рухи: "руки вперед" (виходячи з положення відносно до тулуба, бо до горизонту - це руки вгору); "руки вгору" (руки мають бути вздовж голови, а не руки вперед, як це відносно до горизонту). Це правило ліквідує двояке тлумачення назви.

2. Напрям руху кінцівками визначається по руху з самого початку. Приклад можливого напряму руху з різних вихідних положень:

• руки в сторони - можна виконати кола руками: донизу, доверху;
• руки вгору - кола руками: вперед, назад, до середини, назовні, вправо, вліво;
• руки вперед - кола руками: донизу, доверху.

Слід відмітити, що у назвах і при записуванні рухів руками замість слова "рухом" користуються словом "дугою" (дугами). Рекомендується такий порядок у записі і назві рухів руками: спосіб виконання, напрям руху, назва кінцівок і кінцеве положення. Наприклад, з положення "руки в сторони" треба записати: "дугами донизу руки вгору" або, навпаки, з положення "руки вгору" - "дугами до середини руки в сторони".

3. Якщо рух виконується різними частинами тіла одночасно, то слід записувати його в такому порядку: рух ногами, рух тулубом, рух руками, рух головою. Наприклад, "права в сторону на носок, нахил вправо, руки в сторони, дивитись направо".
4. Напрям бокових стрибків і зіскоків визначають за напрямом руху тіла над приладом. Наприклад, назву зіскоку і стрибка кутом визначатиме положення тіла над приладом спиною до нього. Простеживши, куди рухається тіло в цьому положенні, легко визначити напрям зіскоку чи стрибка (праве плече першим пересікає вісь приладу - зіскок або стрибок кутом вправо).
5. Напрям розкачування на кільцях визначають за положенням тіла гімнаста в процесі виконання вправи. Якщо гімнаст рухається обличчям вперед, то говорять про кач вперед, а коли - спиною вперед, то це кач назад. Отже, цілком можливе виконання комбінації на кільцях у розкачуванні, де не буде жодного качу назад. Наприклад, "на качі вперед поворот наліво кругом - на качі вперед поворот направо кругом - на качі вперед махом уперед зіскок".
6. Повороти на 45, 90, 180 градусами не позначають, а записують словами: "півповороту наліво (направо), поворот наліво (направо), поворот кругом". В інших випадках говорять і

записують цифрами з позначкою градусів: "поворот наліво (направо) на 135°, 360°, 540°, 720° і т.д.

її

7. Знаки кома, тире, сполучник "і" та прийменник "з"мають в гімнастичній термінології особливі умовні значення. Наприклад, при записі вправ на гімнастичних приладах:

- кома (,) показує черговість елементів в комбінації без паузи; тире (-) ставиться між елементами у комбінації, де можлива пауза;

-  сполучник "і" вказує на злиту черговість двох суміжних елементів в комбінації без порушення темпу виконання руху;

- прийменник "з" вказує на поєднання двох елементів в один.

Приклад записування вправ на брусах: "з розмахування в упорі на руках підйом махом вперед, махом назад стійка на плечах - перекид вперед в сід ноги нарізно - перемах до середини і махом назад зіскок з поворотом кругом".

При описуванні вільних і загальнорозвиваючих вправ сполучник "і" та прийменник "з" зберігають ті самі умовні значення. Знаки кома (,) і тире (-) особливих умовних значень не мають.

 

6. ПРАВИЛА СКОРОЧЕННЯ НАЗВИ ТА ЗАПИСУ ВПРАВ

Вимоги до гімнастичної термінології передбачають стисле описування рухів, де в окремих випадках без шкоди для точності можна не вимовляти і не записувати деякі слова і терміни. Запис % вправ значно скорочується за рахунок того, що терміни, які визначають найбільш звичайні ; положення тіла і кінцівок виключаються зі запису.

1. Слова "основна стійка" при описі вихідного положення. Наприклад: "руки в сторони", а не Г "основна стійка - руки в сторони".
2. Слова "ноги разом" при описі вихідних положень. Наприклад, треба сказати "вихідне положення - руки перед грудьми", а не "руки перед грудьми, ноги разом".
3. Слова "нога" і "вперед" при виконанні перемахів. Наприклад', "перемах правою (лівою)", а не "перемах правою (лівою) ногою вперед".
4.      Слова "підняти", "виставити", "опустити" при виконанні рухів руками і ногами.
5. Слова "нога спереду, позаду, в сторону, на носок".

Наприклад: "права в сторону на носок", а не "права нога в сторону на носок".

6. Слова, які визначають звичне положення тіла або окремих його частин. Наприклад', ^з прямими руками", "ноги разом", "витягнутими носками" і т.п.

7. Слова "долонями вниз" в положенні "руки в сторони" і "долонями до середини" в положенні руки вперед, вгору і вниз.

8. Слова "дугами вперед", коли треба підняти руки вгору з положення руки вниз та навпаки.

9. Слова "дугами", "дугою", коли рухи здійснюються найкоротшим шляхом. Наприклад: з вихідного положення руки вниз треба перевести в положення руки в сторони. Слід сказати "руки в сторони", а не "дугами назовні руки в сторони". Але, якщо пропонується інший напрям руху, то необхідно його вказати. Наприклад: з цього ж вихідного положення слід сказати: "дугами вперед руки в сторони".

10. Слово "тулуб" при виконанні нахилів але при поворотах слово "тулуб" залишається в записі і в назві. Наприклад, правильний запис: "нахил вперед з поворотом тулуба направо".

11. Слово "зігнувшись" при виконанні нахилів.
12. Слова "хват зверху"

 

13. Слова: "впоперек" на паралельних брусах і "поздовжньо" на турніку, на брусах різної висоти і на коні.
14. Слова "хватом за ручки" при описуванні вихідних положень перед виконанням вправ на коні.              ;
15. Слова "з розгону", описуючи опорні стрибки.
16. Слова, які визначають напрям рухів, якщо можливий лише один напрям.
17. Слова, які визначають кінцеве положення рухів, якщо без цих вказівок опис буде цілком зрозумілий.

7. ПРАВИЛА ТА ФОРМИ ЗАПИСУ ВПРАВ

Наявність у гімнастичній термінології правил запису і назв вправ дає можливість коротко і точно створити уявлення про вправи. Зі запису чи назви ми повинні отримати відомості про вихідне положення, з якого виконується вправа, спосіб виконання та напрям руху, точно уявити, яка частина тіла здійснює рух і на якій частині приладу, а також, в якому положенні вправа закінчується.

До правил запису відносяться: порядок запису, що встановлений для окремих груп гімнастичних вправ, дотримання правил граматики та знаків, що застосовуються при запису.

Розглянемо ці правила:

 Запис загальнорозвиваючих вправ. 

При запису окремого руху слід вказувати:     

1. Вихідне положення, з якого починається рух;
2. Назву руху (випад, присід, нахил, поворот, мах і т.п.);
3. Напрям руху (вправо, назад і т.п.); 
4. Кінцеве положення (якщо це необхідно).   

  Наприклад:

 В.п.о.с. 

 1. Випад вправо, руки в сторони; 

 2.В.П.                                                                  

При запису декількох рухів, що виконуються одночасно, слід вказати на те саме, що і при запису окремого руху, але спочатку - основний рух (у більшості це тулубом або ногами), а потім інші рухи.             

Наприклад:  ;

В.п.о.с. 

1.                                                                                                                                                                                                                                  Права в сторону на носок, нахил вправо, руки в сторони, поворот голови направо. ;
2. В.п.

Якщо рух виконується не звичайно, то це слід відмітити у записі.

 Наприклад:

В.п.о.с. 

1. Дугами вперед, кисті розслаблені, руки в сторони. Запис вільних вправ.

Вільні вправи записуються в певній послідовності.

1. Назва вправи (для кого призначені).
2. Музичний супровід.
3. Вихідне положення.
4. Зміст вправи у відповідності до структури музичного твору - вісімками, об'єднуючи їх римськими цифрами.

Наприклад:

В /вправи для юнаків.

Музика ... 

В.п. - О.С. по діагоналі;

1. - руки вперед;
2. - праву ногувперед, руки в сторони; 3-4 - два-три кроки, вальсет;

5-6 - переворот вперед;

7 - крок правою з поворотом наліво, руки в сторони; 8 - приставити ліву з півповоротом наліво, руки вниз.

II (вісімка)

1 -2 - перекид вперед;

        3-4 - переворот вперед з опорою на голову; 5-6 - падіння вперед, права нога назад, згинаючи руки; 7-8 - приставляючи праву ногу, розігнути руки.

 

Запис вправ на гімнастичних приладах.

При записі вправ на гімнастичних приладах, крім назви самого приладу, слід вказувати на:

1. Вихідне положення (з вису, упору, зі стрибка, з розбігу) або рух, що передував цьому елементу (розмахування, розкачування);

2. Назва руху (підйом, спад, оберт, викрут);
3. Спосіб виконання (розгином, махом, дугою, переворотом);
4. Кінцеве положення (вперед, назад, вліво, вправо).

Наприклад: бруси паралельні. З розмахування в упорі на передпліччях - підйом махом вперед в сід ноги нарізно.

При запису комбінацій на гімнастичних приладах часто кінцеве положення не записується, якщо положення є вихідним для виконання наступного елементу.

 Наприклад: на турніку. З розмахування хватом знизу - підйом розгином і махом назад стійка на руках.

При запису обов'язкових програм (для змагань) кожен елемент або з'єднання записують з нового рядка, а справа вказують їх оцінку в балах.

Наприклад: на коні.

Зі стрибка коло правою 2,5 бала; 

Перемах правою 0,5 -"-;  ■•

Схрещення вліво 3,5-"-; 

і т.п. 

8.  ФОРМИ ЗАПИСУ ГІМНАСТИЧНИХ ВПРАВ

Короткий і точний запис гімнастичних вправ має важливе значення для їх усвідомлення. Залежно від змісту заняття, його завдань, а також з метою створення програм, навчальної документації, написання посібників застосовують відповідні форми записування гімнастичного матеріалу.

Існують такі форми запису гімнастичних вправ:

Загальний запис. Ним користуються тільки в тих випадках, коли необхідно визначити лише зміст гімнастичних вправ при складанні програм, деяких розділів навчальних посібників, підручників, а також конспектів уроків або тренувальних занять, коли немає потреби конкретизувати відповідний матеріал.             

Наприклад, в програмі достатньо вказати: перекиди: вперед, назад, в сторону з різних вихідних положень або підйом з упору на передпліччях: махом вперед, махом назад; однойменні і різнойменні перемахи з упору і упору позаду (не вказуючи на всі можливі різновидності). Такий запис скорочує обсяг навчальних програм, посібників тощо і є зручним для користування.

Конкретний запис передбачає точне визначення кожної вправи у відповідності з правилами -^: термінології.   Цю   форму   використовують   при   записі   класифікаційних   програм,   залікових комбінацій, у підручниках, навчальних посібниках і т.п., тобто там, де повинні бути єдині вимоги (однозначність) без різних тлумачень. Бажано користуватись конкретним записом при складанні конспектів уроків.             

Графічний запис може мати в одних випадках самостійне значення, а в інших допоміжне (унаочнювати текст). Схемою-малюнком можна стисло і швидко записати вправи. Це зручна і практична форма запису, якою користуються при складанні конспектів уроку.

Скорочений   запис.   Ним   користуються   при   складанні   конспектів   під   час   записування^ залікових, загальнорозвиваючих та інших вправ. В цьому випадку терміни записуються скорочено (прийняті умовні скорочення). Наприклад: в/ж - верхня жердина; ел. - елемент; в.п. - вихідне

положення і т.п.