Година пам’яті «Бережімо мир на цій святій Землі!» (до Дня партизанської слави)

«Бережімо мир на цій святій Землі!»

 

В1: Є події, дати та імена людей, які увійшли в історію свого села, міста, країни та навіть у історію всієї Землі! Про них складають легенди, пишуть книжки, їм присвячують пісні та вірші… а головне – про них  зберігають священну пам’ять! 

В2: І ця пам’ять передається із покоління в покоління та не дає згаснути тим далеким дням та подіям. Однією з таких подій стала Друга світова війна. Наш борг – зберегти пам’ять про біль, втрати та звитягу нашого народу.

 

Ігор: Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому…

Регіна: А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі…
І кров на травиці… І кров на землі…

Богдан: І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум’я дике шугає над лісом…
І мама мовчазно-бліді, мов стіна…
І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

 

В1: 22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України від 30 жовтня 2001року.

В2: Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

В1: Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака.

В2: Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.

В1: У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів.

 

В2: Підпільники здійснювали великі диверсії, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці, добували і передавали в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника.

В2: Після визволення України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією та здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.

 

Наташа: Коли запала тиша на землі,

Європа тішилась, отримавши свободу,

Та довго ще вела важкі бої

Маленька армія великого народу.

Їх не вітали сурми й барабани,

Втирала мати очі рукавом,

Ішли безвусі хлопці в партизани,

Аби не жити на своїй землі рабом.

 

Сірьожа: І кожен знав, що орденів не буде,

Що обеліски ще не скоро їм поставлять,

Що обіллють помиями і брудом

За тридцять срібняків їх рідні браття.

І кожен чув, як стукотять вагони

Через мости небачених річок,

Сибірськими снігами ешелони

Дружин, батьків і навіть діточок.

 

Лєра: І кожен бачив як горіла рідна хата,

Хоча по радіо скінчилася війна,

І сивого з медалями солдата,

Сп'янілого від крові і вина.

Не треба сліз, обдурений народе,

Пройшли роки, тепер побачив ти,

Що не буває справжньою свобода,

Якщо її на танках привести.

 

В1: В Миколаївській області було створено понад 110 партизанських загонів та підпільних організацій.

В2: І у нашому селі в роки Великої Вітчизняної війни була створена підпільна молодіжна організація "Партизанська іскра".

В1: А починалося все так…

В2: У жовтні 1941 року на Срібній поляні Кодимського лісу зібралися сім юнаків 15-16 років, які перед полотнищем червоного прапора поклялись боротися з ворогом до останньої краплі крові.

В2: Минали дні. Підпільна організація поповнювалася новими членами. Був затверджений склад штату, до якого ввійшли всі члени ініціативної групи: Парфен Гречаний, Іван Герасименко, Дмитро Попик, Михайло Кравець, Юрій Ісаченко, Олександр Кучер, Іван Бєлічков.

В1: У селах Первомайщини: Кам'яній Балці, Кам'яному Мосту, Степківці були створені бойові групи підпільників, якими керував комітет Кримки. Командиром організації обрали Парфена Гречаного, учня 9-го класу Кримківської середньої школи.

В2: Згодом «Партизанська іскра» налічувала 30 членів організації. Вони приймали по радіо зведення Радінформбюро, поширювали антигітлерівські листівки, здійснювали диверсії на залізниці, на лініях зв'язку. Підпільники проводили агітацію серед населення.

В1: Збирали зброю, боєприпаси, організовували саботаж, перша військова операція була проведена іскрівцями на залізниці станції Кам'яний Міст — підірвавши 2 ешалони: три десятка вагонів, чотири цистерни з паливом, півтора десятка платформ з автомашинами та тягачами, два паротяги.

В2: В лютому 1943 року стривожені диверсіями вороги розпочали полювання на партизанів. Жандарми Кримківського посту схопили членів комітету Дмитра Попика та Івана Герасименка. Через підпільницю Надю Буревич було встановлено, що в начальника жандармського посту Анушку є список членів організації.

В1: Парфен Гречаний зібрав підпільників, які ще залишилися на волі, і вирішив напасти на жандармський пост, щоб звільнити заарештованих друзів та знищити той чорний список. Операція вдалася не повністю: заарештованих звільнили, але списку не знайшли.

В2: На ранок у с. Кримка почалися масові арешти. Схоплено майже всіх членів "Партизанської іскри". Заарештованих під великим конвоєм відправили у камери голтянської жандармерії. Там їх піддавали нескінченним допитам і жахливим катуванням.

В1: Після нелюдських тортур вранці 28 лютого 1943 року підпільників було виведено на вулицю, потім їх зв’язали за руки дротом по двоє і вивели з воріт жандармерії. Вони були оточені посиленим конвоєм і направлялись із міста по дорозі на Кримку. У холодному бруді, по снігу, який танув, рухалась колона змучених голодом і тортурами членів підпільної організації та їх помічників.  

В2: Партизан вели 20 кілометрів, голодних, побитих, без верхнього одягу. За 200 метрів до першої хати с. Кримка була дана команда спочатку бігти, а потім повернути вліво. І жандарми почали стріляти. Зв'язані однією вірьовкою підпільники падали один на одного. Людей розстрілювали жорстоко і методично… Тих, що подавали ознаки життя добивали пострілами з пістолетів і прикладами по голові. Ця кривава розплата тривала більше години.

В1: Командир організації Парфентій Гречаний ще залишався на свободі. Вдень і вночі за ним полювали жандарми. На його слід вороги натрапили, коли він переховувався на горищі кузні. Йому вдалося вирватися з оточення, але при перестрілці ворожа куля наздогнала сміливця. Парфен продовжував відстрілюватися. Останню кулю приберіг для себе. Загинув Парфентій Гречаний 1 березня 1943 року зі словами: "Чапай не здавався і я не здамся!".

В2: Три дні трупи лежали на землі, над ними глумились, роздягали, родичів до трупів не підпускали. Їхні тіла були поховані на скотомогильнику. Лише в 1944 році тіла вбитих підпільників були перепоховані у парку, який вони власноруч посадили перед війною.

В1: Інші члени групи серед яких була Даша Дяченко, яких вивезли до Тираспільської в’язниці, були розстріляні 2 квітня 1944 року.

 

Альбіна:
Натягнуті нерви, немов тятива,
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тяжко сплива
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання.
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.
Дна: У братських могил батьки і брати,
Вам чути цю траурну тишу.
Нам ваші окопи, дороги, фронти
Вогненними лавами дишуть.
У битвах полеглі,
Вас пам'ять розбудить.
Ніщо не забуто. Ніхто не забутий.
Пошани й жалоби хвилина настала.

 

В1: В живих залишилося четверо підпільників.

В2: Пам'ять про іскрівців живе і житиме вічно. Їх подвиг оспіваний письменниками, складено пісні.

В1: Радянський уряд високо оцінив діяльність підпільної організації

"Партизанська іскра". Трьом її членам – Володимирові Степановичу Моргуненку, Парфенові Гречаному і Даші Дяченко – посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Їхніми іменами названо три головні вулиці нашого села. Решта іскрівців нагороджені бойовими орденами та медалями (посмертно).

В2: Юнаки з «Партизанської іскри» мріяли про море, бачили себе капітанами та штурманами морських велетнів. І як пам'ять про морські простори борознить сухогруз «Партизанська іскра» та рудовоз «Парфентій Гречаний»

В1: Учні Кримківської школи були ініціаторами збору металобрухту на будівництво тепловозу «Партизанська іскра» ініціативу підтримала вся молодь Миколаївщини.

В2: 1966 року було спущено на воду сухогруз «Партизанська іскра», збудоване на миколаївському Чорноморському суднобудівному заводі.

В1: Біля могили, де поховані герої-іскрівці, у 1967 році збудовано меморіальний комплекс "Партизанська іскра".

В2: У 1970 році на місці розстрілу іскрівців учні посадили парк, який став пам’ятником слави героїв-підпільників. Тепер він носить назву «Дружба»

В1: Іменем  організації назване місцеве сільськогосподарське підприємство, але найбільшою пам’яткою нашим землякам є фільм - "Партизанська іскра", який був знятий у 1957 році.

В2: Нашій школі також присвоєно ім’я «Партизанської іскри», в ній все говорить про іскрівців: портрети, плакати, Зал Бойової слави. У 1966 році за високі досягнення у навчанні та військово-патріотичне виховання на традиціях «Партизанської іскри», школа нагороджена орденом «Знак Пошани»

В1: Віддаємо данину пам’яті людям, які загинули в боротьбі з фашизмом в роки війни, любов та пошана до воїнів-переможців, партизанів, підпільників, трудівників тилу, усіх, хто не щадив свого життя в ім’я перемоги над фашизмом; солдатів антигітлерівської коаліції, героїв руху Опору, мужніх борців проти фашизму в Європі.

 

Танець «Аист на крыше»