Година пам"яті і скорботи "Український голодомор 32-33 років"

Український Голодомор 1932-1933 років
(виховна година-реквієм до 75 річниці вшанування пам’яті жертв Голодомору)
Тема: 500 днів смерті

Мета. «Народ має знати свою історію, щоб жити у майбутньому …». Який шлях пройшла історія виникнення голоду 1932-1933 рр. в Україні? Встановити причину і наслідки цієї катастрофи, яка смерчем прокотилася по нашій землі.
Виховувати в учнів шанобливе становлення до жертв голодомору, яким довелося пережити, а кому і ні, ті страшні 500 днів.
Вшанувати пам'ять всіх хвилиною мовчання із запаленими свічками, хто постраждав від цього лиха.
Обладнання. Інтерактивна дошка, комп’ютер, стіл, свічки, хліб, рушники, газети учнів, реферати і пошукові роботи – інтерв’ю з свідками голодомору, використана література та Інтернет-ресурси.

Хід виховної години.

I. Організаційний момент.
II. Основна частина.
Демонструється ролик про природу рідного краю .
Тобі подякувати, земле, треба.
Що ти відкрила день оцей мені:
Великий світ увесь і чисте небо,
І плин Дніпра в зеленій далині,
І силуети літаків над бором,
І відблиск світла в стиглих колосках,
Все те, що можна охопити зором,
І те, що можу бачити в думках.
(В. Ткаченко)
Викладач історії. Яка багата українська земля, її лани, річки, простори. Як могло статися, що такою важкою і трагічною для українського народу була перша половина XX століття. І однією з таких сторінок цього часу був голод 1932-1933 років.
Так. Сьогодні ми насолоджуємося, бачачи увесь великий світ і чисте небо. А чи завжди було так???
Багатовікова історія українського народу – це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика, на долю якого було досить лиха.
Голод – це завжди жах, страждання. Боже мій, в Україні довелося пережити тричі таке страхіття. Так. Це були страшні роки, які принесли стільки горя. Люди змушені були пройти через знущання з боку влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їх долю.
Смерть однієї людини – це трагедія, а смерть тисяч або мільйонів – це вже жалива статистика.
У цьому році в Україні відзначається 75-річчя вшанування пам’яті жертв голодомору – найтяжчого злочину проти людства, спланованого і реалізованого керівництвом Радянського Союзу проти українських селян , проти України.
Учениця читає вірш «Голод»
Хоч би світало …. мамо, хліба!
Підвівся батько… замовчи!
Коло вогню в вагони збились
І мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає,
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
Обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, в скорбі, у болячках
Зігнулась мати. В щось дитя
Їм жить і жить, та над полями
Уткнула, та й все: нумо спати –
Навік заснуло б ти життя!
Прийшли сюди, а голо з нами,
Й нема людей поміж людей.
Ти чув!.. Недавно десь тут жінка
Зварила двох свої дітей!!!....
Одскочив батько: - Божевільна!
Мовчи! Мовчи! Для чого це? –
Схопилась мати й закричала,
А батько плюнув їй в лице.
Демонстрація відеоролика «Архівні фото голодомору 30-х років»
Викладач історії. Коли дослідники говорять про голодомор 30-х років, то мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей.
Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 000 – щодня.
Найбільше постраждали від голоду Полтавська, Харківська, Сумська, Черкаська, Київська, Житомирські області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення туту перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.
У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській – рівень смертності був вищий у 5-6 разів. У Донбасі – 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ, Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.
Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5,7,9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬЙОНИ безневинних жертв.
Учениця читає вірш «Стражденна мати»
Скорботна мати ішла поволі,
Туди, де зріло колосся в полі!
Несла на грудях дитя, мов птаху,
Мов стебла, руки син простягає,
І хліба в мами все благає.
Але благання свого пташеняти
Уже не чує стражденна мати,
Згасла тихо біля дитяти.
Проснися, нене, проснися, нене!
Дозріло жито твоє зелене.
Голодомори, голодомори,
Все до зернини взяли з комори,
Взяли з комори все до зернини,
Все д зернини в неньки й дитини,
В неньки й дитини із України.
( В. Забаштанський).
Викладач історії. Перші друковані праці про український голодомор 1932-1933 років з’явилися за кордоном лише в середині 80-х років минулого століття. Одним із перших іноземців, який почав збирати матеріали про цю трагедію, був американський дослідник Джейс Мейс, тепер професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Наприкінці 1986 року вийшла з друку широковідома праця англійського дипломата та історика Роберта Конквеста «Жнива скорботи» Радянська колективізація і голодомор», яка написана на багатому фактичному матеріалі, де висвітлено жахи українського голодомору.
Велику документальну працю, в якій зібрані раніше заборонені і окремі таємні матеріали про велику трагедію українського народу, під назвою «33-й: голод. Народна книга-меморіал» підготували автори-упорядники Л. Коваленко і В. Маняк. Цю працю вони присвятили «памяті мільйонів українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої з трагедій XX століття.
Учениця читає вірш «Весна».
Цей сніг, як сон, прийшов – розтане.
Здимить і хмару перейде… Весна.
Село лежить в тумані. Голодний рік.
Голодний день.
Їде – не йде, повзе по мертвих.
Й хвалити Бога, хоч повзе.
Весняний дух живий! –
До сонця зводить все живе.
Й воно і молиться, і плаче.
Й радіє сонцю і воді.
Якби він знав, коли б побачив, --
Сини ростуть на лободі.
Сини Радянської держави!
Та знає вождь, усе він зна…
І вус всміхається лукаво:
В Москві весна. Його весна!
В селі весна повзе на ліктях,
Повзе по мертвих і живих.
В долоні сонце ловлять діти,
Що дзвінко капає зі стріх.
І п’ють опухлими вустами
Оту живицю молоду.
Знов ворон каркає біду
Забрали тих, хто із комори
пашню останню вимітав,
Хто ще активним був учора, --
Сьогодні ворогом ставав!
Голодний рік. Жорстокий світе.
Дай хоч надію для живих.
Весна І сонце ловлять діти,
Що дзвінко скапує із стріх.
(М. Будлянський)
Викладач історії. Що ж стало причиною такої трагедії? Політика сталінського режиму щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави та всіма верствами населення.
У радянській Україні голодомор 1932-1933 років офіційно визнали лише в 1988 році на спеціальному засіданні ЦК Компартії України, але пояснювався він неврожаєм. 1988 р. Політбюро дозволили видання перших документів про голодомор. У роки незалежності (1993 р.) на офіційному рівні відбулося вшанування загиблих. 15 травня 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-1933 рр. актом геноциду.
III. Підсумок. Отже, голод 1932-1933 рр. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина 1915 р. для вірменів. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Коли ми усвідомимо, що було з нами колись, то зможемо не допустити можливих повторень у майбутньому, яке будуватимемо разом.
IV. Заключна частина виховної години-реквієму «Запали свічку».
Перегляд газет, підготовлених учнями до 75-річя вшанування пам’яті жертвам голодомору 30-х років.
Література:
1. Бойко О. Історія України. – Київ, 2003 р.
2. Великий голод на Україні 1932-1933 рр. – Торонто, 1988
3. Голод 1932-1933 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів. – Київ, 1990.
4. Міщенко О. Безкровна війна. – К, 1991
5. Нагаєвський І. Історія Української держави XX століття. – К, 1993.
6. Фотодокументи.
7. Інтернет-ресурси.