Година спілкування "Добро починається з тебе"

Про матеріал

Розробку години спілкування "Добро починається з тебе" можна використовувати окремо на виховній годині або для проведення тижня Кодексу етики, честі.

Метою є: - продовжувати формувати в учнів ціннісну орієнтацію, здатність формулювати моральні судження, виховувати позитивне світосприйняття;

- викликати в дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків;

-вчити учнів усвідомлювати себе громадянами, патріотами та морально свідомими жителями свого міста;

- викликати в дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків.

Перегляд файлу

Гапон Алла Костянтинівна

класний керівник 8-Б класу

Славутицька ЗОШ

І –ІІІ ступенів № 1

Славутицької міської ради

Київської області

2018 – 2019 н. р.

Година спілкування

Розробка виховного заходу

«Добро починається з тебе»

в рамках тижня Кодексу

етики…

Мета:

продовжувати формувати в учнів ціннісну орієнтацію, здатність формулювати моральні судження, виховувати позитивне світосприйняття з урахуванням Кодексу етики, честі, добросовісного та ефективного управління Славутицької територіальної громади;
викликати в дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків;
вчити учнів усвідомлювати себе громадянами, патріотами та морально свідомими жителями свого міста.

Методи: хвилинка поезії, вправа «Правда навпаки», «Скарбниця народної мудрості», повідомлення учнів про приклади добрих вчинків, відеоролик, мультимедійна презентація.

Обладнання: мультимедійний проектор, Кодекс етики, честі…

Хід виховного заходу

Вчитель

Усе життя, з самого дитинства, людина пізнає, що таке добре, а що таке погано. Кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого і недоброго, а ввечері тихо складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим і добрішим.

Тема нашої виховної години вічна. Внутрішній світ людини, її душевні якості – це море чуттів. Вік 13-16 років – перехідний вік, це вік внутрішньої нестійкості. Глина, з якої ліпиться характер, ще не затужавіла, вона пластична, піддатлива. Саме в цьому віці закладаються критерії совісті, добра. Сьогодні ми з вами будемо говорити про доброту, добро.

Зараз я хочу прочитати вам одну легенду «Поспішайте творити добро».

Легенда

Йшов дощ, і видимість на дорозі була погана. На узбіччі траси стояв «Мерседес», а в ньому літня жінка. Господар старого «Понтіака», що проїжджав поряд, пригальмував, зрозумівши, що старенька потребує допомоги. Вона не знала, чого можна очікувати від чоловіка, який наближався до неї. Але більше години ніхто не зупинявся, всі проїжджали повз її машину, що застрягла на транзитній магістралі. Цей чоловік не вселяв літній дамі ніякої довіри. Хіба мало хто це може бути. Злочинець, бродяга ...

Чоловік відчував її напругу, бачив страх, що спотворив її обличчя, і розумів, що вона думає про нього. Тому він взяв ініціативу на себе і почав діалог:

- Я йду допомогти, не хвилюйтеся, зараз розберемося з вашою машиною, - і представився. Все виявилося простіше простого – спустило колесо. Але для літньої жінки це було нерозв'язною проблемою. Чоловік опустився під машину, щоб побачити, де краще поставити домкрат, взяв в багажнику запасне колесо, і, коли закручував останній гвинт, старенька опустила скло і заговорила. Розповіла, звідки їде, як стояла більше години тут, під проливним дощем, сподіваючись, що хто-небудь допоможе, і що не знає, як йому віддячити.

Чоловік тільки посміхався, поки ховав інструменти і спущене колесо в багажник «Мерседеса». Старенька запитала, скільки винна йому і сказала, що будь-яка сума буде виправданою, якщо подумати про те, що, якби не він, вона могла провести тут залишок дня або навіть всю ніч, так і не дочекавшись допомоги. Він же не думав про гроші, йому не важко було замінити колесо. Допомогти в біді – це кращий спосіб відплатити за надану кимось допомогу в минулому. Чоловік сказав, що якщо вона обов'язково хоче заплатити, то може це зробити в наступний раз, як тільки побачить, що хтось потребує допомоги.

- Тоді згадайте про мене, – сказав на прощання чоловік.

Він почекав, поки бабуся поїхала, і, не дивлячись на те що день був похмурим, відчув себе добре. Сів в свій старенький «Понтіак» і продовжив свій шлях.

Проїхавши кілька десятків кілометрів, старенька побачила маленьке придорожнє кафе і вирішила зігрітися чашечкою гарячої кави перед тим, як подолати останній відрізок свого шляху.

Кафе знаходилося в якомусь Богом забутому місці. Поруч з ним стояли дві старі бочки з-під бензину. Вона увійшла, озирнулася. Касовий апарат часів її молодості, старі меблі. До неї негайно підійшла дуже мила офіціантка і запропонувала паперовий рушник, промокнути мокрі від дощу волосся. У неї було відкрите обличчя і приємна щира посмішка. Офіціантка перебувала десь на восьмому місяці вагітності, але цей факт ніяк не вплинув на ставлення молодої жінки до відвідувачів кафе. Літня жінка мимоволі задумалася, як люди, які мають так мало, можуть бути такими доброзичливими до сторонніх? І згадала про свого дорожнього рятівника.

Перекусивши і випивши гарячої кави, жінка попросила рахунок і простягнула офіціантці банкноту в сто доларів. Коли дівчина повернулася зі здачею, столик був порожній. Відвідувачка пішла. Офіціантка вже збиралася наздогнати немолоду пані та розрахуватися, але тут помітила на столі записку, написану на серветці, а під нею - чотири банкноти по сто доларів. Дівчина читала записку, і її очі наповнювалися слізьми. «Ти нічого мені не повинна. Мені допомогли так само, як я допомагаю тобі. Якщо коли-небудь захочеш відплатити мені, зроби те ж саме для кого-небудь іншого, хто потребує допомоги. І не переставай ставитися до відвідувачів так само, як сьогодні поставилася до мене. Продовжуй дарувати свою любов, не дозволяй, щоб цей ланцюжок добра перервалася».

Офіціантка займалася своєю звичною роботою – прибирала столики, наповнювала цукорниці, обслуговувала відвідувачів, але залишок дня пролетів непомітно.

У цю ніч, прийшовши додому і обережно, щоб не розбудити втомленого чоловіка, вкладаючись в ліжко, вона думала про літню відвідувачку. Звідки та могла дізнатися, як їй важко, і як вона потребує допомоги? Тим більше зараз, коли малюк ось-ось з'явиться на світ, і як стурбований всім цим її чоловік, який працює не покладаючи рук. Вона ніжно поцілувала сплячого чоловіка в лоб і, засинаючи, почула тихий шепіт: «Все буде добре, я люблю тебе ...»

Виявляється робити добро так просто.

Хвилина поезії

Учень читає вірш

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека?

Добро твориться просто – ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.

Іван Драч

Наше місто Славутич, як і кожне інше, має свою символіку. Навіть у ній закладені зернини добра, світла, високої моральності.

Опис герба міста Славутича
На гербі Славутича - святий архістратиг Михайло, наче з висоти своєї благословляє славутичан, оберігає, захищає.
В верхній частині щита, на якому зображено герб - фрагмент герба міста Києва, що символізує приналежність Славутича до Київської області.
Блакитний фон символізує чистоту і бездоганність, надію на світле майбутнє. Чорний колір - мудрість та постійність, а також згадка про Чорнобильську трагедію.
В нижній частині зображена золота зірка, яка має 8 променів - символ восьми республік, які брали участь у будівництві міста. Золотий колір зірки символізує могутність та силу.
Блакитні хвилясті лінії на чорному тлі - символ Дніпра (Славутича)

Опис прапора міста Славутича
Поле прапора поділено на дві частини. Верхня частина- малинового кольору, а нижня - жовто-золотистого. У верхній частині розміщений герб міста.
Малиновий колір символізує свободу, славу, символ козацької перемоги.
Жовто-золотистий колір - сонце, багатство, силу і вдачу.

За ці роки у Славутичі з’явились уже свої добрі традиції.

Які саме? Обговорення.

Подобається вам наше місто?

Ви хочете, щоб воно і далі процвітало?

А від кого залежить майбутнє нашого міста?

Якими повинні бути жителі нашого міста, за якими правилами повинні жити славутичани і де записані ці правила?

Правильно, в Кодексі етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного управління Славутицькою територіальною громадою.

А якими словами починається Кодекс?

Все починається, відбувається і закінчується у сфері людських відносин та стосунків.

Яка мета створення Кодексу?

Мета Кодексу етики: створення добротних і якісних умов життя, зміцнення доброзичливих взаємин славутичан, здійснення добросовісного і ефективного управління міською владою.

Розділ 2. Основні морально-етичні цінності життєдіяльності територіальної громади – території взаємної відповідальності

(Людяність. Духовність. Культура людських взаємин. Чесність. Ефективність. Відповідальність.)

Справжнє покликання людини – будувати храм власного духу, звівши його на фундаменті Добра, Краси, Істини, тобто стати людиною духовною.

Хвилина поезії

Учень розповідає вірш

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів.

А ти що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш? Подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж – а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рань

І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань,

А ти шукаєш в людях доброти…

(О. Когачуп)

Добру справу щодня! Хоча б одна корисна справа щодня хай стане нашою звичкою. І словом, і ділом, і думкою робімо тільки добрі справи, тоді у нашому серці буде добро та щастя. (Розділ 4 Кодексу).

Кожен з вас може зробити чи вже зробив якусь добру справу в своєму місті. Давайте ви зараз пригадаєте якусь добру справу зі свого життя. Учні висловлюються.

Вправа «Правда навпаки»

Вчитель зачитує незвичайні вислови. Щоб перетворити їх на приказки та прислів’я про добро, учні повинні дібрати до кожного слово з протилежним змістом.

Наприклад:

1.Всі мовчанки в один раз кращі від поцілунку. ( Деякі слова в тисячу разів гірші від ляпаса).

2.Злому звіру мовчанка нашкодить, доброму ласка поможе. (Добрій людині слово допомагає, лихій палиця не допоможе).

3.Подвиг не роблять на світлі, залишаються без покарання в темряві. (Злочин чинять у темряві, дістають покарання при світлі).

4.Зло забувається швидко, добро – ще швидше. (Добро пам’ятається довго, а зло – ще довше).

5. Зла мовчанка коштує фантиків. (Добре слово не коштує грошей).

6. Несвіт без злих собак. ( Світ не без добрих людей).

7. Злий, хоч до лоба не прикладай. (Добрий, хоч до рани прикладай)

8. Зле не треба ховати, а добро удвох піде. ( Добре треба шукати, а зло саме прийде).

9. Зле безімення гірше бідності. (Добре ім’я краще багатства).

10. До зла всі прибігають. (Від добра ніхто не тікає).

11. Не буде зле, як прийде добре. (Буде добре, як мине зле).

12. Від злого відвикаєш довго. (До доброго звикаєш швидко).

13. Доброта – не зброя сильних. (Злість – зброя слабких).

Вчитель.

Пам'ятаймо, що добро, порядність, чесність не бувають абстрактними і просто філософією життя. Це практика нашого буття. Будь-який негативний вчинок перетворюється в ланцюгову реакцію, якщо не дати йому оцінку на початку. (Розділ 4)

А зараз пропоную вам переглянути притчу про двох вовків. Увага на екран. ( https://www.youtube.com/watch?v=_xhvLLqP0tc )

Тобі, як і всім твоїм одноліткам, не раз доводилося бачити вияви жорстокості, приниження більш слабких. Єдина зброя проти зла – милосердя. Будь милосердним! (Розділ 5)

Послухайте, будь ласка, один випадок, описаний Олесем Гончарем у щоденнику.

Був 1985 рік. Лилась людська кров на землі Афганістану. Багато юнаків-українців було заслано туди, на цю непопулярну в народі війну. Чимало повернулися звідти у цинкових трунах, багато покалічених, фізично і морально.

Учень зачитує уривок.

«А один… вернувся у Карпати – молодий, а білий, як сніг. Ніби такої був удачі, що любив захищати всяких звірят і, стоячи на посту серед дикого чужого каміння, навіть кобру підгодовував молоком, і вона звикла до нього. Поп’є – і в нору. А то раптом кинулась на нього, обвила кругом, руки йому притисла до тіла і дивиться в очі… І так довго тримала, завмерлого від жаху. А тоді відпустила й шурхнула в нору.

Тут він помітив, що зміни йому нема, хоча давно мусила б бути. Вирішив спуститися до табору. Лежать його товариші, вирізані поголовно. З усіх він лишився – один. І коли це збагнув, на місці посивів. І ще зрозумів, що кобра життя йому врятувала; то вона, обплутавши його, навмисне затримала, не пустила вниз, де саме чинили розправу бандити…»

Як би ви назвали його порятунок? Доля? Перст Божий? Випадок?

Є у святому письмі слова, що без волі Божої і волосинки з голови нашої не впаде. Але не треба розуміти це буквально. Воля Божа в тому, що людина наділена розумом і волею. І від того, як чинить вона, чим керується, залежить її доля, життя. Юнака-гуцула врятувала його доброта, любов до всього живого, його людяність у всьому до чого б не доторкався. А добро завжди віддається сторицею.

Від кожного з нас залежить те, яким бути Славутичу!!!