Урок з християнської етики " За що цінується праця"

Про матеріал

Урок християнської етики для учнів 2 класу із використанням інтерактивних технологій навчання.

Мета – допомогти учителю урізноманітнити структуру і методи роботи. Навчити учнів діяти творчо, утверджувати християнські морально – етичні чесноти.

Дані матеріали можуть бути використані учителями чотирирічної початкової школи, вихователями групи подовженого дня.

Перегляд файлу

                                   Урок з християнської етики

                                                 2 клас

 

      Тема.  За що цінується праця  

        Мета. Розширювати знання учнів про значення праці для життя суспільства та кожної людини зокрема; викликати бажання турбуватись про ближніх; впевнювати в необхідності подолання лінощів; розвивати вміння висловлювати власні думки, допитливість, винахідливість, кмітливість; виховувати повагу до праці, людей праці.

Обладнання.  Ілюстрації « Люди різних професій», конверти із завданнями для груп.

                                       Хід заняття

  1. Організаційний момент.

 

       Учитель.

 Любі діти, добрий день!

 Зичу праці і пісень.

 А ще, друзі, всім бажаю

 Сил, натхнення на весь день!

 

II.  Мотивація навчальної діяльності.

- Діти, подивіться навколо. Хто нас оточує? Хто все це зробив? (відповіді учнів).

(На дошці ілюстрації "Люди різних професій").

 Вправа « Мозковий штурм»

 - Я хочу звернутися до вас із запитанням: «За що цінується людська праця?»( Відповіді дітей)

  III. Робота над темою уроку.

1. Вступне слово вчителя.

 - Кожного дня всі дорослі люди зайняті дуже важливими справами. Вони будують нам житло, печуть хліб, водять автомобілі, літаки, поїзди, дають нам світло, газ, працюють на ланах, у школах, на заводах і фабриках...

- Як би жилось нам без всього того, що вони роблять? (відповіді учнів).

Отже, всім необхідно працювати. Праця для людини – найголовніше. Господь кожному дав свій талант. Один може щось творити своїми руками, в іншого талант до мудрого слова, хтось має дар зцілення, а хтось – здібності до вивчення мов.

Кожен, отримавши дар від Бога, має сумлінно робити свою справу і жити з праці своєї. Так учив Христос, так учити апостоли, повторюючи слова Господа. "Хто не хоче працювати, – говорив апостол Павло, – той нехай не їсть. І хліб кожного буде таким, якою буде справа, що він її робить".

В українського народу є чудові прислів’я про це. Прочитайте їх.( Діти читають прислів’я написані на дошці)

       Роботящі руки гори вернуть.

Без діла сидіти – можна одуріти.

Без діла слабіє сила.

Без труда нема плода.

Була б лише охота – наладиться кожна робота.

Добрий початок – половина діла.

 Учитель:

- Незмірними були Боже сумління і старанність у створенні світу й творенні людини. Шість днів Господь працював. А на сьомий день спочив. Тим і заповів людям: сумлінно і старанно здійснювати кожну справу, доводити її до завершення. У народі кажуть: "Кінець діло красить".

(Робота з казкою В. О. Сухомлинського "Перед Справедливим Суддею").

 Учень: (читає) 

В одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, наставала година помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться в світі від неї: повага співгромадян, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.

І ось настав час помирати Працьовитій Людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:

Скільки літ прожила ти на світі?

Дев'яносто дев'ять,  відповідає Працьовита Людина.

Показуй свої роки.

А Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло. Повела Працьовита Людина Справедливого Суддю, стала показувати дерево за деревом. Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:

Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.
Спокійно померла Працьовита Людина.

Поспіла година помирати Неробі.

Скільки літ ти прожив на світі? - питає у нього Справедливий Суддя. Дев'яносто дев'ять, відповідає Нероба.

Показуй свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.

Ну, що ж, нехай залишиться по тобі забуття, – вирішив Справедливий Суддя.

Учитель:

 - А народ  пісню склав про такого собі Гриця. (Слухання пісні "Ледачий Гриць").

 - Давайте пригадаємо казку "Колосок". (Ілюстрації).

- Про кого в ній розповідається?

- Що робив Півник?

- А що робили мишенята?

- Кому дістався смачний пиріг? Чому?

- Чого навчає нас ця казка?

Якось у одного Хлопчика запитали: що він вважає найкрасивішим і найпотворнішим?

2. Робота з оповіданням В.О.Сухомлинського "Найкрасивіше і найпотворніше".

Учень: (читає). Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше, а що –  найпотворніше. Йому здавалося, що найкрасивіше –  це квітка бузку. А найпотворнішою видавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає:  "Чи ж то так? "Дідусь відповідає: "Ні, не так".

– Найкрасивіше, –  каже Дідусь, – це праця людська. А найпотворніше те, що пускає цю працю на вітер. Йди, походи кілька днів по землі, й ти побачиш і те, й інше.

Пішов Хлопчик. Йде полем. Бачить, пшеничне поле жовтіє, нива – колосок до колоска.

– Оце і є найкрасивіше – думає Хлопчик. – Адже це праця людська. Йде далі. Підходить до школи. Бігають діти, граються. Одна дівчинка їсть хліб з маслом. Не доїла, кинула на землю, побігла до подруг.

– Це найпотворніше, –  здогадався Хлопчик. – Адже вона людську працю пускає за вітром.

 3. Гра « Мікрофон»

-  Що ж у світі красивого?( відповіді учнів)

 - У чому потворність?( відповіді учнів)

 - А чи можуть діти допомогти старшим? (відповіді учнів)

Учитель:

Ось послухайте цю історію і скажіть, на вашу думку, чи буває таке.

Під час канікул Оля відпочивала за містом. Якось мама попросила доньку назбирати яблук на компот. Дівчинка відповіла: "Я цілий рік сумлінно працювала в школі, тож тепер цілком заслужено відпочиваю. А ти мене навантажуєш своїми яблуками! "

  • Що б ви сказали  Олі, аби переконати її допомогти мамі? (відповіді учнів)
  • А яку роботу ви виконуєте вдома? (відповіді учнів)

4. Читання ученицею вірша «Мама просить» С. Рачинець

Мама просить: - Мий посуду. –

Ну, а я кажу: - Не буду.

Бачиш, зайнята я трішки,

Шию шапочку для кішки.

Мама просить: - Мий підлогу. –

Та мені тут не до того.

  • Бачиш, я розводжу фарби,

 Намалюю ляльку Барбі.

 А ще хочу погуляти,

 Часу в мене не багато.

Мама просить мене: - Доню,

Вистав квіти на осоння,

Дай водички їм напитись.

  • Хочу мультики дивитись.

Знову я причину маю,

Мамі не допомагаю.

Може так було б ще й досі,

Розлінилася б я зовсім,

Та Христос прийшов до мене,

У моє життя щоденне.

Розповів про царство Боже-

В ньому жити може кожний,

Тільки слухатись потрібно

Того. Хто годує хлібом,

Хто пітьму розвіяв світлом,

Став спасителем для світу.

А тепер скажу вам правду:

Маму слухаюсь завжди,

Беручись до праці змалку,

Стала справжня Християнка.

 

                    фізкультхвилинка

 

           5. Робота з підручником.

           1. Читання оповідання « За що цінується праця»   с.80-83

           2.  Обговорення.

           3.  Відповіді на запитання

   - Як дідусь Макар навчив Сергійка цінувати працю?( відповіді  учнів)

    - Чи кожна праця має ціну?( відповіді  учнів)                  

6. Робота в парах.

Обговорення прислів’я про працю. Висловлення думки про значення змісту прислів’я.

Де щира праця, там густо, а де лінь – там пусто.

Людина має виконувати будь яку роботу від душі, тоді вона принесе і певні результати , і внутрішнє задоволення. Але інколи треба себе примушувати до роботи, долаючи лінь. Тут можна навести приказку «Апетит приходить під час їжі». Так само і смак до праці не з’явиться до тих пір, доки ми за неї не візьмемося.

7. Робота в групах.

  Завдання. Прочитати казку.

 - Яку людину можна назвати працьовитою?( відповіді учнів)

1 група

(Робота з казкою В. О. Сухомлинського "Перед Справедливим Суддею").

В одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, наставала година помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться в світі від неї: повага співгромадян, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.

І ось настав час помирати Працьовитій Людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:

Скільки літ прожила ти на світі?

Дев'яносто дев'ять,  відповідає Працьовита Людина.

Показуй свої роки.

А Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло. Повела Працьовита Людина Справедливого Суддю, стала показувати дерево за деревом. Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:

Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.
Спокійно померла Працьовита Людина.

Поспіла година помирати Неробі.

Скільки літ ти прожив на світі? - питає у нього Справедливий Суддя. Дев'яносто дев'ять, відповідає Нероба.

Показуй свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.

Ну, що ж, нехай залишиться по тобі забуття, – вирішив Справедливий Суддя.

 

2 група

(Робота з оповіданням В.О.Сухомлинського "Найкрасивіше і найпотворніше").

Учень (читає). Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше, а що  найпотворніше. Йому здавалося, що найкрасивіше  це квітка бузку. А найпотворнішою видавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає:  "Чи ж то так? "Дідусь відповідає: "Ні, не так".

Найкрасивіше,  каже Дідусь, це праця людська. А найпотворніше те, що пускає цю працю на вітер. Йди, походи кілька днів по землі, й ти побачиш і те, й інше.

Пішов Хлопчик. Йде полем. Бачить, пшеничне поле жовтіє, нива колосок до колоска.

Оце і є найкрасивіше думає Хлопчик.Адже це праця людська. Йде далі. Підходить до школи. Бігають діти, граються. Одна дівчинка їсть хліб з маслом. Не доїла, кинула на землю, побігла до подруг.

Це найпотворніше, здогадався Хлопчик. Адже вона людську працю пускає за вітром.

3 група

(Робота з оповіданням « Не загубив, а знайшов»)

Коли синові виповнилось дванадцять років, батько дав йому новий заступ і сказав:

Йди, синку, в поле, відміряй ділянку в сто ступенів уздовж і сто упоперек та скопай.

Пішов син у поле, відміряв ділянку й почав копати. А копати він ще не вмів. Важко було спочатку, доки приловчився копати й до заступа приладився. Наприкінці робота йшла все краще й краще. Та коли син загнав заступ в землю, щоб перекинути останній шматок грунту, він зламався.

Повернувся син додому, а на душі неспокійно: що скаже батько на поламаний заступ.

Простіть мене, батьку, - сказав син. – Я зламав заступ.

А копати ти навчився? Копати тобі в кінці було важче чи легше?

Навчився, і копати в кінці мені було легше, ніж спочатку.

Отже, ти не загубив, а знайшов.

Що ж я знайшов, батьку?

Бажання трудитися. А це найдорожча знахідка.

Кожна група оголошує результат.

ІІІ. Рефлексія. Підбиття підсумків.

 

Учитель:

   - Кожна людина повинна своєю працею приносити добро і користь. Одні люди печуть хліб, вирощують пшеницю і жито, овочі та фрукти, інші роблять машини, верстати, літаки й поїзди, хтось шиє одяг. А всі разом працюють один для одного, для своєї Батьківщини. Без праці людині не прожити. А ще дуже важливо навчитись розпочату справу доводити до кінця. Бо як кажуть у народі: «Добрий початок - половина діла, а добрий кінець - ділу вінець».

То ж ніколи не лінуймося; набуваймо хороших звичок; доводьмо розпочату справу до кінця. І у цьому допомагатиме Сам Господь.

Поки ще малий - учися все у світі ти робити,

Рано встати потрудися, і цікаво буде жити.

Ти привчай до всього руки, вчись майстерності щоднини,

Пізнавай усі науки, бо ж у світі ти – людина!

 

docx
Пов’язані теми
Етика, Розробки уроків
Додано
31 липня 2018
Переглядів
631
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку