Година спілкування "Герої не вмирають...Вони залишаються у пам'яті народній...

        Тема: Герої не вмирають… Вони залишаються у пам’яті

                     народній…                      

          Мета: вшанувати пам’ять Петра Федоряки і всіх

                      співвітчизників, що загинули. захищаючи цілісність

                 України; формувати ціннісне ставлення до Батьківщини;

                 прав та свобод людини;

                  розвивати в учнів почуття національної самосвідомості

                  та  громадянської активності;

                  виховувати патріота, громадянина, готового захищати 

                  свою Батьківщину, сприяти усвідомленню необхідності

                  бути гідними громадянами України.

Оформлення: мультимедійний проектор, відео «Кузня Петра», «Лицарі

                          небесної варти», аркуші паперу та олівці,  стіл, на столі

                         вишитий рушник, ікона Божої матері,  свічка, квіти з

                         чорною стрічкою, портрети Петра Вікторовича Федоряки.

Форма заняття: година спілкування (міні-проект)

                                            Мене багато хто питає, чому я відпустила

                                            Петю на війну. Але ми з ним це питання

                                            навіть не обговорювали…

                                                                               Валентина Федоряка

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація діяльності гуртківців.

1. Учитель. Доброго дня. Ми вкотре зустрілися з вами, щоб поговорити про людину й людське життя. Воно може бути різне: довге і коротке, яскраве, як спалах зірки на небі, сіре, непомітне, нецікаве.

Сьогодні мова піде про людину, яка, безумовно, заслуговує того, щоб її пам’ятали, гордилися, шанували не лише ми з вами, а й прийдешні покоління.

Думаю, ви вже зрозуміли, що наші з вами роздуми будуть присвячені  Петру Вікторовичу Федоряці. (Демонстрація портретів).

Що вам відомо про Петра Вікторовича?

ІІІ. Відкрите спілкування.

2.Учень.

Петро Вікторович – наш земляк. Він народився 15 вересня 1964

року в селі Нова Гребля Роменського району Сумської області в

сім’ї колгоспників. Його батько працював трактористом, комбайнером, електриком.

3. Учень.

Ще у дошкільному віці Петро неодноразово бував у сільській кузні. За його власним зізнанням, першою «кришталевою мрією дитинства» було побудувати свою домашню кузню.

Навчався в Новогребельській восьмирічній школі.

4. Учитель. Мені пощастило особисто знати Петра Вікторовича.

Пам’ятаю його надзвичайно активним, дружелюбним,

особливим. В усьому він прагнув досягти вершини: в математиці, в дружбі, в активній життєвій позиції.

Він, можливо,  сам того не розуміючи, давав нам уроки відвертості, прямолінійності,і тієї безмежної нетерплячості до несправедливості, яку помічав і ніколи не хотів та, мабуть, і не міг оминути.

Це лише тепер, з висоти прожитих років, розумію, як було нелегко хлопчині завжди залишатися самим собою і не кривити душею, називати чорне чорним, а біле - білим.

Якими ж, на вашу думку, рисами характеру має бути наділена людина, щоб бути вірній самій собі, ніколи не зраджувати своїм принципам?

5. Обговорення запитання (сміливістю, рішучістю,

цілеспрямованістю, наполегливістю, відчайдушністю,  впевненістю в собі, волею до перемоги, готовністю заявити про себе,вірою в себе, в свої мрії).

6. Учитель.

У Андріяшівській школі він став не лише одним із найактивніших  учнів, а  й зустрів свою Валю, однокласницю, що стала коханням його життя. Вона закохалася в нього ще в дев’ятому.

Він умів крутити «сонце» на турнику. Ніхто з хлопців нічого подібного зробити не міг. Потім були роки навчання.

7. Учень.

У 1986 році Петро Федоряка закінчив  Харківський державний універси-тет імені М. Горького за спеціальністю «Математика».

Працював учителем математики та інформатики в Шахворостовській та Трудолюбівській школах Миргородського району Полтавської області. В останній завдяки йому школярі першими отримали нові комп’ютерні класи, його учні програмували, випускали одну з перших в області шкіль-них газет під назвою «…Всім».

8. Учитель. Та зупинятись на досягнутому було не в характері Віктора Федоряки. З 2003 року він – приватний підприємець,відомий в Україні коваль, майстер художнього ковальства,ножар.

9. Перегляд кадрів відео «Кузня Петра».                        https://www.youtube.com/watch?v=Q0yF54jUAA8&ab_channel=UATVChannel

10. Завдання учасникам відкритого спілкування.

-  Яким ми побачили Петра Вікторовича у спогадах його земляків? Що розповіли про нього колеги-ковалі? (Надзвичайно

працелюбний, наполегливий, закоханий у ковальську справу,

мав понад 100 учнів).

11. Учень. З ініціативи Петра Вікторовича створено

Гільдію майстрів України «Коло», поновлено традицію відзначати ковальські свята. Він став ініціатором і організатором Міжнародного фестивалю ножових майстрів «Трудолюб»,співорганізатором фестивалю «Місто майстрів».

12. Учень. Успішна людина, що досягла професійних вершин,учитель і коваль. Щасливий чоловік, батько, дідусь. І раптом сталося те, що розділило життя всіх на до і після…2014 рік…

А на моїй землі іде війна…

Стріляють танки і ревуть гармати…

Сповита горем, в чорному вбранні

Сльозами вмилась не одна вже мати.

І кращі там вже падають від куль,

Грудьми  своїми землю прикривають

Сумним набатом в селах і містах

Звучать слова: «Герої не вмирають».

13. Учитель. Петро Федоряка пішов на війну першим. Його дружина Валентина Миколаївна говорила: «Мене багато хто питає, чому я ми з ним це відпустила Петю на війну?

Але ми з ним це питання навіть не обговорювали. Чоловік вважав, що молоде покоління воювати не повинно. Більше того, він уже був на війні,  коли у Трудолюбі про це дізналися. Чи міг Петро Вікторович поступити по-іншому? Чому?

(Варіанти відповідей).

14. Учень.  31 липня 2014 року

Петро Вікторович Федоряка загинув у Шахтарську під час танкової атаки. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

15. Перегляд кадрів відео «Лицарі небесної варти»                          https://www.youtube.com/watch?v=TFYCuwAVTL4&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0

16. Учитель. З початку 2014 року війна забрала 12 жителів Роменщини. Ніколи не загоїти біль утрати батьків, дружин, дітей… Можемо лише висловити їм щиру вдячність за таких мужніх та сміливих патріотів України і пам’ятати подвиг воїнів, котрі віддали життя за мирне майбутнє українського народу на своїй землі.

Прошу всіх присутніх вшанувати пам’ять захисників Вітчизни хвилиною мовчання.

Право покласти квіти до меморіальної дошки Петру Вікторовичу Федоряці надається...

Проходять роки, але нетлінною залишається пам’ять про тих, що загинули в ім’я України.

-  А як увіковічена пам’ять про Петра Федоряку у нашому ліцеї? (15 вересня проходить футбольний турнір з футболу на кубок Петра Федоряки. Премію імені героя отримують кращі   фізики та математики закладу).

17. Учень.

 Я буду жити в посмішках дітей,

Моя душа вам піснею озветься.

Я в бій пішов - за правду, за людей.

І в пам’яті це , знаю, не зітреться.

Заключне слово. Так,  герої не вмирають. Вони залишаються в пам’яті поколінь своїми  справами, вчинками, безмежною любов’ю до України. Вічна їм пам’ять і вічна слава!