Година спілкування "ПОГОВОРІМО ПРО КОХАННЯ"

Година   спілкування: «Поговорімо  про  кохання»

8 клас

Мета: підвищити рівень культури дітей у стосунках; сприяти вихованню в учнів почуття вірності, шляхетності; розширити світогляд учнів; за допомогою поезії виховувати естетичний смак; розвивати уміння висловлювати свої думки.

Обладнання: звуковий супровід, картки із запитаннями для анкетування, повітряні кульки у вигляді сердець.

                          Хід заняття

Воно приходить коли хоче.

Ти не чекав і не гадав.

Чи в день, чи вранці, чи в півночі

Відчув ти раптом -  покохав.

 

 

Змінився світ в ту мить для тебе

Загравши барвами веселки,

Думки злетіли ген під небо,

І на душі спокійно, легко.

 

З ім’ям чиїмсь ти засипаєш,

З ним прокидаєшся ти зрання.

Тебе спитають, «що з тобою?»

Ти скажеш просто: «це -  кохання!»

          ( Наталія Петрук, вчитель світової літератури)

 

Вст. сл. Отже, тема нашого спілкування сьогодні – кохання. Це почуття, про яке не можна мовчати. Це почуття, перед яким безсилі найсильніші, почуття, цінніше за усі багатства і прекрасніше за все, що тільки є на землі. Кохання дарує самі чарівні і незабутні миті життя. Рано чи пізно це почуття приходить до кожної людини. Намагаючись дати пояснення цьому почуттю люди створили багато мудрих та красивих висловів, які стали афоризмами. До вашої уваги декілька з них.

Учень 1 «Той, хто кохає. Бачить серцем, а не очима».

(Башар ібн Бурд)

Учень2 «Тільки великий і ясний розум любить гаряче і бачить ясно те, що любить»  (Блез Паскаль)

Учень 3 «Той. Хто кохає по-справжньому хоч одну людину, кохає весь світ». (Еріх Фром)

Учень 4 «Бажання зробити швидкоплинне вічним – це і є кохання».

(Де ла Серна)

Учень 5 «Головна сутність кохання - довіра».

(Жермена де Сталь)

 

Ведучий:  Кохання – вічне і неповторне. Воно надихає людину на прекрасні вчинки, на великі справи. Поети, письменники, музиканти, художники, скульптори в різні часи і епохи так чи інакше оспівували кохання у своїх творіннях. Сьогодення – не виняток. Переважна більшість пісень, які ми слухаємо кожен день звичайно ж про кохання. Одна із них до вашої уваги.

(пісня Дениса Майданова «Я верю в любовь»)

 

Ведучий: Говорити про кохання прозою можна багато, але лірика скаже набагато більше, набагато краще передасть «усі кольори і відтінки» цього дарованого самим Богом почуття. Тож послухаємо вірші відомих письменників, об’єднаних темою кохання.

Учень 1 Поет із Житомира Ігор Живагін «Благодарю вас за любовь»

 

Благодарю Вас за любовь.

Она в душе запечатлелась

Такой, как Вам в тот миг хотелось,

Когда ее познали вновь.

 

Благодарю за сладкий сон,

В котором я отвергнут не был.

Пусть будет светлым Ваше небо,

И виден знак судьбы на нем.

 

Учень 2  Михайло Лермонтов «Нет, не тебя так пылко я люблю»

Нет, не тебя так пылко я люблю,

Не для меня красы твоей блистанье;

Люблю в тебе я прошлое страданье

И молодость погибшую мою.

 

 

Когда порой я на тебя смотрю,

 В твои глаза вникаю долгим взором:

Таинственным я занят разговором,

Но не с тобой я сердцем говорю.

 

Я говорю с подругой юных дней,

В твоих чертах ищу черты другие,

В устах живых уста давно немые,

В глазах огонь угаснувших очей.

Учень 3 вірш Володимира Сосюри «Так ніхто не кохав»

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

І тремтить од солодкої муки…

 

Вяне серце моє од щасливих очей,

Що горять в тумані наді мною…

 

Учень 4 (вірш С. Єсєніна)

Я помню, любимая , помню

Сиянье твоих волос.

Не радостно и не легко мне

Покинуть тебя привелось.

 

Я помню осенние ночи,

Березовый шорох теней,

Пусть дни тогда были короче,

Луна нам светила длинней.

 

Я помню, ты мне говорила:

«Пройдут голубые года,

И ты позабудешь, мой милый,

С другою меня навсегда».

 

Сегодня цветущая липа

Напомнила чувствам опять,

Как нежно тогда я сыпал

Цветы на кудрявую прядь.

 

И сердце, остыть не готовясь,

И грустно другую любя.

Как будто любимая повесть,

С другой вспоминает тебя.

 

 

Ведучий:  Що ж, такі вірші можна слухати годинами. Але ми сьогодні також не можемо мовчати. Тому взяли на себе сміливість сказати про кохання своїми словами, які, кажучи словами поета, «тільки раз народжені в душі». Тож, слово юним поетам.

Кохання, мов казка, в твоєму житті.

Хоче приходить, а хоче – і ні.

Серце покличе кохання своє,

Яке до душі тобі підійде.

                     (Іванна Нечипорук, учениця 8 класу)

 

Я люблю тебя! Ты мой ангел!

Ты повсюду со мной, ты везде!

Охраняешь меня от невзгод, от несчастий,

Которые предназначены мне!

             *** *** ***

Я открываю глаза и вижу тебя,

Я закрываю глаза – опять вижу тебя.

Я хочу увидеть других, но вижу только тебя,

Будто весь мир превратился только в тебя!!!

                     (ІринаГарбузюк, учениця 8 класу)

 

Я думаю про тебе щогодини,

Ніяк не можу я забуть ту мить,

Коли зустрілися два серця на хвилину,

І говорили, що розлук не пережить.

 

Та виявляється, що доля невблаганна

Схотіла нас навіки розлучить.

Прошу тебе, забудь мене, коханий,

Хоч я не знаю, як без тебе жить.

                  (Віталіна Тихончук, учениця 8 класу)

 

Как день забыть мне этот

Как познакомились с тобой?

Сново между нами ветер

Как между небом и землей!

Шепчу я имя твое вновь,

Прошу, верни свою любовь!

Я сохраню ее навек

Как только может человек.

 ( Іванна Кримко, учениця 8 класу)

 

Чи знаєш ти, чому тебе люблю?

Чому тобі радію і дивуюсь,

Тобою, мов зірницею, милуюсь,

З твоїх вуст мед п’янкий кохання п’ю?

Чи знаєш ти, чому тебе люблю?

 

Чи знаєш ти, чому мені не жаль,

Що саме так моє життя проходить?

Чи то від щастя я тамую подих,

Чи то змінилась радість на печаль,

Чи знаєш ти чому мені не жаль?

 

Чи знаєш ти, чому не зраджу я

Того, що маю, бачу, відчуваю,

Чому я віддаюсь і що плекаю,

Що ніжно береже душа моя?

Чи знаєш ти, чому не зраджу я?

 

…Ціну бо втратам знаю я давно,

І безтурботно жити вже не вмію,

В що свято вірю – те сказати смію:

Усе мені від Господа дано….

Ціну ж утратам знаю я давно…

                   ( Наталія Петрук, вчитель світової літератури)

 

 

 

Як починалася любов

Чи ми тепер уже згадаєм?

Але чому ж ми знов і знов

На теє місце повертаєм?

           Пройшло відтоді стільки літ.

           Там як колись цвітуть ромашки,

            І мов вчорашній наш тут слід,

            Та ж сама в небі в’ється пташка.

Закрила очі… Та це ж ми,

Не в силах вирватись з обіймів…

Якими ж ми були дітьми,

Як ми від щастя шаленіли.

             І хоч пройшли уже роки,

             Стало кохання ще сильнішим.

              І дотик теплої руки

              Все ту ж мені дарує ніжність.

                     ( Наталія Петрук, вчитель світової літератури)

Ведучий: У тій атмосфері, що царить у нашій залі,  в атмосфері ніжності, таємничості по особливому думається і серце хоче буті відкритим і щирим.

Гадаю, що саме таким серцем ви зможете продовжити думку запропонованої вам анкети, яка починається словами: «Я думаю, що кохання…»  Напишіть те, що підказує ваше серце. Можливо сьогодні хтось вперше задумався про кохання,  можливо хтось зрозумів його суть, а інший змінив своє ставлення до цього почуття. У вас є можливість поділитися своїми думками.

 (Дітям роздаються заздалегідь підготовлені аркуші паперу. Їм дається кілька хвилин на роздуми. В цей час звучить композиція  А. Бандери «Я хочу обвенчаться с тобой»).

Ведучий:  На закінчення хочеться побажати вам кохання щирого, відданого, розділеного, вічного, кохання, завдяки якому виростають крила за спиною і серце співає від щастя, кохання, яке можна оспівувати різними мовами.

Любить не поздно никогда,

И я люблю, люблю безмерно.

Проходят дни, пройдут года,

Но что любовь мою изменит?

 

Вечным цветком она цветет,

Глубок и прочен ее корень.

Уперся стебель в небосвод,

Вбирая рос небесных воды.

 

И от того ключембъет жизнь

И вытекает с полной чаши,

Что не боюсь живя любить,

И умереть любя не страшно.

                                      ( Наталія Петрук, вчитель світової літератури)