Година спілкування "Справжні герої – вони поруч з нами".

Наративна педагогіка в освітньому просторі Сучасної української школи

Година спілкування.

Тема. Справжні герої – вони поруч з нами.

Мета. Ознайомити учнів із життєвою долею Шолудько Ніни Миколаївни, її внеском в розбудову місцевого господарства. Формувати  свідоме ставлення до людських чеснот,  сприяти самовдосконаленню учнів, їхньому інтелектуальному і моральному розвитку. Розвивати почуття патріотизму, естетичні почуття, виховувати свідомого громадянина України на прикладі життя Ніни Миколаївни.   Виховувати любов до рідної землі.

Хід заняття

                                                                 «Людина у цьому світі

       Лиш добро повинна творити»

         О.А.Захаренко

       Учитель:   Здавна люди на землі цінували чесне, щире, правдиве життя.  Давайте на хвилиночку заглянемо в нашу Скарбничку мудрості і висловимо власні розуміння змісту висловів відомих філософів.

Коло думок

Слайд1

Скарбничка мудрості

Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека).

Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів'я).

Усяку людину слід судити за її справами (Сервантес).

Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій).

Учитель: В історії нашого  села  є  постаті, які визначають обличчя часу становлення  і розвитку Скородистика.  Своє життя, все те, чим нагородила їх доля ,  вони  щедро віддають по краплині своїм  рідним, друзям, односельцям… До таких в нашому селі сміливо можна віднести Ніну Миколаївну Шолудько.

Слайд 2

  Ведучий:  Народилася Ніна Миколаївна 10 вересня 1950 року в мальовничому селі Скородистик, який сьогодні огортають хвилі величного Дніпра.  Ніна Миколаївна була маленькою шестирічною дівчинкою, коли велике переселення із затоплених сіл Кременчуцьким водосховищем, торкнулося їхньої родини. Тому в 1956 році вся сім’я  переїхала на нову місцевість в новозведену хату. Але піщані кучугури назавжди закарбувалися в пам’яті малої дівчинки Ніни і лягли на папір віршованими рядками.

Слайди 3 - 5

Учениця декламує вірш

Село затоплене моє

Незбутих мрій моїх задумлива колиска

До мене ти лиш в теплім сні прийдеш

І заболить в п’яті малій баштан-колючка.

Пісок гарячий п’яті дитячій

До щему серце дістає

Бентежить душу аромат цвіту акацій

Що вмить чорний смак солодкий на губах моїх стає

Село затоплене моє

Незбутих мрій моїх загублена колиска

Люблю тебе, люблю таким, як є… (до щему в серці)

Не стерта з пам’яті мого дитинства

Перлинка щастя, радості щемить в душі

І тепер навіки мій любимий Скородистик.

       Ведуча:  Любов до людей, любов до землі вирізняли  маленьку Ніну з-поміж своїх ровесників  ще з дитинства.  А те, що зростала Ніна Миколаївна у хліборобській родині, мабуть і визначило її професійну долю.  Тому після закінчення школи  у 1967 році , Ніна Миколаївна успішно складає іспити  до Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії і  стає студенткою знаного Київського вузу за спеціальністю «агрохімія і ґрунтознавство». 

Слайди 6 – 7

Ведучий: З великою цікавістю і бажанням пізнавати професію слухала лекції корифеїв української аграрної науки того часу,  активно працювала під час  літніх польових предметних практик.  Навчаючись вже на старших курсах,  щоб менше бути фінансово залежною від батьків, Ніна Миколаївна підробляла друкаркою на Виставці досягнень народного господарства України, яка знаходилась в Голосієво, що недалеко від учбових корпусів сільгоспакадемії.  Будучи студенткою вже 5 курсу,  переддипломну виробничу практику Ніна Миколаївна проходила у рідному господарстві, де її побачили і оцінили як молодого здібного фахівця.  Тому де і ким буде працювати майбутній агрохімік  було визначено  саме тут.

    Слайд 8

Ведуча: У 1972 році Ніна Миколаївна отримує диплом спеціаліста, і повертається працювати в рідне господарство – колгосп «Радянська Україна» ,  зразу очолює агрохімічну службу господарства.  Вона  добре знає свою справу,  вона допитлива, вона пунктуальна, спостережлива, що надзвичайно важливо  в даній професії.  В ті роки, як ніколи раніше, була актуальною і прогресивною галузь в рослинництві – хімізація. Адже, з одного боку, з’явились нові технології вирощування сільгоспкультур, які базувались на використанні нових засобів захисту рослин та міндобрив.  А з іншого боку тоді, в 70-ті роки сільгосппідприємства стали гостро відчувати дефіцит робочих рук для догляду  за посівами. Тодішній голова колгоспу Іваніщенко Л.О. доручав молодому спеціалісту відповідальні ділянки роботи.  Агроном-хімік, головний агроном колгоспу, агроном-насінньовод, бригадир рільничої бригади – часто не жіночу ношу брала Ніна Миколаївна на свої маленькі плечі. Л.О.Іваніщенко в свій час говорив, що Ніна Миколаївна своєю кваліфікацією заміняє всі рільничі ланки. Згодом так і сталося. За 5 – 8 років майже всі сільгоспкультури стали вирощувати повністю без затрат ручної праці.

Слайд 9

Ведучий: Отже, на протязі майже  трьох десятків років Ніна Миколаївна була агрономом-хіміком господарства, 8 з них – головним агрономом. 

      Ніна Миколаївна була прекрасним спеціалістом, хорошим наставником для молоді, її вихованці зараз успішні агрономи в  різних господарствах. А ще вона  була до глибини душі  громадським активістом: депутат сільської ради, лектор товариства «Знання», учасниця агітбригади, член драматичного гуртка, учасниця художньої самодіяльності.    У 1988 році Ніна Миколаївна була делегатом ІV Всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві.

Неодноразово про  відповідальну працю знаного спеціаліста писали у пресі.

Слайд 10

            Ведуча: А ще вона двічі обиралась головою профспілкового комітету  господарства і використовувала свої повноваження на сто відсотків – жодне важливе рішення  не приймалось в господарстві без розгляду його на  профкомі, особливо кадрові питання, які визначали долю людини. Ніна Миколаївна завжди була уважною до кожного, хто її оточував, щиро переймалася їх тривогами і  гараздами. Вона ніколи не забувала привітати кожен трудовий підрозділ зі святами, кожного працівника з іменинами, а ювілейні та знаменні дати готувала за власним сценарієм. 

Слайд 11

Ведучий: Творчою була Ніна Миколаївна, через те мабуть вже в пору своєї зрілості як досвідченого агронома, вступає в 1990 році (у віці 40 років) до Корсунь-Шевченківського педагогічного училища ім.Т.Г.Шевченка, яке успішно закінчує і отримує диплом вчителя праці та вихователя групи продовженого дня.  Та за даним фахом Ніні Миколаївні працювати не судилося. Вона так і не змогла покинуть поле, улюблену справу, людей, з якими працювала, зріднилася і думками, і душею.  І лише в 2011 році, пропрацювавши 40 років в одному колективі – колгоспі «Радянська Україна»  та Спілці колективних власників «Міжгір’я», вона все ж погодилась на запрошення дирекції Жовтневого психоневрологічного інтернату і перейшла до даного закладу на посаду агронома.

 Ведучий: За самовіддану працю Ніна Миколаївна нагороджувалась багатьма грамотами і подяками

          Слайди 12-14 

Ведуча: Особисте життя Ніни Миколаївни склалося непросто. Рано овдовівши, вона самотужки, при допомозі батьків, друзів, звела прекрасний будинок, виховала чудову доньку Олю, раділа двом онукам – Саші та Юлечці.

Ніна Миколаївна любила життя, свою сім’ю, своє рідне село. І віддавала їм себе до останньої краплини. Скромна по життю  та сильний лідер в колективі – такою її пам’ятають. Вміла писати вірші, в яких виливала безмежну любов до рідної землі.

Учениця декламує вірш

В нашім селі найкращі в світі люди

Вони живуть для праці і добра

З мого села не треба йти нікуди

Тут кожен дивоцвіт землі збира

         Ведучий: Та рано перестало битися натруджене серце Ніни Миколаївни. Випурхнула жайворонком з рідної землі  дорога  матуся, любляча бабуся, вірна подруга.  Але  Ніна Миколаївна живе в пам’яті близьких і рідних людей, які й досі дослухаються до її порад, згадують її добре слово та стриману посмішку.

Слайд 15

Учитель: Дорогі діти. Ми пройшли стежками життя  Ніни Миколаївни Шолудько – жительки нашого села, працьовитої простої жінки. Вона пройшла свій життєвий шлях достойно, залишила по собі лише добрі справи і спогади.

Ви лише стоїте на початку своєї життєвої дороги. Треба утримуватися від поганих вчинків. Зло, як відомо довго не забувається. А от  добро помножує добро.

Діти, щоб люди вас поважали, приязно ставились до вас, ніколи не забувайте і завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості: ставтесь до людей так як би ви хотіли, щоб люди ставились до вас.  Я щиро вірю, що всі ви станете Добрими людьми. 

                І на останок хочу процитувати слова нашого великого пращура князя Володимира Мономаха, який говорив: "На світанні, побачивши сонце, з радістю прославляйте день новий і скажіть: Господи, дай мені віку до ліку, щоб я честю, совістю і добром виправдав життя своє".