Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні рідній віддаю.
Мета:. Розширити знання дітей про Україну — Рідну Батьківщину. Формувати громадянські якості учнів: патріотизм, людяність, працьовитість.
Розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом.
Виховувати любов до рідного краю, історії, до просторів рідної землі, усвідомлення духовної єдності українського народу.
Форма проведення: година спілкування.
Аудиторія: учні 3 класу
Обладнання: карта і краєвиди України, карта України, зображення державних символів, намальована на білому або кольоровому папері, на партах у дітей кольоровий папір, ножиці, олівці.
Клас святково прикрашений паперовими різнокольоровими сердечками, квітами, на дошці написана тема години спілкування, вірш.
Вчитель.
«Україно, ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік».
Ці чудові рядки написав український поет Василь Симоненко. Над усе Василь Симоненко любив свою Батьківщину, яка зветься Україною. Тому, й називає він свою вітчизну - матір’ю.
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину»,
читаємо ми у вірші «Лебеді материнства» цього чудового поета.
Багато поетів, письменників, художників, композиторів, співаків прославляють свою Батьківщину.
Ми сьогодні на годині спілкування, тема якої : «Тепло своїх долонь і розуму, і серця, я Україні рідній віддаю», теж намагатимемось показати, як ми любимо свою Вітчизну, її неповторну красу, вчимось оберігати і примножувати її багатства, бажання приносити користь країни.
То ж наша година спілкування буде присвячена дорогій Батьківщині, милій Україні, яку ми всі дуже любимо, бо найбільше, що є у кожного з нас, — це рідна Вітчизна.
Відповіді дітей: свій дім, де живу; двір і вулицю; садок, маму і тата; бабусю і дідуся біля хати; нашу родину; школу і шкільне подвір’я; ліс і струмочок …
Кожен намалював би те, що найдорожче, найрідніше, свій улюблений куточок, де живе, своїх батьків і дідусів та бабусь.
Отже, діти намалюють велику Україну, свою Батьківщину, бо вона складається з маленьких улюблених куточків, де ви народились і живете, і з тих людей, які її населяють, тобто ваших родин, близьких і знайомих — земляків.
А погляньте на ці краєвиди — це чарівні куточки нашого краю.
Де завжди нас чекає батьківська домівка , золоті лани, зелені ліси, славетна історія, глибокі озера, квітучі луки.
У кожного народу є своя історія, культура, мова, є свої традиції і легенди, казки і прислів’я. Є все це і у народу України: культура, історія, мова, традиції, є свої мрії та надії. Є в нас і велика любов до свого краю, яка відображена в легендах і казках, прислів’ях і приказках.
А скажіть, які прислів’я про рідний край ви знаєте?
«За рідний край життя віддай».
«Кожен край має свій звичай».
«Де рідний край, там і рай».
«Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти».
«Радше впадь, але не зрадь».
«Рідна земля і в жмені мила».
«Де не є добре, а вдома краще».
«З рідної сторони і ворона мила» .
«Людина без Вітчизни, як соловей без пісні».
«Жити – Батьківщині служити».
Україна – незалежна держава. Діти, запам’ятайте дату – 24 серпня 1991 року. У цей день було ухвалено Акт проголошення незалежності України, за яким Україна ставала самостійною, демократичною державою. Виборовши волю, Україна визначила свою символіку: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність, тобто найбільш характерне для неї.
(Конституція України, стаття 20).
Головний в країні знак –
Це тризубець, знає всяк!
Під гербом цим Україна –
Вільна, сильна і єдина!
Золотий тризуб – символ влади, він зустрічався ще на монетах київського князя Володимира Великого. В ньому відображена триєдність життя: батько, мати, дитина, які символізують силу, мудрість і любов.
Синє-синє небо чисте,
А під небом – нива золота,
Прапор наш – немов лелека
Крила в небі розправля!
Жовто-блакитний прапор: жовтий колір – колір хліба, життя і сонця; блакитний – колір неба, води і миру.
Лине пісня величава,
В ній і гордість, в ній і слава!
Кожен пісню поважає,
З гімна день розпочинає!
Національний гімн – святкова пісня «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського, музику Михайла Вербицького.
Спілкуються в Україні мовою, яку в народі називають солов’їною, бо наче пісня солов’я лунає вона не лише на Україні, але і в інших куточках світу. Хто з вас підкаже, як називається ця співуча, солов’їна мова?(Українська)
1. Мово, моя найчистіша криниця.
Є і краса, і багатство в тобі.
Кожен приходить до тебе напитися,
В радості, в щасті, у тихій журбі.
2. Ти з джерела і струмочка дзвінкого,
З лісу і поля, з квіток і роси,
З лугу розквітлого, з небо ясного,
З грому, веселки й світанку, з краси.
Інша б мова уже загинула, канула у вічність, зазнавши таких утисків і знущань, а наша, українська, живе, розквітає і молодіє, як і сам народ.
А народ наш мудрий і добрий, чесний і працьовитий, волелюбний і сміливий. Кожна людина — це патріот своєї держави, її свідомий громадянин.
( Людину, яка любить свою батьківщину,віддана своєму народові).
( Громадянин – це людина , яка постійно мешкає на території держави ).
Отже, кожен громадянин — це патріот своєї Вітчизни, бо любить її, трудиться, щоб країна процвітала, відстоює і бореться за її щастя і незалежність.
3. Я патріот, а значить це багато.
Бо почалося з перших днів життя
І перших кроків. З батьківської хати
Й стежинки, що веде у майбуття.
4.З легенди дідусевої і казки,
І річечки, що сонцем виграє.
Із ніжних рук, бабусиної ласки
Й тополі, де гніздо лелека в ’є.
5.Із чистих вод, криниць із журавлями
Та рушників у хаті на стіні.
Із щирої любові тата й мами,
Де завжди добре й затишно мені.
6. Із мови, що у серденько запала
І музикою дивною звучить,
Душа дитяча — все запам’ятала.
Зі мною це повіки буде жить!
7.І не загине з часом, не зітреться,
Бо народивсь я в чарівнім краю.
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Вчитель. А що треба робити дітям, щоб відчувати себе справжніми громадянами своєї Вітчизни, її патріотами?
Відповіді учнів: добре вчитись; бути активними у житті класу, школи; любити і берегти природу України; примножувати багатства рідного краю; гартувати свою силу і волю...
8.Учитись треба добре, всім відомо.
Без знань, умінь в житті не обійтись.
Старайся, вчись, долаючи утому,
Йди до мети, злітай сміливо ввись.
9. В житті свій власний голос треба мати,
Щоб колосом налитим він дзвенів.
І щоб ніхто не міг тобі сказати,
Що ти даремно хліб насущний їв. (Олександр Будаш)
Вчитель. Кожна людина повинна прагнути досягти в житті найбільшого. Для того треба розвивати свої здібності й таланти, щоб приносити максимальну користь своїй Україні, віддавати тепло своїх долонь, розуму і серця, щоб наша країна процвітала і всім у ній жилось добре та радісно.
(Відповіді учнів).
Щоб здобути професію, треба у школі добре вчитись, мати відповідний запас знань, бо все в житті починається з малого, за допомогою старанної праці, зусиль. І нічого не буває просто і легко, до всього треба докласти праці.
А законом України передбачена для дітей обов’язкова безплатна середня освіта, яка є стартовим майданчиком для подальшої освіти, а це дуже важливо в житті людини.
Отже, держава дбає про кожну дитину сьогодні, щоб виросла вона розумною, мудрою, освіченою і добре жила. А в свою чергу кожен громадянин повинен дбати про свою Вітчизну, як про рідну матір, трудитись для її процвітання, захищати в час біди.
10. Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе.
Бо ти дала мені малому крила,
То як же не любить мені тебе!
11.Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти гордитися могла!
12.Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Звучить пісня про Україну за вибором учителя.
- Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, тут живемо ми з Вами. Зачувши рідне слово, ми хвилюємось і де б не були, відчуваємо поклик рідної землі.
У рідному краї серце співає,
Одна Україна і двох не буває.
Вчитель. А зараз кожен учень виріже з кольорового паперу сердечко, обмалює на папері свою долоньку і теж виріже ножицями, і все це ми розмістимо навколо карти України, щоб наша Батьківщина була захищена любов’ю, теплом наших сердець, долонь, наче дівчинка у вінку. Прикріплюючи долоньку, кожен із нас прислухається до свого серця і скаже заповітні та щирі слова про Україну. Яка наша Батьківщина? (Мила, дорога, славна, свята, чудова, чарівна).
Ось результат нашої з вами колективної роботи. Цю карту ми повісимо у класі й будемо завжди пам’ятати, що ми громадяни своєї милої України, ми її патріоти, а тому ми все робитимемо для того, щоб Вітчизна наша процвітала, була могутньою державою. А ви будете старанно вчитись, трудитись на благо Вітчизни.
Вчитель. Слова, що йдуть від серця, найщиріші та найтепліші. Тому настав час скласти колективного вірша про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви будете добирати останнє слово другого рядка в риму.
Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна – найкраща… (у світі).
Моя Україна – це ліс і озерця
Безмежні степи і чарівні… (джерельця).
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки… (глибокі).
Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже… (сучасні).
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна – це пісня… (весела).
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна,… (чудова).
Її обереги верба і калина,
Найкраща у світі – моя… (Україна).
Вона найрідніша, Вітчизна і мати,
То як же нам, дітям, її… (не кохати).
Моя Україна – козацькая слава,
Така волелюбна і мирна… (держава).
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами як мати… (відкрила).
Вітчизна свята, дорога Україна,
Для кожного з нас ти у світі… (єдина).
Узагальнення знань, бесіда за питаннями.
Поважайте людей і не цурайтеся праці, бо разом ми – єдина велика родина, велика нерушійна сила.
«Для мене найсвятіша нагорода – потрібним буть, красо моя, тобі»
В. Симоненко
ЛІТЕРАТУРА