Година спілкування. " Вистояли- переможемо"

Виховна година :«Вистояли – переможемо!»                3 клас

 Мета: виховувати почуття гордості за рідну землю, незламний народ, який героїчно бореться за власну державу, виховувати глибоку повагу та любов до Батьківщини, виховувати співчуття до стражденних; формувати розуміння добра і зла та пробуджувати прагнення обирати добро як основу сили й наснаги.

(Кислинська .Є)

Сьогодні 24 лютого 2023 рік. У цей день рік тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже дев’ять років. За останній рік ми всі переживали багато складних подій. Цей рік був дійсно важким для українців. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І я пишаюсь  силою, мудрістю, стійкістю українців.  Сьогодні вже 2023 рік. Ми стали дорослішими, стійкішими та впевнилися, які ми сильні. Ми всі вдячні Вам захисники.

 На варті нашої безпеки стоять українські військові, які захищають нас вдень і вночі, а сміливі волонтери допомагають і ЗСУ, і внутрішньо переміщеним особам, і мешканцям тих населених пунктів, де ще тривають бойові дії.

Наші герої, ми писали Вам не одного листа вдячності.

 Це лист  тобі, мій захисник, мій герой!!!

 ( Читання листів вдячності дітей до захисників . Діти читають свої листи до захисника).

(Єпік Є)

За рік, що минув від повномасштабного вторгнення, Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.

Над землею з'явився «Привид» —
Не містичний його літак...
Гул ракет, як криваві зливи —
Наш Герой у бою мастак!

Серце в нього, мов жар, гаряче,
Мужній «Привид» — Вкраїни Син!
Україна від ран не плаче,
Україна гордиться ним!

Як пірнає в ворожу зграю,
Влучний постріл, коротка мить...
Білим Янголом називаю.
Знову хижий літак горить!

Розсікає журливе небо,
«Привид» крилами лине ввись.
ЩИРО МОЛИМОСЬ МИ ЗА ТЕБЕ.
ЗА ВКРАЇНУ ТИ ЗНОВУ БИВСЬ!

(Горобець М)

Ти не смій не вернутись назад
Ради тих, що там вдома чекають,
Що у Небо за тебе взивають,
Ти живим повертайся, солдат!

Ти не вір, що шепочуть вітри…
Вір, що це лиш часова розлука,
Що обіймуть тебе ніжно руки,
Що тримали й просили: «не йди!…»

Ти у серці печаль не ховай,
Хоч можливо до болю тривожно, —
Мужнім плакати, кажуть, не можна, —
Ти надію міцніше тримай.

Ти лишив за спиною свій дім,
Протиставши навалі ворожій,
І стоятимеш скільки лиш взмозі,
Прикриваючи серцем своїм

Не кордони, не землю — людей:
Рідних, близьких, дітей, сиву маму…
Вони сил додадуть і наснагу,
Їх молитви для серця єлей.

Ради них повернися назад
І прикрий серце вірою в Бога,
А коли буде зовсім незмога,
Бий у Небо щосили в набат.

І не смій не вернутись назад,
Ти молися всім серцем невпинно,
За плечима твоя Україна, —
Ради рідних, ти чуєш, солдат!

А попереду право на волю,
Мирне небо, щасливе життя,
Де надіям не видно кінця.
Хай Господь береже твою долю!

Повертайся скоріше назад!
Тисячі голосів кличуть в Небо,
Від недоброго захист для тебе.
Ти живим повертайся, солдат!

( Сіроус І)

Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі?
Душа не мерзне, серце не болить?
Йдуть воювати сильні й витривалі,
Щоб разом Україну боронить?

Там є хлоп'ята і дівчат немало,
Такі ж, як ти - нема ще й двадцять п'ять,
Легке життя на пекло поміняли.
Комусь же треба мирних захищать.

Чоловіки, що плачуть, наче діти,
Коли читають вірші і листи,
Вони завжди хотіли в мирі жити,
І щастя, і добро у світ нести.

(Букриньов Н.)

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!

(Попова А)

Солдате, тебе чекає мати,
Дружина і маленьке дитя.
Так хочуть всі тебе обняти.
Вони сумують за твоє життя.

Солдате, тебе чекає мати,
Чекає вся засмучена рідня.
Тебе всі друзі хочуть привітати.
І в цім стараюсь це зробить і я.

(Карцева П)

Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Борониш світ без неба покриття.

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!

Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню.

(Крамаренко І)

Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та масового волонтерського руху.

Нас всіх тримає мужній дух
В містах і селах України,
Простори чорних лісосмуг,
Червоні кетяги калини,
Молитви матерів вночі,
І перші крики немовляти,
І мерехтливий світ свічі
В підпіллі бабиної хати.
Нам сили додає солдат,
І його віра в перемогу,
Сьогодні бачимо хто брат,
І хто прийшов на допомогу...
Вже сьомий день гуде земля,
І хоч сирени не вщухають —
Ми переможем ворогів!
Упевнена! Не сумніваюсь! Знаю!

( Олійник М.)

Пишаюсь я козацьким духом,
Незламним, сильним та міцним,
Потужним волонтерським рухом,
Та як народ наш - вольовим.

Непереможним, нескоримим,
Несущим синьо-жовтий стяг,
Єдиним, як ніколи, вільним,
Твердим, немов сталевий цвях.

Тим, хто бере до рук не зброю,
І ризикуючи життям,
Везе солдатам гум-конвої,
Рідненькі, дякуємо вам.

Хто день і ніч плете та шиє,
Тушкує, смажить та пече,
Хто нагодує, обігріє,
Від Бога, волонтером є.

(Безцінна В)

Ранок починається не з кави,
Дзвоню до тих, кого люблю.
Дзвоню спитать у них: як справи? 
І Господа тихесенько молю.

Молю, щоб було усе добре,
Щоб закінчилась клята ця війна.
Хай Мати Божа нас усіх пригорне.
Усе погане, щезне хай до тла.

Ранок починається не з кави,
Ранок починається з думок.
Щоб мир, добро було із нами,
Хай береже усіх нас Бог.

 (Лисак Г.)

Якось каже мати сину:

— Я молюсь за Україну,

Щоб народ щасливим був,

Про негоди позабув,

Із домівок, хат усіх,

Хай луна дитячий сміх,

Хай шанують стариків,

Скрізь звучить веселий спів,

Хай обходить всіх ненастя,

Серце хай тремтить від щастя!

І я вірю, Матір Божа

Україні допоможе!

(Труш І)

Україно моя співуча,

Ніжна нене, колиска добра!

Я люблю твої древнії кручі,

Буйну зелень на схилах Дніпра.

Ти одвічна — у пісні, у слові,

Ти у думах співця-кобзаря,

Україно моя казкова,

Наше серце для тебе співа.

Живи, Україно! Живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Співай, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

(Перегляд відео ролика створеними самими учнями з їх малюнків та світлин воїнів , під пісню « Гей, Гей Україно»)