Година спілкування "Земля — мій дім, а я — господар у нім"

Година спілкування «Земля — мій дім, а я — господар у нім»

Мета: вивчити взаємозв’язок між людиною та природою; дослідити вплив людини на довкілля; знайти шляхи подолання екологічної кризи на планеті і виявити, яку роль у цьому можуть відіграти учні — юні екологи.

Хід заходу

1-й учень

В безмежному космосі добре помітна
Домівка людини — Земля наша рідна!
Планета велична, багата на диво,
Усе на ній є, щоб нам жити щасливо.

Ведучий. Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал був дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою порівняно з людською, природнє середовище практично не відчувало на собі тиску людей, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минали тисячоліття... Людське населення зросло. Людська діяльність перетворилася на могутню силу, здатну впливати на природу, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій. Природні ресурси перевиснажуються, довкілля забруднюється. ХХІ ст. оголошено століттям екології. Тож настав час прислухатися до нашої планети. Англійський письменник Бернард Шоу писав: «Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи, ми вже навчилися плавати під водою, як риби, нам ще залишилося навчитися жити на Землі, як ЛЮДИ!».

2-й учень

Зростає людство з року в рік,
Марніє лиш природа-мати.
Адже від нашого свавілля
Планета змушена страждати.

3-й учень. Я — Земля! Я тримаю тебе в долонях, людино. Без мене ти не можеш існувати! По мені ступають твої ноги. З моїх джерел ти п’єш воду, дихаєш моїм повітрям. Я одягаю й обігріваю твої покоління. А що ти зробила зі мною, людино?

Поглянь на мене. Я в біді!
Мене зривають, палять, риють.
Мене зовсім не бережуть:
Пляшки, бляшанки, скрізь сміття —
Піду я скоро в забуття...
Почуйте голос рідний мій!
Я плачу дощиком рясним,
Я задихаюсь, не мовчу,
Я землетрусами кричу,
Я гніваюсь ударом грому,
Хочу бути чистою я і здоровою!

4-й учень. Наша планета не витримує екологічних потрясінь: Чорнобиль, засухи в Африці, землетруси в Японії, виснаження озонового прошарку атмосфери, скорочення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, «парниковий ефект», проблема промислових відходів... Перелік цей можна продовжувати довго. Які ж шляхи подолання цього — з’ясовували наші юні експерти-екологи.

І група «Повітря»

— Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад — це 78 % азоту, 21 % кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Повітря — захисник усього живого від дії космічних випромінювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Кількість населення зростає, збільшується виробництво тепла в атмосфері. Підвищенню температури планети сприяє вирубка лісів. Це поступово підводить Землю до екологічної катастрофи.

Планету вкриває озоновий шар,
Він стримує Сонця нищівний удар.
Та люди і тут зловживають без міри:
Тепер в атмосфері озонові дири.

— Руйнують озон викиди висотних літаків, запуски космічних ракет.

Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілізацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промислові, транспортні, побутові викиди, викиди хімічних, цементних заводів, доменних печей, сажа.

— За один тільки рейс Київ — Нью-Йорк суперреактивний лайнер спалює 35 тонн кисню. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А степові, лісові пожежі? В Україні у промислових районах на 1 км2 щомісяця викидаються 17 тонн сажі.

— У багатьох районах спостерігається явище, яке нагадує імлу: різко зменшується прозорість, небо набуває брудно-фіолетового кольору, з’являється неприємний запах. Воно дістало назву смог. Це явище викликає подразнення очей, горла, задуху, загострення легеневих захворювань. Шкідливо впливає на рослини, посилює корозію будівельних матеріалів.

— Щоб розв’язати проблему забруднення повітря, людство витрачає мільйони доларів на безвідходні технології, пилезатримувачі, фільтри, очисні споруди. Але поки що це все марна справа. Що ми, зокрема, можемо зробити, щоб усім легше дихалося?

5-й учень

— Чи ти господар на Землі? —
Повітря запитало в тишині.
Не міг я дати відповідь одразу,
Бо навкруги мене лиш гази, такі гази,
Що дихати немає чим.
Якби господарем я став,
Брудні заводи я б позакривав.
Машини всюди я б зробив такі,
Щоб їздили у певні лиш часи.
Заборонив сміття палити всюди,
Тоді б полегшення відчули люди.
Деревами усе б я засадив,
Я б киснем місто пробудив.
Лісами і парками всі б гуляли,
Повітря чисте з радістю б вдихали.

ІІ група «Вода»

— З батьківської хати та криниці з чистою водою починається кожне нове життя. Вода супроводжує нас протягом усього життя. Якби можна було б піти за краплинкою води, ми здійснили б найзахопливішу екскурсію.

— Вода є скрізь і всюди. Вона навіть у нас самих. Адже наш організм на 65 % складається з води. Мозок людини на 90 % складається з води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води — до п’яти днів. 71 % поверхні Землі вкриває вода. Вода — початок та кінець усього живого на Землі.

— Людина, на жаль, завдає шкоди воді: забруднює її, використовує неекономно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.

Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх запасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється на найдорожчу сировину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповненість рік.

— Кап. Кап. Кап... Якщо з крана капає вода (тільки 10 крапель за хвилину), за місяць з нього марно витікає біля 170 л води, за рік — понад 2000 л. Пам’ятайте про це!

— Наш край багатий на водні ресурси, тож бережімо їх, не митимемо машини, не пратимемо килими в річці, бо 5–6 мг порошку отруює все живе. Відходи заводів і фабрик, використана вода із заправок, мийок автомобілів потрапляють до ґрунтових вод та водойм, а вони очищуються протягом тисячоліть.

— Чи ти господар на Землі? —
Вода спитала в тишині.
Якби господарем я став,
То воду б всю я врятував.
Зробив споруди очисні,
Могутні дамби, труби чисті.
Заборонив би бруд зливати в ріки,
Бювети скрізь поставив би навіки.

ІІІ група «Рослини»

Все треба берегти.
І звіра, птаха, і оту рослину.
Не чванься тим,
Що цар природи ти —
Бо врешті ти лише її частина.

— Могутній і сильний, страшний і лагідний, прекрасний і чарівний. Він підпирає небо і не дає йому зійтися. Його називають легенями планети.

Саме лісові завдячує своїм існуванням усе живе на Землі: дерева, чагарники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи..

— Про ліс можна розповідати годинами. Його описували видатні люди епохи. Р. Шуман написав «Лісові сцени». Виразив свою любов до природи і П. Чайковський. Він посадив березову алею, вирощував квіти у своєму улюб-леному парку. Людина, яка духовно багата, у якої душа співає, не може заподіяти лиха ані лісові, ані людині.

— І. Шишкін у своїх картинах малював майже один ліс. Він говорив: «Ліс потрібно писати у всій його красі, без фантазій». Дивлячись на його картини, розумієш, що тут промовляє любляче серце і ця людина своїми руками не зламає саджанець, не розорить гніздо, не підпише дозвіл на вирубку молодого лісу.

— А чи ми можемо це саме сказати про своє серце? Нам слід пам’ятати, що, відпочиваючи в лісі, не можна порушувати рівновагу в ньому. Не потрібно ламати цілі оберемки цвіту калини, черемхи, рвати конвалії. До речі, конвалія цвіте лише на шостий рік життя.

— Рослинний покрив суші переробляє 20–30 млрд тонн вуглекислого газу на рік. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі.

Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

— Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі — невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання. Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають гнізда.

— Вогонь — страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся в лісі з вогнем.

Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів — свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє дикунство.

Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож давайте не будемо його кривдити!

— Зелений покрив Землі щороку скорочується на 1 %.

Люди змінюють умови життя рослин, вирубують ліси. До речі, щоб виростити сосну до 20 м — їй потрібно не менш як 50 років. А це майже ціле людське життя.

Рослини — обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його рожевими мріями, дивними відчуттями.

Дивлячись на квіти, відчувається радість, легкість... Так і хочеться закружляти у квітковому вальсі.

Танок (вальс квітів).

— Чи ти господар на Землі? —
Рослини запитали в тишині.
Якби господарем я стала,
Я скрізь рослини б насаджала.
Троянди, лілії, гвоздики,
Кущі, дерева, трави дикі.
Все це сама б я доглядала,
І щастя людям дарувала.
Щоб люди бачили красу,
В душі носили лиш весну.
Увесь би світ і вся Земля
Тоді б квітучою була!

ІV група «Тварини»

— Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин». Ми чомусь уважаємо кицьок, собак та іншу живність меншими братами. Придивіться до замурзаної дворняжки, зазирніть їй у вічі. Це створіння не здатне на зраду, заздрість. Недарма люди, коли говорять про вірність, порівнюють її з «собачою».

— На жаль, настали часи, коли потрібно захищати тварин від людей. Придивіться навколо себе — і побачите голодного собаку, голуба з перебитою ніжкою. Людина постійно загрожує спокою тварин, переслідує, знищує їх. Їй потрібно з них м’ясо, шкіра, жили, кістки... Полювання на тварин є не що інше, як винищення цілих видів.

— Годі говорити про колекціонерів. За особину зникаючого виду вони платять 10 тис доларів, щоб потім її законсервувати або зробити з неї опудало. Видам загрожують також війни, забруднення, туризм.

У Чорній книзі ті, кого нема.
В Червоній книзі ті, що ще живуть.
І грізне попередження луна:
Людино! І тебе може не буть!

— Ми можемо допомагати тваринам: поводитися в лісі належним чином, не полювати без дозволу, рятувати поранених звірів, доглядати за свійськими тваринами й домашніми улюбленцями.

V група «Сміття»

— Усім з дитинства відомо: чисто там, де не смітять. Але чому люди забувають цю просту істину? Природа просто не здатна переробити ту величезну кількість сміття, яку ми їй «даруємо» щодня. Здається, що ми скоро закидаємо себе сміттям.

— 4 % території України (це дорівнює площі наших Карпат) займають сміттєсховища, які отруюють навколишнє середовище і пагубно впливають на здоров’я людей. На території нашої країни діє всього лише 4 сміттєспалювальні заводи. У Києві працює лише один і переробляє 3 % відходів. Для порівняння: в Японії функціонують 3000 таких заводів з використанням екологічно чистих технологій.

— Згідно із програмою, прийнятою у Києві, запроваджується сортування побутових відходів. Але це все діє, на жаль, не на належному рівні.

Наприклад, в Канаді, якщо хтось викинув сміття, яке може бути перероб-лене, в простий бак, отримає штраф на 200 доларів.

У Бельгії, якщо господар помістив скляні пляшки до пластикових мішків для залишків харчових продуктів, штраф може сягати сотень євро. Нам до цього ще далеко.

— А все починається з малого: з тієї обгортки від цукерки, яку ми кинули, з того сміття, яке залишили під партою після уроків, з крихти хліба, що впала від нашого бутерброду...

— Чи ти господар на Землі? —
Сміття спитало дуже тихо.
Напевне знало вже воно,
Що для Землі сміття — це справжнє лихо.
Якби господарем я стала.
Сміття б усе я скрізь прибрала,
Закон я видала б для всіх:
Хто смітить, той страшенний робить гріх.
Бо гріх смітити, де живеш,
Де ходиш, їздиш, віриш, ждеш.

Учень. Яким ти хочеш бачити цей світ? Таким? Чи таким? (Демонстрування краєвидів.)

Нам обирати! Є багато законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного з нас має бути наша СОВІСТЬ.

Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

Учні (по черзі)

— Рятуємо чисте повітря.

— Рятуємо воду в морях, океанах, у малих і великих річках.

— Рятуємо радісних птахів — не всі ще породи, а ті, що зникають в полях, у лісах, у лугах.

— Рятуємо злаки, а потім рятуємо квіти.

— Рятуєм світанки — від кіптяви, чаду й димів.

— Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти.

— Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

— Рятуємо землю. А також рятуємо небо.

— Рятуємо мрії.

— Рятуємо ніжність... Від кого рятуємо?

У с і (разом)

Від себе!
Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти.

У ч е н ь

Прости нас, Земле,
Нас — людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
Унаслідок людської перемоги над
Усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси...
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки прости,
Бо голова всьому живому — ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться, і тебе спасе!

Звучить фінальна пісня.

Учні створюють плакати щодо правил поведінки у природі із зображенням заборонних знаків.