Виховний захід
на тему “Голодний рік, трагічний вік”.
з нагоди вшанування пам’яті жертв голодомору 1932 — 1933 років.
90 річниця скорботи і пам’яті.
Мета виховного заходу: нагадати здобувачам освіти про трагічну сторінку нашої історії, голодомор 1932 — 1933 років.
Показати, що комуністична влада на чолі із Й. Сталіном через голод намагались нанести смертельний удар по Україні та по українській нації . Формувати емоційно — етичні, громадянські компетентності та критичне мислення у здобувачів освіти , Виховувати в них почуття гордості і поваги до своєї нації, інтерес до історичного минулого свого народу.
Епіграф. На фоні мелодії пісні О. Білозір “ Свіча “.
Читає ведучий. Стіни плачу. (Адлер Королів)
Не звільниться пам’ять , відлунює знову роками.
Я зітхну...Запалю обгорілу свічу.
Помічаю не замки - твердині, не храми -
скам’янілий чорнозем
— потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори.
Надійшли . Придивляюсь: “ Вкраїна , ХХ — те століття.
І не рік , а криваве клеймо: “ Тридцять два, Тридцять три”.
Ведуча.
Осінь і зима 1932 року, зима і весна 1933 року,.. Не було тоді ні страшної війни, яка триває зараз, ні суші , ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших.
І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих і дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.
Тож перегорнімо скорботні сторінки народної пам’ яті.
Перегляд презентації “Голодомор 1932 — 1933 років. Спогади очевидців, людей, які пережили цю трагедію “ ( Розповіді дітей про спогади своїх рідних, які пережили ці трагічні події).
Вірш “Ти кажеш не було голодомору?” ( Дмитро Білоус).
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?
Як прямо вариво витягували з печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі,
та із торбів нужденних стариків.
Ти кажеш не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
усе усе викачували з двору.
Греби, нічого людям не лишай!
Хтож села, вимерлі на Україні,
російським людом швидко заселяв.
Хто, на чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молот світ нам затуляв.
Я бачив сам у ту зловісну пору ,
опухлих і померлих на шляхах
ці жертви , мученики нашого народу
.Вони і досі все стоять мені в очах.
Ведучий.
Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля малаб перевернутися — від того , що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається , як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми болями і тривогами, з мріями і сподіваггями.
Тож давайте згадаємо сьогодні через 90 літ тих великомучеників нашої тяжкої історії — мільйони українських селян, які спокон - віків годували всіх хлібом, помирали, ставши жертвою небаченого в історії людства , штучно створеного владою голодомору.
Запалюється свіча пам’яті .Хвилина мовчання.
Історична довідка.
1.Це було не стихійне лихо, а навмисно підготовлений голодомор. Сталін говорив:” Ми досягли того , що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік.
Після такої заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору.
2.Становище в країні було катастрофічним. Ще у жовтні 1932 року партійно — державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобській галузі. За кілька місяців комісії під керівництвом Л. Кагановича ,В. Молотова, С. Косіора, В. Чубара та інших високопосадовців , викачала із селян всі запаси зерна. (насіннєвий, продовольчий і фуражний фонд)
3. Представники місцевої влади організовували в селах спеціальні бригади, які вимагали негайно відвозити зерно в мішках на станцію. А вразі непослуху селян позбавляли волі від 10 до 15 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства.
Вірш “Обдирали селян” (П.Головатюк).
Обдирали селян, наче липку.
Мов коня,- то вже був з куркулів.
Супротивних — в Сибір,там крізь шибку ,
Скільки глянеш, - дроти таборів.
В таборах той , що землю леліяв,
У буремні відстояв грудьми
.”Вождь великий” всю тундру засіяв
З України моєї кістьми.
Ведуча.
Кажемо нині, село постаріло. А це ж прямий наслідок голодомору. Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського народу, , непоправно підірваний голодомором 1932 — 1933 років. Що ж забрали з собою в могили ті мільйони великомучеників голодного року?
Не тільки те, що вони могли самі створити на цьому світі, а і те, що вони не передали своїм нащадкам. Зяюче провалля утворилося на місці 1933 року в демографічній структурі населення України. А пішли ж найкращі. Несли в могилу найкоштовніше , що є в нації — гени розуму, здоров’я, людяності і відваги, всіх мислимих чеснот і талантів. Обривався вічний живий ланцюг поколінь українського народу, якого ніколи не щадила доля. Було завдано удару, якого він ще не знав.
Ведучий.
Міжнародна комісія при ООН, яка розслідувала події голодомору в Україні 1932 — 1933 років .визнала ці події геноцидом , тобто, свідомим знищенням українського народу.. Ця Конвенція ООН була ухвалена 28 листопада . 2006 року. В ній визначено:
1. Причини голодомору:
а) вивезення зерна з України , внаслідок пограбування селян бригадами активістів із числа комуністів, комсомольців, комнезамів;
б) колективізація;
в) розкуркулення;
2. Наслідки голодомору:
а) внаслідок повного виснаження організму від голоду померло від 8 до 12 млн людей;
б) вивезено з України до Сибіру , на Урал, в райони Крайньої Півночі від 3 до 5 млн осіб.
3. Відповідальність :
а) голові ідеологи голодомору В. Ленін, Й. Сталін;
б) керівники Л. Каганович, В. Молотов.;
в) виконавці: місцеві керівники, чиновники різного рангу.
4. Комісія вважає:
:а) Й. Сталін та ВКП (б) намагалися через голод нанести смертельний удар по Україні, по українській нації;
б) злочини , здійснені під час голодомору в Україні, були злочином проти людства.
О! Як же ти не вмерла, Україно,
Бо скільки ж та зловісницька мета
Звела людей, приречених безвинно,-
Й ніхто за це ні в кого не спитав.
Ведуча
Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане і драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати .І лише пам’ять про давній біль нашого народу, прагнення людей жити , працювати , народжувати нові покоління щасливих дітей , продовжувати творити історію своєї країни, допоможе нам залікувати рани. Адже українці нескорена нація. , яка веде боротьбу з ворогом і сьогодні. Тож згадаймо всіх і замордованих голодом, і полеглих за існування і волю України у війні з росією, яка триває . Наш народ вистоїть , неодмінно переможе. А ми маємо знати і шанувати нашу історію, бо хто не знає минулого, не вартий майбутнього.
Звучить пісня у виконанні Оксани Білозір “Свіча”